Ухвала суду № 18123514, 08.08.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Підлісної І.А. Суддів Белинчук Т.Г.,

Ісаєва Г.А. При секретарі Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 13 червня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2011 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 з позовом до про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі 500 грн. щомісячно. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка, шлюб з якою розірвано, працює в університеті, уклала контракт до 28.12.2011року, що в сукупності забезпечує їй дохід близько 15000 грн. ОСОБА_6, відповідно до положень статтей 75, 76, 80 СК України, зобовязана надавати йому утримання, оскільки за своїм майновим станом та станом здоровя, він його потребує.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Сімферополя від 13 червня 2011 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів відмовлено з підстав п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Заява з усіма доданими до неї документами повернена позивачу (а.с. 5).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, як незаконну та необґрунтовану.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 18 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 2.11.2010 року, вже вирішено спір між сторонами, який стосується того ж самого предмету та підстав.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суд є недостатньо обґрунтованим.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у звязку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права предявити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 21.12.2006 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 були стягнені аліменти.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 18 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про припинення стягнення коштів на утримання подружжя задоволені. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, стягнутих відповідно до заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 21.12.2006 року ( а.с. 4).

В зазначеному судовому рішенні наведені такі мотиви задоволення позову ОСОБА_6: позивачка є інвалідом 3 групи; має ряд захворювань, які потребують дорогого лікування; з 30.06.2010 року не працює. ОСОБА_7 має дохід, який значно перевищує встановлений законом прожитковий мінімум, і тому відповідач не є таким, що потребує матеріальної допомоги.

В позовній заяві, з якою ОСОБА_5 звернувся до суду в червні 2011 року, він зазначає, що після постановлення рішення 18.08.2010 року існують обставини, які свідчать про наявність в нього права на утримання від колишньої дружини, а саме укладення нею прибуткового контракту, продовження роботи в університеті, її значний дохід від зазначеної діяльності.

Тобто, позивач повязує своє право на аліменти з обставинами, які існують за інший період після постановлення судового рішення про припинення утримання. Дані обставини, як і доводи позивача про такий його стан, який потребує матеріальної допомоги (в період після постановлення судового рішення), можуть бути перевірені тільки шляхом розгляду заявлених вимог в позовному провадженні.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 пояснив, що він просить стягнути аліменти з моменту звернення з позовом, тобто з 10.06.2011 року. Позов обґрунтовує тими обставинами, які наявні після судового рішення від 18.08.2010 року.

За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для відкриття провадження у справі у звязку з вирішенням тотожного спору між сторонами, не можна визнати обґрунтованим.

Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України.

Оскільки ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 2.08.2011 року оплата витрат на ІТЗ була відстрочена до ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_5, зазначені витрати в розмірі 37 грн. підлягають стягненню на розрахунковий рахунок 31215263700002, одержувач держбюджет м. Сімферополя, код бюджетної класифікації доходів 22050002, код ЄДРПОУ 34740405, Банк одержувача - ГУ Держказначейства України в АР Крим, МФО 824026.

Керуючись статтями 303, 304, 312, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 13 червня 2011 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.