Постанова № 18131385, 02.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2011 року Справа № 2а-4488/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСмішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання Любімовій Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 54 від 28.01.2011,-

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, в якому зазначив, що 28.01.2011 відповідачем винесено припис № 54 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» громадянином ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає вказаний припис таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки вказаний припис винесено на підставі видано ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів”, який у свою чергу регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону термін “послуга” означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється її індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. ЛМКП «Теплокомуненерго» не відноситься до вищезазначеної категорії. Договорів та прямих відношень між ЛМКП "Теплокомуненерго" та споживачем діючим законодавством не передбачено. Позивач діє на договірних засадах та надає послугу організаціям на балансі яких знаходяться житлові будинки. Позивач веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання, а тому питання щодо перерахунку розміру плати за надання послуг може розглядатись лише у судовому порядку за позовами безпосередніх споживачів у цивільному судочинстві. Вважав, що оскаржуваним приписом відповідач фактично втручається у господарську діяльність позивача.

На підставі викладеного ЛМКП «Теплокомуненерго» просить суд визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів № 54 від 28.01.2011.

У судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, письмові заперечення проти позову та матеріали перевірки, на підставі яких винесено оскаржуваний припис, витребувані ухвалою суду від 02.06.2011 відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.01.1996 № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради 26.01.1996, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а. Згідно Статуту ЛМКП «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення). (а.с. 9-10)

Судом також встановлено, що до Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонента ЛМКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернулись громадянин ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки вказаного звернення відповідачем 28.01.2011 винесено припис № 54, яким зобовязано ЛМКП «Теплокомуненерго» припинити порушення прав ОСОБА_1 в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги, припинити нарахування виплат за ненадані послуги ОСОБА_1, провести перерахунок за не надані послуги з центрального опалення ОСОБА_1 з моменту письмового звернення останнього до ЛМКП «Теплокомуненерго» тапроинформувати управління про вжиті заходи до 28.02.2011. (а.с. 8)

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного припису суд вважає за необхідне зазначити, що права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлює Закон України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 (надалі Закон № 1023).

Згідно з ч. 3. ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 229 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право у числі іншого:

- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 5 квітня 2007 року (надалі Закон № 877)

Частиною 7 ст.7 Закону № 877 органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, на підставі акта надано право складати припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із частиною 8 статті 7 Закону № 877-V припис це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 8 ст. 7 Закону № 877 розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) обовязкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки визначає Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі Закон № 1875).

Згідно із статтею 30 Закону № 1875 державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, серед іншого, на принципі відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості.

Споживач відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 1875, зокрема, має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, та на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сімї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.

Пунктом 24 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

На виконання пункту 25 Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі Порядок)

Згідно із пунктом 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт, відповідно до пункту 2.6 Порядку, складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Тобто, відключення від центрального опалення окремих квартир чи приміщень без відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання будинку в цілому чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, здійснив відєднання своєї квартири від централізованого опалення, при цьому будинок, в якому знаходиться його квартира від централізованого опалення не відключався. Таке відключення від мережі централізованого опалення є протиправним, а тому прирівнюється до самовільного.

Неотримання послуги внаслідок самовільного відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуг з вини теплопостачальної організації, а відтак не може бути підставою для перерахунку.

Судом встановлено, що 05.01.2011 ЛМКП “Теплокомуненерго” укладено договір № 27 з Комунальним підприємством «Ювілейний» - балансоутримувачем про надання послуг з централізованого опалення в житловому фонді територіальної громади селища Ювілейне. (а.с. 23-26)

Згідно зі ст. 29 Закону № 1875 договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, в тому числі послуги з теплопостачання, укладається між власником квартири і балансоутримувачем, а не власником квартири та виробником -ЛМКП “Теплокомуненерго”.

ЛМКП “Теплокомуненерго” діє на договірних засадах та надає послуги організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки.

Таким чином, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговується Комунальним підприємством «Ювілейний».

Згідно з п. 2.3. договору № 27 від 05.01.2011 виробник (ЛМКП “Теплокомуненерго”) за дорученням виконавця веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення.

Тобто, надання послуг з централізованого опалення є господарськими правовідносинами між ЛМКП «Теплокомуненерго» та Комунальним підприємством «Ювілейний», які врегульовано договором № 27 від 05.01.2011.

Втручання управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області в господарську діяльність субєктів господарювання є протиправним.

Відповідачем не надано суду доказів, що споживач ОСОБА_1, в інтересах якої винесено оскаржуваний припис, звертався до виконавця послуг КП «Ювілейний» із заявою про припинення нарахування плати за послуги теплопостачання, а також надала докази щодо правомірності відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж тощо, та відомості і про те, що КП «Ювілейний» вносилися зміни до договору та розрахунків опалюваної площі.

Тобто, відносини між споживачами (фізичними особами) і ЛМКП “Теплокомуненерго” неможливо розглядати, як послуги в значенні, яке вживається в Законі України “Про захист прав споживачів”, так як правовідносини у споживача по наданню послуг по теплопостачанню склалися з КП «Ювілейний», а нез безпосередньо ОСОБА_1

З огляду на вищенаведене, а також на те, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду доказів правомірності винесення припису № 54 від 28.01.2011 суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ЛМКП «Теплокомуненерго» повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів № 54 від 28.01.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяТ.В. Смішлива