Рішення № 18121083, 25.08.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2011 р.Справа №16/35

за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, м.Полтава

до Приватного підприємства "Фірма Мега-Трейд", м.Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 5 162 998,19 доларів США, що є еквівалентом 41 153 225,96 грн.

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1, м.Кременчук

2 .ТОВ "Мега-Холдинг", м.Кременчук

та зустрічним позовом приватного підприємства "Фірма "Мега-Трейд", м.Кременчук

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії, м.Полтава

про визнання недійсним кредитного договору

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимощенко О.М., судді Гетя Н.Г., Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом:

Печерський П.М.

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом : Федосєєв Д.О.

від третіх осіб: 1. відсутні

2. відсутні

У судовому засіданні 25.08.2011 року після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05-05/272 від 26.07.2007р. в сумі 5 162 998,19 доларів США, що є еквівалентом 41 153 225,96 грн., в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту - 3 004 386,86 доларів США, що є еквівалентом 23 947 366,78грн.; прострочена заборгованості по сплаті процентів - 1 460 652,65 доларів США, що є еквівалентом 11 642 570,14 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 120 189,07 доларів США, що є еквівалентом 958 003,04 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 518 822,15 доларів США, що є еквівалентом 4 135 427,59 грн.; 30% річних за весь час прострочення сплати процентів - 58 947,46 доларів США, що є еквівалентом 469 858,41 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 18.08.2011р., прийнятої до розгляду згідно ухвали від 18.08.2011р.), а також зустрічна позовна заява про визнання недійсним кредитного договору №05-05/272 від 26.07.2007р., укладеного між приватним підприємством "Фірма "Мега-Трейд" та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Полтавської філії.

Позивач на задоволенні первісного позову позову наполягає, проти зустрічного позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях проти зустрічного позову (арк.71-74, том 3 справи).

Відповідач проти первісного позову заперечує та просить задовольнити зустрічний позов.

Третя особа -1 письмових пояснень по суті спору не надала, явку представника у засідання не забезпечила, хоча про час та місце його проведення повідомлялась судом належним чином (поштові повідомлення про вручення ухвал суду - у матер.справи).

Третя особа - 2 у письмових поясненнях по суті спору від 12.07.2011р. (арк.46-50, том 3 справи) просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що кредитний договір № 05-05/272 є недійсним.

Позивач надав суду письмове клопотання від 25.08.2011р. про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Від третьої особи також надійшло письмове клопотання від 25.08.2011р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення у засідання повноважного представника. Суд відмовляє у задоволенні даних клопотань з наступних підстав:

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами (заявлення численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, неодноразове заявлення тотожних клопотань, тощо.) Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів звертає увагу позивача та третьої особи на те, що розгляд справи неодноразово (05.05.2011р., 31.05.2011р., 18.08.2011р.) відкладався у зв'язку з задоволенням аналогічних клопотань (арк.99-100, 142-143, том 2 справи, арк.103-104, 123-125, том 3 справи); суд не обмежував право сторін та третіх осіб на ознайомлення з матеріалами справи, однак вони не скористалися наданими їм правами.

Згідно п.1.2 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 19.07.2010р. № 04-06/113 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України", подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши представників, суд встановив:

26 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк, в особі Полтавської філії та відповідачем було укладено кредитний договір № 05-05/272 (арк.7-8, том 1 справи), згідно з умовами якого банк (позивач) надав позичальнику (відповідачу) кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 3 000 000 доларів США (23 100 000 грн. по курсу НБУ) строком до 25.07.2012р., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,8 % річних, що підтверджується випискою з позичкового рахунку про отримання суми.

Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

Додатковою угодою від 24 вересня 2007 року до Кредитного договору (арк.10, том 1 справи) плата за користуванням кредитом встановлювалася таким чином:

-11,8% річних на суму ліміту кредитної лінії 2880000 дол.США 00 центів протягом дії Кредитного договору;

- 13,0% річних на транш в сумі 120000 дол.США 00 центів на термін 30 днів з дня надання траншу , з 31 дня транш у сумі 120000 дол.США 00 центів починає діяти відсоткова ставка в розмірі 11,8% річних.

Додатковою угодою №2 від 21 листопада 2007 року до Кредитного договору (арк.11, том 1 справи) сума ліміту поновлювальної кредитної лінії збільшилася до 3 650 000 доларів США 00 центів, що становило 28 105 000 грн. по курсу НБУ зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12,0% річних.

Додатковою угодою №4 від 01 жовтня 2008 року до Кредитного договору (арк.15, том 1 справи) плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,0 % річних.

Відповідно до п.4.1. Договору, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором. П.8.3.Договору встановлено, що погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку згідно додатку 1 до Кредитного договору.

П.4.2 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

П.8.1. Договору визначений порядок розрахунку по процентах за користуванням кредитом. Перерахування банку плати за користування кредитом в розмірі, встановленому п. 1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Згідно п.9.1.Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми. П.9.2.Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом (процентів), позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання (арк.8, том 1 справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по договору, натомість відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює повернення заборгованості за кредитом згідно встановленого графіка та несвоєчасно перераховує банку плату (проценти) за користування кредитом.

Сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку несплати плати за користування кредитом (п.п.4 п.4.6 договору) (арк.7, том 1 справи).

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 05-05/272 від 26.07.2007р. в сумі 5 162 998,19 доларів США, що є еквівалентом 41 153 225,96 грн. в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту - 3 004 386,86 доларів США, що є еквівалентом 23 947 366,78грн.; прострочена заборгованості по сплаті процентів - 1 460 652,65 доларів США, що є еквівалентом 11 642 570,14 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 120 189,07 доларів США, що є еквівалентом 958 003,04 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 518 822,15 доларів США, що є еквівалентом 4 135 427,59 грн.; 30% річних за весь час прострочення сплати процентів - 58 947,46 доларів США, що є еквівалентом 469 858,41 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 18.08.2011р., прийнятої до розгляду згідно ухвали від 18.08.2011р.) (арк.126-127, том 3 справи).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ст.1056-1 ЦК України).

Ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. У даному випадку сторони погодили інший розмір річних - 30% річних (п.9.1 договору від 26.07.2007р.).

З урахуванням вищевикладного, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів є правомірними, обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, колегія суддів вважає його необґрунтованим та відмовляє у задоволенні, виходячи з наступного:

Відповідач у зустрічному позові від 04.05.2011р. просить визнати недійсним договір кредиту №05-05/272 від 26.07.2007р., посилаючись на те, що у сторін при укладенні спірного договору була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Відповідно до ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Згідно ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, у порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений ГК України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності банківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (зі змінами), стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій. Частиною 1 статті 5 вказаного Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт “в" пункту 4 статті 5 Декрету).

Проте на сьогодні законодавством не встановлено межі термінів та сум за видачу кредитів у іноземній валюті та не визначено критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданнях резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Відповідно чинного вітчизняного законодавства, банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Вказане підтверджується і судовою практикою, зокрема, постановою Вищого господарського суду України №9/70пд від 18.11.2009р., постановою Верховного Суду України від 21.03.2011р. (арк.76- 80, том 3 справи).

Колегія суддів встановила, що 20.04.2007 ВАТ ВТБ Банку видана Національним банком України банківська ліцензія № 79, згідно якої Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, а також письмовий дозвіл №79-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (копії - арк.75-76, том 3 справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні).

З вищевикладеного вбачається, що на момент укладення спірного договору відповідач за зустрічним позовом на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті, тому доводи, викладені у зустрічній позовній заяві, є помилковими.

З тих же підстав судом не беруться до уваги доводи, викладені у письмових поясненнях третьої особи-2 по суті спору.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем за зустрічним позовом не доведено, в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладення спірного договору; навпаки, відповідно до умов вказаного договору він отримав кредит для задоволення власних потреб.

Відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №05-05/272 від 26.07.2007р. є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.33,43,49,60,82-85 ГПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

1. Задовольнити первісний позов.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Мега-Трейд" (39622, м.Кременчук, просп.50 років Жовтня, буд.138, р/р 26001301200445 відділення №2 Полтавська філія ВАТ ВТБ Банк у м.Кременчук, МФО 331876, код ЄДРПОУ 302444847) на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, вул.Пушкінська, буд.8/26, код ЄДРПОУ 14359319, МФО 321767, р/р №361909000300 ВАТ ВТБ Банк) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (36000, м.Полтава, вул.Жовтнева, 19, код ЄДРПОУ 33405139, МФО 331876, р/р №290909003400 Полтавська філія ВАТ ВТБ Банк) заборгованість за кредитним договором № 05-05/272 від 26.07.2007р. в сумі 5 162 998,19 доларів США, що є еквівалентом 41 153 225,96 грн., в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту - 3 004 386,86 доларів США, що є еквівалентом 23 947 366,78грн.; прострочена заборгованості по сплаті процентів - 1 460 652,65 доларів США, що є еквівалентом 11 642 570,14 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 120 189,07 доларів США, що є еквівалентом 958 003,04 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 518 822,15 доларів США, що є еквівалентом 4 135 427,59 грн.; 30% річних за весь час прострочення сплати процентів - 58 947,46 доларів США, що є еквівалентом 469 858,41 грн., а також, крім того, 25500 грн. державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Фірма Мега-Трейд" до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Головуючий суддяО.М.Тимощенко

СуддіН.Г.Гетя

О.Т.Іваницький

Повне рішення складено 29.08.2011 року