Постанова № 18126031, 20.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2011 р. Справа №2а-4616/11/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.01.2011,

ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.04.2011

представників відповідача ОСОБА_3, довіреність №13/10-0 від 06.07.2011.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим 20.04.2011 відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон 2181), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон про ПДВ), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям таких повідомлень рішень, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Порт” зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 30.09.2003, з 15.11.2009 перебуває на обліку платників податків у СДПІ ВПП в місті Сімферополі, є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ “Фоззі Порт” з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ “Компанія Альянс Продторг” за період з 01.04.2010 по 30.06.2010.

За результатами перевірки був складений акт від 16.09.2010 №309/41-01/32672889, за висновками якого встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону про ПДВ, донараховано податку на додану вартість у сумі1723000,00 гривень, в тому числі: у квітні 2010 року на суму 312000,00 грн., у травні 2010 року 611000,00 грн., у червні 2010 року 800000,00 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком позивачем були заперечення від 22.09.2010, яки були розглянути СДПІ ВПП в місті Сімферополь. За результатами розгляду заперечень відповідач спрямував на адресу позивача лист від 03.12.2010 №5608/10/41-1 в якому зазначив, що на підставі акту перевірки від 16.09.2010 прийнято рішення винести податкове повідомлення-рішення тільки за квітень 2010 року в сумі 468000,00 грн., у тому числі основного платежу 312000,00 грн., штрафних санкцій 156000,00 грн., без зазначення та обґрунтування підстав.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 №0002064101/0 на суму 468000,00 грн., у тому числі основного платежу 312000,00 грн., штрафних санкцій 156000,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій ТОВ “Фоззі Порт”, суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ за операціями, що були проведені між ТОВ “Фоззі Порт”та ТОВ “Компанія Альянс Продторг”, послугували відомості, що були отримані з декларацій та додатків до декларацій з ПДВ ТОВ “Фоззі ПОРТ” за квітень-червень 2010 року, відповідь на запит про проведення зустрічної перевірки від ДПІ у Шевченківському районі м. Київа від 03.09.2010 №13849/7/23-822, інформація компютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу. Під час дослідження зазначених документів відповідачем зроблений висновок про наявність розбіжності задекларованих сум податкового кредиту по ПДВ ТОВ “Фоззі Порт”, отриманого від ТОВ “Компанія Альянс Продторг” на загальну суму 1723000,00 грн.

Далі в акті від 16.09.2010 відповідач посилається на відомості з акту документальної невиїзної перевірки від 03.09.2010 ДПІ у Шевченківському районі м.Київа, де встановлено, що правочини, укладені ТОВ “Компанія Альянс Продторг” є нікчемники в силу закону, а тому дані декларації за квітень 2010 року, що подана ТОВ “Компанія Альянс Продторг” підлягають зменшенню, а саме щодо ТОВ “Фоззі Порт”. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ “Компанія Альянс Продторг” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, останнє свідчить про відсутність наміру для створення правових наслідків.

На підставі зазначеного в акті перевірки зроблений висновок, що угоди, укладені з ТОВ “Фоззі Порт” мають протиправний характер, та й суми ПДВ віднесені ТОВ “Фоззі Порт” до складу податкового кредиту потребують відпрацюванню.

Розглядаючи зазначену справу суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органу державної податкової служби України здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) було передбачено статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, діючою на момент проведення перевірки.

Суд вказує, що згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованому у Мінюсті України 25.08.2005 за №925/11205, що діяв на момент перевірки, (далі наказ №327) зазначалось. Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. За результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки від 16.09.2010 №309/41-01/32672889 не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з ТОВ “Компанія Альянс Продторг”, які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки. Викладені в Акті перевірки висновки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, поданих позивачем за перевіряємий період. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 1.7 наказу N327. Тому факти, викладені в Акті перевірки від 16.09.2010 №309/41-01/32672889, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з ТОВ “Компанія Альянс Продторг” не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N 266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Судом встановлено, що перевірка здійснювалася лише на підставі наданих у податкових декларацій з податку на додану вартість даних, що є порушенням наказу N266. Тому, дослідження питання щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ “Компанія Альянс Продторг”є таким, що вчинено з порушенням норм чинного законодавства України та поза межами наданих відповідачу повноважень, що в свою чергу є порушенням частини другої статті 19 Конституції України.

Вчинені відповідачем дії при проведенні перевірки підприємства позивача без дослідження його документів первинного бухгалтерського та податкового обліку є порушенням вимог підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 N584 (надалі - наказ N584), відповідно якому у разі встановлення в ході проведення перевірки правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства (нікчемних правочинів) в описовому вигляді зазначається інформація щодо здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку та моральних засад суспільства. Також зазначається інформація, що повинна містити:

-назву товарів (робіт, послуг), що поставлялись (надавались);

-кількісні та вартісні показники товарів (робіт, послуг), які поставлялись (надавались): ціна за одиницю, кількість та вартість за періодами; перелік виписаних накладних (актів виконаних робіт, інше);

-перелік виписаних податкових накладних із зазначенням номера, дати та суми; відображення податкових накладних у реєстрі виданих податкових накладних з урахуванням коригування (із зазначенням дати та номера запису);

-перелік актів приймання-передачі, вантажно-митних декларацій, платіжних доручень;

-відображення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) у бухгалтерському та податковому обліку суб'єкта господарювання в розрізі податкових періодів;

-форму розрахунків, наявність заборгованості на певну дату;

-спосіб та засіб перевезення, реквізити перевізника, розрахунку з перевізником тощо.

Відповідач посилався в Акті перевірки на інші проведені та складені акти перевірок, а саме акт документальної невиїзної перевірки від 03.09.2010 №2321/23-08/36800654, проте в переліків документів, яки були використані під час проведення перевірки зазначений документ відсутній.

На запит суд про надання усіх документів, що були використані під час перевірки відповідачем був наданий тільки лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.08.2010 №5837/15-703. Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні більш ніяких документів СПДІ ВПП в м. Сімферополь не має. З наданого листа вбачається, що ТОВ “Компанія Альянс Продторг” подало останню декларацію з ПДВ за квітень 2010 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Більш ні яких відомостей зазначений лист не містить.

Таким чином суд зазначає, що висновки відповідача, що укладені позивачем із своїм контрагентом правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також про недійсність даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року про обсяги придбання та продажу, а отже і про недійсність задекларованих позивачем податкового кредиту та зобов'язань, не обґрунтовані жодним чином, зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку останнього.

Обґрунтовуючи свою позицію при викладанні висновків у Акті перевірки та посилання на відповідні норми Цивільного кодексу України, відповідач припустився помилки з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає в акті перевірки, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на частину1 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Крім того, суд зазначає, що взагалі діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період, недійсними.

Відповідно до податкових роз'яснень, наданих ДПА України від 06.07.2009 N14082/7/23-4017/354 "Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків - юридичними особами", фінансова, податкова та статистична звітності формуються на підставі даних бухгалтерського обліку та мають тісний взаємозв'язок між собою, тому для проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) вкрай необхідно досліджувати регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. При цьому, до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій згідно із статтею 10 цього Закону віднесено, зокрема, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також проведення перевірок достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм податкового законодавства.

Обставини товарності проведених операцій відповідачем не досліджувались, в акті перевірки не відображались, тому суд не вбачає підстав досліджувати зазначені документи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту за господарськими операціями, були фіктивними, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру договорів.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України субєкт владних повноважень, у тому числі орган державної податкової служби, повинен діяти у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

На день вчинення відповідних дій, як вже було зазначено вище, діяла стаття 11-1 закону України “Про державну податкову службу в Україні”, де було зазначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 07.04.2010,09.07.2010, 05.08.2010 посадовій особі позивача головному бухгалтеру ОСОБА_2 були надані листи №2576/10/41-1, 3647/10/116, 3189/10/411 з проханням надати документи на підтвердження стосунків з контрагентами: фінансово-господарські документи, що підтверджують факт сплати, виписки банківської установи, прибутково-видаткові касові ордери, чеки РРО, господарські договори, що складені платником ПДВ контрагентом, за яким встановлені розбіжності, реєстри отриманий та виданих податкових накладних за звітний період, податкові накладні.

Як встановлено у судовому засіданні, запитані документи не були представлені позивачем.

У звязку з чим суд робить висновок, що в податкового органу не було підстав для проведення документальної невиїзної перевірки. На підставі статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” відповідач повинен був призначити та провести позапланову виїзну перевірки, а не порушувати своїми діями вимоги закону.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та, як слідство, штрафних санкцій, нарахованих у звязку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 03.12.2010 №0002064101/0, від 27.01.2011 №0002064101/1 на суму 156000,00 грн., в тому числі, за основним платежем 312000,00 грн., за штрафними санкціями 156000,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.07.2011, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.07.2011.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 03.12.2010 №0002064101/0, від 27.01.2011 №0002064101/1 на суму 156000,00 грн., в тому числі, за основним платежем 312000,00 грн., за штрафними санкціями 156000,00 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.