Рішення № 18121685, 23.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2011 р. Справа № 5023/4635/11

вх. № 4635/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гребенюк О.Є, директор; ОСОБА_1, довіреність № 165 від 08.08.11 р.; 3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2., довіреність №686 від 01.10.09р.; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж", м. Зміїв 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 146992,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Районне комунальне підприємство "Зміївське підприємство теплових мереж" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№151 від 07.06.11), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" заборгованість у розмірі 146992,01грн., судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконує умови укладених між сторонами договорів.

22.08.11р. позивач надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме довідку контрольно-ревізійного відділу в Зміївському районі №410-20/12 від 02.03.11р. про проведення зустрічної звірки в ТОВ «Котельні лікарняного компексу» з питань документального підтвердження факту виду, обсягу операцій та розрахунків з районним комунальним підприємством «Зміївське підприємство теплових мереж» за період з 01.01.08р. по 01.01.10р. та лист Зміївської РДА, які долучено судом до матеріалів справи.

22.08.11р. відповідач надав додаткові заперечення на позов та документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

22.08.11р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11:00 23.08.11р.

23.08.11р. позивач надав письмові пояснення та обґрунтування позовних вимог, для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні 23.08.11р. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, проти наданого клопотання відповідачем, щодо відстрочки виконання рішення заперечували..

Представник відповідача в судовому засіданні 23.08.11р. визнає позовні вимоги частково, а саме: по п`яти договорам №6 зм., 7 зм., 11 зм., 16 зм., 18 зм. в стягненні оренди 7263,86 грн. просить суд відмовити, тому, що договори оренди взагалі не набрали чинності; по восьми іншим договорам № 1зм., 8зм., 9зм., 10зм., 12зм., 14зм., 15зм., 17зм. Від 15.10.08р. є акти приймання передачі майна з 15.06.10р., з цього моменту договори оренди набрали чинності і залишилась несплаченою заборгованість за період з 15.06.10р. по 30.09.10р. в розмірі 23249,18 грн., яка буде сплачена в кінці жовтня 2011р., коли розпочнеться опалювальний сезон, тому просять надати відстрочку по стягненню заборгованості 23249,18 грн. до 01.11.2011р., в задоволенні інших позовних вимог просять відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

15.10.08р. між Районним комунальним підприємством "Зміївське підприємство теплових мереж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" було укладено договори оренди №1зм., 14 зм.,6зм., 16зм., 17зм., 18зм., 10зм., 11зм., 12зм.,15зм., 9зм., 8зм., 7зм.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно та нерухоме майно, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та додається до договорів оренди.

Згідно з п.1.2. договору майно передається в оренду з метою виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання - передачі майна.

Відповідно до п.1.3. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Зміївського району, затвердженої рішення ХХІХ сесії Зміївської районної ради V скликання від 4 липня 2008р. №353-V і становить за рік 8175 грн. (без урахування ПДВ та індексу інфляції).

Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2008р. встановлена відповідно до договорів оренди.

Ставка орендної плати на день укладення договору становить: за окреме індивідуально визначене майно 10% за рік, за нерухоме майно 15% за рік.

Відповідно до п.3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. визначено, що орендна плата перераховується до районного бюджету та орендодавцеві у співвідношенні 50% до 50% (якщо орендодавцем виступає балансоутримувач), щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 10.1. договір укладено строком на два роки одинадцять місяців та діє з 15 жовтня 2008р. до 15 вересня 2011р. включно.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.11р. Районним комунальним підприємством "Зміївське підприємство теплових мереж" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" лист №128, в якому повідомлялось про необхідність сплатити заборгованість за договорами оренди №1зм., 14 зм., 6зм., 16зм., 17зм., 18зм., 10зм., 11зм., 12зм., 15зм., 9зм., 8зм., 7зм., яка склала 146992,01грн. та запропоновано графік для погашення заборгованості, а саме: квітень 2011р. 48997 грн., травень 2011р. - 48997 грн., червень 2011р. - 48998,01грн.

21 квітня 2011р. Районним комунальним підприємством "Зміївське підприємство теплових мереж" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" претензію за вих. №137, в якій повідомлялось про необхідність сплатити заборгованість за договорами оренди №1зм., 14 зм., 6зм., 16зм., 17зм., 18зм., 10зм., 11зм., 12зм., 15зм., 9зм., 8зм., 7зм., яка склала 146992,01грн. в семиденний строк з дня отримання претензії.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обовязок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Заперечення відповідача, грунтуються на тому, що акти приймання-передач до договорів 1зм., 8зм., 9зм., 10зм., 12зм, 14зм., 15зм., 17зм. підписані 15.06.2010 року, вважає що вказані акти підтверджують факт фактичного користування спірними приміщеннями саме з дати підписання вказаних актів, а саме з 15.06.10р. У зв`язку з чим, відповідач заперечує проти нарахування заборгованості за вказаними договорами оренди з 15.10.08р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплачував орендну плату, у відповідності до п. 3.6. спірних договорів оренди в період з 15.10.2008 до 01.08.2010, що підтверджується листом Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, в якому зазначено, що заборгованість по орендній платі з ТОВ "КЛК"' до районного бюджету за період з 15.10.2008 до 01.08.2010 по договорами оренди №1зм від 15.10.08, №6зм від 15.10.08, №10зм від 15.10.08, №11зм від 15.10.08, №12зм від 15.10.08, №14зм від 15.10.08, №15зм від 15.10.08. №16зм від 15.10.08, №17зм від 15.10.08, №18зм від 15.10.08, №7зм від 15.10.08, №8зм від 15.10.08, №9зм від 15.10.08., відсутня.

Фактом підтверджуючим користування спірними приміщеннями є довідка, яка міститься в матеріалах справи, підписана директором ЗРКВКП, про стан оплати послуг з централізованого водопостачання ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» з якої вбачається, що споживання води відповідачем проводилося з 2008 по 2010 рік та оплачено повністю (арк.спр.145).

Також в матеріалах справи міститься довідка підписана начальником Зміївського РВЕ, яка свідчить про відсутність заборгованості за споживання ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» послуг електроенергії за спірними договорами оренди протягом 2008 2011 років ( арк. спр. 146).

Таким чином, відповідачем сплачувалася орендна плата до районного бюджету за використання приміщень відповідно до спірних договорів оренди з 15.10.08р.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 146992,01грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а також те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договорами оренди №1зм., 14 зм., 6зм., 16зм., 17зм., 18зм., 10зм., 11зм., 12зм., 15зм., 9зм., 8зм., 7зм. від 15.10.08р., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 146992,01грн. заборгованості з орендної плати, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, враховуючи те, що позивач проти задоволення вказаної заяви заперечує, та відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочка або розстрочка виконання рішення можлива у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності на сьогоднішній час поважних причин з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений строк, а також зважаючи на негативни наслідки для стягувача при затримці виконання рішення на значний термін, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, тому відмовляє в її задоволені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 629, Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 193, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про надання відстрочки для виконання рішення суду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул.. Балакірєва, 3, р/р 26009300837 в АКБ «Меркурій» МФО 351663, код ЄДРПОУ 31555944) на користь Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж" (63404, м. Зміїв, вул. Чкалова, 6, р/р 26000100034004/980 в відділенні №10 філії ВАТ «Надра ХРУ, МФО 351834, код ЄДРПОУ 26019020») заборгованість з орендної плати у розмірі 146992,01грн., 1469,92 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

Повний текст рішення підписано 29.08.11р.

Справа №5023/4635/11