Ухвала суду № 18123322, 31.05.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Любобратцевої Н.І., суддів Макарчук Л.В., Чистякової Т.І., при секретарі Савенко М.С.,

За участю представника позивачів ОСОБА_5, представника ДАТ «Чорноморнафтогаз», представника КДАП «Універсал-Авіа» ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», третя особа державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 березня 2011 року ,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» про відшкодування моральної шкоди у сумі по 250000 грн. кожному. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинув їх син ОСОБА_9, смерть якого відбулася під час доставки вахтової бригади на бурову установку «Таврида» з вертолітного майданчика «Ярилгач» внаслідок падіння вертольоту. ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу загибелі ОСОБА_9 було складено акт форми Н-1, затверджений 14.06.2008 року. Даним актом встановлено, що ОСОБА_9 був працівником державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», його смерть настала на роботі і основною причиною нещасного випадку стала непідготовленість екіпажу вертольота до польотів. Вину членів екіпажу вертольота, що належав КДАП «Універсал Авіа», в смерті членів вахтової бригади встановлено постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19.04.2010 р., якою кримінальну справу закрито у звязку зі смертю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Заподіяння ним моральної шкоди позивачі мотивують тим, що загибель сина стала для них потрясінням, від якого вони не можуть оправитись до теперішнього часу, вони залишились без підтримки близької людини, заробіток якого було одним із джерел добробуту сімї, оскільки позивачі є пенсіонерами за віком.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 березня 2011року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодились позивачі, представник яких ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу і просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що судове рішення є необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки судом не застосовано спеціальну норму права, а саме главу 82 ЦК України.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суми страхового відшкодування в розмірі 100000 грн., виплаченої авіаційним підприємством, є достатнім для повного відшкодування завданої моральної шкоди, а належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог у визначеному ними розмірі 500000 грн., позивачами не надано.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового засідання, а також вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є батьками ОСОБА_9, який трагічно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Актом спеціального розслідування катастрофи з вертольотом Мі8Т UR24275, що належав Кримському державному авіаційному підприємству «Універсал Авіа», яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 під час посадки на самопіднімальну плавучу бурову установку «Таврида» у Чорному морі, встановлено, що внаслідок даної катастрофи загинув службовий пасажир вертольоту ОСОБА_9 старший механік з обслуговування і ремонту електрообладнання бурової. Причина катастрофи - непідготовленість екіпажу вертольоту до польотів на морську бурову установку при силі вітру більше допустимого (а.с.10-14, 15-33).

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 квітня 2010 року про закриття кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст. 6 КПК України (за смертю обвинуваченого) встановлено вину екіпажу належного КДАП «Універсал-Авіа» вертольоту у катастрофі, в якій загинув ОСОБА_9 (а.с.4147). Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України дана постанова має преюдиціальну силу з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даними особами.

Перевозка працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз» здійснювалась відповідно до укладеного між КДАП «УніверсалАвіа» (виконавець) та ДАТ «Чорноморнафтогаз» (замовник) договору на авіаційне обслуговування від 12 лютого 2001 року, умовами якого передбачалося, що виконавець зобовязується забезпечити безпечне обслуговування замовника вертольотами за його заявками. Також виконавець зобовязався провести за свій рахунок страхування повітряного судна, екіпажу та відповідальності перед третіми особами. Додатковими угодами між сторонами дія договору пролонгована до 12 лютого 2010 року ( а.с.88-97).

Відповідно до ч.1 ст.103 Повітряного Кодексу України, який введено в дію 04.05.1993 року №3167-XII, (з наступними змінами) повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобовязані страхувати членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорту, а усі експлуатанти третім особам, не нижче за рівень, встановлений Урядом України.

Статтею 106 Повітряного Кодексу України передбачено, що з метою відшкодування шкоди потерпілим від авіаційної події, стихійного лиха і стимулювання профілактичної діяльності щодо підвищення безпеки авіації України, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт у встановленому порядку створюється страховий фонд безпеки авіації, кошти якого спрямовуються на здійснення діяльності авіації України. Цей фонд створюється за рахунок надходження відрахувань від платежів з обовязкових видів страхування в розмірі, що визначається Урядом України.

Крім того, відповідно до положень статті 7 ч.1 п.7 Закону України «Про страхування», авіаційне страхування цивільної авіації є одним із видів обовязкового страхування. За договором страхування майнової відповідальності особі, що потерпіла, відшкодовуються: збитки, пов'язані із заподіянням шкоди; пошкодження або знищення його майна; упущена вигода; моральна шкода; витрати страхувальника на ліквідацію прямих наслідків аварії та інше. Страховим випадком служить встановлений факт виникнення зобов'язання у власника джерела підвищеної небезпеки відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілому в результаті використання джерела підвищеної небезпеки .

Обовязкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає: страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; страхування повітряних суден; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, повязаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт (п. 1 «Порядку і правил проведення обовязкового авіаційного страхування цивільної авіації», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1535 від 12.10.2002 року).

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про страхування» передбачено, що для здійснення обовязкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обовязкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуальних розрахунків.

Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про страхування» було прийнято постанову №1535 від 12.10.2002 року, якою затверджено «Порядок і правила проведення обовязкового авіаційного страхування цивільної авіації» (далі Правила). Згідно з п.13 Правил, страхова сума, встановлена договором обовязкового страхування не повинна бути меншою: за шкоду, заподіяну життю та здоровю пасажирів: а) під час виконання польотів у межах України суми, еквівалентної 20000 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю.

Майнова відповідальність відповідача застрахована у страховій компанії «Гарант- Система» за договором № 05-03/000002 від 07 грудня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Страхова компанія «ГарантСистема» та Кримським державним авіаційним підприємством «Універсал Авіа» із строком дії з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Пунктом 2.1 даного договору передбачено, що обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, та виникли внаслідок обовязку відшкодувати в порядку, встановленому законодавством, шкоду третім особам, заподіяну внаслідок страхового випадку, що стався у звязку з експлуатацією повітряних суден відповідно до Списку, наведеному у Додатку № 1 до цього договору, який є невідємною його частиною. Згідно з п.4.1, п.4.2 договору страхування ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну здоровю або майну третіх осіб кожним зі списку основних повітряних суден, на які розповсюджується дія наявного договору, наведено у Додатку № 1 до Договору. Загальна страхова сума за договором складає 15000000 грн. Пунктами 5.1, 6.1, 6.2 даного договору передбачено, що страховим випадком є авіаційна пригода за участю повітряного судна страхувальника, що потягла настання його цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну життю та/або здоровю, а також майну третіх осіб (а.с.62-68).

Відповідно до договору № 05-03/000005/05/2/122/611 від 6 березня 2007 р., укладеному між ЗАТ «Страхова компанія «Гарант-Система» та ДАТ «Черноморнафтогаз», страхова сума на одну застраховану особу складає 100000 грн. (а.с.85-88).

Листом № 06/1175 голови правління страхової компанії «Гарант- Система» від 28 вересня 2010 року підтверджується, що ОСОБА_9 був застрахований за договором обовязкового страхування робітників замовника авіаційних робіт та осіб, повязаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт № 05-03/000005/05/2/122/611 від 06.06.2007 р. Страхова сума за вищезазначеним договором страхування на кожну застраховану особу складає 100000 грн. ПрАТ «СК «Гарант-Система» здійснено страхову виплату в повному обсязі спадкоємцям загиблого: - ОСОБА_7 в розмірі 25000 грн. (платіжне доручення № 1296 від 18 вересня 2009 р.);

- ОСОБА_8 у розмірі 25000 грн. (платіжне доручення № 1297 від 18 вересня 2009 р.);

- ОСОБА_14 у розмірі 25000 грн. (платіжне доручення № 1302 від 21 вересня 2009 р.);

- ОСОБА_15 у розмірі 25000 грн. (платіжне доручення № 1303 від 21 вересня 2009 р.) (а.с.70).

Відповідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що прямі фактичні збитки позивачам було спричинено тільки у звязку з похованням загиблого та проведенням ритуальних обрядів. Однак, вказані збитки позивачам відшкодовані в повному обсязі ДАТ «Чорноморнафтогаз», що їй представник не заперечував ні в суду першої інстанції, ні в апеляційному суді. Втрата заробітної плати годувальника відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідно до довідки якого за період з 28 квітня 2008 р. по 30 листопада 2010 р. позивачам як непрацездатним особам, які не перебували на утриманні загиблого, але які мають на це право, було перераховано на особистий рахунок 62392 грн.77 коп. Щомісячна страхова виплата у звязку з втратою годувальника складає 1951 грн.09 коп. (а.с.98).

Усі інші виплати, які були здійснені сімї загиблого ДАТ «Чорноморнафтогаз», Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ПАТ «Страховою компанією «ГарантСистема» направлені на компенсацію іншої, немайнової шкоди.

Безперечно, трагічною втратою сина позивачам спричинена важка моральна травма, вони зазнали значної моральної шкоди. Однак, така моральна шкода їм вже компенсована, що підтверджується матеріалами справи. Багаторазове відшкодування моральної шкоди чинним законодавством не передбачено.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Власником джерела підвищеної небезпеки вертольоту - є відповідач по справі, тому колегія вважає, що він несе відповідальність за заподіяну позивачкам шкоду. Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем застрахована його відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок страхового випадку, що стався у звязку з експлуатацією повітряного судна з пасажиром замовника.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки із перелічених видів заподіяної шкоди, які можуть бути підставою для виникнення цивільно правового обовязку страхувальника, позивачами отримана лише моральна шкода, і доводів про заподіяння ним матеріальної шкоди у звязку зі смертю сина вони не наводять, колегія суддів вважає, що вся призначена ним сума страхової виплати повязана лише з відшкодуванням моральної шкоди. Вирішуючи питання, чи достатня страхова виплата в сумі 25000 грн. для відшкодування заподіяної позивачам моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до положень ст. 1167 Цивільного кодексу України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, форми вини заподіювача шкоди, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, факт заподіяння шкоди з необережності, конкретних обставин справи та наданих доказів на обґрунтування вимог щодо розміру заподіяної моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку, що отримані суми страхового відшкодування є достатніми для повного відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки згідно ч. 3 ст. 10 ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивачами не надано допустимих доказів на підтвердження позовних вимог у визначеному ними розмірі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 316, 317, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 представника позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити. Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання неї законної сили.

Судді Любобратцева Н.І.

Макарчук Л.В.

Чистякова Т.І.