Постанова № 18131804, 13.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р. № 2а-8397/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , згідно доручення,

від відповідача: ОСОБА_2 , згідно доручення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромвироби" до Державної податкової інспекції (надалі - ДПІ) у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ "Технопромвироби" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Жовківському районі Львівської області, в якому, згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог просить про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2010 року №460/23-0/7348/33572631, прийнятого за наслідками планової виїзної перевірки, оформленої актом від 27.04.2010 року №762/23-2/33572631.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно включив до валового доходу суму в розмірі 7949238,00 грн., кредиторську заборгованість, яка утворилася внаслідок господарських операцій з ТОВ «Данвер Трейд Груп», визнавши її безнадійною. При цьому ДПІ в Жовківському районі не було взято до уваги договір переведення боргу від 11.05.2009 року, що був укладений між позивачем, ТОВ «Данвер Трейд Груп»та ПП «Побут і Техніка». Також позивач зазначив, що відповідач безпідставно нарахував умовні відсотки по дебіторській заборгованості з контрагентами ТОВ «Технофетіш»та ТОВ «Поліграфія-2006», в результаті чого безпідставно збільшив валовий дохід на суму 662491,00 грн. Тому оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов від 29.10.2010 року, суть якого зводиться до наступного. Кредиторська заборгованість, яка сформована в результаті господарських операцій позивача з ТОВ «Данвер Трейд Груп», є в силу вимог п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ТОВ «Данвер Трейд Груп»ліквідовано і ця заборгованість, на думку відповідача, повинна бути відображена у складі інших доходів підприємства, з яких слід сплатити податок на прибуток. Також відповідач зазначає, що ним правомірно нараховано умовні відсотки на дебіторську заборгованість позивача перед ТОВ «Технофетіш»та ТОВ «Поліграфія-2006», оскільки державна реєстрація останніх скасована, і позивач не вживав жодних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до акту про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року від 27.04.2010 року №762/23-2/33572631 встановлено порушення п.1.22 ст.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого ТОВ «Технопромвироби»занижено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1987310,00 грн., у тому числі за 2009 рік (ІІІ квартал 1900242,00 грн., IV квартал 87068,00 грн.).

За результатами перевірки відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 року за №460/23-0/7348/33572631, відповідно до якого ТОВ «Технопромвироби»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств усього на суму 3568451,00 грн. (в тому числі за основним платежем 1987310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1581141,00 грн.).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, проте після розгляду скарги вищестоящим податковим органом залишене без змін.

До початку розгляду справи по суті відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки податкове повідомлення-рішення від 16.07.2010 року №460/23-0/1/7348/33572631 не є правовим актом індивідуальної дії, бо не встановлює граничний строк сплати податку.

Ухвалою від 15.11.2010 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідачем на вказану ухвалу подана апеляційна скарга.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційне провадження у справі закрито як таке, що помилково відкрите.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Технопромвироби»мало кредиторську заборгованість перед ТОВ «Данвер Трейд Груп»в розмірі 7286747,00 грн., яке ухвалою від 29.07.2009 році у справі №49/72-б господарського суду м. Києва ліквідовано і в подальшому знято з податкового обліку. В результаті цього відповідач зробив висновок, що кредиторська заборгованість є безнадійною і підлягає включенню до валових доходів підприємства.

При цьому відповідачем не було враховано, що договором від 11.05.2009 року був замінений кредитор у зобовязанні з ТОВ «Данвер Трейд Груп»на ПП «Побут і Техніка»ще до ліквідації ТОВ «Данвер Трейд Груп».

Це спростовує твердження відповідача, що сума в розмірі 7286747,00 грн. є безнадійною заборгованістю. Інші документи, що спростовують думку позивача і підтверджують позицію відповідача в матеріалах справи відсутні, додаткові докази на підтвердження доводів відповідача ДПІ в Жовківському районі до матеріалів справи не подавалися.

Також з матеріалів справи вбачається, що на момент перевірки відповідно до проведеного аналізу взаєморозрахунків з контрагентами-постачальниками встановлено наявність у позивача дебіторської заборгованості перед ТОВ «Поліграфія-2006»на суму 11797237,00 грн. та ТОВ «Технофетіш»на суму 1683036,00 грн.

Як було встановлено під час податкової перевірки ТОВ «Поліграфія-2006»не знаходиться за юридичною адресою, остання звітність подана 19.05.2009 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.06.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію скасовано 08.07.2009 року, ТОВ «Технофетіш»не знаходиться за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.07.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію скасовано 10.08.2009 року.

За стягненням дебіторської заборгованості позивач не звертався.

Беручи до уваги вищевикладене, відповідач нараховує позивачу умовні відсотки на дебіторську заборгованість. По дебіторській заборгованості із ТОВ «Поліграфія-2006» - на загальну суму 594870,00 грн., по дебіторській заборгованості із ТОВ «Технофетіш» - на загальну суму 67621,00 грн. При цьому відповідач робить висновок, що вказана дебіторська заборгованість підпадає під визначення безповоротної, в результаті чого при відсутності факту повернення товару заборгованість має значення тотожне фінансовій допомозі.

Проте судом вказаний розрахунок до уваги не береться, а нарахування умовних відсотків на дебіторську заборгованість визнається таким, що здійснене неправомірно, виходячи із наступного.

Звернення позивача до компетентних органів про стягнення дебіторської заборгованості є його правом, а не обовязком. Дебіторська заборгованість відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не може вважатися фінансовою допомогою, а розрахунок умовних відсотків на підставі п.п.4.1.6 п.1.4. ст.4 вказаного Закону є неправомірним, оскільки.

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, з наступними змінами т доповненнями (надалі Закон № 283), безнадійною заборгованістю є заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі. Згідно із п.4.1 ст.4 згаданого Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Таким чином, кредиторська заборгованість не підпадає під визначення доходу, і, як наслідок, не може вважатися частиною валового доходу підприємства звітного періоду.

Заборгованість ТОВ «Технопромвироби»на суму 7286747 грн. не може бути визначена, як безповоротна фінансова допомога в розумінні п.п.1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому що не відповідає жодному з критеріїв щодо визначення такої безповоротної фінансової допомоги. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення договору від 11.05.2009 року між ТОВ «Данвер Трейд Груп», ТОВ «Технопромвироби» та ПП «Побут і Техніка»було замінено кредитора у зобовязанні з ТОВ «Данвер Трейд Груп»на ПП «Побут і Техніка».

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 283, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

- доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

- доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно із п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону № 283 безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як вже зазначалось п.1.25 ст.1 Закону № 283 визначено поняття безнадійної заборгованості, тобто заборгованості, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

-заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

-прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

-заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

-заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

-заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

-прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Отже, з врахуванням п.4.1 ст.4 та пп.1.22.1 п.1.22 та п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредиторська заборгованість не може підпадати під визначення доходу, і, як наслідок, не може вважатися частиною валового доходу підприємства звітного періоду.

Поряд з цим відповідачем неправомірно здійснено нарахування умовних відсотків на дебіторську заборгованість, оскільки, я зазначалось вище, чинне податкове законодавство такого не передбачає, а звернення до компетентних органів щодо стягнення дебіторської заборгованості є правом, а не обовязком позивача, і всі розрахунки умовних відсотків, здійснені податковим органом з врахуванням норм Господарського та Цивільного кодексів України, є неправомірним, оскільки такі нормативно-правові акти не регулюють податкових правовідносин.

Будь-які нараховані штрафні санкції чи відсотки на дебіторську заборгованість включаються до складу валових доходів лише по фактичному їх надходженні на рахунок кредитора.

За статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на той факт, що ТОВ «Технопромвироби»всупереч п.1.22 ст.1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизило податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1987310,00 грн., у тому числі за 2009 рік (ІІІ квартал 1900242,00 грн., IV квартал 87068,00 грн.) є безпідставними, необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи та доводами відповідача. Звідси, у суду відсутні правові підстави вважати правомірним нарахування податкового зобовязання позивачу. Відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2010 року №460/23-0/7348/33572631 підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, в користь позивача слід стягнути 3,40 грн. судових витрат ( судового збору, сплаченого при зверненні позову до суду).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позову задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №460/23-0/7348/33572631 від 26 травня 2010 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромвироби»з Державногот бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Потабенко В.А.