Постанова № 18122032, 14.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року Справа № 5004/538/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Демченко М.М.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" на рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/538/11 від 05.05.11р. (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Агроконтракт"

про стягнення в сумі 24167грн. 04коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.11р. змінено склад суду. Суддю Іоннікову І.А., у звязку із її перебуванням у відпустці, замінено суддею Василишиним А.Р.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/538/11 від 05.05.11р. відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" до закритого акціонерного товариства "Агроконтракт" про стягнення в сумі 24 167 грн. 04коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про реалізацію отриманого відповідачем товару, а отже, відсутні передбачені договором підстави для розрахунку боргових зобов’язань відповідача, строк сплати за якими настав, а також для розрахунку інших пов’язаних із ним платежів.

Вимога суду, щодо проведення перевірки залишків товару поставленого позивачем, сторонами не виконано.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18621,68 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 421-08 від 20.05.2008р. товар, 4413,34 грн. збитків, завданих інфляцією, 1132,02 грн. процентів річних до задоволення не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.05.11р. у справі 5004/538/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що пунктом 3.2 Договору в редакції додатку до договору від 20 травня 2008 р. договору сторони визначили, що строк придатності товару на дату його поставки повинен бути не меншим 1/2 його загального терміну придатності.

При цьому апелянт звертає увагу на те, що позивачем поставлялися кондитерські та макаронні вироби, що відображено в наявних у матеріалах справи видаткових накладних.

Відповідно до правил роздрібної торгівлі, санітарних, технологічних та інших вимог, державних стандартів та інших нормативно-правових актів, строк придатності на групу товару, який поставив позивач у середньому становить 183 календарні дні, отже 1/2 – це 91 календарний день. Отже можна дійти висновку, що поставлений товар можна реалізувати лише протягом терміну його придатності, оскільки за реалізацію товару, термін придатності якого закінчився, чинним законодавством передбачено відповідальність.

Також апелянт вказує, що матеріалами справи підтверджується, що за період з 26.05.2008р. по 20.04.2009р. позивач поставив відповідачеві товару на загальну суму 158 859грн. 90 коп. відповідач повернув товару та сплатив за товар суму 140 230грн. 22 коп. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 621грн. 68 коп.

Враховуючи той факт, що з 20.04.2009 позивач товар відповідачу не поставляв, а після 19.10.2009р. (дата останнього повернення товару) відповідач повернення товару не проводив, товар, поставлений позивачем, вважається реалізованим, тобто у відповідача виникло зобов'язання оплатити отриманий товар відповідно до умов договору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У клопотанні, яке надійшло до апеляційного суду 12.07.11р. відповідач зазначає, що "позовних вимог не визнає, а справу просить розглядати без участі представника за наявними в матеріалах справи доказами".

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, клопотання відповідача від 12.07.11р., дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 20.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Манташов” (постачальник) і закритим акціонерним товариством “Агроконтракт” (покупець) укладено договір поставки №421-08, згідно з п.п.1.1., 1.3. якого постачальник зобов’язався передавати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець – приймати та оплачувати товар на умовах даного договору. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору в редакції змін, внесених додатком до договору, передбачено, що оплата за товар здійснюється по мірі його реалізації покупцем через кожних 7 календарних днів. Покупець зобов’язується один раз на місяць надавати постачальнику залишки за товаром по всіх торгових точках.

Так сторонами договору визначено строки розрахунків відповідача з позивачем за отриманий товар, але зазначений строк залежав від кількості та строків реалізації відповідачем поставленого товару.

Пунктом 3.2 Договору в редакції додатку до договору від 20 травня 2008 р. договору сторони визначили, що строк придатності товару на дату його поставки повинен бути не меншим 1/2 його загального терміну придатності.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 26.05.2008 року по 20.04.2009 року на виконання умов договору поставки № 421-08 від 20.05.2008р. позивач передав відповідачу товару (кондитерських та макаронних виробів) на загальну суму 158859,90грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.6-7, 36-134 т.1).

Отримання товару відповідачем стверджується відміткою про отримання на вказаних вище накладних, скріплених печаткою відповідача.

Як досліджено судом першої інстанції та не заперечується позивачем відповідач частково оплатив товар, а частково його повернув, а всього відповідачем оплачено товару та повернено його на загальну суму 140230,22 грн. (а.с.3, 135-149 т.1). Залишилося неоплаченим та неповернутим товару на загальну суму 18 621грн. 68 коп. Доказів оплати товару у розмірі 18 621грн. 68 коп. відповідач не надав.

Позивач звертає увагу як суду першої інстанції так і апеляційного суду, що вартість решти товарів – на суму 18621,68 грн. відповідач і не оплатив, і не повернув. Відтак зазначена сума є заборгованістю відповідача та просить її стягнути, посилаючись на те, що відповідач добровільно не виконує договірних зобов’язань і не сплачує вартості переданого товару.

Також матеріалами справи підтверджується та обставина, що з 20.04.2009 позивач товар відповідачу не поставляв, а після 19.10.2009 (дата останнього повернення товару) відповідач повернення товару не проводив, товар, поставлений позивачем, вважається реалізованим, тобто у відповідача виникло зобов'язання оплатити отриманий товар відповідно до умов договору.

Відповідно до Правил роздрібної торгівлі, санітарних, технологічних та інших вимог, державних стандартів та інших нормативно-правових актів, строк придатності на групу товару, який поставив позивач у середньому становить 183 календарні дні, де половина строку - це 91 календарний день.

Оскільки за реалізацію товару, термін придатності якого закінчився, чинним законодавством передбачено відповідальність, він може бути реалізований лише протягом терміну його придатності.

Як зазначалося вище на підставі договору №421-08 від 20.05.2008р. між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини.

За правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Положення ст. ст. 655, 692, 712 ЦК України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Місцевим господарським судом Волинської області вживалися заходи щодо витребування від відповідача письмових доказів про сплату вартості товару на суму або докази його повернення постачальнику.

В порядку статей 33, 34 ГПК України Відповідач не надав докази повного розрахунку з позивачем за отриманий товар, що підтверджує наявність заборгованості у розмірі 18 621 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 68 коп.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому обґрунтованою є і правомірність нарахування Позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, а також штрафних санкцій відповідно до договору.

Висновок суду щодо ненастання строку оплати є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

На виконання умов договору, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 158 859грн. 90 коп., згідно видаткових накладних за період з 26.05.2008 року по 20.04.2009 року з відміткою Відповідача про отримання.

Дані видаткові накладні є достатнім доказом факту поставки товару та його отримання відповідачем, тим більш, що відповідачем не надано заперечень щодо факту отримання товару.

Натомість відповідач, в порушення своїх зобов'язань, розрахувався за отриманий товар частково в розмірі 46262 грн. 98 коп., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача. Частину товару на суму 16910 грн.75 коп. відповідач повернув позивачу, що підтверджується накладною на повернення товару №6631 від 29.01.2009р.

Факт неповної оплати поставленого товару відповідач належними доказами не спростував.

Судом першої інстанції не звернуто увагу на зазначені обставини, не надано належної оцінки правовідносинам, у тому числі щодо реалізації продукції із обмеженим терміном її реалізації, що склалися між сторонами договору, що, у свою чергу, призвело до помилкового прийняття рішення про відмову позивачу у позові.

У цій частині рішення місцевого господарського суду Волинської області підлягає до скасування із постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача про стягнення із відповідача 24167грн.04коп., в тому числі 18621грн.68коп. - основного боргу, 4413грн.34коп. - інфляційних втрат, 1132грн.02коп. - 3% річних, із покладенням на відповідача витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 131грн.53коп. Видачу наказу слід доручити місцевому господарському суду.

Поряд з тим Рівненський апеляційний господарський суд вважає правомірним рішення місцевого суду в частині накладення на відповідача санкцій не виконав вимог суду щодо подачі доказів реалізації товару, та фактично ухилився від проведення перевірки залишків товару, переданого на підставі договору поставки № 421-08 від 20.05.2008р., призначеної судом. У цій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.05.11р. у справі № 5004/538/11 в частині відмови у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" задовольнити.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Агроконтракт" (Код ЄДРПОУ 20136032, м.Луцьк, вул. Конякіна, буд.18-А, п/р 260043105805 в КБ «Західінкомбанк», МФО 303484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (код ЄДРПОУ 33835789, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, р/р 26005010751221 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 24167грн.04коп., в тому числі 18621грн.68коп. - основного боргу, 4413грн.34коп. - інфляційних втрат, 1132грн.02коп. - 3% річних, судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги - 131грн.53коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

В решті рішення господарського суду Волинської області залишити без змін.

Справу № 5004/538/11 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.