Постанова № 18122041, 05.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" вересня 2011 р. Справа № 5004/1126/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Обушко Р.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛК-Експорт»

на рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2011 р.

у справі № 5004/1126/11 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛК-Експорт»

про стягнення 8886,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.06.2011р. у справі № 5004/1126/11 позов Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК-Експорт" про стягнення 8886,74 грн. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК-експорт" на користь Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" 8 886 грн. 74 коп., з них 8280,00 грн. заборгованості, 471,96 грн. інфляційних втрат та 134,78 грн. –3 % річних, а також 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу лісопродукції №140 від 01.06.2010р., укладеного між сторонами договору, позивачем було відпущено відповідачу рудстійку соснову в кількості 46 м3 на суму 8 280,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами.

Місцевий суд зазначає, що відповідачем не було виконано договірних зобов'язань, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за відпущену продукцію в розмірі 8 280,00 грн.

Таким чином, враховуючи зазначене, місцевий суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8 280,00 грн.

Разом з тим, враховуючи положення чинного законодавства та факт прострочення платежу відповідачем, місцевим судом також задоволено позовні вимоги щодо стягнення 471,96 грн. інфляційних втрат та 134,78 грн. –3 % річних.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛК-Експорт" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2011р. у справі № 5004/1126/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального й процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Отримання товару відповідачем не підтверджується належними доказами у справі.

Так, відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.99р. за №293/1318, сировина, матеріали, паливо та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Проте, позивачем не було подано суду належним чином оформленої довіреності, виданої відповідачем на отримання від позивача рудстійки соснової.

Також, як зазначає скаржник, подані позивачем товарно-транспортні накладні, котрі містяться в матеріалах справи не є належними доказами отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, оскільки останні оформлені з порушенням встановлених чинним законодавством вимог, не підписані уповноваженою особою відповідача.

З огляду на викладене вище, скаржник рахує, що правові підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.

В свою чергу, від позивача - Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЛК-Експорт»в задоволенні апеляційної скарги у справі № 5004/1126/11, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Як зазначає позивач, відповідачем не було дотримано вимог досудового врегулювання спору, так як позивачем неодноразово надсилались на адресу відповідача претензії по оплаті, а також відповідачем по справі не було надано відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим судом було прийнято рішення за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо твердження апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права, то позивач вважає, що відповідачем не наведено доказів і стверджень в апеляційній скарзі, що саме порушено і з яких підстав.

З приводу посилань відповідача з приводу того, що не доведено в судовому засіданні факт отримання їхнім підприємством лісопродукції, позивач заперечує. Останній вказує, що відпуск лісопродукції проводився на виконання зобов'язань по договору № 140 від 01.06.2010р., укладеного між сторонами. Даний договір не був розірваний і не визнавався недійсним. Було виписано товаротранспортні накладні в чотирьох примірниках, другий екземпляр для оприбуткування одержаної продукції був направлений на адресу відповідача, в яких містяться підписи водіїв, котрі були представлені для завантаження вантажоотримувачем.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, було виписано податкові накладні і був сплачений податок за реалізовану лісопродукцію, що також підтверджено податковими накладними. В свою чергу, відповідачем було відшкодовано податок на прибуток, що підтверджується реєстром податкової інспекції та листом Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції вих. №350/15-110, яка проводить перевірку на підприємстві по стану розрахунків підприємств із підприємством позивача за отриману лісопродукцію.

На підставі вищевикладеного, позивач зазначє, що останнім доведено у встановленому законом порядку факт отримання продукції відповідачем, у зв'язку з чим вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

5 вересня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛК-Експорт»в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 42-43), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2010р. між Державним підприємством "Камінь-Каширське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛК-експорт" був укладений договір купівлі-продажу лісопродукції №140 (а.с. 10-11, далі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов’язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити лісопродукцію на загальну суму 72 000 грн., враховуючи ПДВ.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що продавець зобов'язаний надавати товар виключно згідно Графіку поставок, обопільно узгодженого та підписаного Сторонами. Графік поставок підписується щомісячно сторонами, не пізніше, ніж за 5 календарних днів до закінчення поточного місяця.

Згідно п.3.1. Договору, оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 банківських днів з дня отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншим способом у відповідності з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №135.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання своїх зобов'язань по Договору відпущено відповідачу рудстійки соснової в кількості 46 м3 на суму 8 280,00 грн. Виконання позивачем своїх обов'язків за договором підтверджується товарно-транспортними накладними: №014617 від 20.10.2010р., №015704 від 15.11.2010р. та податковими накладними № 673 від 20.10.2010р. та №678 від15.11.2010р. (а.с. 13-16).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався. На момент розгляду спору в суді першої інстанції та на даний час відповідачем не було подано доказів щодо погашення своєї заборгованості за договором перед позивачем, у зв'язку з чим остання складає 8 280,00 грн.

Окрім того, 15.03.2011р. на адресу відповідача була направлена вимога про оплату відпущеної лісопродукції в сумі 8 280,00 грн., яка залишена ним без задоволення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару на вказану суму.

Разом з тим, як вбачається з листа Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції (вих. №350/15-110) від 31.08.2011р., за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ "ВЛК-Експорт" (код за ЄДРПОУ 35494880) інд. под. номер 354948803180 було віднесено суми ПДВ 750 грн. (період виписки жовтень 2010 року) та 630 грн. (період виписки листопад 2010 року) з постачальником ДП "Камінь-Каширський ЛГ" (код за ЄДРПОУ 00991568) до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Таким чином, зазначеним підтверджується той факт, що як позивачем так і відповідачем відповідно до пунктів 1.4,1.5 ст.1, п.п.3.1.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4 , п.6.1 ст. 6 пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було відображено господарську операцію з поставки лісопродукції згідно товарно-транспортних накладних №014617 від 20.10.2010р., №015704 від 15.11.2010р. та податкових накладних № 673 від 20.10.2010р. та №678 від15.11.2010р. у податковому обліку, що також підтверджує отримання товару відповідачем.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач грунтує свої вимоги на договорі купівлі-продажу лісопродукції №140 (а.с. 10-11).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду в частині стягнення 8 280,00 грн. заборгованості є правомірним, обрунтованим та таким, що не суперечить встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене , суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 471,96 грн. інфляційних втрат та 134,78 грн. –3 % річних є теж правомірним.

Поряд з тим, судом апеляційної інстанції доводи апелянта не приймаються до уваги, оскільки спростовуються зазначеними вище у даній посмтанові та наявними в матеріалах справи доказами.

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство»є цілком обгрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК-Експорт" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2011р. у справі № 5004/1126/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК-Експорт" - без задоволення.

2. Справу №5004/1126/11 направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/10353/11