Рішення № 18119033, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/21822.08.11 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

про стягнення 26488,98 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 196-2264/КР від 04.05.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2. дов. № 391 від 16.06.2011 р.

Обставини справи :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»відповідно до договору № 00079 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 29.08.2007 р. суми заборгованості в розмірі 26488,98 грн., з яких: основний борг в розмірі 19 638, 93 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1868,26 грн., 3 % річних в розмірі 543, 49 грн., пеня в розмірі 1492, 46 грн., штраф в розмірі 2945, 84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 22.08.2011 р.

У даному судовому засіданні представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 6850, 05 грн., з яких: інфляційні нарахування в розмірі 1 868, 26 грн., 3 % річних в розмірі 543, 49 грн., пеня в розмірі 1492,46 грн. та штраф в розмірі 2945, 84 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача в усному порядку просить суд не застосовувати штрафних санкцій, оскільки відповідач є державним підприємством.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2007 р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київського міського ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - підприємство) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк»(далі- розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 00079 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умовами якого робочий орган зобовязався надати розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязався використовувати надане місце(-я) відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснювати оплату за його користування.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення рекламних засобів та коригуючи коефіцієнтів . Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

Згідно п. 4.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови вищезазначеного договору щодо своєчасної плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, оскільки відповідач сплатив заборгованість в розмірі 19638, 93 грн. 17.08.2011 р., що підтверджується платіжним дорученням № 5474/1 від 17.08.2011 р.

Пунктом 7.4. договору сторони домовились, що за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, якав діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.5. договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує штраф в розмірі 15 % простроченої суми.

Згідно п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом строку дії пріоритету або дозволу.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що строк дії договору зазначається в додаткових угодах до цього договору по кожному місцю розміщення рекламних засобів окремо.

Відповідно до п. 10.4. договору сторони домовились, що відносно стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував умови договору № 00079 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 29.08.2007 р. щодо сплати, у звязку з чим він просить стягнути з відповідача 6850, 05 грн., з яких: інфляційні нарахування в розмірі 1868, 26 грн., 3 % річних в розмірі 543, 49 грн., пеня в розмірі 1492,46 грн. та штраф в розмірі 2945, 84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені в розмірі 1492, 46 грн. за період з 26.03.2009 р. до 30.06.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у звязку з простроченням відповідачем своїх грошових зобовязань відповідно до договору № 00079 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 29.08.2007 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 1 868, 26 грн. за період з квітня 2009 р. до червня 2011 р. та 3 % річних в розмірі 543, 49 грн. за період з квітня 2009 р. до червня 2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1868, 26 грн. за період з квітня 2009 р. до червня 2011 р. та 3 % річних в розмірі 543, 49 грн. за період з квітня 2009 р. до червня 2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором № 00079 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 29.08.2007 р. штраф в розмірі 2945,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до п. 7.5. договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує штраф в розмірі 15 % простроченої суми.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2945, 84 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача щодо неправомірності застосування до нього штрафних санкцій, оскільки він є державним підприємством, судом не приймаються, з огляду на вищевикладене.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 12-а, код 26199714) інфляційні нарахування в розмірі 1 868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 26 коп., 3 % річних в розмірі 543 (пятсот сорок три) грн. 49 коп., пеню в розмір 1492 (одна тисяча чотириста девяносто дві) грн. 46 коп., штраф в розмірі 2945 (дві тисячі девятсот сорок пять) грн. 84 коп., 68 (шістдесят вісім) грн. 50 коп. державного мита та 61 (шістдесят одна) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складений: 23.08.2011 р.