Ухвала суду № 18114687, 17.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6702/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Грибан І.О.

Ісаєнко Ю.А.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргоюДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 року позивач Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного судувід 04 жовтня 2010 року в задоволені адміністративного позову Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, представник позивача- Шапошніков Ілля Борисович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного ним рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 16.10.2009 р. по 29.10.2009 р. службовими особами Бориспільської ОДПІ Київської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень, серпень 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червня, липня та серпня 2009 року, про що було складено Акт перевірки від 05.11.2009 року за № 644/23-1/24210469.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1,2 статті 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1995 р. за №168/704, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1 ст.4, п.6.5 ст.6 п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.6.1 ст.6, ст.7 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165, затвердженого Міністерством юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями).

Суть вказаних порушень полягає в тому, що позивачем до складу податкового кредиту були включені податкові накладні, в номенклатурі яких містяться так звані «супровідні послуги», які в свою чергу є складовою частиною договору оренди № 2.6.18-20 від 25.02.1997 р., укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна»та ДМА «Бориспіль».

На підставі акту перевірки та за наявності вищевказаних порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за звітний період за липень 2009 року в розмірі 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року в розмірі 6 416,00 грн. (а.с. 11-12).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача від 27.11.2009 р. (вих. № 592), Бориспільською ОДПІ Київської області було винесено рішення № 156/10/23-1 від 21.01.2010 року, за яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0062662310/0 від 18.11.2009 року без змін.

У звязку з цим, Бориспільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0062662310/1 від 21.01.2010 року, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за звітний період за липень 2009 року в розмірі 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року в розмірі 6 416,00 грн..

За результатом розгляду повторної скарги позивача від 05.02.2010 р. (вих. № 58), Державною податковою адміністрацією в Київській області було винесено рішення № 758/10/25-017/27-283 від 07.04.2010 р., яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року без змін.

За результатом розгляду послідуючої скарги позивача від 21.01.2010 р., Державною податковою адміністрацією України було винесено рішення № 5798/6/25-0515 від 18.06.2010 р., яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року без змін.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та мотивує це тим, що ним правомірно було віднесено суми ПДВ, які були сплачені на користь ДПМА «Бориспіль»у складі супровідних послуг, до складу податкового кредиту та правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат на оплату таких послуг.

Даючи правову оцінку осбтавинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Обговорюючи питання щодо правомірності проведення позивачем операцій з оподаткування послуг, які є складовою частиною операцій з постачання повітряних суден, що здійснюють міжнародні рейси, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», місцем поставки послуг, зокрема, вважається: за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»«е»цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (п.п. «а»п. 6.5 ст. 6); місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) (абзац третій підпункту «г»пункту 6.5); при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних обєктів - місце надання таких послуг. (п.п. «е»п. 6.5).

З наданих для перевірки документів, до яких належать акти виконаних робіт, рахунки-фактури та податкові накладні, неможливо визначити місце надання конкретних послуг, які рахуються як «супровідні послуги».

Стосовно безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтвердженими податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 12709,00 гривень за липень 2009 року та на суму 6416,00 за серпень 2009 року, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів було встановлено, що позивачем було віднесено суму ПДВ за липень 2009 року в сумі 12709,00 грн. та за серпень 2009 року в сумі 6416,00 грн., нараховану на вартість послуг, яка не підтверджена первинними документами, що відповідно вказує на порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується висновків про порушення позивачем вимог пунктів 1,2 статті 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.4.1. п., п.7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6 ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року, в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку по «супровідних послугах», що не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами за липень 2009 року в розмірі 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року в розмірі 6 416,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

З наявних в справі доказів вбачається, що 25.02.1997 року між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" та ДПМА «Бориспіль»було укладено Договір про оренду приміщення аеропорту № 2.6.18-20, в якому сторонами було застосовано термін «аеропортовий збір».

Згідно із зазначеним договором, позивач використовував для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності офісні та складські приміщення площею 1684,3 кв.м, які знаходяться в закритій зоні аеропорту «Бориспіль».

03.09.1997 р., 03.03.1998 р.,12.02.2001 р., 17.10.2001 р., 28.03.2002 р. та 24.02.2009 р. до договору оренди були укладені доповнення. Згідно договору оренди № 2.6.18-20 від 25.02.1997 р. ДПМА «Бориспіль»зобовязувався надавати позивачу послуги оренди приміщення, комунальні послуги, послуги з постачання електроенергії, спалювання відходів, аеропортового збору.

Доповненням № 3 до договору оренди від 12.02.2001 р. було визначено, що аеропортний збір включає, зокрема, такі послуги, як використання орендарем в процесі діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту, інструктаж з пожежної безпеки, надання одноразових перепусток відвідувачам позивача, забезпечення дотримання авіаційної безпеки згідно «Технології спільного контролю на авіа безпеку бортхарчування позивача», (організація руху і супровід автоліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту, перевірка автотранспорту позивача та його постачальників з метою попередження провозу заборонених речовин та предметів, інші послуги із загального дотримання норм авіаційної безпеки згідно «технології»та послуги технічного та супровідного характеру, які можуть виявитися необхідними для позивача в процесі здійснення його діяльності, так звані супроводжувальні послуги. Наведений перелік не був вичерпним та міг бути розширений за бажанням сторін. При цьому плата за такі послуги встановлювалась у вигляді відсотка від обсягу продаж Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна», оскільки фактичний обсяг таких послуг залежить від об'ємів діяльності позивача за відповідний період. Інтегральним показником цих послуг є обсяг реалізації і плата за такі послуги знаходиться у прямій залежності від обсягів реалізації позивача.

На підтвердження надання супровідних послуг ДПМА «Бориспіль»позивачем були надані акти виконаних робіт, у яких відсутні обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено зміст господарської операції та її вимірник у натуральному (кількість, обсяг) та грошовому (ціна за одиницю, загальна вартість) виразі у розрізі кожної з послуг та податкові накладні, які були виписані ДПМА «Бориспіль», де у графі «назва номенклатури»міститься лише запис «платежі по супровідних послугах 4167 американських доларів».

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна норма міститься в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, де у п. 2.1. та 2.4 зокрема зазначено, що первинними документами -є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків, тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і .місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції, відповідно до вищевказаного Положення, - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, належним чином оформлені первинні документи є єдиною документальною підставою, що посвідчує факт здійснення підприємством певної господарської операції.

Так, з наданих позивачем податкових накладних, рахунку-фактури, акта приймання-здачі виконаних послуг вбачається, що останні складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з них фактично неможливо визначити, які саме «супутні послуги»були надані позивачу, в якій кількості (по окремим видам супутніх послуг) та неможливо встановити місце надання кожної послуги, а отже, і сам факт поставки (надання) таких послуг.

В результаті неналежного оформлення первинних документів, позивачем неправильно була визначена база оподаткування та неправомірно включено до складу податкового кредиту суми по супровідних послугах, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень та серпень 2009 року в загальній сумі 19125,00 грн.

Окрім цього, обов'язковість зазначення у податкових накладних номенклатури і кількісного виміру поставки послуг, їх договірної (контрактної) вартості, а також встановлення факту поставки послуг з їх використанням у господарській діяльності платника податків зумовлено порядком набуття права на податковий кредит, встановленого підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, з метою оподаткування ПДВ, відповідно до вимог чинного законодавства, надані ДПМА «Бориспіль»податкові накладні з ПДВ повинні були містити інформацію у розрізі опису (номенклатури) послуг, їх кількості (обсягу), ціни поставки послуг без врахування податку, загальну вартість, що підлягає компенсації. Проте, така інформація у податкових накладних, наданих позивачу була відсутня.

Отже, позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ нараховану на вартість послуг, яка не була підтверджена первинними документами за липень та серпень 2009 року.

Згідно п. 3.1.1 п.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 вищевказаного Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість), що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства України, оскільки останнім при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість було взято в розрахунок не договірну (контрактну) ціну послуг та супровідних послуг за фактом їх поставки (надання), визначеної для кожної послуги окремо за договором оренди № 2.6.18-20 від 25.02.1997 року та додаткових угод до нього, а інтегральну плату у вигляді відсотка від обсягу здійснення ним продажу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______ Грибан І.О.

______ Ісаєнко Ю.А.

Повний текст ухвали виготовлений 23 серпня 2011 року