Постанова № 18122128, 29.08.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5019/844/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Савченко Г.І. суддів Василишин А.Р. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Острозького споживчого товариства на рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.11 р. у справі № 5019/844/11 (суддя Крейбух О. Г. )

позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

відповідач Острозьке споживче товариство

про стягнення в сумі 16 699 грн. 64 коп.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2001р. у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності судді Щепанської Г.А. внесено зміни до складу колегії суддів. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Савченко Г.І., суддя Василишин А.Р.

Судом розяснено представнику сторони права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.08.2011р. (суддя Крейбух О.Г.) у справі №5019/844/11 задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з Острозького споживчого товариства на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 16148 грн. 95 коп., 114 грн. 67 коп. відсотків річних, 436 грн. 02 коп. інфляційних втрат, державне мито за подання позовної заяви у сумі 167 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення п.3.1.6 Договору генпідряду відповідач до 28.11.2010р. не провів в повному обсязі оплату виконаних підрядних робіт, що стало підставою для задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.08.2011р. у справі №5019/844/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права та на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що під час винесення господарським судом рішення від 08.06.2010р. мали місце неповнота судового розгляду, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, на які суд послався у рішенні, що мають вирішальне значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

Апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення було прийняте без участі представника відповідача, а тому, відповідач не мав можливості надати обґрунтовані докази про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Представник апелянта в судове засідання не з"явився, хоча сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. (Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є невиконання зобов'язань за договором генпідряду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжують договір про виконання будівельних робіт.

17.09.2010р. Острозьким споживчим товариством (надалі - замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - підрядник, позивач) укладено договір генпідряду № 6, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на власний ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування, у відповідності до умов даного договору демонтажні та підготовчі роботи в приміщенні маркету "Рікос" м.Остріг, вул.Татарська, 2а, а замовник зобов'язується оплатити проведені підрядником роботи згідно цього договору (а.с.8-9).

Відповідно до п.3.1.6 Договору кінцевий розрахунок за цим Договором провадиться замовником не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт форми № КБ-2в.

В порушенняп.3.1.6 Договору відповідач оплату виконаних підрядних робіт до 28.11.2010р. не провів, всього відповідачем сплачено 18000,00 грн., в т.ч. 12.08.2010р. - 12000,00 грн. та 16.08.2010р. - 6000,00 грн. (а.с.17-18).

Факт виконання позивачем підрядних робіт на загальну суму 34148,95 грн. підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р. від 29.10.2010р. (а.с.10-16).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 16148,95 грн. грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач у справі (апелянт) взяті договором генпідряду зобов"язання по оплаті виконаних робіт не виконав.

Виконання позивачем (підрядником) будівельних робіт підтверджено належними доказами - актами приймання будівельних робіт від 29.10.2010р. за жовтень 2010р. (а.с.10-16).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, стягнення оспорюваної суми заборгованості - 16148 грн. 95 коп., 114 грн. 67 коп. відсотків річних, 436 грн. 02 коп. інфляційних втрат, державне мито за подання позовної заяви у сумі 167 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. відповідає вимогам чинного законодавства.

Матеріалами справи спростовуються посилання апелянта на неповноту судового розгляду, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, на які суд послався у рішенні, що мають вирішальне значення для справи, які господарський суд визнав встановленими

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що оскаржуване рішення було прийняте без участі представника відповідача, а тому, відповідач не мав можливості надати обґрунтовані докази про безпідставність та недоведеність позовних вимог апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвала про порушення провадження у справі від 20.04.2011р. , в якій зазначено час та дату розгляду справи, місцевим господарським судом надіслана сторонам 20.04.2011р. (Докази вручення до матеріалів справи залучені).

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом першої інстанції задоволено. Ухвала про відкладення розгляду справи направлена на адресу відповідача 24.05.2011р. (Докази отримання повідомлення відповідачем 27.05.2011р.).

Згідно ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Отже, відповідач не був позбавлений права надіслати в судове засідання свого представника.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при розгляді справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та не підтвердженими відповідними доказами.

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави у відповідності до ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Острозького споживчого товариства залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.11 р. у справі № 5019/844/11 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Василишин А.Р.