Рішення № 18121175, 11.08.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2011 р.Справа №18/1931/11

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Комарова 2-а.

до Приватного підприємства «Крона», 36022, м.Полтава, пров. Ломаний,38а кв.4

про стягнення 5663,46 грн.

Суддя Тимченко Б.П.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1., дов. № 19/3234 від 10.11.2010 р.

від відповідача: не зявився

Суть справи: Розглядається справа за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»до Приватного підприємства «Крона»про стягнення грошових коштів в сумі 5663,46 грн., в т. ч. 3385,79 грн. за спожиту теплову енергію, 2166,91 грн. пені, 92,99 грн. інфляційних нарахувань та 17,77 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не надав.

У п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матріалах справи. Згідно довідки державного реєстратора місцезнаходження відповідача є : м. Полтава, пров. Ломаний,38а, кв. 4, що співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Предметом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»є забезпечення споживачів, в даному випадку ПП «Крона», тепловою енергією згідно договору № 1523 від 01.10.2008 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води ( далі договір).

Відповідно до п. 15 договору споживач зобовязується сплачувати за опалення та гаряче водопостачання у встановлений строк до 30 числа звітного місяця. Відповідач порушив умови укладеного договору і не розрахувався за спожиту теплову енергію.

Ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення закріплено у ч.1 ст. 193 ГК України. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обовязків відповідача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Ч.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобовязань за договором не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію. Так, за період з 01.02.2011 р. по 30.04.2011 р. позивачем нараховано до сплати 3385,79 грн. та за вказаний період відповідачем не проведено жодної оплати.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент подання позову за період з 01.02.2011 р. по 30.04.2011 р. за даними позивача складала 3385,79 грн. Суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобовязань, відповідно до ст.ст. 546,549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.3 ст. 1 Закону України № 686 ХІУ від 20.05.1999 року “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій”(із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суvи боргу.

Пунктом 16 договору передбачено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно із Законом України № 686 ХІУ від 20.05.1999 року.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2166,91 грн. пені за період з 01.03.2011 року по 29.05.2011 року, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п.4 та п.6 ст. 231, ч.6 ст. 232 ГК України, п.16 договору є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 17,77 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 92,99 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 ЦК України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та до п. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати з оплати державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Крона» (юридична адреса: 36022, м.Полтава, пров. Ломаний,38а кв.4, адреса опалювального обєкту :36000, м.Полтава, вул.Фрунзе,12, код ЄДРПОУ 30285045) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-а, р/р 260007148 в «Полтавабанку», код ЄДРПОУ 03338030) 3385,79 грн. основного боргу, 2166,91 грн. пені, 92,99 грн. інфляційних збитків, 17,77 грн. 3% річних, 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

2.З набранням рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Б.П.Тимченко