Рішення № 18121627, 22.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2011 р.Справа № 8/54/5022-948/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >Розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ 1,01001, в особі Тернопільського відділення ПАТ "Сведбанк", вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Фермерського господарства "Андрій", с. Швайківці, Чортківський район, Тернопільська область, 48500

про стягнення заборгованості за Кредитним договором №73 від 05.07.2006 року на загальну суму 27 380грн. 50 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульта по роботі з проблемною заборгованістю корпоративних клієнтів Кредитного відділу, довіреність № 313 від 02.11.2010 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", м. Київ, в особі Тернопільського відділення ПАТ "Сведбанк", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Андрій", с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 27 380грн. 50 коп., з яких: 3 901,61грн. - сума кредиту, 284,31грн. - нараховані відсотки, 6640грн. комісія та 16 554,58грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Кредитним договором № 73 від 05.07.2006 р., зокрема в частині виконання обовязку позичальника своєчасно повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, внаслідок чого станом на 27.04.2011р. заборгованість за Кредитним договором становить 27 380,50 грн., з яких: 3 901,61грн. - сума кредиту, 284,31грн. - нараховані відсотки, 6640грн. комісія та 16 554,58грн. пеня.

В підтвердження викладеного надано: кредитний договір № 73 від 05.07.2006 р. та додаток №1 до нього, додаткові угоди від 16.06.2007р. від 08.11.2007р., від 31.08.2007р., від 05.07.2007р. до кредитного договору № 73 від 05.07.2006 р., меморіальні ордера, платіжне доручення № 1 від 06.07.2011р., розрахунок заборгованості, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 11:10 год. 03.08.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:10 год. 22.08.2011 року, у звязку із неявкою відповідача та неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів.

Представник позивача в судове засідання 22.08.2011 року прибув. Зазначив, що станом на день розгляду справи в суді відповідачем повністю погашено заявлену до стягнення заборгованість по кредит, відсотках та комісії. Відтак, залишається непогашеною лише заявлена до стягнення пеня в сумі 16 554,58грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Разом з тим, 12.08.2011 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов ФГ "Андрій", згідно якого останній повідомив, що 29.07.2011 року згідно платіжного доручення №23 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №73 від 05.07.2006 року господарством перераховано кошти в загальній сумі 11 600грн; в частині позовних вимог щодо стягнення пені, просить застосувати позовну давність. В підтвердження долучено неналежним чином засвідчену копію платіжного доручення №23 від 29.07.2011 року. Окрім того, 17.08.2011р. відповідач на адресу суду, як доказ погашення заборгованості перед позивачем, подав квитанцію № F08_605-1 від 17.08.2011р. на суму 820 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

05 липня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", в особі Тернопільської філії АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (докази правонаступництва - в матеріалах справи), - Банк, з однієї сторони, та Фермерським господарством "Андрій", - Позичальник, з другої сторони, укладено Кредитний договір № 73, за умовами якого Банк зобовязався надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, в розмірі 398 400 грн., який змінюється відповідно графіку, наведеного у додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору, строком користування з 05.07.2006 року по 03.07.2009 року включно з урахуванням графіку та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитний оборот по рахунках) Позичальника, відкриті в АКБ "ТАС-Комерцбанк", за попередній місяць становить не менше, ніж 50% від загального обсягу грошових надходжень на рахунки Позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць (п. 1.4.1); 19 % річних, у разі порушення умов п.1.4.1 Договору, на придбання сільськогосподарської техніки, а Позичальник зобовязався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором (р.1 Договору).

Для обліку розрахунків за кредитною лінією відкриваються відповідні рахунки в Банку. Кредитна лінія надається у гривні України у безготівковій формі шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника по реквізитах контрактів. Кошти в рахунок кредитної лінії надаються Позичальнику при наявності у Банку відповідного письмового запиту про їх надання. Загальний обсяг коштів наданих в рахунок кредитної лінії не може перевищувати розмір кредитної лінії, який визначений у п. 1.2 Договору та змінюється відповідно до Графіку. (п.п. 2.3-2.4, 2.7 р.2 Договору).

За проведення розрахунків Позичальника та перевірку документів за кредитною операцією Позичальник сплачує Банку комісію у наступних розмірах:

-за перший місяць кожного року користування кредитною лінією 996,00 грн. без ПДВ;

-щомісяця (крім першого місяця кожного року користування кредитною лінією) 996,00грн. без ПДВ. Комісія сплачується до 05 числа (включно) а попередній місяць, а за останній місяць кредитування на дату повернення кредиту (п. 7.5. Договору).

Відповідно до п. 4.1 р.4 погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 03 липня 2009 року включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку. При цьому, при зміні розміру кредитної лінії відповідно Графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно Графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням кредитної лінії у відповідності з п.п. 1.2, 1.3 цього договору.

При недостатності суми, сплаченої Позичальником для погашення кредитної лінії та процентів, Банк має право погасити в першу чергу проценти за користування кредитною лінією, потім заборгованість за кредитною лінією, а потім нараховану неустойку (п.4.3 р.4).

Згідно п.п.3.1-3.3 р.3 Договору, проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 Договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком щомісячно виходячи із умови тривалості року фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці. Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.

05.07.2007р. між сторонами у справі укладено додаткову угоду до Кредитного договору №73 від 05.07.2006 року, якою п. 7.5. Кредитного договору викладеного в наступній редакції, а саме: " За проведення розрахунків Позичальника та перевірку документів за кредитною операцією Позичальник сплачує Банку комісію у наступних розмірах:

-за перший місяць кожного року користування кредитною лінією 332,00 грн. без ПДВ;

-щомісяця (крім першого місяця кожного року користування кредитною лінією) 332,00грн. без ПДВ. Інші умови договору - без змін".

31.08.2007р. сторони у справі знову уклали додаткову угоду до Кредитного договору №73 від 05.07.2006 року, якою змінили графік погашення заборгованості, а саме:

Дата погашенняСума погашення заборгованості, грн.Залишок заборгованості по кредиту, грн.

03 листопада 2007р.

03 грудня 2007р.

03 вересня 2007р.

03 грудня 2007р.

03 березня 2007р.

03 липня 2007р. 60 000

60 000

60 000

86 000

66 000

66 400398 400

338 400

278 400

218 400

132 400

66 400

0,00

398 400 Відповідно до п.10.7 р. 10 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредитної лінії, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов Договору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобовязання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобовязань.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачуються ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом (ч.3 ст. 346 ГК України).

Пунктом 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що на виконання умов Кредитного договору №73 від 05.07.2006 року, позивачем надано відповідачу кредит в загальній сумі 398 400 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 06.07.2006р.

Факт надання Банком кредитних коштів Позичальнику на загальну суму 398 400 грн., відповідачем не заперечено та по суті підтверджено у відзиві на позов від 12.08.2011р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.1.1 Договору, Позичальник зобовязався повернути кошти одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

В силу ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, своїх зобовязань щодо своєчасного повернення отриманих в межах кредитної лінії коштів, сплати відсотків за користування кредитною лінією та комісії виконав неналежним чином, допустивши станом на 27.04.2011р. заборгованість за основною сумою кредиту 3 901,61 грн., заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитною лінією 284,31грн. та комісії 6640грн.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 29.07.2011 року згідно платіжного доручення №23 та 17.08.2011р. згідно квитанції № F08_605-1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №73 від 05.07.2006 року сплачено кошти в загальній сумі 12420 грн. (належним чином засвідчені копії платіжного доручення та квитанції знаходяться в матеріалах справи).

Присутній в судовому засіданні 22.08.2011р. повноважний представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем заявленої до стягнення заборгованості за кредитом, процентами та комісією в загальній сумі 10 825,92 грн. Окрім того, зазначив що решта сплаченої відповідачем після порушення провадження у даній справі суми (1594,08грн) зараховані банком не в рахунок часткового погашення заявленої до стягнення пені в розмірі 16 554,58 грн., а в рахунок погашення поточної заборгованості відповідача по відсотках, нарахованих Банком після 27.04.2011р., оскільки дане передбачено чинним законодавством та умовами кредитного договору (п. 4.3. р. 4 Договору). Відтак, стверджує, що станом на день проведення судового засідання непогашеною згідно кредитного договору № 73 від 05.07.2006р. залишається заявлена до стягнення пеня в сумі 16 554,58 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку; провадження у справі в частині стягнення кредиту в сумі 3 901,61грн., відсотків в сумі 284,31грн. та комісії в сумі 6640 грн. просить припинити на підставі ст. 80 п. 1-1, у звязку із їх сплатою.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на час розгляду справи в суді відповідачем погашено заявлену до стягнення заборгованість по кредиту в сумі 3 901,61грн., відсотках в сумі 284,31грн. та комісії в сумі 6640грн., яка виникла за кредитним договором №73 від 05.07.2006 року, суд вважає, за необхідне провадження у справі в цій частині позову припинити, згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Окрім того, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 16 554,58 грн. пені.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

П.п. 6.1 Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки визначені у п.п. 1.3,3.3,3.4,4.1,7.5,7.6,7.7,8.1 та 8.2 Договору Позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобовязань за цим Договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

На підставі наведеного, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 16 366,36 грн., нараховану за період з 04.07.2009р. по 03.01.2010р., пеню за несвоєчасну сплату процентів понад 31 день в сумі 116,52грн., нараховану за період з 31.08.2009р. по 29.12.2009р., пеню за несвоєчасну сплату комісії до 31 дня в сумі 34,10 грн., нараховану за період з 04.07.2009р. по 03.01.2009р. та пеню за несвоєчасну сплату комісії понад 31 день в сумі 37,60 грн., нараховану за період з 30.09.2009р. по 03.01.2010р. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення суми пені, суд вважає його правильним та таким, що відповідає ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань ".

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування судом позовної давності (відзив на позов б/н від 12.08.2011р.).

В силу ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У розумінні ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тривалість загальної позовної давності складає три роки, а відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ст. 257, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (п. 253 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із змісту п 1.3 Договору та Графіку погашення - Додаток №1 та Додаток №2, які є невід'ємними частинами Договору, сторонами погоджено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 03 липня 2009 року.

Враховуючи наведене, перебіг позовної давності з вимогами про застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобовязання по поверненню кредитних коштів, а, відповідно, і щодо вимог по пені за несвоєчасне погашення кредиту, починається з 04.07.2009 року

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення з ФГ "Андрій" заборгованості за кредитним договором №73 від 05.07.2006 року, в тому числі і 16 554,58грн. пені, позивач звернувся до суду 08.07.2011 року.

При цьому, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів нарахована за період з 04.07.2009 року по 03.01.2010 року, пеня за несвоєчасну сплату відсотків понад 31 день з 31.08.2009р. по 29.12.2009р., пеня за несвоєчасну сплату комісії до 31 дня з 04.07.2009р. по 03.01.2010р., пеня за несвоєчасну сплату комісії понад 31 день з 30.09.2009р. по 03.01.2010р.

Відтак, розглянувши наданий позивачем розрахунок пені на прострочену ФГ "Андрій" заборгованість по кредиту, відсотках та комісії згідно кредитного договору №73 від 05.07.2006р., враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності та приписи чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення граничних термінів повернення кредиту, сплату відсотків та комісії суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки в цій частині позовних вимог пеня заявлена позивачем до стягнення поза межами позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 108,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 93,31 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача (спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача,- погашення суми боргу після звернення позивача до суду з даним позовом). Державне мито в сумі 165,54грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 142,69 грн. покладаються на позивача (відмова в позові в частині стягнення пені). Проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Окрім того, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 274 грн., а належить до сплати 273,80 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у звязку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення кредиту в розмірі 3 901,61 грн., відсотків в розмірі 284,31 грн. та комісії в розмірі 6640 грн. припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 554,58 грн. відмовити.

3.Стягнути з Фермерського господарства "Андрій", с. Швайківці, Чортківський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 21154434) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, в особі Тернопільського відділення ПАТ "Сведбанк", вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №19356840) 108 грн. 26 коп. державного мита та 93 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Сведбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ 1,01001 в особі Тернопільського відділення ПАТ "Сведбанк", вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №19356840) державне мито в сумі 0 грн. 20 коп., як зайво сплачене.

Платіжне доручення №U1085-1 від 24.06.2011 року про сплату державного мита в сумі 274 грн. залишається в матеріалах справи.

Видати довідку.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7680

СуддяІ.М. Гирила