Постанова № 18128758, 19.07.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/2036/11

Ряд стат. звіту № 8.2.8

Код - 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Скуби В.І.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача Ставичного Петра Ігоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 19 липня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 липня 2011 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (надалі позивач) із позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року за № 48/17-2/НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17650,51 грн. та за № 50/17-2/НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 13655,13 грн. за основним платежем та 3413,78 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно було донараховано грошове зобовязання по податку на доходи фізичних осіб та по податку на додану вартість на тій підставі, що контрагент позивача - ТОВ «Агро-Інвест»мав правовідносини із ТОВ «Оптдевайс», яке в свою чергу мало відносини з ТОВ «Доорс», відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 частиною 1 КК України, а також на тій підставі, що ТОВ «Агро-Інвест» за юридичною адресою не знаходяться. Позивач з таким висновком відповідача не погоджується та зазначає, що жодних правовідносин ТОВ «Оптдевайс»та ТОВ «Доорс»не мав і жодних правочинів не вчиняв. Дані підприємства не мають жодного відношення до правовідносин позивача та ТОВ «Агро-Інвест», що випливають з договорів суборенди від 05 березня 2011 року, тому можлива протиправна поведінка цих субєктів не може впливати на правову оцінку дій позивача чи породжувати для нього якісь негативні наслідки. Також зазначає, що можлива зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації. Контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а, отже був наділений відповідною право- та дієздатністю. Крім того позивач зазначає, що твердження відповідача про неможливість здійснення підприємницької діяльності за кількома адресами з огляду на перебування у трудових відносинах з позивачем однієї особи не може слугувати підставою для визначення спірних сум податкового зобовязання, оскільки у період, охоплений перевіркою робота приймальних пунктів була організована за затвердженим графіком, який був доведений до відома клієнтів, що виключало потребу одночасної їх роботи і не вимагала одночасної присутності позивача чи найманих працівників на кожному з них.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, за обставин викладених у позовній заяві, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що контрагент позивача ТОВ «Агро-Інвест»за юридичною адресою не знаходиться, а фактична та юридичні адреси даного підприємства перевіркою не встановлено. Водночас відповідно до податкової звітності ТОВ «Агро-Інвест»встановлено, що податковий кредит дане товариство формувало за рахунок ТОВ «Оптдевайс», податковий кредит якого формувався в свою чергу за рахунок ТОВ «Доорс», відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 частиною 1 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). Представник відповідача також відзначив, що наказ про затвердження графіку приймальних пунктів та інвентаризаційний опис, на який посилається позивач, під час проведення перевірки не надавався, в той час як проведеним 30 червня 2010 року обстеженням місця здійснення підприємницької діяльності, про що складено довідку № 166, було встановлено факт здійснення СПД-ФО ОСОБА_3 підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 у орендованому СПД-ФО ОСОБА_4 приміщені. Інших місць здійснення підприємницької діяльності за адресами зазначеними у договорі суборенди № 05/03-1 від 05 березня 2010 року не підтверджено. Зазначені обставини свідчать про протиправний характер укладених договорів між позивачем та ТОВ «Агро-Інвест», тому відповідачем правомірно визначено грошове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 17650,51 грн. та грошове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 13655,13 грн. за основним платежем та 3413,78 грн. за штрафними санкціями.

Зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року. За наслідками проведеної перевірки 19 травня 2011 року складено акт за № 437/17-2/НОМЕР_1 (а.с. 13-38).

Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(із змінами та доповненнями) (далі по тексту Декрет) та статті 5 пункту 5.2 підпункту 5.2.1 Закону України № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон України № 283/97-ВР) внаслідок чого донараховано 17650,51 податку з доходів фізичних осіб, а також порушення статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР) внаслідок чого донараховано 13655,13 грн. податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, збільшення грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та по податку на додану вартість проведено позивачеві у звязку з нікчемністю укладених позивачем з ТОВ «Агро-Інвест»договорів суборенди від 05. березня 2010 року № 05/03-1 та № 05/03-2. Підставою для визначення податковим органом даних договорів нікчемними слугувало те, що згідно матеріалів ДПІ у м. Суми (акт перевірки ТОВ «Агро-Інвест»від 18 лютого 2011 року № 743/2314/36160422) встановлено, що ТОВ «Агро-Інвест»мав правовідносини із ТОВ «Оптдевайс», яке в свою чергу мало відносини з ТОВ «Доорс», відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 частиною 1 КК України, а також з огляду на те, що ТОВ «Агро-Інвест»за юридичною адресою не знаходяться.

На підставі вказаного акту перевірки 08 червня 2011 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 48/17-2/НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17650,51 грн., а також податкове повідомлення-рішення за № 50/17-2/НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 13655,13 грн. за основним платежем та 3413,78 грн. за штрафними санкціями (а.с.а.с. 11, 12).

Судом установлено, що 05 березня 2010 року між позивачем та ТОВ «Агро-Інвест»було укладено договір суборенди № 05/03-1, предметом якого є передача ТОВ «Агро-Інвест»у тимчасове платне користування позивачеві комплексу приміщень за адресою м. Ужгород, вул. Успенського, буд. 15 у відповідності з Додатком № 1, що є невідємною частиною даного договору. Вказані приміщення передані позивачу, як суборендарю, на підставі акту прийому передачі орендованого майна від 05 березня 2010 року (а.с. 58-61).

Також 05 березня 2010 року між позивачем та ТОВ «Агро-Інвест»було укладено договір суборенди обладнання № 05/03-2, предметом якого є передача ТОВ «Агро-Інвест»у тимчасове платне користування позивачеві обладнання у відповідності з Додатком № 1, що є невідємною частиною даного договору. Вказане обладнання передане позивачеві, як суборендарю, на підставі акту прийому передачі орендованого майна від 05 березня 2010 року (а.с. 62-65).

Суд констатує, що укладення позивачем зазначених угод узгоджуються з його основним видом діяльності - заготівля і зберігання вторинної сировини, при цьому реальний характер даних договорів суборенди підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийому робіт (наданих послуг) та платіжні доручення (а.с. 43-57, 66-79).

Суд не приймає доводи відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ «Агро-Інвест»мав правовідносини із ТОВ «Оптдевайс», яке в свою чергу мало відносини з ТОВ «Доорс», відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 частиною 1 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), оскільки позивач жодних правовідносин з вказаними підприємствами не мав. ТОВ «Доорс»не має жодного відношення до правовідносин позивача та ТОВ «Агро-Інвест», що випливають з договору суборенди № 05/03-1 від 05 березня 2010 року та договору суборенди обладнання № 05/03-2 від 05 березня 2010 року, а тому можлива протиправна поведінка даного субєкта не може впливати на правову оцінку дій позивача або породжувати для нього певні негативні наслідки.

З акту перевірки вбачається, що спірні суми валових витрат та податкового кредиту були сформовані з договорів суборенди, а не за рахунок сум податку на додану вартість, повязаних з господарськими операціями між ТОВ «Агро-Інвест»та ТОВ «Оптдевайс»і ТОВ «Доорс», тому суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «Агро-Інвест»з третьою особою - ТОВ «Оптдевайс»не вплинули на формування податкового кредиту позивача.

Суд приймає до уваги, що орендовані приміщення за адресою АДРЕСА_2 (включаючи приймальні пункти за адресою АДРЕСА_3) та орендоване обладнання використовується позивачем для здійснення основного виду діяльності заготівля і зберігання вторинної сировини, а відповідно спрямовані на досягнення ділової мети - отримання доходу.

При цьому, суд приходить до висновку, що посилання в акті перевірки на довідку № 166 від 30 червня 2010 року про обстеження місця здійснення підприємницької діяльності субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 не є належним доказом того, що орендовані за спірними договорами суборенди приміщення та обладнання не використовуються позивачем у господарській діяльності, оскільки як вбачається із змісту акту перевірки, даною довідкою встановлено факт здійснення господарської діяльності позивача за адресою с. Худльово, вул. Підприємців, 3, однак не встановлено здійснення позивачем своєї господарської діяльності виключно за цією адресою та не спростовано факт використання в господарській діяльності інших приміщень. Також суд враховує, що фактична наявність у позивача орендованого обладнання, вказаного у Додатку № 1 до договору суборенди обладнання № 05/03-2 від 05 березня 2010 року підтверджується наявним в матеріалах справи інвентаризаційним описом (39-41).

Також суд приходить до висновку, що твердження відповідача про неможливість здійснення господарської діяльності за кількома адресами з огляду на перебування у трудових відносинах з позивачем тільки одного найманого працівника є необґрунтованим, оскільки як вбачається з наказу про встановлення графіку роботи № 02 від 09 березня 2010 року (а.с. 42) робота приймальних пунктів була затверджена за графіком, який виключає одночасну роботу двох орендованих приймальних пунктів, що у свою чергу не вимагає одночасної присутності позивача чи його найманого працівника на кожному з них.

Разом з тим, суд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірних договорів суборенди, відсутність ТОВ «Агро-Інвест»за юридичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірних правочинів нікчемними. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Водночас, суд констатує, що податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин був встановлений індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку. Так, згідно зі статтею 10 Закону України № 168/97-ВР, статтями 1 та 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки інших платників.

Відповідно до статті 9 пункту 9.12 підпункту 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до статті 22 пункту 22.10 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності.

Згідно з абзацом 3 розділу IV вказаного Декрету до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з№ 283/97-ВР (стаття 13 Декрету).

У свою чергу статтею 7 пунктом 7.9 підпунктом 7.9.6 Закону України № 283/97-ВР визначено порядок оподаткування операцій лізингу (оренди), відповідно до якої прямо встановлено збільшення орендарем валових витрат на суму лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Судом у судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено правомірність включення до валових витрат документально підтверджені витрати по сплаті орендної плати згідно спірних договорів, зокрема правомірність включення відповідних витрат до валових підтверджуються договором суборенди № 05/03-1 від 05 березня 2010 року та актом прийому передачі орендованого майна від 05 березня 2010 року (а.с. 58-61), договором суборенди обладнання № 05/03-2 від 05 березня 2010 року та актом прийому передачі орендованого майна від 05 березня 2010 року (а.с. 62-62-65), актами здачі-прийому робіт (наданих послуг) та платіжними дорученнями (а.с. 43-57, 66-79).

Водночас відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.5. Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які взагалі не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідні звітні податкові періоди повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними ( 80-91).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні валових витрат по податку з доходів фізичних осіб та податкового кредиту по податку на додану вартість, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області з а д о в о л ь н и т и.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 48/17-2/НОМЕР_1 від 08 червня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17650,51 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 50/17-2/НОМЕР_1 від 08 червня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 13655,13 грн. за основним платежем та 3413,78 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., що сплачені 16 червня 2011 року відповідно до квитанції № 135.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.