Постанова № 18128282, 30.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 р. справа № 2а/0570/9170/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Барковій В.Ю.

за участю

представника позивача Федоренко Д.А.

представника відповідача Кузміна М.В., Горелік О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Горлівське” до Горлівської об*єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000881540 від 11 травня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство “Горлівське” звернулося до суду з позовом до Горлівської об*єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000881540 від 11 травня 2011 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення як насідок проведення невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов*язань до бюджету за квітень-червень 2010 року, а саме вказується, що позивач допустив порушення граничного строку сплати суми грошового зобов*язання з орендної плати за землю у розмірі 44286, 73 грн. на 302 календарні дні. ПАТ “Горлівське” вважає, що твердження Горлівської ОДПІ не відповідають дійсності, оскільки орендна плата за землю за квітень-червень 2010 року була сплачена підприємством у повному обсязі та у строки, встановлені діючим законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями. Позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000881540 від 11 травня 2011 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали, просили суд в задоволені позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Горлівське» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області як юридична особа, код ЄДРПОУ 32804702 та є платником податків.

Відповідач Горлівська об*єднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України “Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов*язань до бюджету Приватного акціонерного товариства «Горлівське», за результатами якої було встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VІ: несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов*язання з орендної плати за квітень-червень 2010 року та винесено податкове повідомлення рішення № 0000881540 від 11.05.2011 р

Позивач оскаржує зазначене повідомлення-рішення та просить його скасувати повністю, посилаючись на своєчасну сплату платежів за оренду на землю у квітні - червні 2010 р. та на протиправне перерахування цих платежів в рахунок минулого податкового боргу.

Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з положень п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі ст. 126 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи податковий борг виник завдяки зміни призначення відповідачем платежів за оренду землі у квітні, травні, червні 2010 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на час сплати податкового зобовязання позивачем оренди за землю у квітні, травні, червні 2010 та зміни призначення цих платежів був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом про оподаткування.

Щодо податку на землю, то строки його сплати були врегульовані спеціальними нормами права, а саме ст.17 Закону України «Про плату за землю».

Згідно з нею податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Ці ж самі вимоги встановлені п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що згідно з платіжними дорученнями №159 від 25 травня 2010 року, №206 від 24 червня 2010 року, №269 від 30 липня 2010 року Приватним акціонерним товариством «Горлівське» було своєчасно сплачено орендну плату за квітень, травень та червень 2010 року.

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам законодавства, яке діяло до набрання чинності Податковим кодексом України.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «орендна плата за землю » за відповідний період: квітень, травень, червень 2010 р.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів дійсних до набрання чинності Податкового кодексу України.

Отже податковий борг позивача виник внаслідок протиправної зміни призначення платежів, які були своєчасно сплачені позивачем.

У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не був встановлений.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161. 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства “Горлівське” до Горлівської об*єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000881540 від 11 травня 2011 року задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської об*єднаної державної податкової інспекції №0000881540 від 11 травня 2011 року про зобов*язання сплатити штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов*язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 8857,36 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Горлівське” (84614, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Плеханова, будинок 49, ЄДРПОУ 32804702) судові витрати з судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 30 червня 2011р. у присутності представників сторін.

Постанова складена у повному обсязі 05 липня 2011р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.