Рішення № 18121670, 29.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/4783/11

вх. № 4783/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Гайдамака А.М. позивача - Філіпенко О.С. 3-й особи - <Текст >відповідача - ОСОБА_2 3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Харківська міжрайонна прокуратура Харківської обл., м. Харків в інтересах держави< Текст >в особі Обласне комунальне підприємство теплових мереж, м. Харків 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_3, с. Пісочин 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Харківська міжрайонна прокуратура в інтересах Обласного комунального підприємства теплових мереж просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( відповідача) за неналежне виконання договірних зобов*язань інфляційні втрати в сумі 541,50 грн., 3 % річних- 173,01 грн., пені 35 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 01.10.2007 року між ПП ОСОБА_3 було укладеного договір за № 5808 про постачання теплової енергії. На виконання умов договору позивачем було поставлено теплову енергію в потрібних обсягах в період з листопада 2008 року по квітень 2011 року. Залишок основного боргу як стверджує позивач оплачено відповідачем 11.04.11 року в сумі 649,44 грн.,що підтверджується прибутковим ордером за № 76 ( а.с.21).

19.08.10 року позивач повідомив відповідача про припинення дії договору з липня 2010 року в зв*язку зі зміною постачальника ( а.с.43).

01.10.10 року між відповідачем та КП"Харківські теплові мережі" було укладеного договір за № 13708 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з протоколом розбіжностей ( а.с.44-53).

Відповідач проти заявлених вимог заперечує посилаючись що позивачем не доведено порядок нарахування суми штрафних санкцій, крім того позивачем частково вже пропущений строк позовної давності, який останній просить суд застосувати ( а.с.41-42).

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 22.08.11 року до 29.08.11 ркоу до 10 години.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що 01 жовтня 2007 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 , було укладено договір про постачання теплової енергії за № 5808 ( а.с.9 -19).

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати (тобто надавати послуги з постачання) відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п.6.3 договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку №1 до договору кількості теплової енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Згідно п.6.5. договору різниця між заявленою та фактично спожитою енергією мала бути оплачена відповідачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку тепла, розрахунок відпущеної кількості теплової енергії виконано розрахунковим способом, згідно Тимчасових правил обліку теплової енергії, затверджених Держкомітетом України з житлово-комунального господарства і Мінекономіки і електрифікації № 57/112 від 01.07.1996.

Судом встановлено, що відповідач займає приміщення по АДРЕСА_1 - перукарня.

Позивач посилається на ті обставини, що система опалення відповідача є єдиною невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Централізоване підключення споживача здійснюється одночасно з внутрішньою системою опалення житлового будинку.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється субєктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється субєктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Позивач надав пояснення щодо нарахування суми заборгованості та вказує, що згідно Правил користування тепловою енергіює, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Теплове навантаження зазначене у додатку № 1а до договору № 5808 про постачання теплової енергії від 01.10.2007 року і складає 0,0039 Гкал/год. Цим же Додатком передбачено строк у який Енергопостачальна організація (позивач) постачає Споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій вроді в межах 8,498 Гкал/рік - з 01.10.2007 року по 01.10.2008 року. Позивачем не надано доказів узгодження з відповідачем об'єм постачання теплової енергії у період з 01.10.2008 року по липень 2010 року. Також позивач не надав розрахунок суми позову з урахуванням вищезазначених параметрів та не надав доказів фактичного споживання теплової енергії відповідачем.

Згідно пункту 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання. Як вже зазначлося вище, згідно п.6.5. договору різниця між заявленою та фактично спожитою енергією мала бути оплачена відповідачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. Однак, позивачем надано акти звірки лише станом на 01.04.2010 року, на 01.05.2010 року, на 01.06.2010року, на 01.07.2010 року, на 01.09.2010 року, та на 01.11.2011 року. Реєстри відправлення поштової кореспонденції від 06.03.2009 року, 17.03.2009 року, 07.05.2009 року та від 04.06.2009 року у якості доказу відправлення раухнків на оплату за послуги теплопостачання суд не приймає як належні докази, оскільки вони не містять ані номерів рахунків, суми рахунку та дати рахунку, ані дати актів виконаних робіт та за який строк споживання теплової енергії були направлені рахунки відповідачу. Таким чином, факт направлення реєстрів відправлення рахунків за грудень 2008 року, січень 2009-квітень 2009, жовтень 2009-лютий 2010 року не підтверджується матеріалами справи, тому факт настання строку оплати за вищезазначеними рахунками не доведений матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідно до договору № 5808 про постачання теплової енергії відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості теплової енергії за період з листопада 2008 року по квітень 2011 року здійснив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 649,44 грн., яку відповідач сплатив до подання позову позивачем, що підтверджується прибутковим ордером за № 76 від 11.04.11 року на суму 649.44 грн. (а.с.21).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до листа позивача від 19.08.2010 року № 705/7 (арк.с.43) Договір на постачання теплової енергії від 01.10.2007 року № 5808 на підставі пункту 10.2 договору дію останнього припинено з липня 2010 року та вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення пені збіг 01.02.2011 року, тобто ще до подання позову. Відповідач, обгрунтовуючи свої заперечення щодо стягнення з нього пені п.4 ст.267 ЦК України, вважає, що сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина II ст.193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач направив вимогу про оплату боргу листом № 536/15 від 15.06.2010 року, яку представник (працівник) відповідача ОСОБА_5 отримала 22.06.2010 року.

Частиною 2 статт 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 530 ЦК України, строк нарахування інфляційних та річних повинен починатись саме з 01.07.2010 року, а не з листопада 2008 року, оскільки факт надіслання рахунків не доведений позивачем.

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та річних, суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі 44,30 грн. інфляційних втрат та 32,67 грн. 3% річних, в іншій сумі позовних вимог в частині 140,34 грн. річних та 497,20 грн. інфляційних втрат суд вирішив відмовити в позові.

Стосовно стягнення пені в сумі 35 грн. за період прострчки з 16.11.2010 року по 11.04.2011 року суд зазначає, що згідно частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вимогою від 15.06.2010 року встановлено строк оплати боргу до 01.07.2010 року, відповідач сплатила борг 11.04.2011 року, тому суд вважає, що подавши позов 14.06.2011 року позивач пропустив строк позовної давності для стягнення пені. За таких обставин, позов в частині стягнення пені в сумі 35,00 грн. не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 651ЦК України, ст. 173, 188 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 банківські реквізити відсутні) на користь Обласного комунального підприємства теплових мереж ( Харківська обл, с.Циркуни, МЖК"Інтернаціоналіст"49 р/р 26005155880011 АКБ"Базис" м.Харків, МФО 351760 код 31556309) суму 44,30 грн. інфляційних втрат та 32,67 грн. 3% річних.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 банківські реквізити відсутні) - ) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 10,47 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 банківські реквізити відсутні) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 24,24 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині відмовити.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Лаврова Л.С.

рішення підписане 29.08.11 року.