Постанова № 18131046, 19.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 8.2.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2011 року Справа № 2а-4136/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

при секретарі Гаркуші Ю.О.,

за участю:

представників позивача Кулик К.В., Волох А.А.,

представника відповідача Шаповалова С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 № 0002611702/0, від 15.12.2010 № 0002611702/1 та від 24.02.2011 № 0002611702/2,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» (надалі ПП ВБК «Босфор», позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі ДПІ в м. Сєвєродонецьку, відповідач), в якому позивач просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0002611702/0, від 15.12.2010 № 0002611702/1 та від 24.02.2011 № 0002611702/2. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

07.10.2010 відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 07.10.2010 № 0002611702/0 щодо накладання податкового зобовязання на ПП ВБК «Босфор» у розмірі 9789,09 грн. на підставі акту від 29.09.2010 № 2050/1702-32269418 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП ВБК «Босфор» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку, - ОСОБА_4 за період з 01 січня 2004 року до 30 червня 2006 року.

Позивач уважає, що вказаний вище акт не відповідає дійсності, суперечить нормам законодавства, а відомості, вказані в акті, є недоведеними.

ДПІ в м. Сєвєродонецьку не попередила ПП ВБК «Босфор» про проведення позапланової невиїзної перевірки у десятиденний термін до початку проведення такої перевірки, як це встановлено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки можуть бути свідчення особи щодо ухилення роботодавця від сплати податків, однак, відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України ухилення від сплати податків є злочином, тому й докази такого злочину повинні бути зібрані виключно в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством. Свідчення ОСОБА_4, що мав правові відносини з ПП ВБК «Босфор» могли бути лише підставою для позапланової перевірки, але не підставою для нарахування штрафних санкцій та податкових зобовязань, адже інших документів та речових доказів, які б підтверджували ухилення ПП ВБК «Босфор» від сплати податків, немає.

Всі документи, що свідчать про цивільно-правові відносини ПП ВБК «Босфор» з ОСОБА_4, складені згідно з законодавством, відрахування податку проводилося відповідно до розміру нарахування грошових винагород, про що складалися акти прийому-передачі виконаних робі, інших документів ОСОБА_4 ніколи не підписував.

19.10.2010 ПП ВБК «Босфор» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0002611702/0 до органу державної податкової служби. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.12.2010 податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0002611702/0 залишено без змін, ДПІ в м. Сєвєродонецьку складено нове податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 № 0002611702/1 про нарахування позивачу податкового зобовязання в сумі 9789,09 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0002611702/0 та від 15.12.2010 № 0002611702/1 до Державної податкової адміністрації в Луганській області. Скаргу ПП ВБК «Босфор» залишено без задоволення. Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 про нарахування позивачу податкового зобовязання в сумі 9789,09 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в позовній заяві, в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що 25.08.2010 до ДПІ в м. Сєвєродонецьку надійшла скарга від гр. ОСОБА_4 про факти невиплати заробітної плати за двома відомостями на ПП фірма «Боско», одна з таких відомостей «неофіційна». 15.09.2010 службовою запискою № 931/7/26-10 від 15.09.2010 ГВПМ ДПІ в м. Сєвєродонецьку до ДПІ в м. Сєвєродонецьку було направлено письмові пояснення гр. ОСОБА_4, в яких останній зазначає про перебування у трудових відносинах з ПП ВБК «Босфор» протягом 2004-2006 років. На підставі письмових пояснень ОСОБА_4, розрахунків за ф. 1ДФ ПП ВКФ «Босфор», карток особового рахунку ПП ВБК «Босфор» було проведено невиїзну документальну перевірку ПП ВБК «Босфор» з дотримання законодавства з питання оподаткування податком з доходів фізичних осіб, за результатами якої складено акт від 29.09.2010 № 2050/17-32269418. При проведенні перевірки було досліджено податкові розрахунки за формою № 1ДФ, надані підприємством за період з 01.01.2004 по 30.06.2006 та особовий рахунок підприємства. Перевіркою було встановлено невідповідність сум доходу гр. ОСОБА_4, відображених у ф. 1ДФ, та фактично отриманого доходу громадянином. Різницю такого доходу й було оподатковано податком з доходів фізичних осіб. Скарги позивача було розглянуто та залишено без задоволення. Підприємством протягом 2004-2006 років не було надано до ДПІ в м. Сєвєродонецьку податкові розрахунки за формою № 1-ДФ про фактичні суми виплаченого доходу гр. ОСОБА_4, у звязку з чим перевіркою було охоплено період понад 1095 днів. Відповідач вважає винесені податкові повідомленні-рішення правомірними й такими, що відповідають вимогам закону, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі Закон № 509) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

1-1) при отриманні органом податкової міліції інформації про ухилення платника податку або найманої особи від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, у тому числі внаслідок неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно із Кодексом законів про працю України, провадження особою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів, керівник відповідного податкового органу має право прийняти рішення про проведення позачергової податкової перевірки такого платника без його попереднього попередження. Рішення податкового органу має бути оформлене у письмовому вигляді, скріплено підписом керівника, печаткою та вручене платнику податку перед початком проведення такої перевірки.

Судом установлено, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку було проведено документальну невиїзну перевірку ВВ ВБК «Босфор» з питань перевірки відомостей, отриманих від фізичної особи, які мала правові відносини з платником податків, за період з 01.01.2004 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт від 29.09.2010 № 2050/1702-32269418 (арк. справи 9-12).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3263,03 грн.

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом «б» п.п. 4.2.2 статті 4 та згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9789,09 грн., у тому числі за основним платежем 3263,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6526,06 грн. (а.с. 15).

Позивачем було подано скаргу до ДПІ в м. Сєвєродонецьку на вказане податкове повідомлення-рішення (арк. справи 16), яку рішенням відповідача від 14.12.2010 № 25337/23-105 залишено без задоволення (арк. справи 17-18) та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 № 0002611702/1 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9789,09 грн. (арк. справи 19).

ПП ВБК «Босфор» оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА в Луганській області (арк. справи 20). Рішенням ДПА в Луганській області від 23.02.2011 № 3353/25-08 скаргу залишено без задоволення (арк. справи 24-28). ДПІ в м. Сєвєродонецьку винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 № 0002611702/2 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9789,09 грн. (арк. справи 32).

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (далі Закон № 889) встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є субєктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Суд вважає, що перевірку було проведено з порушенням вимог законодавства, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджується поясненнями представника відповідача, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки у письмовому вигляді не оформлювалося, що є прямим порушенням п. 1-1 ст. 11 Закону № 509.

Суд критично оцінює посилання відповідача на пояснення гр. ОСОБА_4 (арк. справи 40) як на підставу для визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб. Підставою для проведення перевірки можуть бути свідчення особи щодо ухилення роботодавця від сплати податків, однак, відповідно до статті 212 Кримінального кодексу України ухилення від сплати податків є злочином, тому докази такого злочину повинні бути зібрані в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що гр. ОСОБА_4 надавав пояснення як свідок у кримінальній справі, приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність. Суду не надано доказів того, що кримінальна справа за вказаним фактом взагалі порушувалася. Викликаний в судове засідання в даній адміністративній справі в якості свідка гр. ОСОБА_4 не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Інших доказів на підтвердження ухилення платника податку від оподаткування при нарахуванні (виплаті) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, крім письмових пояснень гр. ОСОБА_4, відповідачем суду не надано.

Натомість позивачем надано суду договори підряду за 2004-2006 роки, укладені між ПП ВБК «Босфор» (замовник) та ОСОБА_4 (підрядник) та акти здачі-приймання виконаних робіт із зазначенням найменування та вартості виконаних робіт, підписані замовником та підрядником.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 податкове зобовязання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобовязання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобовязання.

Відповідачем було визначено податкове зобовязання за період 2004-2006 років, тобто понад строк, визначений у п.п. 15.1.2 1095 днів, з посиланням на положення абз. «а» п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181. Суд вважає посилання на положення вказаного абзацу безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація)- документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Листом від 09.08.2005 № 7584/6/17-3116 Державна податкова адміністрація України надає розяснення «Щодо застосування штрафних санкцій за неподання (несвоєчасне подання) податковими агентами податкового розрахунку ф. № 1-ДФ» та зазначає, що податковий розрахунок ф. № 1ДФ не є декларацією (розрахунком) у розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181. У звязку з цим за неподання або несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) до податкового агента не можуть бути застосовані фінансові санкцій, передбачені п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181. Водночас у звязку з набранням чинності з 16.02.2005 р. Законом України від 12.01.2005 № 2322-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян і впровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу і захист)» (далі - Закон № 2322) скасовано норму Закону України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу в Україні» в частині стягнення податковими органами адміністративного штрафу за перекручення даних, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податковим органам за встановленою формою відомостей про доходи громадян, а КУпАП доповнено статтею 163-4 «Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи», яка передбачає попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян субєктів підприємницької діяльності за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян - у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при повторному такому порушенні протягом року - штраф у розмірі від трьох до пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзац «б» п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 щодо визначення податкового зобовязання без дотримання строку давності в даному випадку також не може бути застосовано, оскільки відсутній вирок суду про встановлення скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобовязання.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн. Вкаазані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 № 0002611702/0, від 15.12.2010 № 0002611702/1 та від 24.02.2011 № 0002611702/2 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07.10.2010 № 0002611702/0, від 15.12.2010 № 0002611702/1 та від 24.02.2011 № 0002611702/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 25 липня 2011 року.

СуддяІ.О. Свергун