Постанова № 18131601, 11.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2011 р. № 2а-3082/11/1370

14 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представників позивачаБойко М.С.

представник відповідачаКачмарик В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "ТКС-Менеджмент"

до Державної податкової інспекції у м.Трускавець

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342301/1 виставленого 20.09.2010р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Трускавець Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи повязані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000342301/0 виставлене 09.07.2010р. Державною податковою інспекцією у м. Трускавець Львівської області.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведені перевірки не підтверджено факту здійснення ремонтних робіт, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Трускавець Львівської області у період з 18.05.2010р. по 08.06.2010 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010р., про що 16.06.2010 року складено акт №158/23-0/34744855.

За результатами та на підставі акта перевірки відповідачем 09.07.2010р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000342301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 136473 грн. (основний платіж 90982 грн., штрафні (фінансові) санкції 45491 грн.). За результатами апеляційного оскарження відповідачем 20.09.2010р. виставлене податкове повідомлення-рішення №0000342301/1, відповідно до якого визначене позивачу податкове зобовязання залишено без змін.

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем вимог п 4.1 ст. 4, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму - 90 982 грн., в тому числі: за червень 2009 року - 20 228 грн.; за вересень 2009 року - 49 821 грн.; за листопад 2009 року - 2 147 грн.; за грудень 2009 року - 10 540 грн.; за січень 2010 року - 1 347 грн.; за лютий 2010 року - 521 грн.; за березень 2010 року - 6 378 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не надано первинні документи про надання ремонту підрядним способом або самостійне виготовлення основних фондів, у зв'язку з чим, відсутнє підтвердження фактичного списання матеріалів згідно актів списання: №СпТ-000023 від 30.06.2009 р. на суму 101 141,07 грн., №СпТ-000024 від 30.09.2009 р. на суму 249 105,39 грн., №СпТ-000013 від 31.12.2009 р. на суму 52 700,11 грн., №СпТ-000001 від 31.01.2010 р. на суму 6 735,34 грн., №СпТ-0000С2 від 28.02.2010 р. на суму 2 605,25 грн., №СпТ-000003 від 31.03.2010 р. на суму 978,13 грн.,

Відтак у акті перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження ТзОВ «ТКС-Менеджмент»показника рядка 1 "Операції, що оподатковуються за ставкою 20%" декларацій всього в сумі 82 653 грн., в тому числі: за червень 2009 року в сумі 20 228 грн.; за вересень 2009 року в сумі 49 821грн.; за грудень 2009 року в сумі 10 540 грн.; за січень 2010 року в сумі 1347 грн.; за лютий 2010 року в сумі 521 грн.; за березень 2010 року з сумі 196 грн.

Також перевіркою встановлено, що ТзОВ „ТКС-Менеджмент" на порушення встановлених законодавством вимог, за перевірений період, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 8 328,33 грн., в тому числі: за листопад 2009 року в сумі 2 146,67 грн., березень 2010 року в сумі 6 181,66 грн., згідно податкових накладних на отримання послуг охорони, наданих СПМО „Титан" УДСО при ГУМВСУ у Львівській області: податкова накладна від 30.11.2009р. №000508/21 на суму 12 880,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 146,67 грн.; податкова накладна від 31.12.2009р. №000568/2 на суму 14 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 450,00 грн.; податкова накладна від 31.01.2010р. №000568/2 на суму 12 950,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 158,33 грн.; податкова накладна від 31.03.2010р. №000145/21 на суму 9 440,00 грн., в тому числі ПДВ - 1573,33 грн.

Оскільки, первинні документи, які б містили відомості про господарські операції не позивачем не представлені до перевірки, відповідач дійшов висновку про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведеність їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутність підстав для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством документів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем (орендар) 01.05.09р. укладено з ТзОВ «Княгиня Ольга»(орендодавець) договір оренди нежилих приміщень, відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне володіння та користування нежилі приміщення за адресою м. Львів вул.. Княгині Ольги 1-5 з метою їх використання для офісу на 60 робочих місць.

Пунктом 5.2 вказаного договору сторони передбачили право орендаря з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості.

Згідно акта приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 31.12.2009 року, позивачем проведено роботи: ремонт внутрішніх приміщень, заміна підлоги, сантехніки, електрики та інсталяцій, виготовлення і монтаж алюмінієвих конструкцій, встановлення кондиціонерів, вхідна конструкція, дашок над входом, контейнер для ТПВ, метал., горячого оцинк., марміт настільний МН-3, монтаж охоронних мереж, нанесення самоклеючої плівки, оздоблення фризу та колон вхідної групи, шлагбаум Wii-4 + монтаж, вбуд. посудомийка ELECTROLUX ESL 66010, загалом на суму580142,59 грн. Також позивачем оформлено актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 31.03.2010 року поточний ремонт внутрішніх приміщень, встановлення відео нагляду, встановлення системи контролю доступу, загалом на суму 59842,69 грн.

До вказаних актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів позивачем оформлено акти списання: №СпТ-000023 від 30.06.2009 р. на суму 101 141,07 грн., №СпТ-000024 від 30.09.2009 р. на суму 249 105,39 грн., №СпТ-000013 від 31.12.2009 р. на суму 52 700,11 грн., №СпТ-000001 від 31.01.2010 р. на суму 6 735,34 грн., №СпТ-0000С2 від 28.02.2010 р. на суму 2 605,25 грн., №СпТ-000003 від 31.03.2010 р. на суму 978,13 грн., та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2009 року з калькуляцією на виконані роботи, вересень 2009 року з калькуляцією на виконані роботи, грудень 2009 року з калькуляцією на виконані роботи, січень 2010 року з калькуляцією на виконані роботи, лютий 2010 року з калькуляцією на виконані роботи, березень 2010 року з калькуляцією на виконані роботи.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на час виникнення спірних відносин регулювався Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) „Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництво, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Однак позивачем не надано жодних доказів одержання дозволу від орендодавця, як це передбачено п.5.2 договору оренди, на проведення ремонтних робіт в сумі здійснених позивачем витрат, як і не надано доказів в підтвердження попереднього придбання списаних згідно актів №СпТ-000023 від 30.06.2009 р. на суму 101 141,07 грн., №СпТ-000024 від 30.09.2009 р. на суму 249 105,39 грн., №СпТ-000013 від 31.12.2009 р. на суму 52 700,11 грн., №СпТ-000001 від 31.01.2010 р. на суму 6 735,34 грн., №СпТ-0000С2 від 28.02.2010 р. на суму 2 605,25 грн., №СпТ-000003 від 31.03.2010 р. на суму 978,13 грн. матеріалів для проведення ремонтних робіт, зокрема платіжних доручень про оплату придбаних для ремонту матеріалів, видаткових накладних, податкових накладних, касових чеків, документів про транспортування матеріалів для ремонту, документів про отримання їх з власних складських приміщень тощо, що в свою чергу не доводить факту здійснення ремонтних робіт та підтверджує вірність викладеного в акті перевірки висновку відповідача про заниження ТзОВ «ТКС-Менеджмент»показника рядка 1 "Операції, що оподатковуються за ставкою 20%" декларацій всього в сумі 82 653 грн., в тому числі:за червень 2009 року в сумі 20 228 грн.; за вересень 2009 року в сумі 49 821грн.; за грудень 2009 року в сумі 10 540 грн.; за січень 2010 року в сумі 1347 грн.; за лютий 2010 року в сумі 521 грн.; за березень 2010 року з сумі 196 грн.

Стосовно безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 8 328,33 грн., в тому числі: за листопад 2009 року в сумі 2 146,67 грн., березень 2010 року в сумі 6 181,66 грн., згідно податкових накладних на отримання послуг охорони, наданих СПМО „Титан" УДСО при ГУМВСУ у Львівській області: податкова накладна від 30.11.2009р. №000508/21 на суму 12 880,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 146,67 грн.; податкова накладна від 31.12.2009р. №000568/2 на суму 14 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 450,00 грн.; податкова накладна від 31.01.2010р. №000568/2 на суму 12 950,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 158,33 грн.; податкова накладна від 31.03.2010р. №000145/21 на суму 9 440,00 грн., в тому числі ПДВ - 1573,33 грн., суд констатує відсутність у матеріалах справи первинних документів, які б містили відомості про вказані господарські операції, підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведеність їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутність підстав для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством документів. Відсутність будь-яких первинних документів щодо господарських операцій за якими видано вищезазначені податкові накладні як на час проведення перевірки, так і при розгляді справи судом, представник позивача визнав.

Встановлені судом фактичні обставини справи підтверджують висновок відповідача про порушення позивачем вимог п 4.1 ст. 4, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму - 90 982 грн., в тому числі: за червень 2009 року - 20 228 грн.; за вересень 2009 року - 49 821 грн.; за листопад 2009 року - 2 147 грн.; за грудень 2009 року - 10 540 грн.; за січень 2010 року - 1 347 грн.; за лютий 2010 року - 521 грн.; за березень 2010 року - 6 378 грн. та не спростовані доводами позивача.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи виставлене відповідачем 09.07.2010р. податкове повідомлення-рішення №0000342301/0 на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що таке прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, відтак вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2011р. о 16:30 год.

Суддя Коморний О.І.