Рішення № 18121700, 29.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/5732/11

вх. № 5732/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 05.10.2010 року,

відповідача - не з"явився, 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", смт. Орілька 3-я особа <Текст >

до Відкритого акцівонерного товариства комерційного банку "Національний стандарт" м. Київ 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія", смт. Орілька (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відкритого акцівонерного товариства комерційного банку "Національний стандарт" м. Київ про визнання недійсним договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на невідповідність договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року вимогам діючого законодавства, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 липня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08 серпня 2011 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 29.08.2011 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 25.08.2011 року від представника позивача надійшла заява (вх.16292) про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд зупинити виконавче провадження (ВП№ 28044641) про стягнення з ТОВ "Славія" на користь ВАТ КБ "Національний стандарт" м. Київ про стягнення заборгованості по кредитному договору, з яких 96518,31 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 15787,40 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 500000,00 грн. відсотків за розстрочення заборгованості за кредитним договором, 232167,74 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 7138,99 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 12774,19 грн. держмита (в тому числі за подання апеляційної скарги) та 161,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову надану до господарського суду. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, вимог попередньої ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання строни був повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102208700498.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. 16292), суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд також приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Відповідно до цього, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов'язок доказування та надання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не наведено та документально не обґрунтовано наявність обставин, які можуть в подальшому утруднити виконання рішення господарського суду. За таких обставин суд відхиляє клопотання позивача про забезпечення позову та роз`яснює, що відхилення даного клопотання не позбавляє права позивача повторно звернутися до господарського суду з заявою про забезпечення позову, якщо змінились певні обставини.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07.11.2007 року між ВАТ КБ “Національний стандарт” та ТОВ "Славія" було укладено Кредитний договір № 05-КЛ/С. Відповідно до умов вказаного Договору банк відкривав Позичальнику ТОВ "Славія" відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2000000,00грн. на строк з 07 листопада 2007 року по 07 жовтня 2009 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 23 % річних за вказаний період.

У подальшому до вказаного кредитного договору 15.04.2008 року між ВАТ КБ "Національний стандарт" та ТОВ "Славія" укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору № 05-КЛ/С, а 21.10.2008 року - Договір про внесення змін та доповнень №2.

20.11.2009 року позивач направив відповідачу пропозицію щодо укладення договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р., шляхом направлення проекту зазначеного договору в двох примірниках та підписаного Директором ТОВ “Славія”, про що свідчать копія поштової квитанції № 7/7019 від 20.11.2009р. та копія витягу із журналу вихідної кореспонденції ТОВ “Славія”, із запису в якому вбачається, що 20.11.2009р. за № 27 зареєстровано відправлення заказною поштою договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р.

Згідно умов договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р., а саме пунктів 1.1 тв 1.2 цього договору Банк надає Позичальнику розстрочку сплати заборгованості за кредитом під проценти, розраховані за період, що починається від дати укладення договору та закінчується останьою датою погашення розстроченого боргу. Розстроченню підлягає сума заборгованості у розмірі 2139382,10 грн. тіла кредиту. За розстрочення заборгованості за кредитним договором Позичальник сплачує банку 25% від суми чергової сплати розстроченого платежу. Розстрочення заборгованості здійснюється за період з 01 листопада 2009р. до 31 грудня 2009р. Розстрочені суми податкового боргу сплачуються до 31 грудня 2009 року 2000000,00 грн. Процент за користування відповідний тілу кредиту.

Натомість, ТОВ "Славія" не отримала відповіді про прийняття пропозиції ВАТ КБ “Національний стандарт” на укладення договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р., вважаючи, що з боку ВАТ КБ "Національний стандарт" волевиявлення на укладення зазначеного договору не було.

Це також підтверджується тим, що ТОВ "Славія" продовжувала виконувати свої зобов'язання по Кредитному договору № 05-КЛ/С від 07.11.2007р. та Договорам про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 05-КЛ/С від 07.11.2007р., сплативши заборгованість по кредиту у розмірі 1800000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 276 від 30.12.2009 на суму 1 400 000,00 грн. та № 280 від 05.01.2010 р. на суму 400 000,00 грн.

ВАТ КБ "Національний стандарт" приймало платежі та розподіляло їх на погашення заборгованості по Кредитному договору № 05-КЛ/С від 07.11.2007р. та Договорам про внесення змін та доповнень до нього, що підтверджується довідкою № 1044/01 від 18.01.2010р., виданою ВАТ КБ „Національний стандарт” про залишок заборгованості ТОВ “Славія” саме по кредитному договору № 05-КЛ/С від 07.11.2007р. з урахуванням сплачених 1800000,00 грн.

На думку позивача, обставини викладені у позовній заяві свідчать про те, що його права були порушені внаслідок того, що відповідач безпідставно вимагає оплати по договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р. у розмірі 500000,00 грн. Ця обставина, вважає позивач, є підставою для захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовуютьсвої вимоги і заперечення поданими до суду доказами. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною 3 ст. 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект господарського договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ КБ „Національний стандарт” було порушено порядок укладання договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р., волевиявлення на укладання зазначеного договору не було виражено належним чином та у встановлений законом строк, а дії сторін щодо погашення з боку ТОВ “Славія” заборгованості по Кредитному договору № 05-КЛ/С від 07.11.2007р., та прийняття цих платежів з боку ВАТ КБ “Національний стандарт” в рахунок погашення заборгованості саме по кредитному договору підтверджують відсутність волевиявлення відповідача на настання реальних правових наслідків укладання договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р.

Як вбачається, зазначений договір про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р. не містить у собі посилання про розстрочку заборгованості по Кредитному договору № 05-КЛ/С від 07.11.2007р., або заборгованості за будь-яким іншим кредитним договором взагалі, тому зі змісту оспорюваного договору не зрозуміло про розстрочення якої заборгованості йдеться у цьому договорі, тим більше, що у цьому договорі зазначено про розстрочення суми податкового боргу (пункти 1.2, 4.1, договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р.), що не входить до компетенції банківської установи.

Згідно ст. 215 ЦК України недодержання вимог закону щодо волевиявлення на укладення правочину та на настання відповідних правових наслідків є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно норм ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, та враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р. обгрунтованими, та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, і задовольняє їх.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 234, 236, 640, 642 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 15, 32, 33, 43, 44-49, 66-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви (вх.16292) про забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009р. між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю “Славія” (смт. Орілька, Лозівський район, Харківська область, мікрорайон 1, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 30062354) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Національний стандарт” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 19020301).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Національний стандарт” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 19020301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Славія” (смт. Орілька, Лозівський район, Харківська область, мікрорайон 1, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 30062354) 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/5732/11 складено та підписано 31.08.2011 року.