Постанова № 18130867, 21.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2011 року Справа № 1170/2а-2077/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сагуна А.В.,

при секретарі - Мітіній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтакт - Н" до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтакт - Н" (далі по тексту ТОВ "Агроконтакт - Н") звернулося в суд з адміністративним позовом до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості (далі Інспекція), в якому, після доповнень до позовної заяви, просило скасувати рішення про застосування штрафів за порушення законодавства про зайнятість від 29.03.2011 року №1115-06/31095141 і від 25.05.2011 року №115-09э/31095141.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням діючого законодавства та безпідставно. По-перше, Позивач вважає неправомірним посилання у оскаржуваних рішеннях на постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 року №322 „Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства”, яка не зареєстрована у Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт. По-друге, при винесенні оскаржуваних рішень не враховано положення Договору між українською Радянською Соціалістичною Республікою і Казахстанською Радянською Соціалістичною Республікою ратифікованого постановою Верховної Ради України №1252 ХІІ від 25.06.1991., яким передбачено рівні права на працю громадян обох держав. А як стверджує позивач громадянин ОСОБА_2 з 2001 року перебував в Україні на правах постійного проживання та був зареєстрований в Олександрівському РВ УМВС України в Кіровоградській області. Також при прийняті рішення від 25.05.2011 року №115-09э/31095141 відповідачем порушено строки визначені ст. 250 ГК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволенні адміністративного позову, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ст.18 Закону України „Про зайнятість населення”, державна служба зайнятості створена для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно ст. 34 вказаного Закону контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється, зокрема, інспекціями служби зайнятості.

Судом встановлено, що 01 лютого 2011 року інспекцією з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості проведено перевірку ТОВ "Агроконтакт - Н" на предмет дотримання законодавства України про зайнятість населення, за результатами якої складено акт контрольного заходу від 01.02.2011 року №16. На підставі акту контрольного заходу рішенням від 25.05.2011 року №1115-09/31095141 за працевлаштування громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_2 у період 26 травня 2004 року по 04 січня 2005 року та з 02 січня 2007 року по 08 лютого 2008 року без отримання дозволу на працевлаштування на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн. (а.с.6-7). Також, на підставі акту контрольного заходу рішенням від 29.03.2011 року №1115-06/31095141 за працевлаштування громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_2 з 10 березня 2010 року без отримання дозволу для працевлаштування на позивача накладено штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 18 820 грн.

У відповідності до ст. 6 Договору про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан від 20.01.1994 року (діючого на час виникнення спірних правовідносин) Високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам, незалежно від їх національних або інших відмінностей, рівні права і свободи. Кожна із сторін гарантує також громадянам іншої Сторони, які проживають на її території, незалежно від їх національної належності, віросповідання або інших відмінностей, громадянські, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних норм в галузі прав людини, а також з урахуванням законодавства Сторін.

Отже, право громадян Республіки Казахстан на працю в Україні гарантується державою відповідно до норм у галузі прав людини та з урахуванням національного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угоди про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд не приймає доводи позивача про неправомірність застосування вказаної постанови без її реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки чинним законодавством не передбачено реєстрацію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України в Міністерстві юстиції України. Так як із змісту Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992 року №493/92 передбачено реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю. При цьому, під іншими органами виконавчої влади, виходячи із змісту ст. ст. 1, 2, 5, 6 вказаного Указу необхідно розуміти: інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, їх управління, відділи, інші підрозділи, а також місцеві органи господарського управління та контролю, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, їх управління, відділи, інші підрозділи. У той же час відповідно до ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2009, № 322 "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" на момент розгляду справи є чинною та перевірена Міністерством юстиції України привнесені до єдиного державного реєстру нормативних актів 14.05.2009.

Отже, у відповідності до п. 2 Порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року №2028, дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства, що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” (в редакції Закону від 28.12.2007 року) у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” (в редакції Закону від 25.12.2008 року) у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Згідно матеріалів справи громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_2 у 2001 році вїхав в Україну та у термін до 30 грудня 2003 року був зареєстрований в Олександріському РВ УМВС України в Кіровоградській області (а. с. 42). Згідно листа Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 18.07.2011 року №25/7041 ОСОБА_2 до Олександрівського РВ з питань продовження терміну перебування в Україні не звертався (а. с. 25).

Доказів отримання ОСОБА_2 посвідки про постійне проживання на території України відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.2994, №3929 ХІІ, ст.11 Закону України «Про міграцію»від 07.06.2011 №2491-ІІІ, позивачем до суду не надано.

Згідно наказу від 26.05.2004 року №37-к ОСОБА_2 прийнято на роботу в ТОВ "Агроконтакт - Н" на посаду інженера-енегетика, звільнений з посади згідно наказу від 04.01.2005 року №2-к та на підставі наказу від 02.01.2007 року№4-к прийнятий на ту ж саму посаду і згідно наказу від 08.02.2008 року №30-к звільнений з роботи. Відповідно до наказу від 10. 03. 2010 року №20-к ОСОБА_2 призначено на посаду інженера-енергетика (а. с. 54-59). При цьому, обставина відсутності отримання дозволу державної служби зайнятості у зазначені періоди на працевлаштування ОСОБА_2 позивачем не заперечувались.

Щодо порушення відповідачем при прийняті рішення від 25.05.2011 року №115-09э/31095141 строків визначених ст. 250 ГК України то суд виходячи з правовідносин, які є предметом регулювання Законом України «Про зайнятість населення», вважає, що передбачений ст.8 цього Закону штраф не є адміністративно-господарським в розумінні ст.241 ГК України, внаслідок чого строки визначені ст.250 ГК України до даних правовідносин не застосовуються.

З огляду на встановлені обставини, суд перевіривши оскаржені рішення згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дійшов висновку, що вони прийняті правомірно, а тому не підлягають скасуванню

Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача судом не встановлено.

Керуючись ст.ст., 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі 27.07.2011.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А. В. Сагун