Постанова № 18131810, 13.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р.                                                                                 № 2а-8061/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді                               Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання           Гойни Є.А.,

за участю представників:

від позивача                                                   ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача                                                  ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (надалі – Сокальське МКП) до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Сокальське МКП звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 року № 0006041601/0, прийняте ДПІ в Сокальському районі за платежем –податок на додану вартість, яким визначено податкове зобов’язання в розмірі 20700,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно змінено призначення платежів, здійснених позивачем як сплата податку на додану вартість згідно декларації від 19.02.2009 року № 4422 в розмірі 41401,00 грн. Відтак, сплачені кошти відповідачем протиправно зараховано для погашення існуючої заборгованості в порядку календарної черговості. Позивач вважає такі дії ДПІ в Сокальському районі Львівської області неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам законодавства, що діяло на момент сплати ПДВ за січень 2009 року, відтак, змушений звернутись до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити. Додатково пояснила, що Сокальське МКП сплатило суму ПДВ за січень 2009 року не повністю, а лише в розмірі 17000,00 грн. Відповідно, розмір штрафних (фінансових) санкцій розрахований ДПІ в Сокальському районі не правильно, що і є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у письмових поясненнях на позов від 06.07.2011 року та у додаткових запереченнях від 13.07.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Проведеною ДПІ в Сокальському районі Львівської області перевіркою встановлено порушення Сокальським МКП строків сплати податку на додану вартість за січень 2009 року на більше як 90 календарних днів, в зв'язку з чим прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% від суми зобов'язання, сплаченого з простроченням, на суму 41401,00 грн. Оскільки у Сокальського МКП на момент подання декларації від 19.02.2009 року існувала поточна заборгованість з податку на додану вартість, кошти, які сплачувались позивачем в рахунок податкових зобов'язань у січні 2009 році (згідно задекларованої суми податку на додану вартість) були зараховані на погашення цього боргу у відповідності до п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто на погашення боргу в календарній черговості його виникнення. Відтак, ДПІ в Сокальському районі Львівської області правомірно винесло спірне податкове повідомлення-рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Сокальському районі Львівської області проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 02.03.2009 року по 24.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 596/160/20845840 від 07.07.2010 року

Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями (надалі –Закон № 2181), та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме: сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41401,00 грн. із затримкою, що є більшою 90 календарних днів. Вказана сума, відповідно до акту перевірки, є самостійно задекларованим, узгодженим податковим зобов’язанням згідно декларації № 4422 від 19.02.2009 року (граничний термін сплати –02.03.2009 року).

У результаті виявленого порушення та на підставі акту перевірки відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення № 0006041601/0 від 14.07.2010 року, відповідно до якого за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 41401,00 грн. на строк більше 90 календарних днів позивача зобов’язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 20700,54 грн.

В судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 41401,00 грн. (згідно декларації № 4422 від 19.02.2009 року) сплачено позивачем в межах граничного терміну сплати частково, доказом чого є платіжні доручення на загальну суму 17000,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за січень 2009 року".

Відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п.4.1.5 п.4.1. ст.4 Закону № 2181, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону

Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Посилаючись на Інформаційний лист Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", суд зазначає, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу.

Як було встановлено судом, позивачем дійсно було порушено граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2009 року більше як на 90 календарних днів, однак, лише в частині 24401,00 грн. (41401,00 –17000,00 =24401,00).

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням висновків суду щодо неправомірності дій ДПІ в Сокальському районі самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при його сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу, розмір застосованих до Сокальського МКП штрафних (фінансових) санкцій податковим органом визначено не вірно. Так, обчислювати суму штрафних (фінансових) санкцій слід було не з загального розміру задекларованого податкового зобов'язання (41401,00 грн.), а з розміру, що залишився не сплаченим вчасно –24401,00 грн.

Відтак, штрафні (фінансові) санкції за порушення позивачем граничних строків сплати ПДВ за січень 2009 року ДПІ в Сокальському районі були розраховані не вірно, що, в свою чергу, тягне за собою скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення, а, тому, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0006041601/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 23, код ЄДРПОУ 20845840) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Потабенко В.А.