Постанова № 18125967, 25.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 р. 16:52 Справа №2а-2415/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 26.01.2011р., представників відповідача ОСОБА_2 дов. № 1054/0/10 від 02.08.2011р., ОСОБА_3 посвідчення УКР № НОМЕР_1 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент»

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000770023/0 від 19.11.2010р. та № 0000770023/1 від 15.12.2010р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування на 1284536,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагента продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010р. на 1127493,00 грн. та за липень 2010р. на 157043,00 грн., про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що контрагент Фірма «Олівер» був належним чином зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності і платником податку на додану вартість. Контрагент виписував податкові накладні, а позивач сплачував кошти за придбаний товар. Всі господарські операції позивача підтверджуються документально. Сплата за товари, придбані позивачем була здійснена відповідно до умов договору.

Під час розгляду справи представником позивача були надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог. У судовому засіданні 25.05.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні та зазначив, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки від 11.11.2010р. встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2010р. на 1127493,00 грн. та за липень 2010р. на 157043,00 грн., у звязку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Крім того, на думку відповідача господарські операції між позивачем та його контрагентами не призвели до настання наслідків, тобто товари по договорам купівліпродажу не передавалися і в господарській діяльності позивача не використовувалися. Відповідач посилається на судові акти винесені відносно ТОВ "Андеграунд-Люкс" та ТОВ "Арт-галактика" Господарським судом Дніпропетровської області. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що він правомірно та у межах визначених законом компетенції прийняв податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені суми податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 28.10.2010р. по 11.11.2010р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень 2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 11.11.2010р. відповідачем складений Акт № 95/23/30328811 (а.с.8-45), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2010 року на 1 127493,00 грн. та за липень 2010р. на 157043,00 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000770023/0 від 19.11.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1284536,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашенням зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За результатами оскарження було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000770023/1 від 15.12.2010р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, прийняти рішення.

Суть спору полягає в тому, що на думку відповідача позивач повинен був в звітності по ПДВ відобразити результати планової документальної перевірки (акт № 83/23/27/3032881 від 15.03.2010р., в якому було зменшено суму податкового кредиту на усю суму значення рядку 26 декларації ПДВ на кінець періоду, що перевірявся), а також відповідач зазначає, що позивачем не відображені результати камеральної перевірки декларації ПДВ за квітень 2010р. актом № 322/40/15-02/30328811 від 16.09.2010р. платником не відображено результатів перевірки з тих же підстав, у звязку з чим встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2010 року на 1 127493,00 грн. та за липень 2010р. на 157043,00 грн. Отже, на думку відповідача позивач повинен був виконати вимоги акту № 83/23/30328811 від 15.03.2010р., що також знайшло своє відображення в акті перевірки № 22/40/15-02/30328811 від 16.09.2010р.

Разом з тим, в акті перевірки № 95/23/30328811 відповідач зазначає, що одним з основних постачальників періоду, що перевірявся є Фірма «Олівер», яка є підприємством-транзитером, який в свою чергу формує податковий кредит з підприємствами, котрі мають стан відмінні від нуля які мають ознаки сумнівності та з підприємствами в котрих директор ТОВ «Олівер» значиться директором чи головним бухгалтером.

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

По-перше, суд звертає увагу на те, що з наданих сторонами доказів, на підтвердження заявлених позовних вимог та заперечень, судом встановлено, що відповідачем 15.03.10р. проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 31.12.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт №83/23/30328811. Встановлені актом перевірки порушення стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 26.03.10р. №0000400023/0, від 26.03.10р. №0000350023/0, від 23.04.10р. №0000400023/1, від 23.04.10р. №0000350023/1, від 06.07.10р. №0000400023/2, від 06.07.10р. №0000350023/2.

Під час розгляду справи представником позивача було надана Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.10р. у справі 7983/10/14/0170 (належним чином завірена копія залучена до матеріалів справи) за позовом ТОВ "Континент" до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправними дії, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 26.03.10р. №0000400023/0, №0000350023/0; від 23.04.10р. №0000400023/1, №0000350023/1; від 06.07.10р. №0000400023/2, №0000350023/2 (т.1145-154).

Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.10 у справі №2а-7983/10/14/0170 (належним чином завірена копія залучена до матеріалів справи) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправними дій, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.11.10р. у справі №7983/10/14/0170 апеляційна скарга залишена без задоволення, Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.10р. у справі №2а-7983/10/14/0170 залишено без змін (т.1а.с.155-159).

З положень частини першої статті 72 КАС України обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вказаних судових рішень судами визнано право позивача на нарахування податку та включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, через що обставини викладені в акті перевірки від 15.03.10р. №83/23/30328811 не є підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень, а тому їх визнано протиправними та скасовано.

Відповідно частини пятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті13 Закону України від 07.07.10р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача рішенням суду від 03.08.10р. №2а-7983/10/14/0170, яке має преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справ, правовідносини між сторонами щодо поновлення порушеного права позивача приведено в початковий стан у тому числі й у справі, що виникає у субєкта господарювання у звязку із нарахуванням податку та включенням сум до складу податкового кредиту при формуванні його розміру.

Складаючи 11.11.2010р. Акт перевірки № 95/23/30328811, який став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом даного спору, відповідач не прийняв до уваги факти встановлені вищезазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом Фірмою «Олівер» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція придбана позивачем відповідно до Договору № 13 від 17.01.2007р. (т. 1 а.с.230) та додаткової угоди від 28.12.2009р. (т. 1 а.с.231), укладеного між позивачем та контрагентом Фірмою «Олівер», що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні (т. 1 а.с. 232-250, т. 2 а.с.1-8, 100-118, 128-140, 164-177, т. 3 а.с. 10,14), податкові накладні (т. 2 а.с.9-27, т. 3 зворотній бік а.с.10,14), реєстр отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 172-178,194-214), платіжні доручення (т. 2 а.с. 96-99, 119-127, 178-185, т. 3 а.с. 11-13,15).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Матеріали справи свідчать про те, що контрагент позивача Фірма «Олівер» на момент укладення договору та виписки податкових накладних перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168, тому мав права укладати договори та виписувати податкові накладні.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону № 168 реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що приписи Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (в редакції чинній на час проведення перевірки), кореспондуються із приписами п. 9.8 ст. 9 Закону № 168. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на

Свідоцтво платника податку на додану вартість - Фірма «Олівер» за № 100017920 анульовано 17.03.2011р. (а.с.95).

Податкові накладні на адресу позивача були виписані Фірмою «Олівер» в період листопад 2009р.-липень 2010р., тобто, у період виконання зобовязань за вказаним вище договору № 13 свідоцтво платника податку на додану вартість Фірма «Олівер» було дійсним, та контрагент позивача були зареєстрований у встановленому законом порядку, як платник податку на додану вартість, та мав право виписувати податкові накладні.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні оригінали податкових накладних (копії залучені до матеріалів справи (т.2 а.с. 9-27, т. 3 зворотній бік а.с.10,14) на підставі яких позивач отримав товар від Фірми «Олівер», суд вбачає, що вони складені та видані у відповідності до норм діючого законодавства.

Як зазначалось вище, оригінали всіх документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - Фірма «Олівер» були досліджені судом під час розгляду справи (копії залучені до матеріалів справи).

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи. Більш того, відповідач в акті перевірки перерахував всі первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позивач правомірно формував податковий кредит у попередньому податковому періоді, правомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом Фірма «Олівер».

Податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Аналізуючи вищевикладені приписи податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, однак, відповідач безпідставно зробив висновок у акті перевірки від 11.11.2010р. № 95/23/30328811 про завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2010 року на 1 127493,00 грн. та за липень 2010р. на 157043,00 грн.

У звязку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 1284536,00 грн. та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000770023/0 від 19.11.2010р. та № 0000770023/1 від 15.12.2010р., без вимоги про визнання їх протиправними та скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000770023/0 від 19.11.2010р. та № 0000770023/1 від 15.12.2010р.

У звязку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 25.05.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 30.05.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000770023/0 від 19.11.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000770023/1 від 15.12.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.