Рішення № 18121624, 10.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2011 р.Справа № 15/39-523

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Борщівської міської ради, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48700

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про: - визнання добудови до незавершеного будівництвом магазину продпромтоварів розміром 2,6 х 9,6., яка проведена на земельній ділянці площею 0,0025 га, власником якої є Борщівська міська рада, що не була відведена для цієї мети, без дозволу та затвердженого проекту, і здійснена з істотними порушеннями норм і правил за адресою АДРЕСА_1 самочинним будівництвом;

- зобовязання ПП ОСОБА_2, який здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, площею 0,0025 га, внаслідок самочинного будівництва знести за власний рахунок, збудовану споруду добудови, яка розміщена з південної сторони фасаду незавершеного будівництва магазину продпромтоварів, і включає в себе фундаментні блоки, цегляні стіни шириною 9,6 м. висотою 7,5 м та дахове покриття добудови;

- зобовязання ПП ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0025 га і за власний рахунок привести її до попереднього стану.

За участю представників сторін:

позивача:юрисконсульт ОСОБА_3, доручення № Ѕ-18 від 04.01.2011р.;

відповідача:представник ОСОБА_4, довіреність від 20.04.2011р..

Суть справи:

Борщівська міська рада, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область звернулася з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про:

- визнання добудови до незавершеного будівництвом магазину продпромтоварів розміром 2,6 х 9,6., яка проведена на земельній ділянці площею 0,0025 га, власником якої є Борщівська міська рада, що не була відведена для цієї мети, без дозволу та затвердженого проекту, і здійснена з істотними порушеннями норм і правил за адресою АДРЕСА_1 самочинним будівництвом;

- зобовязання ПП ОСОБА_2, який здійснив самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0025 га внаслідок самочинного будівництва, знести за власний рахунок збудовану споруду добудови, яка розміщена з південної сторони фасаду незавершеного будівництва магазину продпромтоварів і включає в себе фундаментні блоки, цегляні стіни шириною 9,6 м., висотою 7,5 м та дахове покриття добудови;

- зобовязання ПП ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0025 га і за власний рахунок привести її до попереднього стану.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що добудова, здійснена у відповідності до проекту та державних будівельних норм та з дозволу міської ради про проведення реконструкції, що підтверджуються висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23.02.2011р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як визначено ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Борщівської міської ради № 774 від 14.07.2004р. затверджено проект відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва магазину продпромтоварів на земельній ділянці загальною площею 0,0200 га за рахунок земель загального користування (п. 1 рішення).

Пунктом 2 даного рішення надано гр. ОСОБА_2 в оренду на пять років земельну ділянку по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

На виконання даного рішення між Борщівською міською радою (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) 20.07.2004р. укладено договір оренди земельної ділянки у відповідності до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг 1.11.3, яка знаходиться в АДРЕСА_1

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,02 га, у тому числі 0,0079 га під будівлями і спорудами, 0,0121 га під двором (п. 2 договору).

Рішенням Борщівської міської ради № 479 від 24.12.2007р. дозволено гр. ОСОБА_2 провести часткову реконструкцію незавершених будівництвом приміщень магазину продпромтоварів з надбудовою та добудовою житлових приміщень в м. Борщеві по вул. С. Бандери (біля багатоквартирного житлового будинку №102) згідно проектної документації виготовленої ліцензованою проектною організацією.

Актом комісії, щодо дотримання вимог земельного законодавства та нормативних документів під час планування і добудови території гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що ПП ОСОБА_2 самовільно захопив земельну ділянку житлової та громадської забудови Борщівської міської ради площею 0,0025 га (25м2), яку використав для обслуговування власного новозбудованого будівництва магазину і житла, в результаті чого ним порушено вимоги ст.ст. 125, 126 ЗК України. Також комісією встановлено, що гр. ОСОБА_2 самовільно розпочав на захопленій земельній ділянці будівництво добудови до власного незавершеного приміщення магазину, внаслідок чого порушив вимоги законодавства проектування і забудови території.

13.10.2009р. державними інспекторами Управління з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 012498.

Перевіркою встановлено, що Приватний підприємець ОСОБА_2, самовільно (без законних на те підстав), в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, зайняв земельну ділянку площею 0,0025 га (25 м2) земель житлової і громадської забудови Борщівської міської ради в АДРЕСА_1 для обслуговування новозбудованого магазину.

13.05.2009р. за самовільне зайняття земельної ділянки керівника ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 531 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 187 грн..

Рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради № 278 від 16.10.2009р. зобовязано гр. ОСОБА_2 припинити будівництво забудови на самовільно захопленій земельній ділянці загального користування Борщівської міської ради площе 0,0025 на за адресою АДРЕСА_1 (п. 1 рішення).

Пунктами 2, 3 даного рішення зобов'язано відповідача звільнити від забудови самовільно захоплену земельну ділянку загального користування Борщівської міської ради площею 0,0025га за адресою АДРЕСА_1 та привести останню до нормативних вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідач порушення земельного законодавства не усунув, що стало підставою для звернення позивача з позовом.

Суд на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, при цьому суд виходив із наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. (далі Закон) державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснюється у числі інших засобів шляхом проведення перевірок.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи акта перевірки, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області № 012498 від 13.10.2009р., відповідач особисто приймав участь у її проведенні та був ознайомлений з її результатом.

Висновки наведені в акті відповідачем не спростовані.

Таким чином, факт порушення Приватним підприємцем ОСОБА_2 земельного законодавства (самовільне зайняття земельної ділянки) підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель або її територіальним органом, проведеної у відповідності до Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 312 від 12.12.2003р..

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Висновком судової земельно-технічної експертизи № 1010 від 23.02.2011р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що площа спірної (самовільно зайнятої) земельної ділянки, якою користується ПП ОСОБА_2 становить 0,0024 га (24,00 м2). При обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1, м. Борщів встановлено, що на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташована добудова (частина житлового будинку ОСОБА_2.), площею 24,00 м2.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1010/1 від 23.02.2011р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що добудова до незавершених будівництвом приміщень магазину промпродтоварів у м. Борщів, АДРЕСА_1 відповідає чинним державним будівельним нормам і виконана у відповідності до виготовленого СМП "Тернопільське наукове-виробниче підприємство "Тернобуд" проекту 99-2007-АБ, а також встановлено, що враховуючи розміри та конструктивно-планувальне рішення, не порушуючи "Червоної лінії" забудови, розмістити на закріпленій за ПП ОСОБА_2 земельній ділянці будівництво будівлі з добудовою в АДРЕСА_1 біля житлового будинку в іншій площині, ніж передбачено проектом 99-2007-АБ, не вбачається можливим.

Водночас, рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.06.2011р. у справі № 6/40/5022-564/2011 в позові Приватного підприємця ОСОБА_2 до Борщівської міської ради про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва по вул. С. Бандери в м. Борщів, Тернопільської області, відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що у Приватного підприємця ОСОБА_2 на час звернення до суду і вирішення спору відсутнє право на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний обєкт, а саме його будівництво частково проведено без необхідного для цього дозволу.

Зазначене рішення у встановленому порядку не оскаржене та набрало законної сили.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку без врахування положень ст.ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, а відтак позовні вимоги про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, знести за власний рахунок споруду добудови площею 25,00 кв.м. та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0025 га і за власний рахунок привести її до попереднього стану підлягають до часткового задоволення в частині зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, знести за власний рахунок споруду добудови площею 24,00 кв.м. та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0024 га (площа визначена відповідно до висновків експертизи) і за власний рахунок привести її до попереднього стану.

Посилання представника відповідача на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1010/1 від 23.02.2011р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, як на правомірність здійснення добудови у відповідності до проекту та державних будівельних норм та з дозволу міської ради про проведення реконструкції судом до уваги не приймається, так як дане твердження спростовується рішенням господарського суду від 17.06.2011р. у справі № 6/40/5022-564/2011, яким зокрема встановлено, що по спливу дії дозволу на виконання будівельних робіт № 46 від 18.05.2006р. позивач офіційно не звертався за його продовженням або за видачею нового дозволу, а нова проектна документація щодо реконструкції з проведенням добудови і надбудови на розгляд органу місцевого самоврядування не надавалась. Відповідач також не надав доказів звернення до міської ради щодо виготовлення землевпорядної документації на частину земельної ділянки, яку використав для будівництва добудови.

Щодо вимог позивача про визнання добудови до незавершеного будівництвом магазину продпромтоварів розміром 2,6 х 9,6, яка проведена на земельній ділянці площею 0,0025 га, власником якої є Борщівська міська рада, що не була відведена для цієї мети, без дозволу та затвердженого проекту, і здійснена з істотними порушеннями норм і правил за адресою АДРЕСА_1 самочинним будівництвом, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, при цьому способи захисту порушених прав, визначені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту, зокрема визнання будівництва самочинним, не передбачений чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливає із положень законодавства, а відтак предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1 знести за власний рахунок споруду добудови площею 24,00 кв.м..

3.Зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0024 га і за власний рахунок привести її до попереднього стану.

4.В решті позову відмовити.

5.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1:

- в доход державного бюджету України - 85 грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України, р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач державний бюджет м. Тернопіль 22050003 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "19" серпня 2011р. через місцевий господарський суд

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7669

СуддяГ.Б. Бучинська