Рішення № 18116239, 22.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2011 р.Справа № 20/17-2494-2011 За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „УФК-Юг”

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 20842,98 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, діючий на підставі дов. №3 від 20.06.2011р.

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „УФК-Юг” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача 20842,98 грн., у тому числі 19175,50 грн. основного боргу, 1380,64 грн. індексу інфляції, 286,84 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору поставки від 1.09.2010р.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали про порушення провадження у справі на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.31), у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичку особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що 1.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „УФК-Юг” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки (а.с.8), відповідно до умов якого Продавець поставляє на адресу покупця товар свіжі фрукти, цитрусові та банан в асортименті та на умовах вказаного договору.

Згідно з п.4.1 договору покупець зобовязується повністю оплатити товар згідно накладної через 7 календарних днів з моменту відвантаження. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок або внесення готівки у касу Продавця.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткова накладна №ЯЮ-3392 від 9.09.2010р. (а.с.9), оригінал якої було оглянуто судом під час судового засідання 11.07.2011р., позивач передав по вказаній накладній товар цибулю на суму 18985,50 грн. та банан на суму 190 грн.

Невиконання відповідачем зобовязання по оплаті вказаного товару зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, більш того, у матеріалах справи наявний акт звірення розрахунків на суму основного боргу 19175,5 грн., підписаний сторонами станом на 14.12.2010р.

Разом з тим, суд зазначає наступне. Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи предмет договору від 1.09.2010р., суд доходить висновку, що в межах вказаного договору позивачем був поставлений лише товар (банан) на суму 190 грн., разом з тим, товар (цибулю) було поставлено за межами договору, на який посилається позивач, що зумовлює застосування до такого зобовязання положень ч.2 ст.530 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обовязок сплатити за поставлений товар у відповідача в частині 190 грн. виник, як і вказує позивач, 16.09.2010р., проте обовязок в частині сплати 18985,5 грн. виник 7.02.2011р. тобто через 7 днів від предявлення вимоги від 28.01.2011р. (з урахуванням строків поштового обігу для рекомендованих листів в межах однієї області).

Враховуючи, що відповідач у вказані строки не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладені висновки щодо моменту виникнення обовязку по оплаті товару та відповідно дати прострочення боржника, судом зроблені власні розрахунки інфляційних та 3% річних, у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню частково на суму 944,73 грн. та 208,70 грн. відповідно.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодСума боргу з врахуванням індексу інфляціїіІнфляційне збільшення суми боргу

17.09.2010 - 17.06.2011190.01.076204.4414.44

07.02.2011 - 17.06.201118985.501.04919915.79930.29

Період простроченняСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

17.09.2010 - 17.06.2011190.02743 %4.28

07.02.2011 - 17.06.201118985.501313 %204.42 Судові витрати, у відповідності зі ст. 49 господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „УФК-Юг” задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УФК-Юг” (65085, м.Одеса, Овідіопольська дуга, 3-а, код 31952008) 19 175 /девятнадцять тисяч сто сімдесят пять/ грн. 50 коп. основного боргу, 944 /девятсот сорок чотири/ грн. 73 коп. індексу інфляції, 208 /двісті вісім/ грн. 70 коп. 3% річних, 203 /двісті три/ грн. 29 коп. державного мита, 230 /двісті тридцять / грн. 17 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 29.08.2011р.