Рішення № 18121732, 30.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2011 р. Справа № 5023/5465/11 (н.р. 29/421-09)

вх. № 5465/11 (н.р. 8719/5-29

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_8 за дов.

третьої особи - не з*явився.

відповідача - ОСОБА_1 за дов.

третіх осіб - приватних нотаріусів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - не з'явились

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ фірма "Лідер Пласт", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, засновник ТОВ фірма "Лідер пласт" ОСОБА_4 (Туреччина, м. Стамбул, район Кавакли Дейніз, просп. Акташ №2, адміністративний округ Бююкчеккмедже)

до ПП "Тер-Буд", м.Харків 3-я особа , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, 1. приватний нотаріус ОСОБА_2, м. Харків

2. приватний нотаріус ОСОБА_3, м. Харків

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Лідер Пласт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Тер-Буд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 14601,9 кв. м., розташованого у місті Харкові на проспекті Постишева, 93, укладеного між сторонами 08.12.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2011р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лідер Пласт" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року у справі № 29/421-09 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує у повному обсязі, надав письмові заперечення, а також заявив клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України, а саме: направлення запиту до митної служби України з вимогою повідомити відомості про перетинання кордону ОСОБА_4 та надання доручення судовим органам держави Туреччини про отримання пояснень ОСОБА_4 з приводу підписання протоколу №4 від 24.10.2008 року та завіреної копії міжнародного паспорту з метою встановлення інформації про час та строки перетинання кордону.

Згідно ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Представник позивача щодо задоволення клопотання про витребування доказів заперечує, посилаючись на те, що в матеріалах справи докази, які відповідач просить витребувати в порядку ст.38 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо необхідності витребування додаткових доказів, дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлено, що матеріали справи містять копію міжнародного паспорту ОСОБА_4 (т.3 а.с.37-51), а також письмові пояснення останнього щодо підписання протоколу №4 від 24.10.2008 року, ненадання згоди на продаж нерухомого майна позивача та не перебування 24.10.2008 року на території України (т.2 а.с.122-125).

Крім того, судом ухвалою від 07.07.2011 року витребовувалась інформація з Державної прикордонної служби України щодо перебування на території України 24.10.2008 року громадянина Туреччини ОСОБА_4

Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Справа на новий розгляд надійшла до господарського суду Харківської області 30.06.2011 року, клопотань від сторін про продовження строку розгляду спору не надходило, а тому строк вирішення спору закінчується 30.08.2011 року.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача від 30.08.2011 року про витребування доказів.

Представники третіх осіб в призначене судове засідання не зявились, витребуваних судом документів не надали, про час та місце слухання справи був повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, - «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку».

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що п. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Між ТОВ «ЛІДЕР-ПЛАСТ» (позивач) та ПП «ТЕР-БУД» (відповідач) 08.12.2008 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 14601,9 кв.м., яке розташоване за адресою м. Харків, проспект Постишева, 93, (надалі договір купівлі-продажу). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 2887.

З боку позивача договір купівлі-продажу було підписано фізичною особою ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності від 08.10.2008 року засвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий номер 3639.

Як встановлено судом під час розгляду справи по суті:

- по-перше: згідно із ст. 40 Статуту ТОВ «Фірма «Лідер-пласт», в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору, встановлено, що директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які входять до виключної компетенції Зборів Учасників і до компетенції Голови Товариства. Він не в змозі приймати рішення, які є обов'язковими для учасників товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, рішення загальних зборів акціонерів про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою м. Харків, проспект Постишева, 93 було придбано позивачем 12.10.2004 року у Колективного підприємства «Слобода» Харківської обласної Ради «Союзу організацій інвалідів України» за договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6.. за ціною 1 280 000,00 грн. На момент укладення договору купівлі-продажу з відповідачем, балансова вартість будівлі за адресою м. Харків, вул. Постишева, 93, літ. И-4 складала з урахуванням амортизації 911218,0 грн., що становило 97 % вартості майна товариства, що підтверджується довідкою та звітністю підприємства. Рішення про відчуження нежитлового приміщення загальною площею 14601,9 кв.м., яке розташоване за адресою м. Харків, пр-т Постишева, 93 загальними зборами позивача не приймалося, незважаючи на те, що вартість цього майна значно перевищує 50 відсотків майна товариства.

Крім того, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПЛАСТ» від 02.11.2007 року було прийнято рішення, відповідно до якого директору заборонено без рішення зборів учасників товариства здійснювати продаж нерухомості та земельних ділянок. На загальних зборах товариства були присутні всі учасники, а справжність їх підписів на протоколі посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Таким чином суд дійшов висновку про те, що колишній директор товариства Балабан Юмит, який на той час був і учасником ТОВ «ЛІДЕР ПЛАСТ», який володів 24 % статутного капіталу товариства, прийняв рішення продати вищеназване майно одноособово і діяв з перевищенням повноважень. Іншого учасника товариства, який на той час володів 74 % статутного капіталу товариства не було повідомлено про продаж цього майна.

- по-друге: відповідно до ст. 17 Статуту ТОВ «Фірма «Лідер-пласт», метою заснування та діяльності Товариства є об'єднання економічних інтересів, інтелектуальних, майнових і трудових ресурсів Учасників, а також притягнення та використання на взаємовигідних умовах трудових, інтелектуальних ресурсів інших громадян для здійснення комерційної діяльності направленої на збільшення прибутку, однак продаж майна здійснено всупереч інтересам товариства за ціною значно нижчою від реальної ринкової вартості та на умовах, які свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків в частині розрахунків за договором, що свідчить про фіктивність даної угоди.

Так, відповідно до довідки Інноваційно-комерційної товарної біржі від 12.10.2009 р. станом на 08.12.2008 року ринкова вартість приміщення складала 130-150 доларів США. Курс НБУ на 8.12.2009 року становив 7.36 грн./ 1 долар США. Тобто ринкова вартість будівлі за адресою м. Харків, вул.. Постишева, 93, літ. И-4 на момент продажу складала 13 982 101,12 - 16 133 193,6 грн., тобто продаж здійснено за ціною в 13-15 разів нижчою ніж була ринкова вартість будівлі в момент укладання договору.

-по-третє: директор товариства в довіреності від 08.10.2008 року засвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий номер 3639, яка видана на фізичну особу уповноважив цю особу: продати Приватному підприємству «Тер-буд» нежитлову будівлю загальною площею 14601,9 кв.м., яке розташоване за адресою м. Харків, проспект Постишева, 93 за ціною не нижчою 1 100 000,00 грн. з обов'язковим перерахуванням грошових коштів на рахунок ТОВ «ЛІДЕР ПЛАСТ».

В порушення повноважень визначених довіреністю, фізична особа уклала договір на інших умовах.

Так нежитлова будівля, була продана за 1 100 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, хоча в довіреності цього не було вказано.

Відповідно до п.п. З договору купівлі-продажу покупцю надалась відстрочка платежу більш ніж на рік та визначена можливість розрахунку векселем, тобто фізична особа ОСОБА_5. в свою чергу вийшла за межі наданих їй повноважень.

Таким чином, наслідком укладання договору купівлі-продажу від 08.12.2008 року стало протиправне позбавлення позивача права власності на нежитлове приміщення, чим порушено ст. 41 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 207 та статті 246 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Абзацом 1 частини 3 статті 92 цього ж Кодексу передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В абзаці 2 частини 3 статті 92 ЦК України зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що в порушення повноважень, визначених довіреністю, фізична особа уклала договір на інших умовах, зокрема, спірна будівля продана за 1 100 000 грн., з урахуванням ПДВ, та відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу покупцю надавалась відстрочка платежу більш ніж на рік з визначенням можливості розрахунку векселем, тоді як в довіреності товариства про це не вказано.

Крім цього, судом встановлено факт відсутності до цього часу розрахунку за придбане майно та недійсності наданої відповідачем копії протоколу № 4 від 24.10.2008 року, оскільки оригіналу цього протоколу не існує, його нумерація суперечить хронології протоколів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лідер Пласт" за 2007 - 2009 рр., а один із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лідер Пласт" ОСОБА_4 який ніби був присутній на вказаних зборах 24.10.2008 року, в Україні не перебував, про що свідчать наявні у справі письмові пояснення останнього та копія міжнародного паспорту.

Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 14601,9 кв.м., яке розташоване за адресою м. Харків, проспект Постишева, 93, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 2887 суперечить ч.2.ст. ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки особа яка якого вчинила не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наданими суду доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,12,22,33,43,44-49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

<Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 14 601,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Постишева,93. укладений між ТОВ "Лідер Пласт" (код 31438267) та ПП "ТЕР-БУД" (код 34953030) 08.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3. за реєстровим номером 2887.

Стягнути з Приватного підприємства "ТЕР-БУД" (61057, м. Харків, вул. Воробйова,11,кв.4,код 34953030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лідер Пласт" (61055, м. Харків, вул. 2-ї П"ятирічки,48, код 31438267) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя (підпис< Текст >Прохоров С.А.

повний текст рішення складено та підписано судом 02.09.2011 року