Ухвала суду № 1811888, 22.05.2007, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2007 року                                                                                        справа № 22-а-5048/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання

Чурікової Я.О.за участю представників: від позивача: Анохіна Т.І. – за дов. від 22.05.2008р.

 Дегтярьова Т.М. – за дов. від 22.05.2008р.                                                         від відповідача: Чернега І.М. – за дов від 19.05.2008р.

 Руденко Є.О.- за дов. від 22.05.2008р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у

Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької областівід 13 березня 2008 року(складена у повному обсязі

18 березня 2008 року)по адміністративній справі№ 28/63а (суддя О.В.Кододова)за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк

до

Державної податкової інспекції у

Ворошиловському районі м. Донецька

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

                                                  ВСТАНОВИЛА:

        Господарський суд Донецької області постановою від 13 березня 2008 року по справі №28/63а задовольнив позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (том 4 арк. справи 113-117) до державної податкової інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2004 року:

- №0000112340/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1471101 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 735550 грн. 50 коп. (том 1 арк. справи 99);

-  №0000122340/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2003 року, у сумі 378881 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 189440 грн. 50 коп.(том 1 арк. справи 98).

       Постанова суду мотивована безпідставністю визначенням податковим органом зобов’язань, та застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на особливості податкового обліку позивача що пов’язанні з касовим методом формування податкового кредиту, та податкових зобов’язань у відповідності до правил встановлених пунктом 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №167-98 ВР.     

      У апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Донецьку (том 4 арк. справи 122) просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 13 березня 2008 року за №28/63а та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» відмовити в повному обсязі, посилаючись на винесення судом першої інстанції немотивованого рішення за своїм змістом, неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

        Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляє і просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

      Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, відповідно до статті 41 КАС України.

      Колегія суддів, заслухавши доповідь судді–доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на скаргу, встановила наступне.

      Керівником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, за результатами перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 1 липня 2002 року до 31 березня 2003 року,була проведенв перевірка,  результати якої викладені в акті перевірки  від 12 січня 2004 року № 6/23-112/03337119 (арк. справи том 1 арк. справи 66-90), (надалі акт перевірки), 15 січня 2004 року прийняті податкові повідомлення–рішення (том 1 арк. справи 90-91), якими зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2003 року на 378881 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 189440 грн. 50 коп., з посиланням на приписи підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, та визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 147622 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 735811 грн. Правовою підставою визначення податку наведені норми пункту 11.11 ст.11, підпункту 7.4.1 пункту 7.4. підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

      Правовими підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».  

      Актом перевірки податковим органом здійснені висновки щодо порушення певних норм, але не доведений їх склад, з огляду на принципи належності доказів  колегія суддів погоджує доводи та висновок суду першої інстанції, що зазначений акт є неналежним доказом (том 4 арк. справи 115-116).

       Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для зменшення бюджетного відшкодування, визначення податку на додану вартість які обумовлені касовим способом визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) позивачем, як підприємством яке продає теплову енергію у відповідності до приписів пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»,та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

      Аналіз норм зазначеного пункту посвідчує що позивач повинен був вести окремо облік операцій за загальною системою формування податкових зобов’язань, та податкового кредиту (по першій з подій), та за касовим способом визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) за категорією споживачів, оскільки касовий спосіб визначення бази оподаткування поширюється не тільки на поставки зокрема теплової енергії безпосередньо фізичним та бюджетним установам, а й поставки такій категорії споживачів через ЖЕКи, квартирно-експлуатаційні частини, товариствам співвласників житла або іншим подібним платникам, які разом з цим здійснюють збір коштів із споживачів або іншим подібним платникам, які разом з цим здійснюють збір коштів із споживачів зазначених вище послуг та перераховують їх постачальникам цих послуг.

      Таким чином, застосування касового способу визначення бази оподаткування поставлене в залежність, як від характеру операцій поставки та і споживачів, яким здійснюється зазначена поставка, а не виключно від споживачів, як зазначає податковий орган.

      З урахуванням персоніфікації обліку придбання та реалізації товарів та послуг, які обліковуються за загальною системою та косовим способом колегія суддів приймає висновки судово-бухгалтерської експертизи по даній справі (том 4 арк. справи 3-20), якою не підтверджуються (спростовуються) висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов’язання.

      Під час розгляду справи судом першої інстанції, та апеляційного провадження експертні висновки основані на дослідженні первинних документах не спростовані податковим органом, наведені доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними обставинами справи.   

       Враховуючи наведене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції,  що спірне податкове повідомлення-рішення є частково необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.  

      Наведене доводить невідповідність спірного податкового повідомлення - рішення вимогам, викладеним у пунктах 1 та 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. 

      На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

        Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі            м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 13 березня 2008 року у справі № 28/63а  – залишити без задоволення.

       Постанову господарського суду Донецької області від 13 липня  2008 року у справі № 28/63а   – залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 травня 2008 року в присутності представників сторін. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 22 травня 2008 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Т.П. Бадахова

                                                                                                                  М.І. Старосуд

З оригіналом згідноСуддя                                                                                                                         Р.Ф. Ханова