Постанова № 18128406, 07.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 р. справа № 2а-25781/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант »

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000812303/0 від 01.11.2010 року

за участі представників позивача Піскурського В.З

представників відповідача Совпель О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНБІЗНЕСГАРАНТ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському у районі м. Донецька про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000812303/0 від 01.11.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у період з 15.10.2010 року по 19.10.2010р. ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Донбасбізнесгарант». В ході перевірки були встановлені порушення: ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Донбізнесгарант» при придбанні та продажу товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Макра Плюс»; ст.3, ст.4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на 134510,00 грн., ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2010 року на суму 107608,00 грн., про що був складений акт № 3892/23-2/33454343 від 22.10.2010р. На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000812303/0 від 01.11.2010р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 161412,00 грн., у тому числі за основним платежем 107608,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53804,00 грн.

Позивач не згодний з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Зазначає, що акт перевірки не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. Також у акті не вказано, на підставі яких саме первинних документів було зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, що є порушенням вимог Наказу ДПА України від 10.08.2005 № 327 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, п.п. 4.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При укладенні та виконанні позивачем угод № 01/06 від 01.06.2010 та № 10/06 від 10.06.2010 з ТОВ “Макра Плюс” були дотримані вимоги законодавства: після отримання товару позивач підписав накладні на товар, були передані відповідні специфікації, сплачено податки. Зазначені угоди містять усі суттєві умови, носять реальний характер та відповідають вимогам закону, у звязку із чим не можуть вважатися нікчемними. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ним не були сплачені кошти за товар згідно укладених угод, оскільки у них прямо не встановлювався строк здійснення оплати. Отже, позивач керувався приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк виконання зобовязання боржником не вказано, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Оскільки строк дії договорів було встановлено до 31.12.2010, то й сплата грошей мала здійснюватися у будь-який час до 31.12.2010.

Вважає також необґрунтованим посилання на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, оскільки вона може містити помилки, та не має доказового значення, оскільки у цьому разі не здійснюється дослідження документів. ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька також не довела, що на момент укладення угод ТОВ “Макра Плюс” не знаходиться за вказаною адресою та не мало достатнього штату працівників для виконання умов договорів. У звязку з цим просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000812303/0 від 01.11.2010р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях від 08.12.2010р. Зазначає, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в наслідок чого занижений ПДВ на суму 107608 грн., ст.ст. 3, 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в наслідок чого занижений податок на прибуток на суму 134510 грн. Вказане порушення встановлено у звязку з тим, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ “Макра Плюс” є нікчемними, тобто не були спрямований на настання реальних правових наслідків, а тому суму ПДВ, сплаченого у складі ціни товару за договором, не можливо віднести до складу податкового кредиту, а також відповідні суми, сплачені на виконання вказаного правочину не є валовими витратами підприємства. З урахуванням зазначеного, представник відповідача вважає спірне податкове повідомлення рішення правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню. У звязку з цим просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Донбізнесгарант” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 16.03.2005, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №305885, включено до ЄДРПОУ за № 33454343.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 08331581 від 04.04.2005.

У період з 15.10.2010 по 19.10.2010 ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ “Донбізнесгарант” з питань правових відносин з ТОВ “Макра Плюс” (ЄДРПОУ 34746826) за період з 01.06.2010 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 22.10.2010 № 3892/23-2/33454343.

Актом встановлено порушення:

·ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Донбізнесгарант» при придбанні та продажу товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Макра Плюс»;

· ст.3, ст.4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на 134510,00 грн.;

·ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2010 року на суму 107608,00 грн.

На підставі цього акту та згідно з п.п. “б” п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 161412 грн., у т.ч. за основним платежем - 134510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26902 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000812303/0 від 01.11.2010р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 161412,00 грн., у тому числі за основним платежем 107608,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53804,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0 було оскаржене позивачем в рамках справи 2а-25791/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донбізнесгарант”до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Згідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року набрала законної сили.

Що стосується податкового повідомленням-рішенням №0000812303/0 від 01.11.2010р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 161412,00 грн., у тому числі за основним платежем 107608,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53804,00 грн., то позивач також не погоджується з ним в повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з декларації позивача з ПДВ за червень 2010 року та додатку 5 до неї, позивачем до складу податкового кредиту включений ПДВ у сумі 107608,00 грн., який сформований за господарськими операціями з ТОВ «Макра Плюс».

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому суд за допомогою належних та допустимих доказів має перевірити відповідність змісту господарської операції, що відображена у первинних документах, фактичним обставинам справи. При цьому суд має враховувати можливості конкретної особи до вчинення тих дій, які становлять фактичний зміст такої господарської операції. Наявність при цьому належним чином оформлених первинних документів не є беззаперечним доказом такої можливості.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте за порушення, які були встановлені у акті № 3892/23-2/33454343 від 22.10.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ДОНБІЗНЕСГАРАНТ» з питань правових відносин з ТОВ «Макра Плюс» м. Донецьк за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року. Зокрема п.п. 7.4.1 статті 3, п.п. 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 3, ст. 4, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Предметом доказування в даній справі є правові відносини з ТОВ «Марка Плюс», які у свою чергу також були предметом дослідження в рамках справи № 2а-25791/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донбізнесгарант” до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року по вище зазначеній справі було встановлено наступне.

01.06.2010 між ТОВ “Макра Плюс” (Постачальником) та ТОВ “Донбізнесгарант” (Покупцем) було укладено договір поставки № 01/06, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобовязання поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, підписаних сторонами (п. 1.1 договору). Ціна товару вказується у накладних на кожну партію товару (п. 3.1 договору). Сума договору формується з сум накладних на поставлений товар (п. 3.2 договору). Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Також можливі інші форми оплати і розрахунків, не заборонених діючим законодавством України (п. 3.3 договору). Продукція поставляється транспортом Постачальника. Постачальник зобовязаний одночасно з товаром передати Покупцю документи на товар: витратну накладну, податкову накладну, специфікацію (п.п. 4.1, 4.2 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару від ТОВ „Макра Плюс” по договору від 01.06.2010 позивачем до суду були надані накладні № 5857 від 30.06.2010, № 5566 від 23.06.2010, № 5161 від 14.06.2010, № 5026 від 11.06.2010, № 4909 від 09.06.2010, № 4792 від 07.06.2010, № 4498 від 03.06.2010, № 4442 від 01.06.2010, підписані сторонами договору, специфікації до договору № 01./06 від 01.06.2010, підписані сторонами договору, податкові накладні від 01.06.2010 б/н, від 03.06.2010 № 4498, від 07.06.2010 б/н, від 09.06.2010 б/н, від 11.06.2010 б/н, від 14.06.2010 б/н, від 23.06.2010 б/н, від 30.06.2010 № 5857.

Зазначені документи також були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у акті перевірки.

При цьому, документів, які б підтверджували факт поставки зазначеного вище товару (товарно транспортні накладні тощо) та оплати за поставлений товар (платіжні доручення, виписки банку тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Крім того, 10.06.2010 між ТОВ “Донбізнесгарант” (Постачальником) та ТОВ “Макра Плюс” (Покупцем) було укладено договір поставки № 10/06, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобовязання поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, підписаних сторонами (п. 1.1 договору). Ціна товару вказується у накладних на кожну партію товару (п. 3.1 договору). Сума договору формується з сум накладних на поставлений товар (п. 3.2 договору). Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Також можливі інші форми оплати і розрахунків, не заборонених діючим законодавством України (п. 3.3 договору). Поставка товару здійснюється транспортом Покупця. Постачальник зобовязаний одночасно з товаром передати Покупцю документи на товар: витратну накладну, податкову накладну, рахунок (п.п. 4.1, 4.2 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки позивачем товару на адресу ТОВ „Макра Плюс” по договору від 10.06.2010 та отримання оплати за товар позивачем до суду не було надано жодного первинного або бухгалтерського документа.

Судом не було прийняте до уваги надану позивачем додаткову угоду № 1 від 10.06.2010 до договору 10/06 від 10.06.2010, якою були змінені умови договору щодо оплати вартості товару та строку дії договору, оскільки вказана додаткова угода не надавалась позивачем під час проведення перевірки, хоча й укладалась у той же день, що і договір поставки 10.06.2010.

Також, постановою було встановлено, що позивач не має власних офісних, виробничих та складських приміщень, а чисельність працюючих на підприємстві становить 5 осіб, що також доводить відсутність умов для здійснення господарської діяльності з поставки продукції. Судом не було прийняте до уваги договори оренди нежитлових приміщень від 01.09.2008 № 01/09 та від 02.09.2008 № 02/09, оскільки вони не надавалися під час проведення перевірки. Також у цих договорах не зазначено момент передачі у користування обєкту оренди, цільове призначення обєкту оренди, не визначено порядок розрахунків між сторонами. Позивач не надав суду відповідних актів приймання-передачі приміщень в оренду, не надав жодного доказу на підтвердження сплати ним орендної плати за орендуємі приміщення.

До того ж, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька в ході проведення перевірки було спрямовано запит до ДПІ у Київському районі м. Донецька про проведення перевірки ТОВ “Макра Плюс”, на який отримало відповідь від 15.10.2010 № 10982/7/23-213 та акт від 13.10.2010 № 3865/23-3/34746826 про неможливість проведення перевірки у звязку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Вказаним актом також було встановлено, що у ТОВ “Макра Плюс” недостатньо трудових ресурсів, відсутні складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З огляду на викладене, судом в рамках справи 2а-25791/10/0570 була встановлена відсутність реальних господарських операцій позивача з ТОВ «Макра Плюс».

Згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року набрала законної сили.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 255 Кодексу встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, приймаючи до уваги, що обовязковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені вище обставини не підлягає доказуванню з огляду на приписи ч.1 ст.72 КАС України.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що фактично ТОВ «Марка Плюс» не постачало позивачеві товари за договорами №01/06 від 01.06.2010р. та 10/06 від 10.06.2010р. Отже документи, на підставі яких позивач визначав обєкти оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку позивача.

Наведене обумовлює висновок про правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 107608,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53804,00 грн.

Відтак позовні вимоги ТОВ «Донбізнесгарант» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812303/0 від 01.11.2011 року задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812303/0 від 01.11.2010 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 07 липня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 12 липня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.