Постанова № 18117065, 30.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2011                                                                                           № 9/75

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Шапрана В.В.

          Кошіля В.В.

при секретарі:           Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача – Мартиненко А.Л.,

від відповідача – Случ О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.06.2011 ( суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом           Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»

до                     Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

про                    стягнення боргу за кредитом.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» (відповідач) 636618,23 долл. США за Генеральною угодою №ТИ-18 про порядок проведення міжбанківських операцій від 22.11.2002 року та телексних повідомлень REF TD92329141207 та 017МВК/0206 від 14.12.2007 року, з яких 500000,00 долл. США борг за кредитом, 9133,34 дол. США боргу за процентами, 1645,83 долл. США пені за несвоєчасне повернення процентів на кредит, 39410,96 долл. США 3% річних на борг за кредитом, 4228,10 долл. США 3% річних на борг за процетами.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 08.06.2011 у справі №9/75 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» 500000,00 дол. США – заборгованості по кредиту, що станом на момент подання позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 3970000,00 грн., 91333,34 дол. США – процентів по кредиту, що станом на момент що станом на момент подання позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 725184,02 грн., 1645,83 дол. США – пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом, що станом на момент що станом на момент подання позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 13067,90 грн., 39410,96 дол. США – 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, що станом на момент подання позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 312923,02 грн., 4228,10 дол. США – 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом, що станом на момент подання позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 33571,11 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувсь до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.08.2011.

Відповідно до ч.3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 16.08.2011 було оголошено перерву до 30.08.2011.

Представник відповідача надав письмові та усні пояснення по справі, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011, апеляційну скаргу – задовольнити.

Представник позивача в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та у виступі просив залишити оскаржуване рішення суду в силі, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наданих документів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2002 між позивачем та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є відповідач) було укладено Генеральну угоду №ТІ-18 про проведення міжбанківських операцій, відповідно до п. 1.1 якої предметом цієї Генеральної угоди є загальні умови та порядок проведення операцій на міжбанківському валютному та грошовому ринках. Дія цієї Генеральної угоди поширюється на будь-які види операцій між Сторонами, які можуть бути представлені як комбінація конверсійних та/або кредитних угод, операцій з цінними паперами.

Згідно з п. 5.2 Генеральної угоди, умови угод з надання кредитів/депозитів, конверсійних угод та угод з цінними паперами, які укладені відповідно до цієї Генеральної угоди, визначаються в кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами Сторін за допомогою системи REUTERS DEALING, телексу або інших узгоджених засобів зв’язку.

Угода вважається укладеною, якщо Сторони досягли згоди по всіх основних умовах, що передбачені для даного виду угод, які перераховані у п.п. 6.2, 7.1, 8.1, та письмово їх підтвердили шляхом обміну повідомленням по системі REUTERS DEALING, що містять ідентичні і узгоджені умови операції і ідентифікатори дилерів. У випадку, якщо умови операції Сторони узгодили шляхом проведення переговорів по телефону, операція вважається укладеною з моменту обміну Сторонами підтвердженнями по телексу або системі S.W.I.F.T., що містять ідентичні умови операції. Підтвердження повинно містити посилання на дату і номер цієї Генеральної угоди. У випадку, якщо операція укладена по системі REUTERS DEALING, Сторони зобов’язуються обмінятись протягом того ж робочого дня підтвердженнями по телексу, електронній пошті НБУ або системі S.W.I.F.T. чи іншими засобами, які дозволяють безумовно встановити, що документ подано контрагентом за угодою.

Відповідно до п. 6.1 Генеральної угоди, Сторони надають одна одній строкові міжбанківські кредити, розміщують міжбанківські депозити у національній та іноземній валютах. При наявності тимчасово вільних грошових коштів або потреби в їх придбанні зацікавлена Сторона відповідно до цієї Генеральної угоди повідомляє про це іншій Стороні з метою узгодження умов угоди, що укладається.

Згідно з умовами Генеральної угоди та телексних повідомлень REF ТD9232941207 та REF017МВК/0206 від 14.12.2007, позивач надав відповідачу міжбанківський кредит у сумі 500000,00 дол. США зі строком погашення 16.06.2008 та сплатою 6% річних.

В рамках Генеральної угоди Відповідач надав позивачу кредит у сумі 2525000,00 грн. (даний факт позивачем не заперечувався).

14.12.2007 між позивачем (Заставодавець за Договором) та відповідачем (Заставодержатель за Договором) укладено Договір застави майнових прав №92329Z, відповідно до п. 1.1 якого в силу Договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем своїх зобов’язань за Угодою про міжбанківський кредит, укладеної між Заставодержателем та Заставодавцем на підставі Генеральної угоди «Про порядок здійснення міжбанківських операцій» №ТІ-18 від 22.11.2002 строком з 14.12.2007 по 16.06.2008 та підтвердженим по системі REUTERS DEALING телексом REF ТD92328141207 та REF 1768МВК/1207 від 14.12.2007 (Основний договір), одержати задоволення за рахунок заставлених майнових прав переважно перед третіми особами.

Пунктом 4.1 Договору №92329Z від 14.12.2007 передбачено, що предметом застави (Предмет застави) є майнові права Заставодавця на вимогу отримання грошових коштів у розмірі 500000,00 (п’ятсот тисяч) доларів США 00 центів за міжбанківською угодою, укладеною між ВАТ «ЄБРЗ» та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» на підставі Генеральної угоди №ТІ-18 від 22.11.2002, та підтвердженою телексом REF ТD9232913207 та REF017МВК/0206 від 14.12.2007.

Відповідно до п. 4.2 Договору №92329Z від 14.12.2007, під майновими правами Заставодавця за Договором (Майнові права) Сторони розуміють право отримання коштів 16.06.2008 Заставодавцем від Заставодержателя за міжбанківською угодою, укладеною між ВАТ «ЄБРЗ» та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» на підставі Генеральної угоди №ТІ-18 від 22.11.2002, та підтвердженою телексом REF ТD92329141207 та REF017МВК/0206 від 14.12.2007 (Міжбанківська угода) на суму 500000,00 доларів США та відсотків за його користування.

Згідно з п.4.3 Договору №92329Z від 14.12.2007, сума предмета застави становить 500000,00 доларів США.

Пунктом 8.5 Договору №92329Z від 14.12.2007 передбачено, що реалізація Предмета застави проводиться шляхом уступки Заставодавцем Заставодержателю вимоги, що випливає із заставлених Майнових прав. При цьому сторони договору обумовлюють, що така уступка майнових прав здійснюється за курсом: 1 долар США = 5 гривень 05 коп., про який Сторони домовилися під час укладення Договору №92329Z від 14.12.2007.

Відповідно до п. 8.7 Договору №92329Z від 14.12.2007 позивач та відповідач домовились, що у разі, зокрема, прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії Заставодавця, предмет застави вважається реалізованим шляхом уступки Заставодавцем Заставодержателю дійсної вимоги, що випливає із предмету застави без укладення будь-якого окремого договору, крім цього Договору.

22.02.2008 постановою Правління Національного банку України було відкликано банківську ліцензію ВАТ«Європейський банк розвитку та заощаджень» та ініційовано процедуру ліквідації Позивача.

27.02.2008 відповідач звернув стягнення на майнові права та реалізував іноземну валюту, майнові права щодо якої були передані в заставу за курсом, про який домовилися позивач та відповідач.

Листом від 27.02.2008 №42-2/380 відповідач повідомив позивача про звернення стягнення на майнові права за Договором №92329Z від 14.12.2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано відповідачу міжбанківський кредит згідно з Генеральною угодою №ТІ-18 про порядок проведення міжбанківських операцій від 22.11.2002, який не повернуто відповідачем та не сплачено відсотки, а тому він просить стягнути з відповідача суму кредитної заборгованості, проценти за користування грошовими коштами та неустойку за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з вищенаведеним висновком суду, беручи до уваги наступне.

За Договором №92329Z від 14.12.2007 позивач передав в заставу відповідачу права вимоги позивача до відповідача на суму 500000,00 дол. США, а тому відповідач став заставодержателем грошових вимог до самого себе.

Згідно з ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

22.02.2008 настала відкладальна обставина, передбачена пунктом 8.7 Договору №92329Z від 14.12.2007, яка є підставою для звернення стягнення на майнові права.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звернув стягнення на права вимоги, які повинні були бути звернені до нього самого, а тому в особі відповідача відбулося поєднання боржника і кредитора щодо зобов’язання, яке виникло на підставі Генеральної угоди №ТІ-18 від 22.11.2002, зокрема, щодо сплати боргу у сумі 500000,00 дол. США.

Статтею 606 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що 27.02.2008 зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати 500000,00 дол. США припинилися.

Згідно з ч.3 ст.590 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.20 Закону України «Про заставу», у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч. 6 ст.20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про заставу», при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Сторони Договору №92329Z від 14.12.2007 визначили, що звернення стягнення на майнові права відбувається після настання відкладальної обставини, а саме відкликання Національним банком України банківської ліцензії позивача, шляхом їх уступки без укладення будь-яких додаткових угод.

Колегія суддів вважає, що такий порядок урегулювання спірних правовідносин не суперечить Закону України «Про заставу» та будь-яким іншим нормативним актам, а тому приходить до висновку про правомірність та відповідність законодавству звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку на підставі тільки договору застави без укладення окремого договору уступки прав.

Порядок ліквідації банків визначений главою 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з ч.5 ст.95 Закону України «Про банки і банківську діяльність» порядок уступки вимог банку регулюється цивільним законодавством України.

На думку колегії суддів, банк, який перебуває у ліквідаційній процедурі, може здійснювати уступку прав з метою погашення кредиторських вимог в порядку, передбаченому діючим законодавством, поза межами встановленої ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» черговості, оскільки визначені вказаною статтею черги стосуються виключно тих кредиторів, вимоги яких задовольняються за рахунок грошових коштів, що були одержані в результаті ліквідаційної процедури. Уступка прав не є ані передачею, ані отриманням коштів, а тому не може бути віднесена до жодної з черг.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що звернення стягнення на майнові права було незаконним, а правочин щодо такого звернення є недійсним.

Таким чином, оскільки колегією суддів встановлено, а матеріалами справи підтверджується те, що відповідач звернув стягнення на предмет застави за Договором №92329Z від 14.12.2007 відповідно до вимог чинного законодавства та у порядку, передбаченому цим договором, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати 500000,00 дол. США припинилися поєднанням в одній особі боржника і кредитора.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ВАТ«Європейський банк розвитку та заощаджень» відмовити.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями ст. 49, 101, п.2 ст. 103, ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі №9/75 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

3. Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (01135, м.Київ, вул.Чорновола,12А; код ЄДРПОУ 20685262) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (01032, м.Київ, вул.С.Петлюри,30; код ЄДРПОУ 19356840) 12750,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят гривень 00 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.          

4. Матеріали справи № 9/75 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          Кошіль В.В.