Постанова № 18126034, 21.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2011 р. об 11:49 Справа №2а-6318/11/0170/4 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представника позивача - Ткаченко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (далі - позивач) 31.05.2011 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000414001 від 11.05.2011 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із ПП "Бренд Строй" та ПП "Севелітстрой". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (упаковка для продуктів харчування) призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 20.06.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, явку представника в судове засідання 21.07.2011 року не забезпечив, представник відповідача Мельник І.А. направив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що представник відповідача ОСОБА_3 тимчасово непрацездатний на день судового розгляду, проте поважних причин неможливості участі у справі інших представників (зокрема, Мельник І.А.) не зазначив.

Також представником відповідача Мельник І.А. направлені до суду письмові заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеними податковим органом перевірками контрагентів позивача - ПП "Бренд Строй" та ПП "Севелітстрой", встановлено укладення ними фіктивних та нікчемних правочинів, завищення задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 05513847, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу на підставі наказу від 1 квітня 2011 року №216 проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Севелітстрой" за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, за наслідками перевірки складено акт від 12 квітня 2011 року №145/40-01/05513847.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №168), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 12107,24 грн., у тому числі: жовтень 2010 року - 5757,03 грн., листопад 2010 року - 3734,32 грн., грудень 2010 року - 2141,58 грн., січень 2011 року - 474,32 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року №0000414001 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 12107,24 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 5817,46 грн.

Відповідно до частин першої і третьої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи справу суд встановив порушення відповідачем чинного законодавства щодо порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 1 квітня 2011 року №216 передбачено проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з датою її початку - 4 квітня 2011 року. Копія наказу і повідомлення про проведення перевірки направлені позивачу поштою, поштове відправлення отримано позивачем лише 7 квітня 2011 року.

В наказі про призначення перевірки міститься посилання на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Вказаною нормою встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення або вручення копії наказу особисто уповноваженій особі платника податків (самому платнику податків). Початок перевірки до дати отримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Крім того, за твердженням представника позивача письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень стосовно виявленої податковим органом невідповідності даних податкової звітності позивача позивач отримав в одному конверті із копією наказу та повідомленням про проведення перевірки. Судом встановлено, що вказаний запит датовано 01.04.2011 року, що підтверджує вказані твердження представника позивача.

Зазначене свідчить про грубе порушення відповідачем приписів статтей 78 і 79 Податкового кодексу України, оскільки на час початку перевірки не існувало і не могло існувати визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для її проведення.

Досліджуючи правомірність висновків податкового органу, покладених в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення суд встановив наступне.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку, сплачені за наслідками господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Севелітстрой".

Податковим органом проведено перевірки вказаних осіб, встановлено проведення ними безтоварних операцій із ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", на підставі яких ці особи сформували податковий кредит у жовтні-грудні 2010 року. За даними акту перевірки ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, господарські операції із цими контрагентами не мали на меті досягнення правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами, правочини носять ознаки фіктивних і таких, що направлені на ухилення від оподаткування.

Судом встановлено, що позивачем із ТОВ "Бренд Строй" укладено договір від 10 травня 2010 року №115/87 (а.с. 45), за яким останнє зобов'язувалось поставити позивачу запірну арматуру, металопрокат та будівельні матеріали.

Факти поставки підтверджуються витратними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 60-75), факти сплати договірної вартості та ПДВ - платіжними дорученнями (а.с. 79-86).

Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних позивач отримав від ПП "Бренд Строй" наступні податкові накладні: №1499 від 12.10.2010 року на суму ПДВ 1093,00 грн.; №1697 від 13.10.2010 року на суму ПДВ 709,05 грн.; №726 від 25.10.2010 року на суму ПДВ 144,80 грн., №1740 від 26.10.2010 року на суму ПДВ 1888,30 грн., № 1743 від 28.10.2010 року на суму ПДВ 1814,08 грн., №1756 від 29.10.2010 року на суму ПДВ 107,80 грн., №1990 від 15.11.2010 року на суму ПДВ 91,20 грн., №2011 від 18.11.2010 року на суму ПДВ 559,66 грн., №2058 від 24.11.2010 року на суму ПДВ 1480,30 грн., №2059 від 25.11.2010 року на суму ПДВ 215,69 грн., №2091 від 26.11.2010 року на суму ПДВ 54,14 грн., №2340 від 07.12.2010 року на суму ПДВ 171,60 грн., №2341 від 07.12.2010 року на суму ПДВ 712,28 грн., №12 від 12.01.2011 року на суму ПДВ 474,31 грн.

Судом досліджено вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 46-60) і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

За договором від 09.11.2010 року №09/11-10 (а.с. 75) ПП "Севелітстрой" зобов'язалось перед позивачем виконати електромонтажні роботи по зовнішньому електрозабезпеченню виробничого приміщення 81,84 кв. м по вул. М. Донського, 6А згідно із технічними умовами, наданими замовником, і підготувати технічну документацію, узгоджену в ВАТ "Крименерго".

ПП "Севелітстрой" здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури на підставі ліцензії серії АВ №458268, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією 27 січня 2009 року.

До складу податкового кредиту позивачем віднесено суми податку, сплачені в ціні електромонтажних робіт, за податковою накладною від 18.11.2010 року №1868 на суму ПДВ 1333,33 грн., виписаною ПП "Севелітстрой" (а.с. 77). Сплата вартості робіт з податком на додану вартість підтверджується платіжним дорученням від 17.11. 2010 року №2916 (а.с. 78).

Суд зазначає, що посилання податкового органу на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ПП "Фрегат ХХІ" і ПП "Родіна ХХІ" не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ПП "Фрегат ХХІ" або ПП "Родіна "ХХІ" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме того товару, який є предметом договору позивача із ТОВ "Бренд Строй". Також суд звертає увагу відповідача на те, що предметом договірних відносин позивача із ПП "Севелітстрой" є електромонтажні роботи та оформлення документації, а в акті перевірки жодним чином не роз'яснено впливу правочинів ПП "Севелітстрой" із ПП "Фрегат ХХІ" або ПП "Родіна "ХХІ" на можливість виконання договірних зобов'язань ПП "Севелітстрой" із позивачем у справі.

Абзацом першим підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 встановлює правила визначення дати виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Після 01.01.2011 року відносини у сфері оподаткування податком на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлений перелік об'єктів оподаткування, згідно із підпунктом "а" вказаного пункту об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Абзацами 1-4 пункту 198.2 та абзацами 1-2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, як за Законом №168 та і за Податковим кодексом України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарських операцій.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених котрагентами позивача - ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Севелітстрой" із іншими особами - ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ".

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару (робіт), тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 21.07.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 26.07.2011 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 11 травня 2011 року №0000414001 про визначення Публічному акціонерному товариству "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (ідентифікаційний код 05513847) грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17924,70 грн., у тому числі: 12107,24 грн. за основним платежем, 5817,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.