Постанова № 18113873, 22.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2011 року 13:42 № 2а-2614/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКорпорації "Артеріум"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 01.02.11,

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 591/9/10-130, від 14.03.11,

від відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 445/9/10-130, від 18.02.11,

В С Т А Н О В И В:

Корпорація "Артеріум" (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000194030 від 11.02.2011р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а -2614/11/2670 .

Корпорація "Артеріум" (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою доСпеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000224030 від 11.02.2011р., 0000234030 від 11.02.2011р., 0000244030 від 11.02.2011р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а -2615/11/2670 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року справи № 2а -2614/11/2670 та № 2а -2615/11/2670 обєднано в одне провадження та присвоєно обєднаним справам загальний № 2а -2614/11/2670.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000194030 від 11.02.2011р., № 0000224030 від 11.02.2011р., 0000234030 від 11.02.2011р., 0000244030 від 11.02.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, пояснила, що позивач не порушував норм законодавства, діяв правомірно та добросовісно і у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просила позов задовольнити.

Представники відповідача надали заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що правочини, що укладались позивачем не були спрямовані на реальне настання наслідків, а податкові накладні, надані на підтвердження господарських відносин з АТ "Галичфарм" заповнені з порушенням вимог законодавства, вважали оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності з вимогами законодавства України, просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані представниками позивача та відповідача документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі направлень від 29.09.2010 р. № 270 та від 22.12.2010 р. № 358 з 29.09.2010 р. по 13.01.2011 р. проведено виїзну планову перевірку Корпорації «Артеріум»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено Акт перевірки № 17/40-30/33406813 від 20.01.2011 року (далі акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2. , п.п. 5.3.9 п. 5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищено валові витрати на суму 3677099 грн. та п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.3., п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 та абз. «а»п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на загальну суму 294714,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 244306,00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 178 294,00 грн.

Такі висновки зроблені відповідачем за результатами аналізу договорів з дослідження ринку та реклами по просуванню товарів, знаків для товарів і послуг, а також послуг позивача, укладених позивачем з ТОВ «АРТ-БТЛ» №1/332 від 24 лютого 2009 р. та з ТОВ «А-М Україна»№ 03/209/946 від 27 квітня 2009 року (з урахуванням додатків до таких договорів), а також за результатами аналізу податкових накладних, виписаних АТ «Галичфарм».

Договором від 24 лютого 2009 р. №1/332 між ТОВ «АРТ-БТЛ»та Корпорацією «Артеріум»визначено, що Агенція ( ТОВ «АРТ-БТЛ») бере зобовязання надавати Замовнику (Корпорації «Артеріум») послуги з реклами по просуванню товарів, знаків для товарів і послуг, а також послуг Замовника, та з дослідження ринку, детальний опис яких вказуються в Додатках .

Договором від 27 квітня 2009 року № 03/209/946 між ТОВ «А-М Україна»та Корпорацією «Артеріум»визначено, що Агенція (ТОВ «А-М Україна») зобовязується надавати послуги з реклами по просуванню товарів та послуг Замовника (Корпорації «Артеріум») у відповідності з переліком, вказаним в Додатках , що є невідємними частинами Договору.

Судом встановлено, що як станом на день укладання вказаних договорів, так і в подальшому під час здійснення господарської діяльності на виконання цих договорів, їх сторони мали цивільну правоздатність, були належним чином зареєстровані в державних органах, зміст вказаних договорів не суперечить чинному законодавству України та такі договори не були визнані недійсними в установленому порядку.

Висновки відповідача обґрунтовано тим, що позивачем не надано в повному обсязі документальних доказів, що виплату або заохочення за вказаними договорами було проведено, як компенсацію за фактично надану послугу та, яка в подальшому використана у власній господарській діяльності позивача.

З цих причин відповідач дійшов висновку, що придбані позивачем послуги не відповідають вимогам п.5.1. та п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підлягають, у зв'язку з цим, виключенню зі складу валових витрат, а також не відповідають п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підлягають, у зв'язку з цим, виключенню зі складу податкового кредиту.

Також відповідач зазначає, що податкові накладні, виписані АТ «Галичфарм», наведені в табл. 3.2.3.3. Акту перевірки, перед порядковим номером містять літери, що не передбачено чинним законодавством. З цих причин відповідач дійшов висновку, що документи, наведені в табл. 3.2.3.3. Акту перевірки не можуть бути використані як податкові накладні , що не дає права позивачу на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки № 17/40-30/33406813 від 20.01.2011 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000194030 від 11.02.2011р. , № 0000224030 від 11.02.2011р., 0000234030 від 11.02.2011р., 0000244030 від 11.02.2011р., якими встановлено позивачу обов"язок сплати 1149094 грн. 00 коп. (одного мільйона ста сорока девяти тисяч девяносто чотирьох грн. 00 коп.), з якого за основним платежем податку на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, - 919275 грн. 00 коп. (девятсот девятнадцять тисяч двісті сімдесят пять грн. 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 229819 грн. 00 коп.(двісті двадцять девять тисяч вісімсот девятнадцять грн. 00 коп.), визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 178 294 грн. 00 коп. (сто сімдесят вісім тисяч двісті девяносто чотири грн. 00 коп.), встановлено сплату суми грошового зобовязання в розмірі 305382 грн. 00 коп. (триста пять тисяч триста вісімдесят дві грн. 00 коп.), код платежу 14010100, з якого за основним платежем - податку на додану вартість 244 306 грн. 00 коп. (двісті сорок чотири тисячі триста шість грн. 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 61076 грн. 00 коп.(шістдесят одна тисяча сімдесят щіть грн. 00 коп.) та встановлено суму завищення відємного значення податку на додану вартість в розмірі 294714 грн. 00 коп. (двісті девяносто чотири тисячі сімсот чотирнадцять грн. 00 коп. та сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 73 680 грн. 00 коп.(сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп.).

Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з розуміння визначення терміну " реклама ", наведеного в Законі України «Про рекламу»(ст.1), реклама проводиться з метою інформування про особу чи товар і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Пунктом 19 ПС(Б)О-16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.99 р. № 318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Статтею 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), не вимагалось підтвердження витрат на проведення маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових, рекламних чи мерчандайзингових послуг.

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Позивач надав суду договори про надання рекламних та інших послуг, додатки до них, що становлять їх невідємну частину, акти здачі-прийняття наданих послуг, податкові накладні та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги, звіти про надання послуг, бриф-заявки та кошториси.

Як встановлено судом, позивачем та виконавцями послуг були оформлені і відображені в бухгалтерському обліку та фінансовій і податковій звітності первинні документи, що фіксують факт отримання послуг від контрагентів ТОВ «А-М Україна»та ТОВ «АРТ-БТЛ», що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат позивача.

Судом також встановлено, що послуги, передбачені договорами про надання рекламних та інших послуг, які були укладені між позивачем та його контрагентами, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивача, та стосуються продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства, а суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «А-М Україна»та ТОВ «АРТ-БТЛ» - до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст.19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг вже є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, результат послуг може не мати матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Позивач надав суду Статут Корпорації «Артеріум»та ліцензію на право здійснення оптової торгівлі лікарським засобами, дослідивши які, суд дійшов висновку, що оптова торгівля лікарськими засобами є статутним та ліцензійним видом господарської діяльності позивача.

Згідно Договору від 24 лютого 2009 р. між ТОВ «АРТ-БТЛ»та Корпорацією «Артеріум»№1/332, Агенція ( ТОВ «АРТ-БТЛ») взяла зобовязання надавати послуги Замовнику (Корпорації «Артеріум») з реклами по просуванню товарів, знаків для товарів і послуг, а також послуг Замовника, та з дослідження ринку, детальний опис яких вказуються в Додатках .

Згідно Договору від 27 квітня 2009 року між ТОВ «А-М Україна»та Корпорацією «Артеріум»№ 03/209/946, Агенція (ТОВ «А-М Україна») зобовязується надавати послуги з реклами по просуванню товарів та послуг Замовника (Корпорації «Артеріум») у відповідності з переліком, вказаним в Додатках , що є невідємними частинами Договору.

Згідно доданих до матеріалів справи договорів між позивачем та Дистрибюторами (ЗАТ «Альба Україна», ТОВ «Артур-К», ТОВ «ФРА-М»), специфікацій до даних договорів, товарно-транспортних накладних, позивач реалізовує лікарські засоби, в тому числі лікарські засоби , вказані в Додатках до договорів між позивачем та ТОВ «АРТ-БТЛ»і ТОВ «А-М Україна», щодо яких надавались послуги з реклами.

З наданих матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу ТОВ «А-М Україна»і ТОВ «АРТ-БТЛ»та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача.

Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердження того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростав, є аналіз приросту продажів, проведений згідно даних моніторингу ринку лікарських засобів і наведений позивачем, з чого вбачається, що витрати, понесені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), передбачав вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяв встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Водночас, п. 5.4.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачав можливість віднесення до складу валових витрат витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Судом також встановлено, що позивач під час податкової перевірки надав відповідачу договори про надання рекламних послуг, акти здачі-прийняття наданих послуг, податкові накладні та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податковий кредит по отриманих позивачем послугах повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Норми Закону України „Про податок на додану вартість" не містить жодних обмежень або заперечень, щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по маркетингових послугах, послугах по просуванню товарів у торгівельних мережах, послугах з внесення нових товарів позивача (товарів, що постачаються вперше на адресу покупця) до асортиментного переліку товарів контрагентів, послугах по організації збуту товарів, послугах по стимулюванню попиту, послугам мерчандайзингу.

Отже, за висновком суду, позивачем правомірно на підставі отриманих податкових накладних відносились до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат без порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" та правомірно включено до складу податкового кредиту відповідна сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг без порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Судом також встановлено, що за наслідками проведеної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем, складено акт № 17/40-30/33406813 від 20.01.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.3 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165. Порушення полягали в тому, що позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних (перелік наведений в акті перевірки), що виписані АТ «Галичфарм» з використанням літери.

Суд не вбачає порушень позивачем норм права, на які посилається податкова інспекція у своїх поясненнях , виходячи з наступного.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Виходячи із приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" тільки відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Наявність у податкових накладних додаткових реквізитів не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість.

У абзаці 1 п.3 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (надалі Порядку № 165) зазначено, що порядковий номер податкової накладної повинен відповідати порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з Порядком ведення Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженим Наказом ДПА України від 30.06.05р. № 244, у графі 1 розділу I реєстру "Отримані податкові накладні" записується порядковий номер податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), інших подібних документів, указаних у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та документа, який засвідчує факт придбання товарів, вантажної митної декларації. Указаний порядковий номер переноситься на зазначений документ (п.9.1 Порядку №244). Відповідно до п. 9.4 Порядку №244 у графі 4 проставляється номер податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1.

Перелік обовязкових реквізитів податкової накладної визначений у пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»:

. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною лише у випадку, якщо вона виписана особою, не зареєстрованою платником ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що податкові накладні, виписані АТ «Галичфарм», на підставі яких сформований спірний податковий кредит звітних періодів, містять всі передбачені законодавством реквізити і складені без порушення приписів п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.3 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Стосовно використання позивачем літер у нумерації податкових накладних, суд встановив, що законодавство не містить обмежень щодо зазначення поряд з порядковим номером податкової накладної інших символів, в тому числі літер.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту.

Згідно п. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, суми ПДВ, включені позивачем до податкового кредиту відповідних звітних періодів на підставі податкових накладних (перелік наведений в акті перевірки), що виписані АТ «Галичфарм»з використанням літери належним чином підтверджені податковими накладними, а отже є правомірним їх віднесення до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку щодо правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах на підставі податкових накладних (перелік наведений в акті перевірки), виписаних АТ «Галичфарм».

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000194030 від 11.02.2011р., № 0000224030 від 11.02.2011р., 0000234030 від 11.02.2011р., 0000244030 від 11.02.2011р.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Корпорації «Артеріум» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Корпорації "Артеріум" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 11.02.2011 р. № 0000194030.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 11.02.2011 р. № 0000234030.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 11.02.2011 р. № 0000244030.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 11.02.2011 р. № 0000224030.

6. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Корпорації "Артеріум" (код ЄДРПОУ 33406813) за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 22 серпня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 31 серпня 2011 року.

Суддя Ю.Т. Шрамко