Ухвала суду № 18123449, 03.08.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Білоусової В.В., суддів Шестакової Н.В., Берзіньш В.С. при секретарі Бугайовій В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 04 травня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариств «ВТБ Банк» (далі ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 13.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 16000 грн. зі строком повернення 12.05.2011 року з процентною ставкою 30 % на рік. З метою забезпечення зобовязання 13.05.2008 року між позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір поруки. Відповідачі по справі належним чином не виконують умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 24801, 57 грн. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 24801, 57 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 248, 02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 04 травня 2011 року зазначений позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (юридична адреса: м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; Відділення «Кримська регіональна дирекція» ПАТ ВТБ Банк рахунок № 36193000001112 в Відділенні «Кримська регіональна дирекція» ПАТ ВТБ Банк м. Сімферополь, МФО 321767 код ЄДРПОУ 14359319) 24801 (двадцять чотири тисячі вісімсот одна) гривню 57 копійок борг за кредитним договором, 248 (двісті сорок вісім) гривень 02 копійки державного мита, 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючі позовні вимоги банку та стягуючи заборгованість, яка не сплачена відповідачами добровільно, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що зобовязання має місце, воно є порушеним та підлягає стягненню з відповідачів солідарно на підставі рішення суду в силу ст. 525, 526, 554, 549, 1049, 1050 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Судовим розглядом встановлено, що 13.05.2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 16000 грн. зі строком повернення 12.05.2011 року з процентною ставкою 30 % на рік.

13.05.2008 року між ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній (ОСОБА_6) поручився за виконання зобовязання позичальника (ОСОБА_5).

Відповідачі умови договору порушили, внаслідок чого станом на 25.02.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 24801, 57 грн.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

На підставі ст. 554 ЦК України, передбачена солідарна відповідальність поручителя, у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору передбачений обовязок Позичальника повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадку порушення Позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором, у тому числі несплати процентів за користування кредитом (у т.ч. неналежної сплати процентів).

Порушуючи умови Кредитного договору, ОСОБА_5 не виконав взяті на себе зобовязання, а саме не повернув отриманий кредит та не сплатив проценти за користування кредитом в строки та в порядку, передбаченому п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Кредитного договору. Поручитель також не скористався своїм правом погасити заборгованість Позичальника за Кредитним договором, яке передбачено п. 3 Договору поруки та п. 8.6. Кредитного договору.

В свою чергу, банк відповідно до умов кредитного договору, договору поруки та нормам діючого законодавства звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення достроково всіх сум за кредитним договором у солідарному порядку.

Таким чином, посилання апелянта на те, що банк позбавив його можливості виконати умови договору до закінчення строку його дії, не може бути прийнято до уваги колегією суддів, як таке, що суперечить фактичним обставинам у справі.

Колегія суддів вважає, що звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у звязку з порушенням умов договору, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобовязань. Факт невиконання відповідачем ОСОБА_5 своїх договірних зобовязань колегія суддів вважає доведеним.

Посилання апелянта на необґрунтоване нарахування штрафних санкцій до закінчення строку дії кредитного договору не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до п. 9.2 Кредитного договору у випадку прострочення Позичальником своїх зобовязань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, а також комісій Позичальник сплачує неустойку, яка розраховується по дату повного виконання всіх зобовязань по погашенню заборгованості.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення міститься у ч.1 ст. 60 ЦПК України.

Всупереч вимогам наведених норм процесуального закону апелянт не надав доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції. У звязку з чим,

колегія суддів визнає, що розрахунок заборгованості за процентами проведено у передбаченому умовами договору порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, доводи апеляційної скарги стосовно неналежного повідомлення про день слухання справи не є підставою для скасування рішення суду, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 04 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді