Постанова № 18122065, 17.08.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року Справа № 5004/979/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Юрчук М.І. , судді Василишин А.Р. при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 24.06.2009р.)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №724-19 від 16.02.2010р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 06.07.11 р. у справі №5004/979/11 (суддя Бондарєв Сергій Васильович)

за позовом Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про стягнення 14 115 364 грн. 49 коп.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/979/11 позов Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області до ПАТ "Західінкомбанк" про стягнення 14 115 364,49 грн. задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 950 506,74 грн., в т.ч. 3 920 932,03 грн. - відсотків, 29 574,71 грн. - пені, 12 426,13 грн. - державного мита і 115,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В частині стягнення 2 927 896, 23 грн. - пені та заборгованості по відсотках у розмірі 7 236 961,52 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги, оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено факт нарахування та заборгованості по сплаті пені за користування кредитними коштами, проте, посилаючись на виняткові обставини, необґрунтовано зменшено її розмір з 2 957 470,94 грн. до 29 574, 71 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що суд першої інстанції правомірно врахував виняткові обставини та зменшив розмір пені до 29 574,71 грн.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, встановила, що:

20 листопада 2008 року, між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України у Волинській області та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк") був укладений Кредитний договір №11, відповідно до якого Національний банк надав банку кредит в сумі 44 500 000,00 грн. з сплатою 17% річних до 04 листопада 2009 року (а.с.13-17).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили перелік кредитних договорів, за яким майнові права передаються кредитору під забезпечення кредиту, зокрема, майнові права за Кредитним договором №2009/06-99 від 20 вересня 2006 року, укладеним між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТОВ "Нафта-Панхім", на суму 7 236 961,52 грн. з кінцевим терміном повернення 22 грудня 2010 року з сплатою 21,5% річних.

В цей же день, 20 листопада 2008 року, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України у Волинській області, як застоводержателем, КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, як заставодавцем, ТзОВ "Нафта-Панхім", як боржником, поручителями ТзОВ "Панхім" та Панчук Наталією Петрівною та майновими поручителями - Панчуком Ігорем Петровичем та підприємцем Панчуком Ігорем Петровичем було укладено Договір застави майнових прав №12/06, згідно якого банк передав Нацбанку в заставу майнові права за Кредитним договором №2009/06-99 від 20 вересня 2006 року та Додатковими договорами до нього від 24 листопада 2006 року, від 14 листопада 2008 року, від 30 листопада 2009 року, укладеними між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТОВ "Нафта-Панхім", відповідно до якого ТОВ "Нафта-Панхім" повинен повернути відповідачу кредит у розмірі 7 236 961,52 грн. з кінцевим терміном повернення 22 грудня 2010 року.

Відповідно до п.2.1.1 цього Договору застави майнових прав, у разі невиконання заставодавцем умов Кредитного договору, заставодержатель отримує право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України "Про заставу" та ст. 73 Закону України "Про Національний банк України".

Пунктом 4.2 Договору застави майнових прав встановлено, що у частині уступки права вимоги, цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Право вимоги переходить до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4 цього договору. (а.с. 107-110).

31 грудня 2009 року, на виконання постанови Правління Національного банку України №684 від 18 листопада 2009 року "Про пролонгацію строку дії кредитних договорів, зміну процентної ставки та перенесення терміну сплати нарахованих відсотків за користування кредитами" за Додатковим договором до Кредитного договору №11 від 20 листопада 2008 року сторонами були внесені зміни, та визначено строк повернення кредитних коштів до 03 листопада 2010 року з сплатою відсотків у розмірі 18% річних, з відстрочкою їх сплати до 01 березня 2010 року.(а.с.19-22).

22 квітня 2010 року, на виконання постанови Правління Національного банку України №47 від 04 лютого 2010 року "Положення про рефінансування та надання Національним банком України кредитів банкам України з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри", між сторонами був укладений Додатковий договір до Кредитного договору №11 від 20 листопада 2008 року, яким були внесені зміни, та визначено розмір наданого кредиту в розмірі 43 430 000,00 грн., строк повернення кредитних коштів до 03 листопада 2010 року зі сплатою відсотків у розмірі 12,25% річних.(а.с.23-24).

18 травня 2010 року, на виконання Постанови Правління Національного банку України №64 від 12 лютого 2010 року з відповідачем був укладений додатковий договір до зазначеного Кредитного договору, згідно якого відсотки за користування кредитом сплачуються одночасно з його виконанням, тобто до 03 листопада 2010 року включно.(а.с.25-26).

Позивач свої зобов'язання виконав - надав відповідачу кредит в розмірі 44 500 000,00 грн., що підтверджується рахунком обліку кредиту КБ “Західінкомбанк” ТзОВ від 20 листопада 2008 року. (а.с. 27)

Проте, відповідач свої зобовязання по договору виконав частково та не сплатив Нацбанку 11157893,55 грн. відсотків за користування кредитом.

04 січня 2011 року, Управління НБУ у Волинській області направило відповідачу лист №0401/24-3152 з вимогою погасити існуючу за Кредитним договором №11 від 20 листопада 2008 року (додатковими угодами) заборгованість у розмірі 41 418 575,00 грн. (а.с.33)

Однак, відповідач вказаних вимог не виконав та борг не погасив.

11 травня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області по справі №5004/552/11 за позовом Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області до ТОВ "Нафта-Панхім", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "Західінкомбанк", про стягнення 7 236 961,52 грн. заборгованості, з відповідача на користь позивача стягнуто7 236 961,52 грн.

20 травня 2011 року, Національний банк України в особі управління Національного банку України у Волинській області звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ "Західінкомбанк" про стягнення 14 115 364,49 грн., з яких 11104729,66 грн. - розмір несплачених відповідачем відсотків, 787637,28 грн. - розмір нарахованої пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та 2114179,38 грн. - розмір пені за прострочення повернення кредиту.(а.с. 2-7)

20 червня 2011 року, Нацбанком України, в особі його управління у Волинській області, було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ПАТ "Західінкомбанк" 11157893,55 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом, 2139937, 10 грн. - пені за прострочення повернення кредиту та 817533,84 грн. - пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.(а.с. 42-43)

05 липня 2011 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Волинської області по справі №5004/552/11 від 11 травня 2011року залишено без змін та набрало законної сили.

06 липня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області позов Нацбанку України в особі його управління у Волинській області до ПАТ "Західінкомбанк" про стягнення 14 115 364,49 грн. було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 950 506,74 грн., в тому числі: 3 920 932,03 грн. - відсотків; 29 574,71 грн. - пені; 12 426,13 грн. - державного мита і 115,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 7 236 961,52 грн. - заборгованості по відсотках та 2 927 896,23 грн. - пені було відмовлено.

Давши оцінку доказам по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути задоволена з таких підстав.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Як передбачено ст.10561 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ "Західінкомбанк" свої зобовязання за кредитним договором №11 від 20 лютого 2008 року щодо сплати відсотків за користування отриманим кредитом не виконало.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і ГК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки, у визначений договором термін відповідач не повернув банку кредит, не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, господарський суд Вінницької області обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог як в частині стягнення відсотків по кредиту так і в стягненні пені за прострочення повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом.

Проте, рішенням господарського суду Волинської області по справі №5004/552/11 від 11 травня 2011 року, за позовом Нацбанку України в особі його управління у Волинській області до ТОВ "Нафта-Панхім", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ПАТ "Західінкомбанк", було стягнуто на користь Національного банку України з ТОВ "Нафта-Панхім" 7 236 961,52 грн., тобто частину боргу ПАТ "Західінкомбанк" перед Нацбанку України за Кредитним договором №11 від 20 листопада 2008 року. Дане рішення залишено без змін і вступило в законну силу з 05 липня 2011 року.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в цій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках слід відмовити, оскільки ця сума в розмірі 7 236 961,52 грн. - вже стягнута на користь Національного банку України і тому стягнення підлягають 3920932,03 грн. відсотків за користування кредитом за Кредитним договором №11 від 20 листопада 2008 року.

В той же час, господарським судом Волинської області було безпідставно зменшено пеню за прострочення повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом.

Так, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що, заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав скрутного фінансового становища не звільняє останнього від виконання взятих на себе грошових зобов'язань.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п.2.2.4 Кредитного договору №11, у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і відсотків за користування ним з кореспондентського рахунку відповідача через відсутність коштів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача склала 817 533,84 грн. - пені за несплаченими відсотками за період з 04 листопада 2010 року по 31 травня 2011 року, 2 139 937,10 грн. - пені за прострочення повернення кредиту за період з 04 листопада 2010 року по 03 травня 2011 року. Всього розмір пені склав - 2 957 470,94 грн.

Згідно п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання,

Відповідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, а причини, що призвели до створення заборгованості, наведені апелянтом не є винятковими.

Судом першої інстанції було зменшено зазначену пеню до 29 547,71 грн. у звязку з тим, що зазначений кредит надавався на фінансове оздоровлення ПАТ "Західінкомбанк", також, у банку було призначено тимчасову адміністрацію, що є винятковими обставинами. Проте, на думку колегії суддів, надання кредиту на фінансове оздоровлення відповідача, призначення з цією ж ціллю у банку тимчасової адміністрації не є винятковими обставинами, оскільки, Кредитний договір №11 від 20 листопада 2008 року надавався ПАТ "Західінкомбанк" як кредит рефінансування для підтримки його ліквідності, згідно з "Положенням про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", затвердженого постановою Правління НБУ №378 від 29 вересня 2006 року, яке було чинним на той час, а призначення тимчасової адміністрації, відповідно до п.п.(и) п.4 ч.1 ст. 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність", є заходом впливу до банку - порушника та приймається у разі порушення ним банківського законодавства, нормативно-правових актів Нацбанку України або здійснення ризикованих операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з огляду на вищезазначені обставини, та заслухавши пояснення представників, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а саме у частині відмови в стягнення пені у розмірі 2 927 896,23 грн., оскільки дані вимоги підлягають задоволенню на користь Національного банку України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105, п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області - задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 06.07.11 р. у справі № 5004/979/11 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 927 896,23 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095) на користь Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області (м. Луцьк, вул. Уградний узвіз, 4, код ЄДРПОУ 09303021) 2927896,28 грн. пені.

В решті рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5004/979/11 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

01-12/11023/11