Рішення № 18121619, 17.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2011 р.Справа № 8/45/5022-776/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, 53, 04053, в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління, вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, 46008

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ" ЛТД, провулок Галицький, 3, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в загальній сумі 13 736,80 Євро, що еквівалентно 154 859,06 грн.

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1 представника, довіреність № 1-11-8264 від 12.04.2011р.

Відповідача: ОСОБА_2. представника, довіреність б/н від 22.06.2011 року.

Третьої особи: не прибув.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариств "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління, вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 13 751,78 євро, що еквівалентно 156 205, 09 грн. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі залучено ОСОБА_3, АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- 12.12.2007 року між Банком та третьою особою (Позичальником) укладено Кредитний договір №39/2007-МКМ, на виконання умов якого Банк взяв на себе зобовязання надати Позичальнику (третій особі) кредитні кошти в сумі 12 500 Євро, на споживчі потреби, строком по 12 грудня 2011 року включно, зі сплатою за користування Кредитом відсотків з розрахунку 12,9% річних, а Позичальник зобовязався використовувати кредит на передбачені Договором цілі та, відповідно до цього Договору (графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування Кредитом, а у випадках передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодувати Банку збитки;

- позичальник (третя особа), всупереч умов Кредитного договору, отримавши кошти у тимчасове користування не виконує взятих на себе договірних зобовязань щодо погашення тіла кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, що відповідно до положень ЦК України, та умов договору дає право Банку ставити вимогу про дострокове повернення наданого кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за договором (п.п.4.1.4-4.1.5 Договору);

- станом на 23.05.2011 року заборгованість Позичальника (третьої особи) становить 13751,78 євро, що еквівалентно 156 205,09грн., в тому числі: 9 011,56 євро (102361,40грн.) за основною сумою кредиту; 3423,77 євро (38 890,26грн.) заборгованість по відсотках; 96,81 євро (1 099,65грн.) пеня за несвоєчасно погашені відсотки; 800,25 євро (9089,95грн.) пеня за несвоєчасно погашений кредит та 419,39 євро (4763,80грн.) штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків.

- у забезпечення виконання зобовязань по Кредитному договору №39/2007- МКМ від 12.12.2007 року між Банком та ТзОВ "ММ" ЛТД (поручителем), укладено договір поруки від 12.12.2007 року, згідно з яким ТзОВ "ММ" ЛТД поручилось перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором №39/2007-МКМ від 12.12.2007р.;

- п.2.1 Договору поруки, сторони передбачили право Кредитора (Банку) вимагати від Поручителя виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником зобовязання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані.

Таким чином, вважає, що у Банку є право на задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості Позичальника (третьої особи) за Кредитним договором шляхом стягнення даного боргу із Поручителя відповідача у справі.

В підтвердження викладеного надано: кредитний договір № 39/2007 МКМ від 12.12.2007 р.; заяву на видачу готівки № NL-7 від 12.12.2007 р.; банківські виписки по рахунках позичальника, договір поруки б/н від 12.12.2007 р.; претензії № 2/1-5911 від 07.10.2010р. та № 2/1-1470 від 18.04.2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:30 год. 20.06.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 16:10 год. 04.07.2011 р., до 10:10 год. 03.08.2011р. та, відповідно, до 10:40 год. 17.08.2011р.

Строк вирішення спору продовжено до 18.08.2011 року, в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 04.07.2011 року.

12.08.2011 р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою про уточнення позовних вимог за вих. № 2/1-3371 від 12.08.2011 р., згідно якої ПАТ КБ "Надра" зменшує заявлену до стягнення з відповідача суму пені та збільшує заявлену до стягнення суму нарахованих відсотків за користування кредитом (станом на 12.08.2011р.), а саме просить стягнути з відповідача 9 011,56 євро, що еквівалентно 101 590,02 грн. заборгованості по кредиту; 3 943,70 євро, що еквівалентно 44 458,51 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 29,85 євро, що еквівалентно 336,50 грн. пені за порушення строків оплати відсотків; 270,23 євро, що еквівалентно 3 046,38 грн. пені за порушення строків погашення кредиту; 481,46 євро, що еквівалентно 5 427,64 грн. штрафу (докази надіслання заяви про уточнення позовних вимог відповідачу та третій особі в матеріалах справи).

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача про зменшення заявлених позовних вимог, як таку, що подана, у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є: стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 13 736,80 євро, що еквівалентно 154 859,06 грн., з яких: 9 011,56 євро, що еквівалентно 101 590,02 грн. - заборгованість по кредиту; 3 943,70 євро, що еквівалентно 44 458,51 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 29,85 євро, що еквівалентно 336,50 грн. - пеня за порушення строків оплати відсотків; 270,23 євро, що еквівалентно 3 046,38 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту; 481,46 євро, що еквівалентно 5 427,64 грн. - штраф.

В судове засідання 17.08.2011 року представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням заяви № 2/1-3371 від 12.08.2011 р. про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.08.2011р. прибув, пояснення, викладені ним у долученому до матеріалів відзиві на позов, підтримав в повному обсязі, а саме: позовні вимоги визнає частково,- 1/2 ціни позову. Вважає, що оскільки кредитними коштами безпосередньо користувався позичальник - ОСОБА_3 і саме внаслідок несплати останнім коштів згідно кредитних зобов'язань виник даний спір, тому для погашення заборгованості у першу чергу слід звертати стягнення на майно, яке є у володінні позичальника, а відповідальність товариства, як поручителя, за кредитним договором може наступити лише у випадку недостатності отриманих Банком від реалізації майна боржника коштів. Разом з тим, наявність заявленої до стягнення суму боргу не заперечує. Окрім того, просить суд, в порядку ст. 83 п.6 ГПК України, зменшити суму заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду у даній справі терміном на 9 місяців.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, документів які витребовував суд в ухвалах від 03.06.2011р., від 20.06.2011 року, від 04.07.2011р., від 03.08.2011р. не надав, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень відповідних ухвал суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

12 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Надра" (докази правонаступництва в матеріалах справи), - Банком, з однієї сторони, та ОСОБА_3, жителем АДРЕСА_1 - Позичальником, з другої сторони, укладено Кредитний договір № 39/2007-МКМ, за умовами якого Банк видає Позичальнику кредитні кошти в сумі 12 500 Євро, на споживчі потреби, строком по 12 грудня 2011 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 12,9% річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році (р. 1 Договору).

Надання кредиту проводиться шляхом видачі Позичальнику готівки через касу Банку, або перерахування коштів за реквізитами, вказаними Позичальником, або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на Позичальника (р.2).

Відповідно до п.п.4.1.1-4.1.2.2 п. 4.1 р. 4 Договору, повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків за користування Кредитом здійснюється на рахунок №29095800002509 в філії ВАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ, згідно з Графіком повернення Кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього Договору. Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком починаючи з дати надання Кредиту, відсотки за користування Кредитом встановлюються у розмірі 12,9% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з Графіком. У випадку прострочення виконання зобовязання у відношенні повернення Кредиту у строк, обумовлений у п.4.1.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом або його частини, у розмірі 25,8 % річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. Повернення Кредиту та сплата відсотків здійснюється Позичальником шляхом внесення готівки в касу Ланку, або шляхом безготівкового переказу.

Згідно р. 6 Договору, Позичальник зобовязався використовувати кредит на передбачені Договором цілі. Відповідно до Договору (графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування Кредитом, а у випадках передбачених цим договором сплатити неустойку та відшкодувати завдані Банку збитки.

Згідно п.12.2 р. 12 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Позичальником своїх зобовязань за цим договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Оцінивши умови укладеного між сторонами Кредитного договору, суд приходить до висновку, що між позивачем та третьою особою виникло зобовязання, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 цього ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №39/2007-МКМ від 12.12.2007р. Позивач свої зобовязання перед Позичальником виконав належним чином. Зокрема, видача Позичальнику (третій особі) кредитних коштів в суму 12 500,00 Євро (92 617 грн.) підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією заяви на видачу готівки №NL-7 від 12.12.2007 року.

Факт отримання кредиту в зазначеній сумі належним чином доведений та Позичальником не оспорений.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) виконання боржником обов'язку, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, Позичальник ОСОБА_3 всупереч договірним умовам, зобовязання щодо вчасного повернення чергової частини кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом у встановлених розмірах та строках виконував неналежним чином, суму кредиту та відсотки за користування кредитом сплатив частково, внаслідок чого станом на 12.08.2011 року утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 7719,95 Євро та по процентах за користування кредитом в сумі 1909,34 Євро (належним чином засвідчені банківські виписки з рахунку позичальника та виписка з рахунку погашення заборгованості позичальником в матеріалах справи).

П.п.4.1.5 п. 4.1 р. 4 Договору Сторони погодили, що у випадку виникнення у Позичальника прострочення сплати відсотків за користування Кредитом згідно з Графіком за будь-який період, а також у випадку порушення Заставодавцем будь-якої умови договору застави, Банку має право достроково витребувати наданий Позичальнику Кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту Банк письмово сповіщає Позичальника.

Відповідно до п.п.6.1.4 п. 6.1 р. 6 Договору, у випадку, передбаченому п.4.1.5 Договору, Позичальник зобовязаний достроково повернути кредит та сплатити нараховані відсотки, в тому числі за рахунок заставного майна.

У звязку із неналежним виконання Позичальником умов Кредитного договору, 11.10.2010р. та 18.04.2011 року Банк звертався до Позичальника (третьої особи) з Претензіями № 2/1-5911 та, відповідно, № 2/1-1469 про виконання зобовязань за Кредитним договором. Однак, дані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, згідно розрахунку Банку, станом на 12.08.2011 року заборгованість Позичальника ОСОБА_3 згідно Кредитного договору №39/2007-МКМ від 12.12.2007 року по тілу кредиту становить 9 011,56 євро, що еквівалентно 101 590,02 грн. (в т.ч. 7719,95 євро прострочена заборгованість та 1 291,61 Євро сума кредиту, яка стягується достроково) та по відсотках 3 943,70 євро, що еквівалентно 44 458,51 грн. (в т.ч. 1909,34 євро прострочених).

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28.07.2011 року у справі №2-5088/11, яке вступило в законну силу, позовні вимоги ПАТ Комерційного банку "Надра", в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління задоволено повністю та солідарно стягнуто з ОСОБА_3 Позичальника, ОСОБА_5. поручителя, ОСОБА_6 поручителя заборгованість за Кредитним договором №39/2007-МКМ від 12.12.2007, розмір якої склав 13 751,78 євро, що еквівалентно 156 205,09 грн., в т. ч.: 9011,56 євро заборгованість по кредиту, 3423,77 євро заборгованість про відсотках, 96,81 євро пеня за несвоєчасно погашені відсотки, 800,25 євро пеня за несвоєчасно погашений кредит, 4763,80 євро штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків.

В силу ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача заборгованість третьої особи (Позичальника по Кредитному договору) в частині неповернення "тіла" кредиту в сумі 7719,95 євро, відсотків за користування кредитом в сумі 3 943,70 євро, в т.ч. прострочених 1909,34 євро, а також правомірність вимоги щодо дострокового стягнення суми кредиту в розмірі 1291,61 євро.

При цьому, доказів протилежного, в тому числі погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором, Позичальником (третьою особою) суду не надано, а судом не здобуто.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що виконавчий лист на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі №2-5088/11 ще не видавався та, відповідно, до виконання позивачем не пред'являвся.

Окрім того, позивач стверджує, що за Позичальником рахується заборгованість по пені в загальній сумі 300,08 євро, що еквівалентно 3 382,88 грн. (з врахуванням поданих позивачем та прийнятих судом уточнень позовних вимог від 12.08.2011р.), в т.ч. 270,23 євро, що еквівалентно 3046,38 грн. пеня за порушення строків погашення кредиту та 29,85 євро, що еквівалентно 336,50 грн. - пеня за порушення строків оплати відсотків, нарахована за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. та заборгованість по штрафу за порушення термінів погашення кредиту та відсотків в сумі 481,46 євро, що еквівалентно 5 427,64 грн.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами укладеного договору, зокрема п.п.9.1-9.2 р. 9, сторони встановили відповідальність Позичальника у разі порушення строків сплати відсотків за користування Кредитом та строків повернення кредиту у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, п.9.3 р. 9 Договору, сторони передбачили, що за порушення строків повернення Кредиту та/чи сплати відсотків за користування Кредитом Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у Графіку і визначених на дату прострочення.

Судом встановлено, що Позичальником повернення Кредиту та погашення нарахованих відсотків за користування Кредитом здійснена не в повному обсязі та з порушенням визначених графіком строків оплати(банківські виписки з рахунку позичальника та виписка з рахунку погашення заборгованості в матеріалах справи), а тому, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені в загальній сумі 300,08 євро, що еквівалентно 3 382,88 грн. (з врахуванням поданих позивачем та прийнятих судом уточнень позовних вимог від 12.08.2011р.), в т.ч. 270,23 євро, що еквівалентно 3046,38 грн. пеня за порушення строків погашення кредиту та 29,85 євро, що еквівалентно 336,50 грн. - пеня за порушення строків оплати відсотків за визначений позивачем період, оскільки остання обрахована позивачем за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. (6-ть місяців), що відповідає ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та штрафу за порушення термінів погашення кредиту та відсотків в сумі 481,46 євро, що еквівалентно 5427,64 грн.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, суд вважає правомірними, обґрунтованими та документально підтвердженими доводи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ, в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління, м. Тернопіль щодо існування у ОСОБА_3 станом на 12.08.2011р. згідно кредитного договору № 39/2007-МКМ заборгованості в загальній сумі 13 736,80 євро, що еквівалентно 154 859,06 грн., з яких: 9 011,56 євро, що еквівалентно 101 590,02 грн. - заборгованість по кредиту; 3 943,70 євро, що еквівалентно 44 458,51 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 29,85 євро, що еквівалентно 336,50 грн. - пеня за порушення строків оплати відсотків; 270,23 євро, що еквівалентно 3 046,38 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту та 481,46 євро, що еквівалентно 5 427,64 грн. - штраф.

Ч. 2 р. 2 Кредитного Договору Сторони передбачили, що надання Кредиту відбувається лише за умови надання Позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобовязань по цьому Договору.

12 грудня 2007 року, з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за Кредитним договором № 39/2007-МКМ від 12 грудня 2007 року, між Банком (Кредитором) та ТзОВ "ММ" ЛТД (Поручителем) укладено Договір поруки, за умовами якого (п.п.1.1 р. 1) ТОВ "ММ" ЛТД поручилось перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_3 (Позичальником) взятих на себе зобовязань, що витікають Кредитного договору №39/2007-МКМ від 12.12.2007р., в тому числі:

-повернення до 12.12.2011 року кредиту в сумі 12 500 Євро;

-сплати відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,9 % річних, із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360);

-сплати можливих штрафних санкцій (штрафу, пені).

Згідно п. 1.2 р. 1 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі; Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

У відповідності до п. 1.3 р. 1 договору поруки, відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини Зобов'язань, так і при невиконанні Позичальником зобов'язань в цілому.

Як визначається в п. 1.4 р. 1 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

У п. 2.1 р. 2 договору поруки передбачено, що Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання Зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання Позичальником Зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання Позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно п. 2.2 р. 2 договору поруки, Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора" про невиконання Позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання Поручителем.

П.п. 3.1 п.3 Договору поруки сторони встановили, що Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобовязань по цьому Договору, виплачує Кредитору пеню від загальної суми заборгованості Позичальника по Кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобовязання Поручителя погасити заборгованість Позичальника.

У відповідності до п. п. 5.2, 5.3 р. 5 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його належного оформлення Сторонами; дія цього договору закінчується належним виконанням Позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням "Поручителем" своїх зобов'язань згідно з умовами цього договору.

18.04.20011 року Банк надіслав на адресу Відповідача претензію №2/1-1470, в якій повідомив останнього, що станом на 22.03.2011 року, у звязку із невиконанням Позичальником умов кредитного договору №39/2007-МКМ, заборгованість перед банком становить 13 241,53 євро та просив відповідача, як поручителя, погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк (належним чином засвідчена копія фіскального чеку №7786 від 18.04.2011 року знаходиться в матеріалах справи).

Однак, відповідачем дана вимога залишена без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Як вже зазначалось вище, заборгованість ОСОБА_3 (третьої особи) за Кредитним договором №39/2007-МКМ від 12.12.2007 року в загальній сумі 13 751,78 євро, що еквівалентно 156 205,09 грн., в т. ч.: 9011,56 євро заборгованість по кредиту, 3423,77 євро заборгованість про відсотках, 96,81 євро пеня за несвоєчасно погашені відсотки, 800,25 євро пеня за несвоєчасно погашений кредит, 4763,80 євро штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків вже була предметом судового розгляду у Тернопільському міськрайонному суді і дані кошти на користь Банку стягнуто з Позичальника (рішення суду набрало законної сили).

Проте на думку суду, наявність рішення суду про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту. Наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника фізичної особи не є перешкодою для предявлення окремого позову до поручителя.

Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обовязкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Окрім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем (заставодавцем, іпотекодавцем, поручителем тощо) за відповідним договором, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин (затверджене суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, 2010р.).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Судом встановлено, що станом на день розгляду спору в суді зобовязання за Кредитним договором №39/2007-МКМ від 12.12.2007 року Позичальником в добровільному чи примусовому порядку не виконано.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судове засідання третя особа не прибула, не заперечила належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надали суду доказів добровільної та своєчасної сплати боргу.

Таким чином, враховуючи, що Позичальник на день розгляду справи не надав суду доказів належного виконання зобовязань перед позивачем за Кредитним договором № 39/2007-МКМ від 12.12.2007р. в загальній сумі 13 736,80 євро, що в гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу НБУ, становить 154 859,06 грн., а тому, згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України, слід вважати, що за ним рахується заявлений до стягнення борг, а отже є усі правові підстави для стягнення даних коштів з відповідача, як Поручителя, з метою забезпечення належного виконання Позичальником (третьою особою по справі) зобовязань за Кредитним договором № 39/2007-МКМ від 12.12.2007р.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Під розстрочкою виконання рішення слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, який визначається господарським судом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Окрім цього, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

З відзиву на позов вбачається, що підставою для відстрочки виконання судового рішення відповідач вважає важке фінансове становище на підприємстві, яке виникло внаслідок зменшення обємів виконуваної ним роботи.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про розстрочку виконання рішення зобовязана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.

Фактично ж обставини, на які відповідач посилається, а саме: важке фінансове становище на підприємстві та зменшення обємів виконуваної ним роботи не є виключними, а лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у звязку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Окрім того, зазначені обставини мають вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших субєктів підприємницької діяльності, а допущена позичальником (третьою особою), за яку поручився відповідач, заборгованість та невиконання ним своїх договірних зобовязань має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану ним діяльність.

Окрім того, слід відмітити, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

З аналізу наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку про відсутність в даному випадку підстав, встановлених ст. 83 ГПК України для розстрочки виконання рішення суду у даній справі на 9 місяців.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що сторони в процесі виконання рішення господарського суду не позбавлені права звернутись до суду в порядку ст. 121 ГПК України із відповідною заявою, підтвердженою відповідними доказами.

Щодо заявленого відповідачем та підтриманого в судовому засіданні його повноважним представником клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, суд відзначає наступне:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на наведене, враховуючи, що застосування санкцій у розмірах нарахованих позивачем не є надмірно великим порівняно із сумою боргу, що термін прострочення виконання грошового зобовязання є значним, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами доводів про те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, не надав доказів збиткової діяльності підприємства, клопотання останнього про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій судом відхиляється.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 548 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. відшкодовуються позивача за рахунок відповідача. Сплачене позивачем при зверненні до суду з даним позовом державне мито в сумі 13,46 грн. поверненню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 29, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ" ЛТД, провулок Галицький, 3, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 22601881) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ (ідентифікаційний код 20025456) в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління, вул. Замкова, 6, м. Тернопіль ідентифікаційний код 25748024):

-9 011,56 євро, що еквівалентно 101 590,02 грн. заборгованості по кредиту;

-3 943,70 євро, що еквівалентно 44 458,51 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом;

-29,85 євро, що еквівалентно 336,50 грн. пені за порушення строків оплати відсотків;

-270,23 євро, що еквівалентно 3 046,38 грн. пені за порушення строків погашення кредиту;

-481,46 євро, що еквівалентно 5 427,64 грн. штрафу;

-1 548,59 грн. державного мита;

-236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 22.08.2011р.), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7659

СуддяІ.М. Гирила