Рішення № 18121590, 11.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.Справа № 15/1/5022-219/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Концерну "Військторгсервіс", вул. Молодогвардійська, 28а, м. Київ в особі Філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", вул. Шевченка, 78, м. Львів

до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 27.071,89 грн. основного боргу, 1.691,99 грн. пені, 436,97 грн. 3 % річних

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_2, довіреність №94 від 27.12.10р.;

відповідача:підприємець ОСОБА_1

Суть справи:

Концерн "Військторгсервіс", вул. Молодогвардійська, 28а, м. Київ в особі Філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", вул. Шевченка, 78, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 27.071,89 грн. основного боргу, 1.691,99 грн. пені, 436,97 грн. 3 % річних.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач в судовому засіданні 30.03.2011р. подав суду доповнення до позовної заяви № 201 від 25.03.2011р. та просить суд: 1. стягнути з відповідача 27.071,89 грн. основного боргу, 1.691,99 грн. пені, 436,97 грн. 3 % річних; 2. Розірвати договір оренди приміщення № 6/ч від 01.12.2003р..

Суд, розглянувши доповнення до позовної заяви, приймає їх, як такі що подані у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 04.09.2008р. нежитлова будівля, в якій знаходилося орендоване ним приміщення, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_3 було продано позивачем громадянину ОСОБА_4. На підтвердження даного факту відповідач також надав суду витяг з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, у відповідності до якого власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2, є ОСОБА_4. Також просить суд звернути увагу на те, що про продаж орендованого ним приміщення та про зміну власника його ніхто не повідомляв. Також повідомив, що договір на підставі рішення Чортківського Районного суду Тернопільської області від 16.10.2009р. яке вступило в законну силу 26.10.2009р. розірвано, однак звертає увагу суду на те, що свідоцтво на право власності не скасовано і відповідний запис у реєстрі прав власності також не скасований і на даний час ОСОБА_4 здійснює заходи щодо реалізації даного приміщення. Також зазначив, що у звязку із зміною власника приміщення неодноразово направляв позивачу листи з пропозицію розірвання договору оренди, однак відповіді не отримав.

Представник позивача заперечив щодо доводів відповідача та зауважив, що спірне приміщення належить Концерну "Військторгсервіс", а яким чином ОСОБА_4 здійснив переоформлення приміщення йому не відомо.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобовязання, одним з видів якого є майново-господарське зобовязання (цивільно-правове), виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобовязань є договори та інші правочини.

Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, до яких застосовуються загальні положення про зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2003р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" (Орендодавець) та Фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6/ч, за умовами якого Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно кафе "Політ", загальною площею 169,7 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на 1 поверсі, що знаходиться на балансі Тернопільського військового торгу № 49, вартість визначена відповідно до звіту про експертну оцінку обєкту оренди і становить 103.349 грн. (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 1.2. договору, майно передається в оренду для організації: 71,6 м2 для магазину "Меблі" та 98,1 м2 для їдальні громадського харчування.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі майна (п. 2.1. договору).

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.12.2004р., який підписаний повноважними представниками сторін, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду не житлове приміщення загальною площею 169,7 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2003р. 794,10 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п. 3.2. договору).

Наказом Міністра оборони України від 05.04.2007р. "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" припинено діяльність державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", код 07797378, реорганізованого шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс" (п. 1 Наказу). Пунктом 2 зазначеного наказу визначено Концерн "Війскторгсервіс" правонаступником майнових прав та обовязків державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Пунктом 10.1. договору, сторони погодили, що цей договір укладено на 1 рік, що діє з 01.12.2003р. до 01.12.2004р. включно.

У разі відсутності зави однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором (п. 10.7 договору).

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобовязання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 15.12.2009р. звернувся до позивача з листом про розірвання договору оренди у звязку із зміною власника, що підтверджується фіскальним чеком № 5663, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, та направив на адресу позивача акт приймання-передачі.

Враховуючи, що умовами договору оренди передбачено пролонгацію його дії щорічно терміном на один рік за відсутності заяви будь-якої сторони угоди протягом місяця після закінчення дії договору, що відбулося востаннє з 01.12.2008р. по 01.12.2009р., звернення відповідача з листом про розірвання договору, який надіслано позивачу 15.12.2009р., свідчить, у відповідності до п. 10.7, про припинення дії договору з 01.12.2009р. у звязку з закінченням терміну, на який той укладався.

Підставою для зверненням з заявою про розірвання договору СПД ОСОБА_1 зазначив зміну власника приміщення.

Дані факти, як зазначив позивач досліджувалися при розгляді справи № 10/10-156, в ході розгляду якої було встановлено, що 04.09.2008 року між Державним господарським об'єднанням " Військторгсервіс " в особі начальника філії " Управління торгівлі Західного оперативного командування " та ОСОБА_4 , жителем м. Чортків Тернопільської області було укладено Договір купівлі-продажу , згідно умов якого Покупець (ОСОБА_4.) купляє нежитлову будівлю, торговий центр, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 1375,0 кв. м. за один мільйон чотириста двадцять тисяч шістсот гривень з ПДВ ).

Водночас в подальшому рішенням Чортківського районного суду у справі № 2-137/09 від 16.10.2009 року розірвано договір купівлі-продажу від 04.09.2008 року, укладений між державним господарським об'єднанням " Концерн " Військторгсервіс " та ОСОБА_4 Рішення вступило в законну силу.

Разом з тим, дане рішення в частині стягнення заборгованості по орендній платі не може бути преюдиційним для даної справи, оскільки стосується стягнення заборгованості за договором б/н від 01.12.2003р., укладений між сторонами у справі, за період з 2008 по 2009р.

При цьому заява СПД ОСОБА_1 про розірвання договору від 15.12.2009р. при розгляді даної справи не досліджувалася та стороною до матеріалів справи не долучалася.

Водночас заперечення позивача про відсутність реєстрації листа відповідача про розірвання договору в журналі вхідної кореспонденції не може слугувати належним доказом його ненадіслання.

Водночас суд вважає належним доказом звернення з таким листом наданий відповідачем касовий чек Чортківського відділення "Укрпошта", копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні, з якого вбачається, що даний лист направлений 15.12.2009р. УТ ЗОК Львів (Управління торгівлі Західного оперативного командування)

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, орендна плата може нараховуватися орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватися з нього в судовому порядку виключно за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди.

У відповідності до ст.. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

У звязку з зверненням відповідача 15.12.2009р. з заявою про розірвання договору в строк, визначений п. 10.7 договору, договір оренди від 01.12.2003р. припинив свою дію 01.12.2009р., а відтак припиненими слід вважати зобовязання відповідача (орендаря) зі сплати орендної плати поза межами дії договору, а саме за період, визначений позивачем у позовній заяві - з січня 2010р. по грудень 2010р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня 2010р. по грудень 2010р. суд вважає неправомірними.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення 1.691,99 грн. пені та 436,97 грн. 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу на підставі ст. 549 ЦК України та ч.2 ст.625 ЦК України, мають похідний характер від вимог про стягнення 27.071,89 грн. основного боргу, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди.

У відповідності до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця визначені ст. 783 ЦК України, зокрема наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Аналіз даних норм в їх сукупності вказує на те, що обрання такого способу захисту порушеного права як зміна господарського правовідношення (розірвання договору) можливе лише на час дії такого правовідношення (в даному випадку договору).

Враховуючи, що судом встановлено факт припинення договору оренди, укладеного між сторонами у справі, з 01.12.2009р., беручи до уваги, що позовні вимоги про розірвання правочину можуть стосуватися лише правочину діючого, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди приміщення № 6/ч від 01.12.2003р. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

3.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "19" квітня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська