Постанова № 18126523, 20.07.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року Справа № 2а/0370/1794/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 23.05.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (надалі ВАТ «Гнідавський цукровий завод», позивач, підприємство) звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (надалі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000352301 від 23.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 22.04.2011 року по 06.05.2011 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за лютий 2011 року у звязку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ від 04.04.2011 року №8057/10/15-2, за результатами якої 06.05.2011 року було складено акт №2689/23-2/00372658, яким зафіксовано порушення підприємством ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ст. 207, ст. 208, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (ЦКУ) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договорах №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року, які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (ПКУ), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість сумі 416667, 00 грн.

ВАТ «Гнідавський цукровий завод» не погоджуючись з такими висновками акта перевірки оскаржив його до Луцької ОДПІ шляхом подання 13.05.2011 року за вих. №268 письмових заперечень, які рішенням від 18.05.2011 року №12282/10/23-2 були залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2011 року №0000352301, в звязку з чим позивачу було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 416668, 00 грн., з яких 416667, 00 грн. за основним платежем та 1, 00 грн. штрафних санкцій.

ВАТ «Гнідавський цукровий завод» скористався своїм правом на досудове вирішення спору шляхом адміністративного оскарження рішення та подав до Державної податкової адміністрації у Волинській області скаргу №352 від 09.06.2011 року на податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000352301, за результатами розгляду якої рішенням ДПА у Волинській області №2750/10/25-006 від 23.06.2011 року податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року №0000352301 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим з таких підстав.

Підставою для визначення податковим органом грошового зобовязання в сумі 416668,00 грн. стали його висновки про нікчемність договорів поставки обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року, укладених ВАТ «Гнідавський цукровий завод» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста Плюс» (ТзОВ «Фієста Плюс»). Придбане обладнання встановлено та використовується ВАТ «Гнідавський цукровий завод» у виробничому процесі переробки цукросировини, що підтверджується балансовою довідкою. Як підставу для такого висновку зазначено господарські відносини між ТзОВ «Фієста» та ПП «Вілія Експорттрейд».

Водночас, даний договір за змістом та формою не суперечить нормам ЦК України, моральним засадам суспільства, укладений за вільним волевиявленням учасників господарських правовідносин, наділених повним обсягом правосубєктності. Реальне настання правових наслідків, обумовлених таким договором, підтверджується видатковими, податковими накладними. Зазначені первинні документи не містять недоліків в оформленні. Позивач здійснив оплату за отриманий товар у відповідності до умов договору, що також свідчить про реальне здійснення господарської операції.

На підставі належних податкових накладних, виданих продавцем (ТзОВ «Фієста Плюс»), ВАТ «Гнідавський цукровий завод» за датою їх видачі відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 414667,00 грн. Оскільки підприємством виконано усі умови, визначені р. V ПКУ Податок на додану вартість при формуванні податкового кредиту, то висновки відповідача про заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, та порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПКУ є безпідставними.

Крім того, ТзОВ «Фієста Плюс» також задекларовано податкові зобовязання за цією господарською операцією, що крім того не заперечується самим податковим органом в акті перевірки.

На підставі наведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.05.2011 року № 0000352301.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову його вимог не визнав та зазначив, що податковою перевіркою було встановлено порушення п. 185. 1 ст. 185, пп. 198. 1, 198. 2 ст. 198 ПКУ: підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011 року на 416667, 00 грн. по операції з поставки обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів згідно договорів №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року у ТзОВ «Фієста Плюс» на загальну суму 2500000, 00 грн.

Під час перевірки документів, що свідчать про транспортування, зберігання, фактичне отримання товару від постачальника не предявлено.

Разом з тим, перевіркою постачальника обладнання ТзОВ «Фієста Плюс», проведеною Державною податковою інспекцією у м. Херсоні не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця (від ТзОВ «Фієста Плюс» до ВАТ «Гнідавський цукровий завод») у звязку з відсутністю (ненаданням для перевірки) первинних документів: актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції, довіреностей та інших первинних документів. Такий правочин в порушення ст.ст. 201, 203, 215, 228 ЦК України вчинено без наміру створення правових наслідків та суперечить інтересам держави і має ознаки нікчемності.

Крім того перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «Фієста Плюс» обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам покупцям за лютий 2011 року в розумінні п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ.

За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та декларації з ПДВ за лютий 2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сформовано за рахунок контрагента постачальника ПП «Віллія Експотрейд» - 5818415,04 грн. в тому числі ПДВ 969735,84 грн.

За результатами відпрацювання ГВПМ ДПІ у м. Херсоні ТОВ «Фієста Плюс» та його контрагентів встановлено, що у відповідності до отриманих 18 березня 2011 року пояснень від директора ПП «Віллія Експотрейд» ОСОБА_3, СГД не мав господарських відносин з ТзОВ «Фієста-Плюс». Відповідно до пояснень, ОСОБА_3 за грошову винагороду у розмірі 5000, 00 грн. погодився на посаду директора та не займався веденням фінансово-господарської діяльності ПП «Віллія Експотрейд».

Відповідно до того, що в ході перевірки ТзОВ «Фієста Плюс» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагента-постачальника ПП «Віллія Експотрейд» за лютий 2011 року, встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за лютий 2011 року в розумінні пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ договори на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів згідно договорів №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року також визнано нікчемними.

З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив в задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що ВАТ «Гнідавський цукровий завод» 29 листопада 1996 року зареєстроване, як юридична особа Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 031387/386 (а.с.44). З 29 листопада 1996 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ і відповідно до свідоцтва від 15 липня 1997 року №024446975 є платником ПДВ.

На підставі нказу №1047 від 22.04.2011 року та направлення №000996 від 22.04.2011 року в період з 22.04.2011 року по 06.05.2011 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за лютий 2011 року у звязку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ від 04.04.2011 року №8057/10/15-2.

За результатами перевірки 06.05.2011 року Луцькою ОДПІ було складено акт №2689/23-2/00372658 (а.с. 10-33), яким зафіксовано порушення підприємством ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ст. 207, ст. 208, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (ЦКУ) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договорах №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року, які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (ПКУ), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість сумі 416667, 00 грн.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року №0000352301, яким позивачу було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 416668,00 грн., з яких 416667, 00 грн. за основним платежем та 1, 00 грн. штрафних санкцій (а.с.35).

Позивач, не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області. Проте, рішенням ДПА у Волинській області від №2750/10/25-006 від 23.06.2011 року податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року №0000352301 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

На думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року № 0000362301, висновки акту перевірки про допущені порушення податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи з таких підстав.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198. 3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, а саме:

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення ПДВ до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Частиною 1 статті 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, оскільки позивач вказує на те, що мав право віднести до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суму ПДВ в розмірі 416667, 00 грн. у звязку з придбанням товару на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, що підтверджують господарську операцію, а відповідач заперечує настання реальних наслідків за договором між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста Плюс» через визнання нікчемними правочинів у ланцюгу постачання від продавців товару до покупця ТзОВ «Фієста Плюс», тому з метою встановлення факту здійснення господарської операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом ТзОВ «Фієста Плюс», формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість перевірці судом підлягають такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товару за договорами поставки №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року та господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, при дослідженні факту здійснення господарської операції суд бере до уваги відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, судом встановлено, що між ТзОВ «Фієста Плюс», як продавцем та ВАТ «Гнідавський цукровий завод», як покупцем укладені договори поставки:

- №270111 від 27.01.2011 року, згідно якого ТзОВ «Фієста Плюс» продало ВАТ «Гнідавський цукровий завод» обладнання на суму 845300,00 грн., в тому числі ПДВ 140883,33 грн.;

- №010211 від 01.02.2011 року, згідно якого ТзОВ «Фієста Плюс» продало ВАТ «Гнідавський цукровий завод» обладнання на суму 825750,00 грн., в тому числі ПДВ 137625,00 грн.;

- №100211 від 10.02.2011 року, згідно якого ТзОВ «Фієста Плюс» продало ВАТ «Гнідавський цукровий завод» обладнання на суму 828950,00 грн., в тому числі ПДВ 138158,33,00 грн.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим до виконання. Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається зі змісту вищезазначених договорів поставок обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів, поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця (ТзОВ «Фієста Плюс»).

Товар передається покупцю у зібраному стані та у відповідності до вимог, що звичайно ставляться до такого виду товару.

Продавець зобовязаний доставити товар у місце доставки: місто Луцьк, вул. Ранкова, 1, а покупець зобовязаний вчасно оплатити поставлений товар та здійснити його розвантаження у місці доставки.

Товар вважається прийнятим за якістю згідно накладною на відпуск товару, перехід права власності та відповідальності за товар відбувається в момент поставки товару, а саме в момент підписання сторонами накладної.

Судом встановлено, що при виконанні договору поставки №270111 від 27.01.2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» виписано видаткову накладну від 01.02.2011 року №1 на обладнання на суму 845300,00 грн., з якої 140883,33 - ПДВ (а.с.57), а також податкову накладну на вказану суму від 01.02.2011 року № 1 (а.с. 58); при виконанні договору поставки №010211 від 01.02.2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» виписано видаткову накладну від 04.02.2011 року №21 на обладнання на суму 825750,00 грн., з якої 137625,00 - ПДВ (а.с.63), а також податкову накладну на вказану суму від 04.02.2011 року №21 (а.с. 64); при виконанні договору поставки №100211 від 10.02.2011 року ТзОВ «Фієста Плюс» виписано видаткову накладну від 14.02.2011 року №68 на обладнання на суму 828950,00 грн., з якої 138158,33 - ПДВ (а.с.57), а також податкову накладну на вказану суму від 14.02.2011 року №68 (а.с. 70).

Відповідно до п. 6.2 порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

З оглянутого в судовому засіданні журналу реєстрації довіреностей 2011 року на отримання товару вбачається, що поставлене обладнання було отримане ОСОБА_4 згідно довіреностей №1034 від 01.02.2011 року, №1042 від 04.02.2011 року та №1047 від 14.02.2011 року (а.с.49).

Розрахунок за придбаний товар ВАТ «Гнідавський цукровий завод» проведений повністю, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.04.2011 року на суму 2500000,00 грн. (а.с.78).

В оборотно-сальдовій відомості по рах.207 відображені отримані, у відповідності до видаткових накладних, товарні цінності на загальну суму 2500000,00 грн. (а.с.81).

Крім того, з довідки ВАТ «Гнідавський цукровий завод» №396 від 30.06.2011 року вбачається, що придбане у ТзОВ «Фієста Плюс» обладнання згідно накладних №1, №21, №68 на загальну суму 2500000,00 грн. знаходиться на балансі підприємства. Балансова вартість обладнання становить 1083333,33 грн. (а.с.52).

В матеріалах справи дані про те, що ТзОВ «Фієста-Плюс» на момент здійснення господарських операцій з ВАТ «Гнідавський цукровий завод» було виключено з ЄДРПОУ та у нього було скасовано реєстрацію платника ПДВ відсутні.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що договори на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів згідно договорів №270111 від 27.01.2011 року, №010211 від 01.02.2011 року, №100211 від 10.02.2011 року, укладені між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста Плюс» були направлені на реальне настання правових наслідків, не суперечать вимогам частини 1 статті 203 ЦК України та не містять ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі, а тому відповідачем протиправно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки Луцькою ОДПІ встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 416667,00 грн. в звязку з нікчемністю правочинів, укладених між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста Плюс», а нікчемність не доведена, тому суд приходить до висновку про безпідставність винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 23.05.2011 року.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 23.05.2011 року, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ВАТ "Гнідавський цукровий завод".

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3,40 грн., сплачений згідно платіжного доручення №315 від 30.06.2011 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000352301 від 23.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" 3 (три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 липня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський