Постанова № 18125964, 18.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2011 р. об 11:17 Справа №2а-6608/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представника позивача - Мангубі І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес комфорт"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними наказу та дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес комфорт" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним наказу від 12.05.2011 року №1620 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт", визнання протиправними дій, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "Бізнес комфорт", в результаті якої було складено акт №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 року "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень 2011 року"; визнання протиправними дій щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Бізнес комфорт" з контрагентами - покупцями за січень, лютий, березень 2011 року, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; визнання протиправними дій, які полягають у встановленні ТОВ "Бізнес комфорт" порушень п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1 а ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 155150,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 127334,00 грн., за березень 2011 року в сумі 1354347,00 грн.

Позов мотивовано порушенням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення і проведення перевірки (наказ та повідомлення про проведення перевірки позивач отримав поштою після її закінчення, перевірка фактично тривала 1 день замість 5 днів, як передбачено наказом від 12.05.2011 року №1620, відсутні підстави для проведення позапланової перевірки). Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача із контрагентами, господарські операції із якими визнані податковим органом такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків; позивач вважає, що дослідження питання щодо нікчемності угод позивача із контрагентами засновано виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку і здійснено із порушенням вимог чинного законодавства та поза межами повноважень податкових органів.

Ухвалою суду від 08.06.2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалами суду від 09.06.2011 року відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Державній податковій інспекції в м. Сімферополі вчиняти певні дії, а саме використовувати факти, викладені в акті перевірки №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 року "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень 2011 року" в якості доказової бази про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "Бізнес комфорт" за ланцюгами придбання товарів, які були предметами договорів, визнаних нікчемними; після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що посадові особи податкового органу приступили до проведення перевірки порушуючи вимоги статті 81 Податкового кодексу України щодо пред'явлення направлення та наказу на проведення позапланової перевірки до її початку. Крім того, представник позивача пояснив, що позивачем не були надані усі документи, вказані у запиті податкового органу, який він отримав 08.04.2011 року. Однак у відповіді, яку направлено 20.04.2011 року, були надані пояснення та документальні підтвердження.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, явку представника в судове засідання 18.07.2011 року не забезпечив, причин неявки не повідомив, представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2011 року проти позову заперечував, надав письмові заперечення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35670671.

Наказом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 12.05.2011 року №1620, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України начальнику управління податкового контролю юридичних осіб та начальнику відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності даних, наведених в декларації з ПДВ за січень, лютий і березень 2011 року; наказано провести позапланову невиїзну перевірку з 12.05.2011 року тривалістю 5 робочих днів.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним цього наказу суд встановив таке.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на адресу позивача 07.04.2011 року направлено запит про надання документів по взаємовідносинам із контрагентом (вих. №14339/10/15-2), який позивач отримав 08.04.2011 року. Відповідь на запит направлено позивачем 20.04.2011 року, проте повного переліку запитуваних документів позивач не надав. Вказані обставини визнаються представником позивача у письмових поясненнях.

Суд відхиляє доводи представника позивача про порушення відповідачем вимог статті 81 ПК України, оскільки вказаною нормою врегульовано умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, в той час як податковим органом проведено невиїзну перевірку.

Решта доводів позивача, пов'язаних із порушенням вимог закону при проведенні перевірки, не має правового значення для вирішення спору у частині вимог про визнання протиправним наказу від 12.05.2011 року №1620, тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Розглядаючи справу в частині вимог про визнання протиправними дій, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "Бізнес комфорт", в результаті якої було складено акт №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 року суд встановив, що податковий орган припустився порушення чинного законодавства, яке полягає у наступному.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 12.05.2011 року №1620 передбачено проведення перевірки з 12.05.2011 року, повідомленням від 12.05.2011 року (вих. №140/23-4) відповідач повідомив позивача про проведення перевірки і зазначив про необхідність надання всіх документів, що підтверджують дані податкової декларації за січень-березень 2011 року та розрахунків по податкам та іншим обов'язковим платежам до бюджету та державних цільових фондів.

Вказане повідомлення і копія наказу направлені позивачу поштою.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку решті позовних вимог (про визнання протиправними дій щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Бізнес комфорт" з контрагентами - покупцями за січень, лютий, березень 2011 року, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; визнання протиправними дій, які полягають у встановленні ТОВ "Бізнес комфорт" порушень п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1 а ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 155150,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 127334,00 грн., за березень 2011 року в сумі 1354347,00 грн.) суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки за результатами проведеної перевірки були складені висновки акту перевірки, але рішення за результатами перевірки, яке і може бути оскаржене позивачем, не оскаржується, а позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права.

Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Заявлена позовна вимога по суті носить декларативний характер, оскільки фактично спрямована на зобов'язання відповідача вважати або не вважати порушенням ти чи інші обставини, викладені в акті перевірки, що фактично лежить в площині особистого волевиявлення відповідача.

Акт невиїзної документальної перевірки №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 року та його положення (розділи), в яких зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Бізнес комфорт" з контрагентами, виявлено порушення вимог податкового законодавства, завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту, не є по своєї суті рішенням субєкта владних повноважень, а отже, не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Дослідивши всі наявні у справі докази судом не встановлено порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, для висновку про протиправність дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Бізнес комфорт" з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; або висновку про протиправність дій, які полягають у встановленні ТОВ "Бізнес комфорт" порушень податкового законодавства, а саме завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 155150,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 127334,00 грн., за березень 2011 року в сумі 1354347,00 грн.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Приймаючи до уваги висновок про часткове задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог немайнового характеру в порядку, встановленому статтею 94 КАС України.

В судовому засіданні 18.07.2011 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 20.07.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес комфорт", в результаті якої було складено акт №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 року "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень 2011 року".

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес комфорт" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.