Рішення № 18121616, 17.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2011 р.Справа № 8/52/5022-887/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Т. Шевченка, 18, м. Київ, в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, 46003

про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 011, 65 грн.

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульта відділу правового забезпечення, довіреність № 249 від 30.06.2011р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку, надання в користування каналів кабельної каналізації та експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку в загальній сумі 4 045,96грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг електрозвязку №023 від 11.02.2008р., Договором про надання в користування каналів кабельної каналізації №123 від 16.08.2004р. та Договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд звязку № 170 від 16.08.2004р., зокрема в частині своєчасного проведення розрахунків за надані послуги, у звязку з чим за період з листопада місяця 2010 року по травень місяць 2011 року (включно) утворилась заборгованість в сумі 3 858 грн. 44 коп., на яку відповідно до умов укладених договорів та вимог чинного законодавства нараховано 102,94грн. інфляційних нарахувань, 23,50грн. -3% річних та 60,68грн. пені, які позивач і просив стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: Договір про надання послуг електрозвязку №023 від 11.02.2008р.; Договір про надання в користування каналів кабельної каналізації №123 від 16.08.2004р.; Договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд звязку №170 від 16.08.2004р.; гарантійний лист відповідача про сплату боргу; карточку обліку розрахунків за надані послуги, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:30 год. 11.07.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено у звязку із неявкою відповідача та неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів до 11:00 год. 03.08.2011 та, відповідно, до 10:50 год. 17.08.2011 року.

04.08.2011 р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою про уточнення позовних вимог за вих. № 18-09/569 від 04.08.2011 р., згідно якої ПАТ "Укртелеком" відмовляється від стягнення з відповідача пені в розмірі 34, 31 грн., нарахованої після порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", а відтак просить стягнути з відповідача 3 858, 84 грн. заборгованості за послуги електрозв'язку, надання в користування каналів кабельної каналізації та експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку, 23, 50 грн. 3 % річних, 102, 94 грн. інфляційних нарахувань та 26, 37 грн. пені.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача про зменшення заявлених позовних вимог, як таку, що подана, у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є: стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 4011, 65 грн., з яких: 3 858, 84 грн. - заборгованість за послуги електрозв'язку, надання в користування каналів кабельної каналізації та експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку, 23, 50 грн. 3 % річних, 102, 94 грн. інфляційних нарахувань та 26, 37 грн. пені.

В судове засідання 17.08.2011 року повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 18-09/569 від 04.08.2011 р., підтримав повністю, на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2011 року надав витребовувані судом документи.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень відповідних ухвал суду.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача в судових засіданнях, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

11 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", правонаступником якого є позивач (належним чином засвідчена копія витягу із статуту знаходиться в матеріалах справи), як Підприємством звязку, з одного боку, та ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", як Споживачем, з іншого боку, укладено Договір про надання послуг електрозвязку № 023, п. 2.1 р. 2 якого визначено, що Підприємство зв'язку зобовязане забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг телефонного звязку.

П. 4.1 р. 4 даної угоди визначено, що послуги, які надаються Підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. р. 4 Договору № 023).

Додатком № 4 до Договору сторони передбачили за якими саме телефонами будуть надаватись послуги.

П.п. 7.1, 7.2 р.7 Договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє пять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то він вважається дійсним на той же термін.

Також, 16 серпня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг, як Укртелекомом, правонаступником якого є позивач (належним чином засвідчена копія витягу із статуту знаходиться в матеріалах справи), з одного боку, та ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", як Споживачем, з іншого боку, укладено договір про надання в користування каналів кабельної каналізації за № 123 (далі Договір № 123), у відповідності до умов якого Укртелеком надає Споживачу в користування канали кабельної каналізації, відповідно до узгодженої схеми організації звязку (п. 1.1 р. 1 Договору).

Додатком № 1 до Договору № 123 сторонами погоджено тариф на оплату оренди 1 км кабельної каналізації в розмірі 13, 63 грн. та, відповідно, встановлено суму до сплати Споживачем за оренду каналів кабельної каналізації щомісяця в розмірі 3, 65 грн.

П.п. 8.1-8.2 р. 8 Договору № 123 сторони встановили, що останній набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє протягом одного року. Сторони зобовязані протягом 20 днів з моменту завершення терміну дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним. Якщо від будь якої із Сторін не надійде вимога про перегляд Договору у звязку із закінченням терміну його дії, вважати Договір продовженим на той самий термін.

Договір не втрачає чинності в разі зміни реквізитів Сторін, їх установчих документів, а також зміни організаційно-правової форми тощо (п. 10.5 р.10 Договору № 123).

Враховуючи, що правовідносини сторін по Договору № 123 продовжують тривати і на даний час, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії договору сторонами пролонговано та він є чинним.

Окрім того, 16 серпня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг, правонаступником якого є позивач (належним чином засвідчена копія витягу із статуту знаходиться в матеріалах справи), як Виконавцем, з одного боку, та ПМП "Тернопільська фірма "Будівельник", як Споживачем, з іншого боку, укладено договір на експлуатаційно - технічне обслуговування засобів та споруд звязку № 170 (далі Договір № 170), у відповідності до умов якого Споживач доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання здійснювати експлуатаційно - технічне обслуговування засобів та споруд звязку Споживача, зазначених в додатку № 1 до цього Договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній звязку (додаток № 2). Експлуатаційно - технічне обслуговування за цим Договором включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів та споруд звязку Споживача у справному стані шляхом здійснення ремонтно будівельних робіт і забезпечення їх ефективного функціонування (Р. 1 Договору).

П.п. 8.1-8.2 р. 8 Договору № 170 сторони встановили, що останній набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє протягом одного року. Сторони зобовязані протягом 20 днів з моменту завершення терміну дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним. Якщо від будь якої із Сторін не надійде вимога про перегляд Договору у звязку із закінченням терміну його дії, вважати Договір продовженим на той самий термін.

Договір не втрачає чинності в разі зміни реквізитів Сторін, їх установчих документів, а також зміни організаційно-правової форми тощо (п. 10.5 р.10 Договору № 170).

Враховуючи, що правовідносини сторін по Договору № 170 продовжують тривати і на даний час, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії договору сторонами пролонговано та він є чинним.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. ст. 901, 903 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. п. 3.2.8 п. 3.2 р. 3 договору № 023 від 11.02.2008 р., п. п. 2.2.1 п. 2.2 р. 2 Договору №123 та п. п. 2.1.4 п. 2.1 р. 2 Договору № 170, відповідач зобовязався вчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону, вчасно проводити оплату за надання в користування каналів кабельної каналізації, а також вчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги звязку.

Згідно п.п. 4.2, 4.6 р. 4 договору № 023, споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою авансовою системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати послуги. Споживач для одержання послуг електрозвязку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п. 3.1. р. 3 Договору № 123, плата за надання місця у кабельній каналізації Укртелекому вноситься Споживачем після отримання узгодженої проектної документації згідно з рахунком Укртелекому відповідно до діючих тарифів.

Плата за використання каналу кабельної каналізації вноситься Споживачем щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за поточним на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 5-го числа наступного місяця. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати (п. 3.2 р. 3 Договору № 123).

Відповідно до п. 3.1 р. 3 Договору № 170, вартість технічного обслуговування засобів звязку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозвязку за договірною ціною. Споживач зобовязаний щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5-го числа згідно з вимогами законодавства.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договорів, відповідач не виконував своїх зобовязань в повному обсязі та не проводив розрахунків за отримані послуги у строки та порядку, що визначені розділом 4 Договору № 023, розділом 3 Договору №123 та розділом 3 Договору № 170, внаслідок чого станом на 20.06.2011р. заборгованість відповідача складає 3 858 грн. 44 коп.

Вказане, серед іншого, підтверджується даними карточками обліку розрахунків за надані послуги електрозвязку та доступу до мережі Інтернет; розрахунком суми боргу за надані послуги та не спростовано відповідачем у справі належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зі сторони позивача зобовязання за Договором № 023 від 11.02.2008 року, Договором № 123 від 16.08.2004 року та Договором № 170 від 16.08.2004 року виконувались в повному обсязі, однак відповідачем, всупереч згаданих приписів закону, положень договорів неналежно виконано обовязки по оплаті за отриманих послуг електрозв'язку, наданих в користування каналів кабельної каналізації та експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку.

В судове засідання відповідач не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, суд визнає обґрунтованими, правомірними та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" 3 858 грн. 44 коп. основного боргу за надані протягом листопада місяця 2010 року травня місяця 2011 року (включно) послуги електрозвязку згідно договору № 023 від 11.02.2008р., надані в користування каналів кабельної каналізації згідно Договору № 123 від 16.08.2004 р. та експлуатаційно технічне обслуговування засобів та споруд звязку за Договором № 170 від 16.08.2004 р.

Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано 3% річних за період з 21.01.2011р. по 20.06.2011р. в сумі 23,50 грн. та інфляційні втрати за період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р. в сумі 102,94 грн.

Судом проведено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 102 грн. 91 коп. інфляційних нарахувань та 23 грн. 48 коп. 3% річних.

Позов в частині стягнення 0,03 грн. інфляційних нарахувань та 0,02 коп. 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки в даній частині заявлений безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання (в тому числі у вигляді неустойки (пені) вчиняється в письмовій формі.

П. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

У відповідності до п.п. 5.8. р. 5 Договору № 023, у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

П. 4.1 Договору № 123 та п. 4.1 Договору № 170 передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цих Договорів в порядку, передбаченому законодавством. За порушення термінів сплати, передбачених цими Договорами, винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 21.01.2011р. по 25.04.2011р. згідно договорів № 023 від 11.02.2008 р., № 123 від 16.08.2004 р. та № 170 від 16.08.2004 р. нараховано 26, 37 грн. пені.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 26 грн. 35 коп., нарахованої в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 21.01.2011 р. по 25.04.2011 р. за прострочення оплати за надані послуги такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та Закону України "Про телекомунікації".

Позовні вимоги в частині стягнення 0, 02 грн. пені заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 р. порушено провадження у справі № 8/Б-5022/1319/2011 про банкрутство Приватного підприємства “Тернопільська фірма "Будівельник" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно законодавства (крім випадків, передбачених п. 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон № 2343-ХІІ)); нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІ під терміном “грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону № 2343-ХІ грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами, а до порушення справи - конкурсними вимогами. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст.. 12 Закону № 2343-ХІ.

В силу ч.1 ст. 14 Закону № 2343-ХІ, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарські суди повинні у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

З огляду на зазначене, конкурсні вимоги кредиторів до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство та поточні вимоги кредиторів до визнання боржника банкрутом підлягають розгляду у порядку позовного провадження, поза межами справи про банкрутство.

Суд відзначає, що станом на день розгляду даного спору в суді провадження у справі 8/Б-5022/1319/2011 про банкрутство Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30066909) триває (підготовче засідання, яке було призначене ухвалою господарського суду від 26.04.2011р. на 16 годин 12 травня 2011 року не відбулося у звязку із оскарженням ухвали від 26.04.2011р. до апеляційної, а згодою до касаційної інстанції. Матеріали справи станом на 17.08.2011р., згідно бази діловодства, до господарського суду Тернопільської області із Вищого господарського суду України не повернулись).

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, предметом судового розгляду є клопотання позивача про відшкодування за рахунок відповідача, в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрат в сумі 23,80грн., сплачених позивачем за виготовлення довідки щодо знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку позивача, сплачені товариством кошти належать до інших витрат, повязаних з розглядом справи, які згідно ст. 44 ГПК України є частиною судових витрат, а тому є всі підстави для стягнення даної суми з відповідача.

В силу вимог ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (на яке, серед іншого посилається позивач) зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума по оплаті за довідку про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України не відноситься до інших витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки зазначена довідка є доказом у справі згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України, витребувана з метою оцінки правомірності предявлення позову до неліквідованої юридичної особи, у звязку з чим вимоги про стягнення з відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України 23,80 грн., як судових витрат, понесених позивачем по розгляду даної справи, судом відхиляються за необґрунтованістю.

Окрім того, слід відзначити, що обставина місцезнаходження відповідача підлягала з'ясуванню заявником на момент предявлення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст..ст. 1, 2, 4, 12, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30066909) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" вул. В. Чорновола,1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 01188052):

3 858 грн. 84 коп. основного боргу;

23 грн. 48 коп. 3% річних;

102 грн. 91 коп. інфляційних втрат;

26 грн. 35 коп. пені;

338 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. В задоволенні решта частини позову - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "19" серпня 2011р.), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7639

СуддяІ.М. Гирила