Постанова № 18126062, 22.08.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 р.           Справа № 2а/0270/3158/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю

відповідача : не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: приватного акціонерного товариства "Могилівшляхрембуд"

про: стягнення боргу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного акціонерного товариства "Могилівшляхрембуд" про стягнення боргу.

Позов мотивований тим, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3719,67 грн. страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2011 року.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про час дату та місце судового засідання завчасно та належним чином був повідомлений, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та клопотань до суду не надав.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень.

За таких обставин суд вважає за необхідне розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати ( доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески і згідно ст. 30 Закону несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючими органами є органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Відповідно до абз. 5 п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійне узгодження податкового зобов’язання: податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Отже, Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язанні з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності по формі Ф4-ФССзТВП, який подається відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", п. 1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 4 березня 2004 року № 21 та п. 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 березня 2001 року № 16, і є документом в якому страхувальник самостійно узгоджує суму заборгованості по страхових внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Як вбачається зі Звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2011 року, поданим відповідачем до робочого органу Фонду, підприємство самостійно визначило станом на 01.04.2011 року заборгованість в сумі 3719,67 грн. В добровільному порядку сума боргу відповідачем не сплачується.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладено, враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 3719,67 гривень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Могилівшляхрембуд" (24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Горького, 4Г, р/р № 26009992 в ВОД АППБ Райффайзен банк "Аваль", МФО 302247, код ЄДРПОУ 13302725) на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, р/р № 37178500300001 в УДК у Вінницькій області (для ФССзТВП), МФО 802015, ЗКПО 26076756) заборгованість в сумі 3719 грн. 67 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Альчук Максим Петрович

22.08.2011