Рішення № 18123724, 25.07.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року липня місяця „25” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В. Суддів: Курської А.Г.

Макарчук Л.В. При секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, зобовязання до певних дій, припинення права власності, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

15 вересня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про вселення, зобовязання до певних дій, припинення права власності, визнання права власності. Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 02.07.1998 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 набули в рівних частках право власності на 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. 21.02.2009 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_7, ОСОБА_8 подарували ОСОБА_5 належні їм частки будинку. Зазначає, що з 1999 року вона утримувала домоволодіння за власний рахунок, здійснювала поточний ремонт, сплачувала комунальні платежі та несла інші витрати з утримання будинку. На весні 2005 року ОСОБА_6 звернулася до неї з пропозицією про здійснення капітального ремонту будинку, на що вона погодилася і передала ОСОБА_6 половину потрібної для ремонту суми, яка була ними оговорена у 6000 доларів США, тобто 3000 доларів США. Влітку 2005 року позивачка приїхала до с. Рибаче і побачила, що ОСОБА_6 не здійснила капітального ремонту будинку, а без отримання необхідного дозволу на будівництво, проектної документації та дозволу співвласників будинку почала самочинне капітальне будівництво нового будинку. При цьому реконструювала тамбур літ. «а1», тамбур літ. «а», підвал під літ. «а1», ганок, сарай літ. «Д», гараж літ. «Е» та зруйнувала навіс літ. «а3», літню кухню літ. «Б», вбиральню літ. «Ж». Посилається на те, що самочинно збудований будинок загрожує життю та здоровю мешканців, оскільки збудований не за проектом, не проведені належні розрахунки відповідності будівлі будівельним нормам і правилам, надбудова другого поверху на старі стіни будинку без належних розрахунків, може призвести до обвалу другого поверху. У звязку з тим, що позивачка не була вдоволена діями ОСОБА_6 з приводу будівництва, вони посварилися, відповідачка повернула позивачці 3000 доларів США, а згодом встановила огорожу, металеві двері, чим перекрила доступ ОСОБА_5 не тільки до будинку, а навіть до садиби. Зазначає, що незважаючи на те, що лише вона є зареєстрованою у цьому будинку, але не має можливості їм користуватися та в ньому проживати. Згідно висновку експертизи від 28.06.2008 року, яка була проведена по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про виділ частки домоволодіння, частка ОСОБА_6 не може бути виділена в натурі. Згідно вищезазначеного висновку експертизи вартість 38/100 часток домоволодіння до початку самочинного будівництва складала 230763 грн., відповідно вартість частки ОСОБА_6 складає 57690,75 грн. Вартість зруйнованих відповідачкою будівель склала 42387 грн. У звязку з тим, що частка ОСОБА_6 не може бути виділена в натурі, є незначною, оскільки втричі менше частки ОСОБА_5, спільне користування і володіння майном є неможливим, просить на підставі ч. 1 ст. 365 ЦК України припинити право власності ОСОБА_6 на частку домоволодіння шляхом стягнення на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_5 вартості належної відповідачці на праві власності частки будинку з відрахуванням вартості зруйнованих нею приміщень, тобто в розмірі 15303,75 грн. Також просила вселити її в домоволодіння, зобовязати ОСОБА_6 надати їй ключі від дверей будинку і споруд на присадибній земельній ділянці, зобовязати відповідачку не чинити перешкод у користуванні будинком, визнати за нею право власності на 38/100 часток будинку, зобовязати відповідачку привести тамбур літ. «а1», тамбур літ. «а», підвал під літ. «а1», ганок, сарай літ. «Д», гараж літ. «Е» у відповідність з технічним паспортом домоволодіння, зобовязати ОСОБА_6 за власний рахунок знести надбудований другий поверх з балконом, прибудову до будинку та огорожу.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2010 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_5 в 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Зобовязано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні 38/100 частками житлового будинку АДРЕСА_1. Зобовязано ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 ключі від дверей 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_6 на 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Виплату ОСОБА_6 вартості 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1 здійснити шляхом перерахунку Територіальним Управлінням Державної судової адміністрації в АР Крим грошових коштів в розмірі 57690 грн. 75 коп., які сплачені ОСОБА_5 по заявці на переказ готівки № 2527.6.2 від 20.02.2010 року та по квитанції № 20 від 28.05.2010 року. Зобовязано ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно надбудований другий поверх з балконом, прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 та огорожу на присадибній земельній ділянці до житлового будинку АДРЕСА_1. Зобовязано ОСОБА_6 привести будівлі на присадибній земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_1, а саме тамбур літ. «а-1», тамбур літ. «а», підвал під літ. «а1», ганок, сарай літер «Д», гараж літер «Е» до стану згідно з технічним паспортом на домоволодіння.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, в скарзі посилається на те, що вона не була своєчасно повідомлена про час і місце судового засідання, призначеного на 03 червня 2010 року, в цей час знаходилась за межами України, чим були порушені її права.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_10 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_6 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2010 року зазначена справа була призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції на 11 жовтня 2010 року.

За заявою ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_11 справа розглядом була відкладена на 01.11.2010 року.

29 жовтня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

Наприкінці робочого дня 29.10.2010 року було виявлено, що ОСОБА_6 справу до канцелярії суду не повернула.

За зазначеним фактом головою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим було направлено матеріали відносно ОСОБА_6 в Прокуратуру Автономної Республіки Крим для вирішення питання в порядку статті 97 КПК України.

За результатами проведеної перевірки прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 357 ч. 2 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року призначену до розгляду вищезазначену цивільну справу знято з апеляційного розгляду та направлено до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

21 квітня 2011 року після відновлення провадження справа була повернута на адресу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим для апеляційного розгляду.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року відновлено втрачене провадження по цивільній справі № 2-232/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, зобовязання до певних дій, припинення права власності, визнання права власності. Встановлено, що резолютивна частина рішення від 03 червня 2010 року по цивільній справі № 2-232/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, зобовязання до певних дій, припинення права власності, визнання права власності викладена наступним чином:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, зобовязання до певних дій, припинення права власності, визнання права власності задовольнити. Вселити ОСОБА_5 в 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Зобовязати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні 38/100 частками житлового будинку АДРЕСА_1. Зобовязати ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 ключі від дверей 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Припинити право власності ОСОБА_6 на 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Вартість 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1 виплатити ОСОБА_6 шляхом перерахунку Територіальним Управлінням Державної судової адміністрації в АР Крим грошових коштів в розмірі 57690 грн. 75 коп. із депозитного рахунку № 37319012000604 в ГУ ДК України в АР Крим м. Сімферополь, отримувач Управління ДСА України в АР Крим, код отримувача 26273942, код банку отримувача 824026, які сплачені ОСОБА_5 по заявці на переказ готівки № 2527.6.2 від 20.02.2010 року та по квитанції № 20 від 28.05.2010 року. Зобовязати ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно надбудований другий поверх з балконом, прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 та огорожу на присадибній земельній ділянці до житлового будинку АДРЕСА_1. Зобовязати ОСОБА_6 привести будівлі на присадибній земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_1, а саме тамбур літ. «а-1», тамбур літ. «а», підвал під літ. «а1», ганок, сарай літер «Д», гараж літер «Е» до стану згідно з технічним паспортом на домоволодіння.

Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки визнано судом поважними. Неявка осіб або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно з правилами частини 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 18.07.2011 року було оголошено перерву, представник відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_11 був повідомлений під розписку про час та місце наступного засідання 25.07.2011 року о 14 годині (а.с. 38).

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки ОСОБА_6 і її представника ОСОБА_11 та вважати, що вони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, але приймаючи до уваги те, що рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 08 лютого 2011 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-232/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, зобовязання до певних дій, припинення права власності, визнання права власності та відновлено за змістом тільки резолютивну частину рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 03 червня 2010 року, колегія суддів за відсутності мотивувальної частини судового рішення від 03.06.2010 року позбавлена можливості надати належну оцінку висновкам суду щодо обґрунтованості вимог позивачки, тому вважає за необхідне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення з викладенням мотивів та підстав щодо обґрунтованості позовних вимог позивачки.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 02.06.1998 року і договору дарування від 21.02.2009 року належить на праві власності 114/400 часток будинку АДРЕСА_1 АР Крим. Відповідачці ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 02.06.1998 року належить на праві власності 38/400 часток будинку АДРЕСА_1 АР Крим.

Як убачається з матеріалів справи, сторони є рідними сестрами, між ними склалися неприязні стосунки, відповідачка позбавила позивачку можливості користуватися спірним домоволодінням, у звязку з чим ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про припинення права власності відповідачки на належну їй частину в спірному будинку, визнання за нею права власності на цю частину та про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення і знесення самочинного будівництва.

Відповідно до вимог ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 94 від 28 червня 2008 року реальний виділ частки позивачки і відповідачки в натурі є неможливим, будинок є неподільним, ринкова вартість 38/400 часток спірного будинку складає 57691 грн. (а.с. 30-42).

З огляду на наведене і встановивши, що спірний будинок є неподільним, виділити належну відповідачці частку в натурі неможливо, на належну відповідачці частку припадає 9,5 кв.м, тобто її частка є незначною та приймаючи до уваги, що між сторонами склалися неприязні відносини, відповідачка створює перешкоди щодо спільного володіння і користування спільним будинком, що підтверджує факт неможливості спільного володіння і користування майном, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для припинення права ОСОБА_6 на частку у спірному будинку з присудженням на її користь з ОСОБА_5 грошової компенсації за належну їй частку. При цьому колегія суддів вважає, що таке припинення права відповідачки на частку у спірному будинку не завдасть шкоди її інтересам та членам її сімї, оскільки ОСОБА_6 разом з чоловіком виїхала на постійне проживання до іншої країни, а саме до Німеччини, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті відповідачки про взяття її на консульський облік, де ОСОБА_6 забезпечена житлом.

Відповідно до вимог статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_5, як співвласник спірного будинку, не має можливості користуватися зазначеним будинком, оскільки відповідачка чинить перешкоди в цьому, не допускає її до будинку, забрала ключі від будинку і не віддає їх.

Зі змісту постанови дільничного інспектора Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_13 про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.09.2007 року слідує, що ОСОБА_6 не заперечувала, що вона не передає ключі від будинку ОСОБА_5 і не допускає її до будинку, але з метою уникнення негативних наслідків щодо реконструйованої нею частини будинку з боку ОСОБА_5 (а.с. 28).

При такому положенні, виходячи з правил ст. ст. 317, 321, 383, 391 ЦК України та встановивши, що відповідачка чинить перешкоди позивачці у володінні і користуванні спірним жилим будинком, колегія суддів вважає доведеними вимоги позивачки про захист порушеного права шляхом усунення перешкод у користуванні спірним будинком, вселення у даний будинок, зобовязання відповідачки передати позивачці ключі від спірного будинку.

Згідно з положеннями норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це право інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_6 здійснює будівництво другого поверху будинку, прибудови до спірного будинку та будівництво камяного паркану без оформлення дозволу і затвердженого проекту для здійснення добудови.

Дані обставини підтверджуються постановою № 1664 про адміністративне правопорушення від 14.08.2008 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_6 без отримання в установленому законом порядку дозволу інспекції ДАБК здійснює реконструкцію жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, за що притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП - самовільне будівництво будинків або споруд у вигляд штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.13). Дана постанова ОСОБА_6 оспорена не була і набрала чинності.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 94 від 28.06.2008 року на місці реконструйованих і знесених будівель літер «а», «а-1», «а-3», «Б» домоволодіння АДРЕСА_1 збудований двоповерховий будинок з прибудовою, ганком і балконом, будинок прибудований до жилого будинку літер «А». Будівництво ведеться ОСОБА_6 самовільно без затвердженого проекту для здійснення будівництва та дозволу інших співвласників на здійснення реконструкції і будівництво двоповерхового будинку (а.с. 30-42).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає доведеним факт здійснення ОСОБА_6 самочинного будівництва двоповерхового будинку з прибудовою, ганком і балконом та камяного паркану.

При апеляційному перегляді справи також встановлено, що відповідачкою були знесені тамбур літер «а», тамбур літер «а-1» і навіс літер «а-3», через які здійснювався вхід до будинку літер «А», і на їх місці зі збільшенням розміру був збудований двоповерховий будинок з прибудовою.

Приймаючи до уваги зазначені обставини та встановивши, що позивачка як власник спірного будинку позбавлена можливості належного користування будинком, колегія суддів дійшла висновку, що самочинне будівництво, яке було здійснено відповідачкою, порушує права співвласника спірного будинку ОСОБА_5, тому порушене право позивачки підлягає захисту в обраний нею спосіб шляхом знесення самочинного будівництва.

Оскільки відповідачкою незаконно без згоди інших співвласників, в тому числі і ОСОБА_5, було проведено знесення тамбуру літер «а», тамбуру літер «а-1», підвалу під літер «а-1»,і навісу літер «а-3», сараю літер «Д», гаража літер «Е», тому вона повинна відновити знесені будівлі до попереднього стану згідно технічного паспорту на спірний будинок.

Посилання відповідачки на те, що знесення старих будівель і будівництво нових будівель та споруд нею було здійснено зі згоди інших співвласників спірного будинку, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б безспірно підтверджували зазначені обставини.

Що стосується заяви ОСОБА_8, який був одним із співвласників спірного будинку, датованої 05.09.2004 року, то зі змісту даної заяви вбачається, що останній не заперечував проти перебудови і реконструкції самого будинку ОСОБА_6 і ОСОБА_5 (а.с. 68). Але останній не давав своєї згоди на знесення інших будівель і споруд та будівництво нового двоповерхового будинку з прибудовою, ганком та балконом, тобто фактично на створення нового майна.

Що стосується дозволу ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на проведення реконструкції спірного будинку і будівництво нового двоповерхового будинку, то його в матеріалах справи не має і він не був наданий відповідачкою ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції.

Проти зазначених обставин заперечувала позивачка і пояснила, що між нею і відповідачкою мала місце усна домовленість про капітальний ремонт будинку, але не про знесення існуючих будівель і споруд та будівництво нового будинку.

Аналізуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає недоведеним той факт, що відповідачка здійснила реконструкцію спірного будинку і будівництво двоповерхового будинку з прибудовою і балконом з дозволу всіх співвласників.

Що стосується посилання відповідачки на пояснення свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які, на її думку, підтвердили факт здійснення відповідачкою реконструкції спірного будинку і знесення господарських будівель з дозволу позивачки, то колегія суддів ставиться до них критично, оскільки пояснення зазначених свідків не спростовують доводів позивачки, що вона не давала згоди відповідачці на здійснення нового будівництва, яке було проведено ОСОБА_6 самостійно без участі позивачки та за її власні кошти.

Довід скарги про те, що відповідачкою було здійснено саме реконструкцію спірного будинку, а не нове будівництво, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки він спростовується матеріалами справи та висновком експерта.

Посилання відповідачки на те, що припинення її права на частку в спірному будинку завдасть їй істотної шкоди, оскільки вона постійно проживає в даному будинку і іншого житла не має, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 виїхала на постійне проживання до іншої країни, де проживає разом з чоловіком і забезпечена житлом.

Крім того, вирішуючи спір у частині вимог позивачки про припинення права відповідачки на частку в спірному будинку, колегією суддів було враховано, що для припинення права співвласника на частку у праві спільної часткової власності достатньо будь-якої однієї з чотирьох умов, передбачених ст. 365 ЦК України, та встановлено, що спірний будинок є неподільним, наявність у відповідачки незначної частки, яка не може бути виділена в натурі, неможливість спільного володіння і користування спірним будинком, тому приймаючи до уваги зазначені обставини колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для припинення права відповідачки на частку у спірному будинку.

На думку колегії суддів інші доводи відповідачки не містять правових підстав для висновку про те, що вимоги позивачки є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідачки ОСОБА_11 у минулому судовому засіданні про те, що експерт ОСОБА_16 на час проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме 28.07.2008 року, не мала свідоцтва і кваліфікації судового експерта за спеціальністю: «10.6 дослідження обєктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів» є безпідставним, оскільки зазначені обставини були перевірені колегією суддів шляхом виклику експерта в судове засідання, яка надала пояснення та документи, а саме: свідоцтво НОМЕР_2 доповненням до свідоцтва НОМЕР_2 від 24 вересня 2004 року та свідоцтво НОМЕР_1 від 29.05.2009 року, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_16 є судовим експертом з правом проведення експертиз за спеціальністю: 10.6 - дослідження обєктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів.

За таких обставин, оскільки відновлене рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 03 червня 2010 року не містіть мотивів щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивачки, тобто за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, тому воно на підставі ч. 3 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5 з вищенаведених мотивів та підстав.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2010 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні 38/100 частками житлового будинку АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_5 в 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобовязати ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 ключі від дверей 38/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_6 на 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

Вартість 38/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1 виплатити ОСОБА_6 шляхом перерахунку Територіальним Управлінням Державної судової адміністрації в АР Крим грошових коштів у розмірі 57690 грн. 75 коп. із депозитного рахунку № 37319012000604 в ГУ ДК України в АР Крим м. Сімферополь, отримувач Управління ДСА України в АР Крим, код отримувача 26273942, код банку отримувача 824026, які сплачені ОСОБА_5 по заявці на переказ готівки № 2527.6.2 від 20.02.2010 року та по квитанції № 20 від 28.05.2010 року.

Зобовязати ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно надбудований другий поверх з балконом, прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 та огорожу на присадибній земельній ділянці до житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобовязати ОСОБА_6 привести будівлі на присадибній земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_1, а саме тамбур літ. «а-1», тамбур літ. «а», підвал під літ. «а1», ганок, сарай літер «Д», гараж літер «Е» до попереднього стану згідно з технічним паспортом на домоволодіння.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.