Постанова № 18132031, 16.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 р. № 2а-2131/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Яцури Б.М.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Інформаційно-аналітичний центр»(далі ПП «ІАЦ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052350/0 від 15.02.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. В обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Вважає, що несплата контрагентами до бюджету податку не є перешкодою для віднесення позивачем витрат з ПДВ до податкового кредиту. Крім того, позивач зазначає, що наявність податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем подано до суду заперечення на адміністративний позов від 25.03.2011 року № 4721/9/10-009, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість за травень-грудень 2009 року в сумі 75118 грн. 83 коп. Для надання первинним документам доказовості вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства. Зазначає, що позивачем не доведено реальність операції, не підтверджено реальність часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що несплата податку контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, відповідач не може нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до позивача при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з аналогічних підстав, наведених у письмових запереченнях. Додатково пояснив, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження належного виконання договору, що свідчать про реальність та товарність здійснених операцій, а також реальне настання правових наслідків. Крім того, зазначає, що відсутність у первинних документах за результатами виконання господарських зобовязань про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності. На підставі наведеного вище просить суд відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП «ІАЦ», що знаходиться за адресою: 81146, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підберізці, вул. Шевченка, буд. 52, зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30730220, взяте на облік в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області як платник податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18550703 від 01.03.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ІАЦ»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Львів Проект Реставрація»за травень-грудень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 20/232/30730220 від 10.02.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 167/98-ВР позивачем занижено податок на додану вартість за травень-грудень 2009 року в сумі 75118 грн. 83 коп., а саме: у липні 2009 року на 1108 грн. 70 коп., у серпні 2009 року на 948 грн. 40 коп., у вересні 2009 року на 28755 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року на 13395 грн. 35 коп., у листопаді 2009 року на 1086 грн. 16 коп., у грудні 2009 року на 29825 грн. 22 коп.

На підставі акту перевірки № 20/232/30730220 від 10.02.2011 року, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року № 00000522350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 93899 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем 75119 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 18780 грн. 00 коп.

В ході проведення позапланової документальної перевірки ПП «АІЦ»відповідачем встановлено, що в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР позивачем занижено податок на додану вартість за травень-грудень 2009 року в сумі 75118 грн. 83 коп., а саме: у липні 2009 року на 1108 грн. 70 коп., у серпні 2009 року на 948 грн. 40 коп., у вересні 2009 року на 28755 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року на 13395 грн. 35 коп., у листопаді 2009 року на 1086 грн. 16 коп., у грудні 2009 року на 29825 грн. 22 коп.

Як вбачається з вказаного акту перевірки позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 75118 грн. 83 коп. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача ПП «Львів Проектбуд Реставрація»згідно з наступними накладними: № МЦВВ-0421 від 15.07.2009 року на суму 1254 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ на суму 209 грн. 10 коп.; № МЦВВ-0422 від 17.07.2009 року на суму 5397 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 899 грн. 60 коп.; № МЦВВ-0439 від 17.08.2009 року на суму 5690 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ на суму 948 грн. 40 коп.; № МЦВВ-0440 від 01.09.2009 року на суму 14882 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ на суму 2480 грн. 50 коп.; № МЦВВ-0441 від 01.09.2009 року на суму 22417 грн. 61 коп., в тому числі ПДВ на суму 3736 грн. 27 коп.; № МЦВВ-0442 від 01.09.2009 року на суму 22993 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ на суму 3832 грн. 19 коп.; № МЦВВ-0452 від 24.09.2009 року на суму 112236 грн. 24 коп., в тому числі ПДВ на суму 18706 грн. 04 коп.; № МЦВВ-0480 від 30.10.2009 року на суму 28872 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ на суму 4812 грн. 16 коп.; № МЦВВ-0479 від 29.10.2009 року на суму 489 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 81 грн. 60 коп.; № МЦВВ-0478 від 27.10.2009 року на суму 46807 грн. 86 коп., в тому числі ПДВ на суму 7801 грн. 31 коп.; № МЦВВ-0477 від 21.10.2009 року на суму 4201 грн. 67 коп., в тому числі ПДВ на суму 700 грн. 28 коп.; № МЦВВ-0499 від 02.11.2009 року на суму 6516 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ на суму 1086 грн. 16 коп.; № МЦВВ-0515 від 02.12.2009 року на суму 35494 грн. 09 коп., в тому числі ПДВ на суму 5915 грн. 68 коп.; № МЦВВ-0523 від 10.12.2009 року на суму 78979 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ на суму 13163 грн. 25 коп.; № МЦВВ-0524 від 14.12.2009 року на суму 20448 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 3408 грн. 00 коп.; № МЦВВ-0525 від 15.12.2009 року на суму 5689 грн. 74 коп., в тому числі ПДВ на суму 948 грн. 29 коп.; № МЦВВ-0526 від 22.12.2009 року на суму 38340 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 6390 грн. 00 коп.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень-грудень 2009 року встановлено завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 75118 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках із ПП «Львів Проектбуд Реставрація».

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.06.2010 року № 1636/23-209/33533131, встановлено, що ПП «Львів Проектбуд Реставрація»взято на облік як платник податків у ДПІ Галицького району м. Львова, основним видом діяльності підприємства є здійснення операцій з гуртової торгівлі будівельними матеріалами та будівельно-монтажні роботи. Основними постачальниками ПП «Львів Проектбуд Реставрація»за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року були ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник», та ПП «Перфектбуд».

На виконання умов договорів, укладених між вказаними підприємствами та ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник»та ПП «Перфектбуд»здійснювали реалізацію будівельних матеріалів та послуг на ПП «Львів Проектбуд Реставрація». Проте, укладених угод з контрагентами ПП «Львів Проектбуд Реставрація», а також товарно-транспортних накладних не надано.

В ході проведення аналізу автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) встановлено, що ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник»та ПП «Перфектбуд»з моменту реєстрації найманих працівників на підприємстві не мають, транспортні засоби на балансі відсутні.

По ПП «Франківськ центр буд»внесено дані про відсутність за місцезнаходженням, останній звіт по податку на прибуток подано до ДПІ за півріччя 2009 року, по ПДВ за 9-й місяць 2009 року. Згідно з звітом 1 ДФ на підприємстві числилось 7 працюючих.

По ПП «Мірошник»розпочата ліквідаційна процедура за власним бажанням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.04.2010 року. Згідно з звітом 1 ДФ на підприємстві числилось 2 працівники. Останній звіт по податку на прибуток подано до ДПІ за півріччя 2009 року, по ПДВ за 7-й місяць 2009 року.

По ПП «Перфектбуд»внесено дані про відсутність за місцезнаходженням. Останній звіт по податку на прибуток подано до ДПІ за 1 квартал 2010 року, по ПДВ за 3-й місяць 2010 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.03.2010 року згідно з звітом 1 ДФ на підприємстві числився 1 чоловік.

Проведеною перевіркою ПП «Львів Проектбуд Реставрація»встановлено відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності будівельних матеріалів та послуг, придбаних від ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник»та ПП «Перфектбуд». Отже, ПП «Львів Проектбуд Реставрація»завідомо укладало договори з вказаними вище контрагентами, якими не передбачалося досягнення економічних результатів від операцій з продажу будівельних матеріалів та послуг без відсутності мети одержання прибутку.

Договору оренди складського приміщення ПП «Львів Проектбуд Реставрація», а також журналу складського обліку на підприємстві не надано.

Проведеним аналізом автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) встановлено, що ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник»та ПП «Перфектбуд» відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з продажу будівельних матеріалів та послуг.

Судом встановлено, що єдиним належним доказом виконання угоди між позивачем та ПП «Львів Проектбуд Реставрація»є податкові накладні: № 0203 від 15.07.2009 року на суму 1254 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ на суму 209 грн. 10 коп.; № 0204 від 17.07.2009 року на суму 5397 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 899 грн. 60 коп.; № 0248 від 17.08.2009 року на суму 5690 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ на суму 948 грн. 40 коп.; № 0262 від 01.09.2009 року на суму 14882 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ на суму 2480 грн. 50 коп.; № 0263 від 01.09.2009 року на суму 22417 грн. 61 коп., в тому числі ПДВ на суму 3736 грн. 27 коп.; № 0264 від 01.09.2009 року на суму 22993 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ на суму 3832 грн. 19 коп.; № 0273 від 24.09.2009 року на суму 112236 грн. 24 коп., в тому числі ПДВ на суму 18706 грн. 04 коп.; № 0325 від 30.10.2009 року на суму 28872 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ на суму 4812 грн. 16 коп.; № 0324 від 29.10.2009 року на суму 489 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 81 грн. 60 коп.; № 0323 від 27.10.2009 року на суму 46807 грн. 86 коп., в тому числі ПДВ на суму 7801 грн. 31 коп.; № 0322 від 21.10.2009 року на суму 4201 грн. 67 коп., в тому числі ПДВ на суму 700 грн. 28 коп.; № 0374 від 02.11.2009 року на суму 6516 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ на суму 1086 грн. 16 коп.; № 0399 від 02.12.2009 року на суму 35494 грн. 09 коп., в тому числі ПДВ на суму 5915 грн. 68 коп.; № 0433 від 10.12.2009 року на суму 78979 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ на суму 13163 грн. 25 коп.; № 0434 від 14.12.2009 року на суму 20448 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 3408 грн. 00 коп.; № 0435 від 15.12.2009 року на суму 5689 грн. 74 коп., в тому числі ПДВ на суму 948 грн. 29 коп.; № 0436 від 22.12.2009 року на суму 38340 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 6390 грн. 00 коп.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та включено позивачем до податкового кредиту за відповідні періоди: травень-грудень 2009 року.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 року № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПП «Львів Проектбуд Реставрація»роботи (послуги) позивачеві не надавало, відповідно ПП «ІАЦ»роботи (послуги) від ПП «Львів Проектбуд Реставрація»не отримувало.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Суд також звертає увагу на те, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що подальше використання робіт (послуг) позивачем в господарській діяльності не могло мати місце, оскільки роботи (послуги) позивачем не отримувались від ПП «Львів Проектбуд Реставрація». З огляду на це, твердження позивача про подальше використання вказаних товарів у господарській діяльності є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість за травень-грудень 2009 року в сумі 75118 грн. 83 коп., а саме: у липні 2009 року на 1108 грн. 70 коп., у серпні 2009 року на 948 грн. 40 коп., у вересні 2009 року на 28755 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року на 13395 грн. 35 коп., у листопаді 2009 року на 1086 грн. 16 коп., у грудні 2009 року на 29825 грн. 22 коп.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правомірним.

Враховуючи викладене вище, повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 15.02.2011 року № 0000052350/0 є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з вимогами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 червня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.