Постанова № 18121937, 31.08.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2011 року Справа № 5002-10/54.1-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЛисенко В.А.,

суддівГоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 від 01 вересня 2005 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_2)

відповідача: не з'явився (Сімферопольська міська рада)

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 03 лютого 2011 року у справі №5002-10/54.1-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 22553,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради про відшкодування збитків у розмірі 22553,62 грн. (а.с. 2-9, т. 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у звязку з відмовою Сімферопольської міської ради укласти договір оренди земельної ділянки за адресою: вул. Київська/Февральська в місті Сімферополі, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 завданні збитки у частині не отриманих доходів обумовлених відсутністю можливості заробляти прибуток у кафетерії, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2010 року у справі № 5002-9/4329-2010 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без розгляду, на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 93, т. 1).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2010 року у справі № 5002-9/4329-2010 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2010 року у даній справі скасовано. Справу передано на розгляд господарського суду Автономної Республіки Крим (а.с. 116-121, т. 1).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2011 року справу прийнято до розгляду з призначенням їй № 5002-10/54.1-2011 (а.с. 123, т. 1).

25 січня 2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшли наступні документи:

- додаток до позовної заяви від 03 січня 2011 року згідно якої позивач по справіпроситьстягнути з Сімферопольської міської ради частину збитків у розмірі 15028, 00 грн.;

- заява про уточнення позовних вимог від 25 січня 2011 року, а саме: про зобов'язанняСімферопольську міську раду відшкодувати збитки у частині не отриманихдоходів,обумовлених відсутністю особистої можливості позивачапосправізаробляти прибуток в кафетерії за адресою: вул. Київська/вул.Февральськавмісті Сімферополі в період з 01 січня 2007 року по березень2007рокуіз-зінеукладеннядоговоруоренди земельної ділянки за вищезазначеноюадресоюурозмірі26341,54грн. (а.с. 125-133, т. 1).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2011 року у справі № 5002-10/54.1-2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с. 139-141, т. 1).

Рішення мотивовано тим, що неприйняття Сімферопольською міською радою рішення про укладення з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки і не укладення цього договору не є противоправним, не порушує право позивача і не може служити підставою для відшкодування збитків позивачу в виді не отриманого прибутку (доходу).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с. 7-20, т. 2).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення порушенні норми матеріального та процесуального права. Суд не надав належної оцінки всім фактам, які мають значення для справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Також, суд не повідомив належним чином позивача про час та місце судового засідання, яке відбулось 03 лютого 2011 року. Суд першої інстанції за власної ініціативи зібрав докази на користь однієї із сторін та поклав їх в основу рішення.

27 травня 2011 року від Сімферопольської міської ради надійшов відзив, в якому відповідач по справі просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, вважаючи його законним. Також, просить розглянути апеляційну скаргу без участі їх представника (а.с. 43-45, т. 2).

30 червня 2011 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи з метою встановлення розміру не отриманого прибутку (доходу) (а.с. 48, т. 2).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 червня 2011 року у справі № 5002-10/54.1-2011 призначено судово-економічну експертизу. Провадження по справі зупинено (а.с. 57-59, т. 2).

08 липня 2011 року до Севастопольського апеляційного господарського суду від Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок експертизи №517 від 30 червня 2011 року (а.с. 61-67, т. 2).

Згідно з висновком експерта, відповісти на питання „Чи підтверджується наявними матеріалами справи розмір не отриманого прибутку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у сумі 26341,54 грн. за період з січня березня 2007 року?” не виявляється можливим.

За розпорядженням секретаря судової палати від 22 серпня 2011 року у звязку з відпусткою судді Рибіної С.А., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя Лисенко .В.А,, судді Гоголь Ю.М. та Дмитрієв В.Є.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2011 року провадження по справі № 5002-10/54.1-2011 поновлено.

31 серпня 2001 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення повторної експертизи.

Відповідно до частини 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Згідно з пунктом 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1998 року № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності.

Судова колегія, дослідивши висновок експертизи №517 від 30 червня 2011 року, дійшла висновку, що немає підстав вважати його необґрунтованим, оскільки він є повним та правомірним, а тому клопотання про призначення повторної експертизи не підлягає задоволенню.

В судове засідання, яке призначено на 30 серпня 2011 року, Сімферопольська міська рада явку уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2000 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 71,5 кв.м., яка розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Київська/Февральська. Строк вказаного договору закінчився 03 липня 2003 року та сторонами продовжений не був (пролонгований), оскільки Сімферопольська міська рада не виявила бажання продовжувати з позивачем орендні правовідносини.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя від 29 липня 2003 року визнано неправомірними дії Сімферопольської міської радиіїївиконавчого комітету та зобов'язано Сімферопольської міську раду укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договірорендиземельнеділянки строком на 10 років (а.с. 70-71, т. 1). Пунктом 2.16 рішення 17-ої сесії 24-го скликання Сімферопольської міської ради від 25 грудня 2003 року за № 235 у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в оренду відмовлено.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2005 року по справі № 2-30/13716 2005А за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зазначений пункт рішення Сімферопольської міської ради від 25 грудня 2003 року № 235 визнано недійсним і за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 визнано право на термінове користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди (а.с.66-69, т. 1).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2007 року у справі 2-30/2752-2007 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з Сімферопольської міської ради 37950,00 грн. збитків, 3360,00 грн. морального збитку, 9900,00 грн. витрат на послуги адвоката, а також судові витрати. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 20-24, т. 1).

Постановою Вищого господарського суду України від 29 серпня 2007 року у справі № 2-30/2752-2007 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2007 року залишено без змін (а.с.20-24, т. 1).

09 листопада 2006 року на 10-ій сесією 5-го скликання Сімферопольської міської ради пунктом 5.1 рішення № 120 відмовлено у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у користування (а.с. 29, т. 1).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2009 року у справі № 2-8/2519-2009, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2009 року пункт 5.1 рішення № 120 Сімферопольської міської ради скасовано (а.с.37 - 45, т. 1).

Вказані обставини стали підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовом, в якому він просить зобов'язати Сімферопольську міську раду відшкодувати йому збитки у частині не отриманих доходів, обумовлених відсутністю у нього особистої можливості заробляти прибуток у кафетерії за адресою: вул. Київська/ Февральська в місті Сімферополі за період з 01 січня 2007 року по березень 2007 року із-за не укладення договору оренди земельної ділянки. Також, стягнути 15028,00 грн., недостягнутих по справі № 2-30/2752-2007, а також витрат у сумі 290, 34 грн., що пов'язані з поїздками до Вищого господарського суду України 05-06 грудня 2007 року, а також просить стягнути на його користь судові витрати по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Посилання позивача на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 29 липня 2003 року та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2005 року по справі № 2-30/13716 2005А, якими зобов'язано Сімферопольської міську раду укласти з фізичною особою-підприємцемОСОБА_2 договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років та визнано за позивачем по справі право на термінове користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди, як на підставу задоволення позову, а саме на не укладення договору оренди є безпідставними, виходячи з наступного.

Ухвалою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 25 листопада 2003 року розяснено рішення суду від 29 липня 2003 року, а саме, Сімферопольська міська рада, як колегіальний орган, зобовязана розглянути на сесії міської ради питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки з фізичною особою-підприємцемОСОБА_2.

Зазначене рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 29 липня 2003 року виконано, оскільки рішенням 17-ої сесії Сімферопольської міської ради 14-го скликання від 25 грудня 2003 року за № 235 у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в оренду відмовлено.

Також, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2009 року у справі № 2-30/13716-2005А розяснено, що визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права на користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди виникає після укладення нового договору оренди.

Як зазначалось вище, постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2005 року по справі № 2-30/13716 2005А відповідачем по справі виконана, а саме, 09 листопада 2006 року на 10-ій сесією 5-го скликання Сімферопольської міської ради пунктом 5.1 рішення №120 відмовлено у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у користування.

Враховуючи викладене, посилання позивача по справі на невиконання Сімферопольською міською радою рішень суду є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди спірної земельної ділянки з 2003 року по 2009 року між сторонами по справі укладений не був, а тому і право на оренду цієї земельної ділянки у позивача по справі не виникло, у звязку з чим воно не могло бути порушено ким би то не було за відсутністю такого.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2009 року по справі № 2-8/2919-2009, яке залишено без змін Севастопольським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо визнання договору оренди земельної ділянки, яка розташована по вул. Київська/Февральська в м. Сімферополі площею 71,5 кв.м. укладеним з дня набрання судовим рішення законної сили залишені без задоволення.

На підставі цього, Сімферопольська міська рада право оренди спірної земельної ділянки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не порушувало, а тому підстав для покладення на відповідача по справі зобов'язань щодо відшкодування йому не отриманих доходів немає.

Також, відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище між сторонами по справі у період з 2003-2009 року відсутні орендні правовідносини, у звязку з чим відсутні господарські зобовязання, що в свою чергу виключає можливість застосування статей 225, 226 Господарського кодексу України про відшкодування збитків, які виникають при порушенні господарського зобовязання.

Відшкодування шкоди за підставами, вказаними у статті 1173 Цивільного кодексу України, можливо лише у тому випадку, якщо бездіяльність органу місцевого самоврядування є противоправною (незаконною), а права особи цією бездіяльність порушені.

На підставі цього, неприйняття Сімферопольською міською радою рішення про укладення з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки і не укладення цього договору не є противоправним, не порушує право позивача і не може служити підставою для відшкодування збитків позивачу в виді не отриманого прибутку (доходу), оскільки згідно з нормами статей 13, 15, 142-145 Конституції України, статей 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 12, 116, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок в оренду є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування та не відноситься до їх обовязків.

Таким чином, підставами для визнання противоправною бездіяльність Сімферопольської міської ради немає, у звязку з чим позовні вимоги про зобов'язанняСімферопольську міську раду відшкодувати збитки у частині не отриманихдоходів урозмірі26341,54грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Сімферопольської міської ради частини збитків у розмірі 15028, 00 грн., слід зазначити наступне.

Як на підставу зазначених позовних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилається на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2007 року по справі № 2-30/2752-2007, якою стягнуто з відповідача не отриманий доход у сумі 37950,01 грн. за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2006 року. Вимоги мотивовані тим, що судом встановлено загальна сума збитків у розмірі 52978,00 грн., а тому оскільки було стягнуто лише 37950,01 грн. позивач по справі просить стягнути різницю у розмірі 15028, 00 грн.

Однак, вказаний факт немає преюдиціального значення при розгляду даної справи, оскільки позивач не зазначив період, за який він просить стягнути суму 15028,0 грн. Так за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2006 року по справі № 2-30/2752-2007 позов вже задоволено у сумі 37950,00 грн. Крім того, позивачем позов пред'явлено про стягнення не отриманих доходів у сумі 26341,54 грн. за інший період, саме: з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року, і за іншими підставами, а саме: неотриманий доход з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2006 року, який розрахований позивачем виходячи з даних податкові декларації за 2004 рік, а 26341,54 грн. розраховані виходячи з доходу, отриманої позивачем від роботи кафетерію у 2 кварталі 2010 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд не повідомив належним чином позивача про час та місце судового засідання, яке відбулось 03 лютого 2011 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта належним

чином завірених примірників процесуальних документів. На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Таким чином, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонами та іншими учасникам судового процесу.

Судова колегія, дослідивши ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року у даній справі, якою розгляд справи був відкладений на 03 лютого 2011 року дійшла висновку, що відмітка про відправлення копії ухвали сторонам по справі оформлена відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому позивач по справі повідомлений належним чином.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції за власної ініціативи зібрав докази на користь однієї із сторін та поклав їх в основу рішення є необґрунтованими та є судженням позивача по справі, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України суду надано право на збір доказів з власної ініціативи для правильного та повного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Вимоги заявника апеляційної скарги виключити з оскаржуваного рішення факти (вони переліченні у прохальній частині апеляційної скарги) не підлягають задоволенню, оскільки це суперечить нормам статті 103 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції була призначена судово-економічна експертиза.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса виставлений рахунок № 517 від 05 липня 2011 року, згідно з яким за проведення судової експертизи підлягає сплаті сума у розмірі 750,40 грн.

Таким чином, сума у розмірі 750,40 грн. за проведення судово-економічної експертизи по справі № 5002-10/54.1-2011 підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оскільки відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2011 року у справі №5002-10/54.1-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 95000; ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Ген. Хрюкіна, 18, місто Севастополь, 99055; ЄДРПОУ 25749978, р/р31258272210059, МФО 824509 в УДК в Нахімовському районі ГУДКУ у місті Севастополі, обовязково зазначити код платежу: 25010100) 750,40 грн. за проведення економічної експертизи.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >В.А. Лисенко

Судді< Підпис >Ю.М. Гоголь

< Підпис >В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1.Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

2. Сімферопольській міській раді (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)