Постанова № 18128295, 07.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 р. Справа № 2а/0570/8982/2011

16 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого судді Савченко С.В.,

суддів Мозгової Н.А., Аканова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

третя особа Донецький державний науково дослідний та проектний інститут кольорових металів

про визнання частково протиправною та недійсною вимоги та розпорядження

за участю представників сторін

від позивача: Мельнікова ОСОБА_1 за дов., ОСОБА_2 за дов.

від відповідача: ОСОБА_3 за дов., ОСОБА_4 за дов.

від третьої особи: ОСОБА_5 за дов., ОСОБА_6 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26.05.11 № 220 протиправними та недійсними.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині часткового оскарження вимоги, а саме позовні вимоги позивача з урахуванням остаточних уточнень стосуються визнання протиправними та недійсними п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, частково п. 5.5 у розмірі 10006,51 грн., частково п. 5.6 у розмірі 1630,11 грн. та 188,47 грн., п. 5.7 та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26.05.11 № 220.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та недійсним п. 5.1 оскаржувальної вимоги Позивач зазначає, що у звязку зі звільненням суддів 27 жовтня та 31 грудня 2010 року на підставі Постанови Верховної ради України та наказів про звільнення їм була виплачена компенсація на невикористану відпустку у межах кошторису, який передбачений на 2010 рік. У Державному бюджеті України на 2010 рік не було передбачено видатків для виплати компенсацій суддям, які подали заяву про відставку з урахуванням звільнення таких суддів 31 грудня 2010 року, тобто, в останній день року. В наказах про звільнення суддів у повному обсязі відображено суму компенсацій за невикористані відпустки суддів. Для здійснення цих виплат позивачем були направлені запити до ДСА України про збільшення видатків відповідно до суми невиплачених компенсацій, тобто усі дії для збільшення видатків позивачем були виконані.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та недійсним п. 5.2 оскаржувальної вимоги Позивач зазначає, що ним орендується приміщення у Донецького державного науково дослідного та проектного інституту кольорових металів на підставі договору про відшкодування затрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 01.01.2005 року № 825-81/2005 площею 744,00 кв. .м та розрахунку відповідно до займаної площі. Сплата комунальних послуг Позивачем відбувається на підставі рахунків, які виставляються Інститутом. Розрахунок витрат на сплату комунальних послуг здійснювалось самостійно Інститутом відповідно до розрахункової площі приміщення та площі, яка орендується Позивачем. Оскільки майно, яке орендується Позивачем, належить на праві власності Інституту, у Позивача відсутні відомості про площу споруди, яка належить Інституту та виходячи з якої Інститутом було розраховано комунальні послуги на один квадратний метр приміщення.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та недійсним п. 5.3 оскаржувальної вимоги Позивач зазначає, що ним було витребувано інформацію від місцевих загальних судів Донецької області щодо відомостей про працюючих інвалідів у цих судах, на виконання якого головами цих судів було надано відповідну інформацію та документальне підтвердження щодо зазначеної категорії осіб та відповідні довідки МСЕК, за якими Позивач своєчасно та у повному обсязі нараховував та сплачував до Пенсійного Фонду України внески у розмірі 4 відсотка. Іншої інформації та документів щодо додаткових осіб, які мають інвалідність та працюють у місцевих загальних судах у володінні Позивача не було, що також було встановлено ревізією. Оскільки місцевими загальними судами не було своєчасно направлено ці документи до Позивача, дії по нарахуванню та сплати внесків до Пенсійного фонду України у 2010 року та 2011 року відповідають чинному законодавству.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та недійсним п. 5.4 оскаржувальної вимоги Позивач зазначає, що працівниками Позивача та суддям місцевих судів за період серпень 2010 року березень 2011 року було виконано збільшений обєм робіт через наявність вакантних посад, що підтверджується штатним розписом, поданнями голів судів про наявність вакантних посад та необхідність встановлення доплати за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників до укомплектування штату, що узгоджується з вимогами Кодексу Законів про працю України щодо виконання поряд з основною роботою обовязків тимчасово відсутніх працівників. Також Позивач зазначає, що виплата доплат була здійснена у межах фонду оплати праці, перевищення фонду допущено не було.

В обґрунтування позовних вимог в частині часткового визнання протиправним та недійсним п. 5.5 оскаржувальної вимоги у сумі 10006,51 грн. Позивач зазначає, що при визначенні норм витрат палива він користувався інформацією, яка зазначена в технічному паспорті, виданому заводом-виробником для конкретної марки автомобіля з застосуванням відповідних коефіцієнтів коригування норм витрат та актами заміри витрат палива, які були здійснені у січні 2008 року. При цьому зазначає, що норми витрат пального, порушення яких було встановлено відповідачем, носять рекомендаційний характер та не є імперативними нормами, які підлягають обовязковому застосуванню.

В обґрунтування позовних вимог в частині часткового визнання протиправним та недійсним п. 5.6 оскаржувальної вимоги Позивач зазначає, що з його боку відсутнє завищення витрат на використання машин та механізмів, оскільки відповідачем було здійснено контрольний обмір, відповідно до якого встановлена наявність металевих грат у приміщені Ворошиловського районного суду м. Донецька, що підтверджує встановлення цих металевих грат у цьому приміщенні. Щодо зайво сплачених витрат по навантаженню та перевезенню сміття Позивач зазначає, що відповідачем під час проведення ревізії було встановлено відсутність сміття після проведення ремонту у приміщенні Ворошиловського районного суду м. Донецька, що підтверджує виконання цих робіт. Окрім цього, відповідачем не було встановлено відсутність проведення робіт, за наслідками виконання яких було наявне сміття, яке було вивезено підрядником. Обставина щодо відсутності талонів сміттєзвалища на прийом сміття не може бути підставою для висновку про відсутність виконання цих робіт.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та недійсним п. 5.7 оскаржувальної вимоги Позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку потреби за загальним фондом кошторису на 2011 рік (нарахування на заробітну плату) ним було включено суми виходячи зі ставки єдиного соціального внеску 36,5 відсотків замість 36,3 відсотка, оскільки для проведення зазначеного розрахунку були взяти показники за попередній 2010 рік пропорційно витраченим коштам з урахуванням лікарняних, які виплачуються за перші пять днів з коштів підприємства, розмір яких не входить до єдиного соціального внеску, однак які є обовязковими для відрахування та відрахувань з заробітної плати інвалідів у розмірі 4 відсотка.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та недійсним розпорядження Позивач зазначає, що порушення, які встановлені за результатами ревізії, є неправомірними, а оскільки оспорювальне розпорядження винесено на підставі цих порушень, воно теж є протиправним.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти заявлених вимог, які полягають у наступному.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо визнання протиправним та недійсним п. 5.1 вимоги відповідач зазначає, що Законом України «Про відпустки» та Кодексом Законів про працю України передбачено виплата компенсації за невикористану відпустку при звільнені працівників, у тому числі суддів. Оскільки позивачем не було виплачено такої компенсації звільненим суддям, відповідачем винесена вимога про нарахування та виплату такої компенсації.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо визнання протиправним та недійсним п. 5.2 вимоги відповідач зазначає, що витрати на оплату комунальних послуг, які були відшкодовані Позивачем Інституту, завищені, оскільки розрахунок відшкодування цих витрат був розроблений Інститутом, виходячи з загальної площі приміщення 9800,00 кв. м. Однак, відповідно до витягу з реєстру прав власності, загальна площа будівлі складає 19043,80 кв. м. Таким чином, розрахунок розміру комунальних послуг на один метр квадратний здійснено Інститутом виходячи з площі 9800,00 кв. м., без врахування дійсної площі будівлі 19043,80 кв. .м, тобто помилково, чим завдано матеріальної шкоди Позивачу шляхом виставлення завищених рахунків до сплати.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо визнання протиправним та недійсним п. 5.3 вимоги відповідач зазначає, що в межах проведення ревізії відповідачем було зясовано інформацію щодо працюючих інвалідів, відповідно до якої в місцевих загальних судах працюють інваліди, довідки МСЕК по яким відсутні у Позивача та відрахування від заробітної плати яких здійснювалось на загальних підставах, тобто 33,2 % замість 4 % внаслідок відсутності цих відомостей у Позивача.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо визнання протиправним та недійсним п. 5.4 вимоги відповідач зазначає, що позивачем було здійснено суддям місцевих судів та працівникам позивача доплату за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників у той час, коли ці посади були вакантними, а не тимчасово відсутніми. Постановою КМУ від 09.03.2006 № 268 визначено поняття тимчасово відсутніх працівників, у тому числі суддів, визначальною ознакою яких є тимчасова відсутність, а не вакантні (вільні) посади. Також відповідно до Постанови КМУ від 03.09.2005 № 865, не передбачено виплату суддям надбавки за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо часткового визнання протиправним та недійсним п. 5.5 вимоги відповідач зазначає, що він погоджується з Позивачем, що норми витрат пального (наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43) не є обовязковими, однак, враховуючи те, що позивач використовував у своїй діяльності відповідні коефіцієнти коригування цих норм витрат, то повинен був також використовувати й основні норми витрат пального, встановлені цим Наказом.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо часткового визнання протиправним та недійсним п. 5.6 вимоги відповідач зазначає, що у власності ТОВ «Старий маршал та компанія» не має зазначених в актах приймання робіт машин та механізмів, матеріали зустрічної перевірки не підтвердили взяття в оренду цих машин цим підприємством та сплату грошових коштів за цю оренду, такими чином, робота по встановленню металевих грат у приміщенні Ворошиловського районного суду міста Донецька не підтверджена первинними документами. Щодо зайво сплачених витрат по навантаженню та перевезенню сміття відповідач зазначає, що підприємство не підтвердило перевезення сміття у кількості 3 тонн талонами сміттєзвалища на прийом сміття, тому не має підстав вважати, що таке перевезення дійсно мало місце. Усіма вказаними діями, на думку відповідача, позивач порушив ДБН Д.1.1-1-2000 Правила визначення вартості будівництва, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 174 від 27.08.2000.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо визнання протиправним та недійсним п. 5.7 вимоги відповідач зазначає, що позивачем було неправомірно розраховано потребу за загальним фондом кошторису на 2011 рік (нарахування на заробітну плату) в частині застосування ставки єдиного соціального внеску у розмірі 36,5 відсотків замість 36,3 відсотка, що призвело до завищення потреби у коштах на 0,2 відсотки, що складає 158 500,00 грн.

В обґрунтування заперечень проти заявленої вимоги щодо визнання протиправним та недійсним розпорядження відповідач зазначає, що оспорювальне розпорядження було винесено на підставі статті 117 Бюджетного кодексу України та п. 40 статті 116 Бюджетного кодексу України, яким передбачено право контрольно-ревізійного управління приймати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами за іншими порушеннями, які встановлені у ході ревізії.

У судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

Судом було залучено до справи в якості третьої особи Донецький державний науково дослідний та проектний інститут кольорових металів ( далі - Інститут), яким у судовому засіданні було надано пояснення щодо здійснення розрахунків комунальних послуг на утримання 1 квадратного метру будівлі, та, як наслідок, розрахунку для Позивача відповідно до орендованої площі,а саме розрахунок утримання приміщень було здійснено виходячи з розрахункової площі приміщення, яка складає 9800,00 кв. м. Третя особа зазначила, що згідно технічного паспорту будівлі, загальна площа будівлі складає 19043,80 кв. .м. При цьому, розрахункова площа складає 9800,00 кв. м. та площа коридорів складає 9243,80 кв. .м. Таким чином, Інститутом було правомірно здійснено розрахунок відшкодування витрат на оплату комунальних послуг Позивачу виходячи з розрахункової площі приміщення 9800,00 кв. м.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та осіб, які беруть участь у справі, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач, Територіальне управління державної судової адміністрації у Донецькій області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 26288796.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, відповідно до плану роботи управління на І квартал 2011 року, направлень на ревізію, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 січня 2009 року по 1 березня 2011 року, за результатами якої складено акт № 08-13/017 від 22 квітня 2011 року.

За результатами ревізії позивачу направлена вимога про усунення порушень від 23 травня 2011 року № 05-08-11-17/5528, яка частково оскаржується у межах цієї адміністративної справи (п. 5.1 повністю, п. 5.2 повністю, п. 5.3 повністю, п. 5.4 повністю, частково п. 5.5 у розмірі 10006,51 грн., частково п. 5.6 у розмірі 1630,11 грн. та 188,47 грн., п. 5.7 повністю).

Одночасно за результатами ревізії та встановлених порушень позивачу було направлено розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26.05.11 № 220, яке оскаржується у межах даної адміністративної справи.

1. Вимога містить, зокрема, вимогу про нарахування та виплату компенсацій за невикористану відпустку при звільнені суддів в сумі 128 200,50 грн. (п. 5.1 вимоги), пункт якої повністю оскаржується у межах цієї адміністративної справи.

Відповідачем в акті ревізії встановлено не нарахування та не сплату у повному обсязі Позивачем компенсації за невикористану відпустку при звільненні голові Новоазовського районного судуОСОБА_8. у розмірі 44 527,65 грн. за 185 днів компенсації (наказ про звільнення від 29.10.10 № 56-к), судді Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_11. у розмірі 10813,00 грн. за 50 днів компенсації (наказ про звільнення від 28.10.10 № 55-к), судді Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_12. у розмірі 13 645,45 грн. за 65 днів компенсації (наказ про звільнення від 31.12.2010 № 67-к), судді Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_13.. у розмірі 59214,40 грн. за 280 днів компенсації (наказ про звільнення від 31.12.2010 № 66-к). У звязку з цим, відповідачем встановлене порушення статті 83 Кодексу Законів про працю України та статті 24 Закону України «Про відпустки».

Статтею 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456 визначено, що бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно держбюджету чи місцевих бюджетів.

Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

За своїм змістом фінансування державних органів є планомірним процесом управління централізованими і децентралізованими фондами коштів з метою забезпечення діяльності відповідних суб'єктів владних повноважень щодо реалізації ними своїх функцій. Забезпечення державного фінансування функціонування судів і діяльності суддів є однією з умов стабільності їхньої роботи, на що неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу Конституційний Суд України.

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина перша статті 96 Конституції України).

За приписами статей 1, 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" від 30 червня 1999 року N 783-XIV органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а кошти на їх фінансування, у тому числі на фінансове забезпечення діяльності судів України, передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 року № 7рп/2010, фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п. 9 статті 2 Бюджетного Кодексу України бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Відповідно до п. 30 статті 2 Бюджетного Кодексу України кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 2 статті 44 Бюджетного Кодексу України Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.

Відповідно до додатку 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» (зі змінами та доповненнями) «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2010 рік в розрізі судів всіх юрисдикцій і рівнів, організаційне забезпечення діяльності яких здійснює Державна судова адміністрація України», загальний фонд оплати праці Новоазовського районного суду Донецької області склав 889,8 тис. грн., Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області склав 1558,2 тис. грн. на 2010 рік.

Судом встановлено, що суддя ОСОБА_8. був звільнений відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2596, суддя ОСОБА_11. був звільнений відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2596, суддя ОСОБА_13. був звільнений відповідно до Постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762, суддя ОСОБА_12. була звільнена відповідно до Постанови Верховної Рад України від 2 грудня 2010 року № 2762.

Відповідно до наказів про звільнення зазначених суддів, у зазначених наказах у повному обсязі було відображено кількість днів невикористаної відпустки та необхідність виплатити компенсацію за невикористані відпустки. Цей факт не є спірним між сторонами.

Станом на момент прийняття Постанови Верховної Радою України про звільнення суддів у звязку з поданням заяви про відставку, фонд оплати праці Новоазовського районного суду Донецької області на 1 жовтня 2010 року складав 35107,50 грн., на 1 грудня 2010 року складав 36352,00 грн., Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області на 1 жовтня 2010 року складав 58650,00 грн., на 1 грудня 2010 року складав 59175,00 грн. В межах затвердженого кошторису позивачем було здійснено виплату компенсацію суддям Новоазовського районного суду ОСОБА_8. у розмірі 18292,44 грн. за 76 днів компенсації, судді Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_11. у розмірі 14705,68 грн. за 68 днів компенсації, судді Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_12. у розмірі 12805,73 грн. за 61 день компенсації, судді Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_13.. у розмірі 14592,12грн. за 69 днів компенсації за невикористану відпустку. Слід зазначити, що відповідачем під час проведення ревізії не було встановлено наявність залишку коштів, які позивачем не були направлені на виплату компенсацій за невикористану відпустку звільненим суддям.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено бюджетний запит з зазначенням сум, які підлягають виплаті як компенсація за невикористані відпустки вказаним суддям на 2012 рік, оскільки звільнення суддів відбулось 28,29 жовтня та 31 грудня 2010 року, тобто наприкінці бюджетного періоду, коли внесення змін до фонду оплаті праці внести неможливо як і неможливо внести пропозиції на 2011 рік, оскільки такі пропозиції повинні бути надані, відповідно до статті 33 Бюджетного кодексу України, до 20 березня року, що передує плановому.

Таким чином, дії позивача повністю узгоджуються з приписами законодавства, порушення з його боку вимог щодо не нарахування відповідної компенсації не було допущено, фактична відсутність виплат компенсації за невикористану відпустку суддям не залежить від позивача та обумовлена особливостями фінансування органів державної влади за рахунок державних коштів в межах , передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік, у звязку з чим вимога в цій частині є необґрунтованою.

2. Вимога містить, зокрема, вимогу про забезпечення відшкодування Донецьким державним науково дослідним та проектним інститутом кольорових металів (Інститут) зайво сплачених сум за експлуатаційні (комунальні) послуги з утримання приміщень, що орендуються ТУ ДСА в сумі 254 455,68 грн. та корегування розрахунків за отримані комунальні послуги у розмірі попередньої сплаченої суми у розмірі 46 930,99 грн. (п. 5.2 вимоги), пункт якої повністю оскаржується позивачем в межах цієї адміністративної справи.

Відповідачем в акті ревізії встановлено невірне застосування Інститутом інформації про загальну площу будівлі, а саме Інститутом застосовано площа будівлі у розмірі 9800,00 кв. м., тоді як розмір фактичної площі згідно інвентаризаційної справи по будівлі, розробленої Донецьким бюро технічної інвентаризації, складає 19043,80 кв. .м., що призвело до завищення розміру витрат на утримання орендованих приміщень і надання комунальних послуг в розрахунку на один квадратний метр орендуємої площі у 2009 році у загальній сумі 107 294,39 грн., у 2010 році у загальній сумі 122 229,69 грн., у 2011 році у загальній сумі 24 931,60 грн.

Судом встановлено, що згідно з договором про відшкодування затрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 01.01.2005 року № 825-81/2005, який укладений між Донецьким державним науково дослідним та проектним інститутом кольорових металів (далі - Інститут) та Позивачем, Позивач орендує площу загальним розміром 744,00 кв. м.

Відповідно до п. 11 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Розрахунок відшкодування витрат на оплату комунальних послуг Інститутом було розраховано пропорційно розміру займаної площі Позивачем розрахункової площі, яка складає 9800,00 кв. м. (без урахування площі коридорів, яка складає 9423,80 кв. .м.).

Відповідно до п. Д.3 Додатку Д ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», затверджені Наказом Держбуду України від 04.08.1999 p. № 187 (який був чинний до 1 жовтня 2010 року), розрахункова площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих в ньому приміщень, за винятком коридорів, тамбурів, переходів, сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів, а також приміщень, призначених для розміщення інженерного обладнання та інженерних мереж.

Такі ж самі положення містяться у п. Б.3 додатку Б ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 30.12.2009 року № 705 (який набув чинності з 1 жовтня 2010 року), а саме розрахункова площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих у ньому приміщень, за винятком коридорів, тамбурів, переходів, сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів, а також приміщень, призначених для розміщення інженерного обладнання та інженерних мереж.

Аналогічні зазначеним вище нормам положення містяться у додатку 9 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773: розрахункова площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих у ньому приміщень, за винятком коридорів, тамбурів, переходів, сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів, а також приміщень, призначених для розміщення інженерного обладнання та інженерних мереж.

Контрольно-ревізійним управлінням під час проведення ревізії було встановлено порушення порядку здійснення розрахунку Інститутом розміру експлуатаційних та комунальних послуг на один метр квадратний, оскільки Інститутом були розраховані витрати, виходячи з розрахункової площі будівлі, а не з загальної площі. З цього приводу суд зазначає, що законодавством визначені наступні терміни, які застосовуються при визначені площі будівлі: загальна, корисна та розрахункова. Оскільки Інститутом було здійснено розрахунок експлуатаційних послуг, то при проведенні такого розрахунку Інститут правомірно визначив розрахункову площу будівлі.

Разом з тим суд зазначає, що відповідачем по справі в акті ревізії та під час судового розгляду справи не зазначено, на підставі якого нормативно-правового акту Інститут повинен був здійснити розрахунок витрат, виходячи з загальної площі будівлі з урахуванням того, що законодавством чітко визначено площа, яка повинна бути включена у розрахунок, яка має назву розрахункова площа будівлі.

Таким чином, відповідачем не доведена з огляду на приписи частини 2 статті 71 КАС України правомірність прийнятої вимоги в цій частині, у звязку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

3. Вимога містить, зокрема, вимогу про здійснення корегування зайво нарахованих та сплачених внесків до Пенсійного фонду України на суму заробітної плати працюючих інвалідів у сумі 44 550,76 грн. (2010 рік 36 734,40 грн., 2011 рік 7 816,36 грн.).

Контрольно-ревізійним управлінням було встановлено нарахування та сплату внесків до державних цільових фондів за збільшеними, ніж передбачено законодавством ставками внаслідок нарахування внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 33,2 % замість 4 % від суми фонду оплати праці працівників, які мають інвалідність у кількості 6 осіб (Горлівський районний суд, Волновахський районний суд, Советський районний суд м. Макіївки, Харцизький районний суд, Шахтарський міський суд).

У звязку з наведеним, Відповідачем в акті ревізії встановлене порушення п. 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно абз. 5 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (до 1 січня 2011 року) для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обовязкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від обєкта оподаткування для працюючих інвалідів.

Згідно п.4.2 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (в редакції що діяла до 1 січня 2011 року) документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4%, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

Таким чином, законодавство повязує право на нарахування ставки у розмірі 4 % з наявністю у підприємства певного документа - завіреної копії виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

Судом встановлено та визнається сторонами, що у 2010 році у Позивача були відсутні необхідні документи завірені копії виписок з актів огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності 6 особам, відрахування від заробітної плати яких були здійснені Позивачем до Пенсійного Фонду України у розмірі 33,2 %, у звязку з чим Позивачем у 2010 році було правомірно нараховано внески до органів Пенсійного фонду України у розмірі 33,2 %.

Разом з тим, з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Пункт 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в первісній редакції містив у собі сім абзаців, шість з яких втратили чинність з 1 січня 2011 року у звязку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у тому числі абзац пятий пункту першого статті 4 цього Закону щодо встановлення ставки 4 % для працюючих інвалідів.

Таким чином, Відповідачем в акті ревізії було встановлено порушення Позивачем норми Закону, яка з 1 січня 2011 року втратила чинність.

З огляду на зазначене, доводи Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про виявлені ревізією порушення в частині зайвої сплати внесків до Пенсійного фонду України є безпідставними.

4. Вимога містить, зокрема, вимогу про забезпечення відшкодування зайвих витрат з оплати праці внаслідок безпідставного нарахування та виплати працівникам доплати за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників до укомплектування вакантних посад у сумі 21 036,57 грн., здійснити корегування розрахунків з державними цільовими фондами по незаконно виплачених сумах по оплаті праці у сумі 7 655,20 грн. (п. 5.4 вимоги) .

Контрольно-ревізійним управлінням було встановлено порушення Позивачем приписів п. «г» 2.1 Постанові КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та п. 2.1 Постанові КМУ від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині того, що ці Постанови не передбачають доплати державним службовцям та суддям місцевих суддів за виконання обовязків вакантної посади.

Зазначене порушення складається з розміру надмірно сплаченої, на думку відповідача, доплати працівникам Позивача за період з 01.10.2010 року по 01.03.2011 року у сумі 3706,84 грн. (2010 рік 2699,79 грн., 2011 рік 1007,05 грн.) та з розміру надмірно сплаченої, на думку відповідача, доплати суддям місцевих суддів за період з 01.08.2010 року по 1.03.2011 року у сумі 17329,73 грн. (2010 рік 16240,35 грн., 2011 рік 1089,38 грн.).

Оскільки оплата праці працівників позивача та суддів регулюється різними нормативно-правовими актами, суд вважає за необхідне розглянути окремо порушення, які викладені у цьому оскаржувальному пункті щодо виплати доплати суддям та працівникам позивача.

Судом встановлено, що доплати суддям було здійснено на підставі наказів Позивача від 6 грудня 2010 року № 268-к, від 3 лютого 2011 року № 44-к, від 16 лютого 2011 року № 63-к, від 24 вересня 2010 року № 186-к, від 10 серпня 2010 року № 144-к.

Відповідно до статті 105 Кодексу Законів про працю України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці», умови розміру оплати праці суддів визначаються Законом згідно змін, внесених Законом України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 № 2453-VI, який набрав чинності 3 серпня 2010 року.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 встановлено, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді.

Слід зазначити, що усі накази та доплати суддям були здійснені за період з 10 серпня 2010 року по 16 лютого 2011 року, тобто після набрання чинності статтею 8 Закону України «Про оплату праці» в частині визначення оплати праці судді виключно Законом. Та обставина, що в наказах Позивача є посилання на Постанови Кабінету Міністрів України не впливає на суть встановленого порушення відповідачем та не може скасовувати дію статті 8 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, встановлення порушення Позивачем приписів постанов Кабінету Міністрів України в частині оплати праці суддям з урахуванням приписів статті 8 Закону України «Про оплату праці» не є вимогою, яка ґрунтується на Законі.

Разом з тим, судом встановлено, що доплати працівникам територіального управління державної судової адміністрації у Донецькій області було здійснено на підставі наказів від 3 лютого 2011 року № 38-к, від 13 грудня 2010 року № 278-к, від 26 жовтня 2010 року № 220-к.

Спірність щодо правомірності здійснення доплат за виконання тимчасово відсутніх працівників полягає у тому, що, на думку контрольно-ревізійного управління, у відповідних наказах про виплату зазначено, що ці посади є вакантними. Суд зазначає, що у Постанові КМУ від 09.03.2006 № 268 та Постанові КМУ від 03.09.2005 № 865, порушення яких встановлено відповідачем під час проведення ревізії, відсутнє поняття вакантного робочого місця. Таке поняття також відсутнє у Кодексі Законів про працю України та Законі України «Про оплату праці». Тому суд, з огляду на приписи частини 7 статті 9 КАС України, вважає за можливе застосувати термін вакантні робочі місця, який зазначений у Методичних рекомендаціях щодо визначення робочих місць, схвалених протоколом Міністерства праці України від 21.06.1995 № 4 (далі - Рекомендації).

Відповідно до зазначених Рекомендацій, робочі місця в галузях народного господарства класифікуються за такими основними ознаками, зокрема, за укомплектованістю: - вакантні робочі місця - забезпечені сировиною і матеріалами, на яких передбачено виконання встановлених робіт, але які не використовуються через неукомплектованість їх робітниками.

Судом встановлено, що на вакантні посади, що існували у Позивача, передбачено виконання робіт та ці роботи фактично були виконані працівниками, які зазначені у поданні керівника позивача та голів суддів, тобто підтверджено фактичний збільшений обєм робіт, виконаний працівниками позивача та суддями місцевих судів. Так, у грудні 2010 року в Артемівському міськрайонному суді згідно штатного розпису передбачено 16 посад суддів, фактично працювало 9 суддів, існувало 7 вакансій суддів. У вересні 2010 року в Артемівському міськрайонному суді згідно штатного розпису передбачено 16 посад суддів, фактично працювало 15 суддів, існувало 1 вакансія судді. У лютому 2011 року в Новоазовському районному суді згідно штатного розпису передбачено 5 посад суддів, фактично працювало 4 судді, існувало 1 вакансія судді. У лютому 2011 року в Будьонівському районному суді згідно штатного розпису передбачено 9 посад суддів, фактично працювало 6 суддів, існувало 3 вакансії судді. Також судом встановлено, що у жовтні 2010 року, грудні 2010 року та лютому 2011 року у територіальному управлінні державної судової адміністрації в Донецькій області була вакантна посада головного спеціаліста сектору матеріально-технічного забезпечення, роботу якої було виконано працівниками відділу ПДВ, бухгалтерського обліку і звітності. У жовтні 2010 року були наявні дві вакансії у відділі кадрової роботи та організаційного забезпечення діяльності кваліфікаційної комісії суддів, один з працівників знаходився у відпустці, фактично працювали 3 одиниці.

Судом встановлено, що нарахування зазначених доплат не потягло за собою збільшення фонду заробітної плати та витрачання бюджетних коштів Позивача, та ніяким чином не вплинуло на фонд заробітної плати підконтрольної установи.

Разом з тим, суд вважає, що питання дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті доплат не належить до компетенції відповідача, оскільки відповідно до статті 35 Закону України “Про оплату праці” контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці України та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Поняття фінансового органу надано у Постанові Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 6 Про затвердження Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках, поняття якої суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин з урахуванням частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині аналогії закону, а саме фінансові органи - Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих держадміністрацій та виконавчі органи відповідних рад, які забезпечують загальну організацію та управління виконанням місцевого бюджету, здійснюють інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету, або міські, селищні чи сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створено).

Контрольно-ревізійне управління є органом фінансового контролю відповідно до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби відповідно до статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” та Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 січня 2001 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2001 р. за № 37/52282.1 (далі Положення про КРУ).

Суд зазначає, що «поняття» фінансового органу та органу фінансового контролю не є тотожними поняттями, оскільки фінансовий орган забезпечує організацію, виконання бюджету та управління коштам бюджетів, а орган фінансового контролю здійснює перевірку правильності та цільового використання цих коштів, тобто це різні органи, які мають різні повноваження, завдання та сфери діяльності.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз пояснень представників сторін, а також вищезазначених нормативних актів у їх сукупності судом встановлено, що відповідач вийшов за межи своїх повноважень, які не входять до завдань та функцій, покладених на органи контрольно-ревізійної служби.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв не у спосіб та з перевищенням меж повноважень, визначених Конституцією і Законами України, необґрунтовано та не розсудливо, перебрав на себе права іншого державного органу, що не узгоджується з нормами ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вимога у цій частині є такою,яка не ґрунтується на Законі.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність висновку відповідача щодо здійснення доплат працівникам позивача та суддям, то вимога в частині здійснення корегування розрахунків з державними цільовими фондами по незаконно виплачених сумах по оплаті праці у сумі 7 655,20 грн. у звязку зі здійсненням цих доплат є також неправомірною.

5. Вимога містить, зокрема, вимогу про забезпечення відшкодування вартості безпідставно списаного пального в сумі 12 557,44 грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або повернення палива відповідної марки в кількості 2 318,93 л. в натуральному вигляді. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному списанні у бухгалтерському обліку пального шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. 130-136 КЗпПУ, яка частково оскаржується у розмірі 10 006,51 грн. (п. 5.5 вимоги).

Відповідачем в акті ревізії зазначено порушення позивачем списання бензину по автомобілях Костянтинівського міськрайонного суду, Краснолиманського районного суду, Краматорського міського суду, Красноармійського міськрайонного суду, Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя, Словянського міськрайонного суду, Шахтарського міськрайонного суду, Єнакієвського міського суду, Центрально-міського районного суду м. Горлівка внаслідок завищення базової норми витрат палива зайво списано 1 818,43 л. бензину марки А-95 на загальну суму 10 006,51 грн., у тому числі за 2009 рік 1011,97 л. на суму 4 825,02 грн. та за 2010 рік 806,94 л. на суму 5 181,48 грн. Відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п. 1.9 Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України N 43 від 10.02.98, та, як слідство, п. 57 Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 08.12.2000 № 125. Інших порушень в частині визначення норм використання палива відповідачем встановлено не було.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Відповідно до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України N 43 від 10.02.98 не пройшли державну реєстрацію, як того вимагає п. 4 Постанови КМУ від 28.12.1992 року № 731, а отже, не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути застосований судом для вирішення справи в частині встановленого порушення.

Разом з тим, позивачем у січні 2008 року було здійснено заміри витрат палива службових автомобілів ВАЗ 21099, ЗАЗ 1102, ГАЗ 2410, ГАЗ 31029, ВАЗ 21063, Mersedes Bens, ГАЗ 2410, ЗАЗ 11021, ВАЗ 2104, які оформлені актами замірів у складі комісії по визначенню норм палива. Саме на підставі цих актів було визначено фактична норма витрат палива для зазначених автомобілів, яка використовувалась позивачем при списанні палива у 2009 та 2010 роках (період,за який встановлено порушення). Норми витрат палива для автомобілю ЗАЗ Daewoo було визначено на підставі технічного паспорту, в якому відображено норми використання палива заводом виробником.

Суд зазначає, що відповідачем під час ревізії не було здійснено контрольного заміру щодо фактичного використання палива автомобілями, по яких встановлені порушення, під час судового розгляду справи не надано обґрунтованих пояснень щодо неприйняття актів проведення замірів витрат палива, які були здійснені позивачем. Окрім цього, відповідачем було встановлено порушення наказу, який не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 9 КАС України, у звязку з чим вимога у цій частині є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

6. Вимога містить, зокрема, вимогу про забезпечення відшкодування підрядними організаціями суми завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт у сумі 3 062,98 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з підрядними організаціями з метою повернення ними коштів до місцевого бюджету, яка частково оскаржується у розмірі 1630,11 грн. та 188,47 грн. (п. 5.6 вимоги).

Відповідачем в акті ревізії було встановлене порушення позивачем пп. 3.2.1, 3.2.7.7, 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва в частині не підтвердження первинними документами застосування в приміщенні Ворошиловського районного суду міста Донецька машин та механізмів (автомобілів бортових з навантаженням 3т, 5т, крану на автомобільному ходу з навантаженням 6,3 т, автомобілів самоскидів, підіймача матового будівельного) та відсутність талонів сміттєзвалища на прийом сміття.

Судом встановлено, що відповідно до договору підряду від 1 грудня 2010 року № 5, складеного між територіальним управлінням державної судової адміністрації у Донецькій області (далі - «Замовник») та товариством з обмеженою відповідальністю «Старий маршал та компанія» (далі «Підрядник»), Підрядник зобовязується здійснити поточний ремонт приміщень, системи опалення, монтаж металоконструкцій та встановлення віконних блоків у будівлі Ворошиловського районного суду міста Донецька.

На виконання умов зазначеного договору сторонами договору було підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В за грудень 2010 року з визначенням виконаних робіт, які є спірними у межах цієї адміністративної справи: навантаження та перевезення сміття, які зазначені у розділі Приміщення для тимчасового утримання підсудних у зазначеному акті. Також між сторонами по договору було складено та підписано акт № 2 за грудень 2010 року з визначенням виконаних робіт, які є спірними у межах цієї адміністративної справи: монтаж металевих грат, які були виконані на обєкті: Приміщення для тимчасового утримання підсудних.

Таким чином, спірними обставинами є здійснення навантаження та перевезення сміття та монтаж металевих грат, які були виконані на обєкті: Приміщення для тимчасового утримання підсудних у Ворошиловському районному суді міста Донецька.

Судом проаналізовані приписи пп. 3.2.1, 3.2.7.7, 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва, порушення яких встановив відповідач під час проведенні ревізії.

Відповідно до п. 3.2.1 ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва Ціна пропозиції, за яку претендент (підрядник) згоден, розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об'єкту замовлення, та поточних цін на них.

Відповідно до п. 3.2.7.7 ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва При розрахунках вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, якщо внаслідок об'єктивних причин (ускладнені умови виконання робіт через обмеженість території будівельного майданчика, неможливість розміщення підйомних механізмів, відсутність у підрядника машин і механізмів, передбачених нормами, тощо) будівельні (ремонтно-будівельні) роботи планується виконувати без застосування машин і механізмів як для внутрішньобудівельного транспортування матеріальних ресурсів (горизонтального і вертикального), так і для виконання робіт, або із застосуванням наявних у підрядній організації не передбачених нормами машин і механізмів, вартість таких робіт визначається з урахуванням змінених умов виконання робіт з відповідними технічними (у проекті виробництва робіт) та економічними обґрунтуваннями. В економічному обґрунтуванні провадиться співставлення вартості експлуатації машин і механізмів, передбачених ресурсними елементними кошторисними нормами для внутрішньобудівельного транспортування матеріальних ресурсів і механізації технологічних процесів, розрахованої на підставі нормативного часу роботи та вартості машино-години цих машин, що склалася в регіоні, або (за їх відсутності) за усередненими даними Держбуду, з відповідною вартістю зазначених робіт, що планується виконувати із застосуванням ручної праці чи наявних у підрядній організації машин і механізмів. Розрахунками, проведеними для зазначеного співставлення, враховуються також загальновиробничі витрати. У випадку, якщо обґрунтовані витрати підрядника, спричинені зміною умов виконання робіт, перевищують відповідну нормативно-розрахункову вартість робіт, підрядник може вносити пропозицію щодо розроблення та затвердження індивідуальних ресурсних елементних кошторисних норм в складі проекту.

Відповідно до пп. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва Вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні.

За наслідками аналізу вказаних приписів суд зазначає, що ці вимоги стосуються наявності обєктивних причин неможливості розміщення підйомних механізмів у разі якщо будівельні роботи планується виконувати без застосування машин і механізмів та у разі зміни умов виконання робіт підрядником. Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження виконання будівельних робіт без застосування машин та механізмів та доказів зміни умов виконання робіт підрядником. Вказаних доказів не надано також відповідачем в підтвердження зазначеного. Незгода відповідача з обємом виконаних спірних робіт полягає у тому, що підрядник не має у власності машин та механізмів, за допомогою яких були встановлені металеві грати у приміщенні Ворошиловського районного суду міста Донецька.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем під час проведення ревізії було здійснено контрольний обмір станом на 8 квітня 2011 року, відповідно до якого встановлено, що фактично металеві грати встановлені у кімнаті тимчасового утримання (четвертий поверх), та у залах суду № 1,2,3 (пятий поверх). Тобто, виконаний обєм робіт по встановленню металевих грат підтверджений відповідачем актом контрольного обміру. Окрім вказаного акту контрольного обміру, обєм виконаних робіт підтверджений актом за формою КБ2-2В, платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем в акті ревізії встановлено, що спірні роботи були виконані субпідрядною організацією ТОВ «ПКФ «Локос». Зустрічну перевірку цього підприємства відповідачем проведено не було, при проведенні зустрічної перевірки ТОВ «Старий маршал та компанія» відповідні документи з ТОВ «ПКФ «Локос» також не були витребувані перевіряючими, не зважаючи на обізнаність щодо особи, яка фактично проводила ремонтні роботи. Тобто, посилання відповідача на лист ТОВ «Старий маршал та компанія» щодо відсутності у нього машин та механізмів не може бути прийнято судом в підтвердження встановленого порушення, оскільки ці роботи не були виконані працівниками цього підприємства, а були виконані субпідрядною організацією, що було встановлено під час ревізії, тому відсутність відповідних машин та механізмів у ТОВ «Старий маршал та компанія» не має жодного відношення до встановленого порушення відповідачем.

Висновки акту ревізії є безпідставними з огляду на те, що згідно Закону України “Про ціни і ціноутворення” встановлення вартості робіт (послуг) зокрема у капітальному будівництві, при виконані підрядних робіт носить договірний характер, тобто ціни на ці роботи не є регульованими або фіксованими.

Встановлення вартості робіт здійснене відповідно до правил придбання робіт та послуг за державні (бюджетні) кошти. Жодних порушень щодо укладання договору, їх недійсності та вартості виконаних робіт відповідач не довів. Первинні документи які долучені до матеріалів справи, а саме акти виконаних робіт, угода, платіжні документи, посвідчують вартість виконаних робіт, та їх оплату, що спростовує доводи відповідача щодо не підтвердження факту виконаних робіт первинними документами.

Відповідачем під час ревізії не встановлено жодних випадків неправильного визначення позивачем вартості робіт під час укладання договорів підряду.

Що стосується здійсненого обєму робіт по навантаженню та перевезенню сміття суд зазначає, що відповідачем в акті ревізії зазначено, що при виконання робіт з фарбування, штукатурці поверхонь та улаштування світильників у Ворошиловському районному суді міста Донецька, сміття у кількості 3 т фактично не має. Також відповідач зазначає, що вказані витрати не підтверджені талонами сміттезвалища на прийом сміття, у звязку з чим ці витрат є зайво сплаченими, що призвело до завищення вартості робіт.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем не було встановлено порушень при виконанні обєму робіт по фарбуванню, штукатурці поверхонь та улаштуванню світильників. Таким чином, цей факт не є спірним між сторонами. Також сторонами визнається відсутність сміття у кількості 3 т у приміщенні Ворошиловського районного суду міста Донецька після здійснення робіт по фарбуванню, штукатурці поверхонь та улаштуванню світильників. Окрім цього, факт виконання зазначеного обєму робіт також підтверджується актом приймання робіт за формою КБ-2В та платіжними дорученнями про сплату цього обєму робіт. Суд зазначає, що талон сміттезвалища є необхідним документом при прийомі сміття, однак з урахуванням усіх обставин у сукупності його відсутність не впливає на підтвердження виконання робіт по навантаженню сміття, оскільки обєм робіт, за наслідками виконання яких було таке сміття накопичено, підтверджений відповідачем та під час проведення ревізії встановлено відсутність такого сміття. Таким чином, наведеним спростовується висновок відповідача щодо здійснення зайвих витрат на використання машин та механізмів та навантаження та перевезення сміття, що обумовлює неправомірність вимоги в цій частині.

7. Вимога містить, зокрема, вимогу про зменшення у кошторисі на 2011 рік по КПКВ 0501040 «здійснення правосуддя місцевими судами», КЕКВ 1120 «нарахування на заробітну плату» бюджетні асигнування для сплати єдиного соціального внеску на суму 158500,00 грн. (п. 5.7 вимоги), пункт якої повністю оскаржується позивачем у межах даної адміністративної справи.

Відповідачем під час проведення ревізії встановлено, що у кошторисі на 2011 рік (нарахування на заробітну плату) завищено потребу в бюджетних асигнуваннях у розмірі 158500,0 грн., внаслідок застосування ставки 36,5 відсотків замість 36,3 відсотків, як то передбачено статтею 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Відповідачем також зазначено, що вказану потребу станом на 28.02.11 не профінансовано.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.

Судом встановлено, що у кошторисі позивача на 2011 рік визначено кошти в бюджетних асигнуваннях (нарахування на заробітну плату) у розмірі 158500,0 грн., внаслідок застосування ставки 36,5 відсотків замість 36,3 відсотків.

Відповідно до п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228, показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Відповідно до п. 29 цього Порядку головні розпорядники зобов'язані не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями та додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою.

Таким чином, законодавством з питань складання, розгляду та затвердження кошторисів передбачені певні умови для складання зазначених кошторисів та умови щодо підтвердження обґрунтованими розрахунками сум для включення їх до кошторисів для затвердження. Тобто, за умови наявності обґрунтованого розрахунку потреби у бюджетних коштах, зазначені суми затверджуються та включаються до кошторису бюджетної установи на відповідний рік.

Відповідачем в акті ревізії зазначено, що порушення ним встановлено шляхом порівняння розрахунку потреби за загальними фондом кошторису на 2011 рік із умовами діючого законодавства. При цьому, відповідно до пояснень позивача, які були надані у ході проведення ревізії, ним було зазначено розрахунок, за яким було розраховано потребу за загальним фондом кошторису на 2011 рік, а саме розрахунок проведений позивачем виходячи з фактичних витрат за 2010 рік з урахуванням того, що на оплату лікарняних листів перших пяти днів нараховується 33,2 відсотків внеску та на заробітну плату інвалідів 8,41 відсотків внеску.

Суд зазначає, що статтею 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» визначено поняття база нарахування, однак у цій статті не визначено, що така база нарахування повинна складатися виключно з фонду заробітної плати.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідачем не було надано оцінки розрахунку за яким було розраховано потребу за загальним фондом кошторису на 2011 рік позивачем, не зважаючи на наявність такого розрахунку під час проведення ревізії та наявність у законодавстві права на надання обґрунтованого відповідного розрахунку при складанні проекту кошторису на відповідний рік за відповідним кодом бюджетної класифікації.

Відповідно до частини 2 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Відповідно до абзацу другого пункту 42 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228, скорочення завищених асигнувань, виявлених у результаті перевірки правильності складення кошторисів, проводиться Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.

Суд зазначає, що позивач не є органом, до якого повинна бути скерована вимоги щодо зменшення у кошторисі на 2011 рік бюджетних асигнувань, оскільки законодавством визначено вичерпний перелік органів, які проводять скорочення завищених асигнувань у разі встановлення таких під час проведення перевірок.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено по перше, наявність обґрунтованого розрахунку потреби за загальним фондом кошторису на 2011 рік в бюджетних асигнуваннях та наявність бази нарахування для такої потреби, по друге, направлення вимоги в цій частині одержувачу бюджетних коштів, в якого відсутні повноваження щодо внесення змін до кошторису в частині здійснення зменшення бюджетних асигнувань, що зумовлює неправомірність такої вимоги до позивача.

8. За наслідками проведення ревізії відповідачем було винесено розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26.05.11 № 220 на рахунках №№ НОМЕР_1,НОМЕР_2, відкритих у Головному управлінні Державного казначейства України у Донецькій області.

Стаття 117 Бюджетного Кодексу України визначає, що за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, як, зокрема, зупинення операцій з бюджетними коштами за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.

Як зазначено відповідачем, відповідний захід впливу було застосовано до позивача на підставі пункту 40 частини першої статті 116 Бюджетного Кодексу України, а саме інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

Оскільки відповідачем не конкретизовані порушення, під час встановлення яких ним було винесено спірне розпорядження та приймаючи до уваги помилковість висновків відповідача щодо встановлення порушень, які розглянуті у межах цієї адміністративної справи, суд вважає винесення спірного розпорядження неправомірним.

Таким чином, позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області підлягають задоволенню, а судові витрати присудженню з державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26.05.11 № 220 протиправними та недійсними задовольнити.

Визнати протиправним та недійним п.5.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині нарахування та виплати компенсацій за невикористану відпустку при звільнені суддів в сумі 128 200,50 грн.

Визнати протиправним та недійним п.5.2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині забезпечення відшкодування Донецьким державним науково дослідним та проектним інститутом кольорових металів зайво сплачених сум за експлуатаційні (комунальні) послуги з утримання приміщень, що орендуються ТУ ДСА в сумі 254 455,68 грн. та корегування розрахунків за отримані комунальні послуги у розмірі попередньої сплаченої суми у розмірі 46 930,99 грн.

Визнати протиправним та недійним п.5.3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині здійснення корегування зайво нарахованих та сплачених внесків до Пенсійного фонду України на суму заробітної плати працюючих інвалідів у сумі 44 550,76 грн.

Визнати протиправним та недійним п.5.4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині забезпечення відшкодування зайвих витрат з оплати праці внаслідок безпідставного нарахування та виплати працівникам доплати за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників до укомплектування вакантних посад у сумі 21 036,57 грн., здійснення корегування розрахунків з державними цільовими фонами по незаконно виплачених сумах по оплаті праці у сумі 7 655,20 грн.

Визнати частково протиправним та недійним п.5.5 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині забезпечення відшкодування вартості безпідставно списаного пального в сумі 10 006,51 грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або повернення палива відповідної марки в кількості 1 818,43 л. в натуральному вигляді.

Визнати частково протиправним та недійним п.5.6 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині забезпечення відшкодування підрядними організаціями суми завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт у сумі 1 630,11 грн. та 188,47 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з підрядними організаціями з метою повернення ними коштів до місцевого бюджету.

Визнати протиправним та недійним п.5.7 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23.05.11 № 05-08-11-17/5528 в частині зменшення у кошторисі на 2011 рік по КПКВ 0501040 «здійснення правосуддя місцевими судами», КЕКВ 1120 «нарахування на заробітну плату» бюджетні асигнування для сплати єдиного соціального внеску на суму 158 500,00 грн.

Визнати протиправним та недійним розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26.05.11 № 220.

Присудити з Державного бюджету України на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 7 липня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Савченко С. В.

Судді Мозговая Н. А. Аканов О.О.