Ухвала суду № 18121586, 28.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"28" березня 2011 р.Справа № 8/15/5022-329/2011

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі

Суддя Гирила І.М. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКАМ УКРАЇНА", вул. Богатирська, 11, М. Київ, 04209

до Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46020

про cтягнення заборгованості

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1 представника, довіреність № 152 від 17.11.2010р.

Відповідача: ОСОБА_2 представника, довіреність № 20 від 18.01.2011 року.

В судовому засіданні представникам сторін було розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІКАМ УКРАЇНА", вул. Богатирська, 11, м. Київ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 396 785, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки № 1-27/07/10 від 27.07.2010 р., зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого станом на день звернення до суду його заборгованість становила 350 500, 72 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 34 650, 24 грн. пені, 2 847, 28 грн. 3 % річних та 8 787, 19 грн. інфляційних нарахувань. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 396 785, 45 грн.

В підтвердження викладеного надано: копію Договору поставки № 1-27/07/10 від 27 липня 2010 року; копії видаткових накладних № 951 від 27.07.2010р., № 1109 від 20.08.2010р., № 1216 від 14.09.2010р., № 1400 від 12.10.2010р., № 1484 від 20.10.2010р., № 1485 від 20.10.2010р., № 1506 від 21.10.2010р., № 1628 від 08.11.2010р., № 1629 від 08.11.2010р., № 1783 від 25.11.2010р., № 1784 від 25.11.2010., № 1785 від 25.10.2010р., № 1837 від 03.12.2010р., № 1966 від 16.12.2010р., № 2048 від 28.12.2010р., № 2051 від 28.12.2010р., № 2052 від 28.12.2010р., № 2053 від 28.12.2010р., № 52 від 19.01.2011р. та інші документи, належним чином посвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15:35 год. 28.03.2011 р.

28.03.2011р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду з письмовим клопотанням від 28.03.2011р., підтриманим повноважним представником в судовому засіданні 28.03.2011р., про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, а саме предметом позову просить вважати стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 346 785,45 грн., в т.ч.: 300 500, 72 грн. основний борг, 34 650, 24 грн. - пеня, 2 847, 28 грн. - 3 % річних та 8 787, 19 грн. - інфляційні нарахування.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 346 785,45 грн., в т.ч : 300 500, 72 грн. основний борг, 34 650, 24 грн. - пеня, 2 847, 28 грн. - 3 % річних та 8 787, 19 грн. - інфляційні нарахування.

Разом з тим, в судовому засідання 28.03.2011 року представники сторін, в порядку ст. 78 ГПК України, звернулись до суду із заявою від 21.03.2011р. про затвердження мирової угоди від 21.03.2011 р., укладеної між ТОВ "СІКАМ УКРАЇНА" та ПП "Енергоконструкція", текст якої додається та припинення провадження у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

27 липня 2010 року між ТОВ "СІКАМ УКРАЇНА", як Постачальником, з однієї сторони, та ПП "Енергоконструкція", як Покупцем, з іншої сторони, був укладений договір поставки №1-27/07/10, за умовами якого Постачальник зобов'язався постачати товар у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору (п.1.1 Договору).

У розділах 2-4 Договору сторони погодили, що товар, вказаний в п. 1.2 Договору, поставляється Покупцю партіями згідно його письмової або усної заявки з переліком товарів та кількістю. Кожна партія товару передається згідно накладної, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості, кількість товару, ціна та вартість товару. Перехід права власності відбувається в момент отримання відповідної партії товару на складі транспортної організації та підписання квитанції про отримання, або при отриманні безпосередньо від представника Постачальника, з підписанням видаткової накладної.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №1-27/07/10 від 27 липня 2010р. позивач передав, а відповідач, згідно видаткових накладних № 951 від 27.07.2010р., № 1109 від 20.08.2010р., № 1216 від 14.09.2010р., № 1400 від 12.10.2010р., № 1484 від 20.10.2010р., № 1485 від 20.10.2010р., № 1506 від 21.10.2010р., № 1628 від 08.11.2010р., № 1629 від 08.11.2010р., № 1783 від 25.11.2010р., № 1784 від 25.11.2010., № 1785 від 25.10.2010р., № 1837 від 03.12.2010р., № 1966 від 16.12.2010р., № 2048 від 28.12.2010р., № 2051 від 28.12.2010р., № 2052 від 28.12.2010р., № 2053 від 28.12.2010р., № 52 від 19.01.2011р., прийняв товар на суму 400 500,72 грн.

Факт отримання товару представником відповідача в судовому засіданні 28.03.2011р. не заперечено та підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, довіреностями на отримання ТМЦ.

В силу р.4. Договору, ціна та вартість кожної партії товару вказується у рахунку на оплату та у видаткових накладних, що передаються з кожною партією товару. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Товар постачається Покупцю на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобовязання по оплаті вартості отриманого товару виконав лише частково на суму 100 000грн. і станом на день звернення до суду його заборгованість перед позивачем становила 300 500,72 грн., які позивач і просив стягнути в судовому порядку (з врахуванням поданих позивачем та прийнятих судом уточнень позовних вимог від 28.03.2011р.).

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 34 650,24 грн. пені за порушення строків оплати товару, нарахованої за період з 27.08.2010р. по 21.02.2011р., окремо по кожній поставці, з врахуванням дати поставки та терміну настання платежу.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 6.4. Договору сторони встановили, що за порушення строків сплати за товар Покупець виплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання Покупцем своїх зобовязань по оплаті.

Окрім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляційних втрат в розмірі 8 787,19 грн., а також - 3% річних в сумі 2 847,28 грн. за період з 27.08.2010р. по 21.02.2011р.

Разом з тим, в судове засідання 28.03.2011р. повноваженими представниками позивача та відповідача подана заява від 21.03.2011р. про затвердження укладеної між сторонами у даній справі мирової угоди від 21.03.2011р., текст якої додається, та за умовами якої відповідач ПП "Енергоконструкція" визнав та зобовязався протягом пяти днів з моменту затвердження судом мирової угоди погасити відповідачу заборгованість по Договору поставки в сумі 300 500, 72 грн., а також відшкодувати витрати по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 4203,86 грн. При цьому, сторони передбачили, що у разі належного виконання відповідачем умов мирової угоди позивач не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості по інфляційних витратах, пені та 3% річних за несвоєчасне проведення оплати в сумі 46 284,71 грн., нарахованих за період з 27.08.2010р. по 21.02.2011р. на суму заборгованості. У випадку невиконання, неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди сторони передбачили, що позивач має право на звернення до відділу державної виконавчої служби з вимогою примусового стягнення з відповідача, на підставі ухвали суду, коштів в загальній сумі 346 785,43 грн. та судових витрат в загальній сумі 4 203,86 грн.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що умови мирової угоди сторін викладаються в адресованому господарському суду письмових заявах , що долучаються до справи . Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами .

Розглянувши подану заяву та умови мирової угоди від 21.03.2011 р., суд встановив наступне:

- мирова угода від 21.03.2011 р. є укладеною та підписаною повноважними представниками обох сторін, директором товариства з обмеженою відповідальністю "СІКАМ УКРАЇНА" ОСОБА_3. та директором приватного підприємства "Енергоконструкція" ОСОБА_4.;

- текст мирової угоди не суперечить закону, не порушує прав та охоронюваних законів інтересів іншої сторони та стосується прав і зобовязань сторін, які є предметом судового розгляду у справі №8/15/5022-329/2011;

- мирова угода та її зміст свідчать про вільне волевиявлення на її укладення сторін, що її ініціювали та підписали.

В силу ч. 4 ст. 78, п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 78 ГПК України суд розяснив позивачу наслідки затвердження мирової угоди.

Згідно п.1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що мирова угода підлягає затвердженню в судовому порядку, а провадження у справі щодо стягнення з ПП Енергоконструкція" заборгованості в сумі 346 785,45 грн. припиненню, у відповідності до ч. 1 п. 7 ст. 80 ГПК України

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 78, п. 7 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Затвердити мирову угоду від 21 березня 2011 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІКАМ УКРАЇНА", вул. Богатирська, 11, м. Київ, ідентифікаційний код 34293243 (позивачем), в особі директора Дрьомова В. В., що діє на підставі Статуту та Приватним підприємством "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 21159437 (відповідачем), в особі директора ОСОБА_4., що діє на підставі статуту, про виконання зобовязань, що є предметом розгляду у господарському суді Тернопільської області по справі № 8/15/5022-329/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКАМ УКРАЇНА" до відповідача Приватного підприємства "Енергоконструкція", про стягнення заборгованості на загальну суму 346 785 грн. 45 коп., на наступних умовах:

Відповідач визнає позовні вимоги і сплачує на користь Позивача визначені цією Угодою грошові кошти протягом п'яти днів з моменту затвердження судом цієї Мирової угоди.

Відповідач зобов'язується погасити заборгованість по Договору поставки, яка становить 300 500 грн. 72 коп. (триста тисяч п'ятсот гривень сімдесят дві копійки), а також відшкодувати витрати по оплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 4 203 грн. 86 коп. (чотири тисячі двісті три гривні вісімдесят шість копійок) протягом п'яти днів з моменту затвердження судом цією Мирової угоди.

Погашення заборгованості по Договору поставки № 1-27/07/10 та відшкодування витрат по оплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи проводиться шляхом перерахування коштів Відповідачем на поточний рахунок Позивача у безготівкову вигляді.

Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання Відповідачем, не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості по інфляційних витратах, пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне проведення оплати у сумі 46 284 грн. 71 коп. (сорок шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні сімдесят одна копійка), нарахованих за період 27.08.2010 року по 21.02.2010 року на суму заборгованості.

У разі, якщо Відповідач не проведе або проведе не в повному обсязі перерахування коштів у сумі 304 704, 58 грн. (триста чотири тисячі сімсот чотири гривні п'ятдесят вісім копійок), що становлять суму заборгованості по договору та витрати по оплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на користь Позивача у строк, визначений пунктом першим цієї Угоди, Відповідач зобов'язується відшкодувати Позивачу інфляційні витрати, нараховані на суму заборгованості, пеню та 3% (три відсотки) річних за несвоєчасне проведення оплати, у сумі 46 284 грн. 71 коп. (сорок шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні сімдесят одна копійка) протягом двох днів із моменту настання строку остаточного погашення основної заборгованості та витрат по оплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем цієї Мирової угоди, Позивач має право на звернення до відділу державної виконавчої служби з вимогою примусового стягнення з Відповідача, на підставі ухвали суду, наступних коштів, що становлять:

6.1.суму заборгованості по договору у сумі 300 500 грн. 72 коп. (триста тисяч п'ятсот гривень сімдесят дві копійки);

6.2.інфляційні витрати, нараховані на суму заборгованості, пеню та 3% (три відсотки) річних за несвоєчасне проведення оплати, у сумі 46 284 грн. 71 коп. (сорок шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні сімдесят одна копійка);

6.3. витрати по платі судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 4 203 грн. 86 коп. (чотири тисячі двісті три гривні вісімдесят шість копійок).

Сторони відповідально підтверджують, що в мировій угоді зафіксовані всі істотні для них умови, щодо всіх істотних для сторін умов вони в Мировій угоді досягай згоди, всі положення Мирової угоди є для сторін прийнятними, відповідають їх дійсним намірам і беззастережно приймаються ними до виконання. Кожна сторона підтверджує, що Мирову угоду вона укладає не під впливом тяжкої обставини.

Уклавши Мирову угоду, сторони погоджуються, що в процесі її виконання вони позбавляються права у спірних моментах посилатися на те, що будь-яке з положень угоди є для них незрозумілим, невигідним, неприйнятним або таким, що неможливо виконати. Сторони встановили, що вони, уклавши угоду саме на таких умовах, які в ній зафіксовані, готові неухильно її виконувати та нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання цієї угоди

Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Ця угода укладена в 3-х примірниках: одна для суду та по одній для кожної із Сторін.

Дана угода набирає чинності з дня затвердження її Господарським судом Тернопільської області та постановлення останнім відповідної ухвали. Сторони усвідомлюють, що після підписання Мирової угоди та затвердження Мирової угоди ухвалою Господарського суду Тернопільської області провадження у справі буде припинено. Зміст та наслідки ст.80 ГПК України сторонам зрозумілі.

2.Провадження у справі №8/15/5022-329/2011 припинити, у звязку із укладенням між сторонами мирової угоди та затвердження її судом.

4. Дана ухвала набирає чинності з дня її винесення 28.03.2011 року.

5. Строк пред'явлення ухвали до виконання становить один рік.

6. Дану ухвалу надіслати сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

7. Ухвала може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

СуддяІ.М. Гирила