Постанова № 18113819, 14.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
14.07.2011
Номер справи
2а-9549/10/2670
Номер документу
18113819
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2011 року 11:14 № 2а-9549/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря Рагімової Н.А. та представників сторін:

від позивача: Лучинської В.П.

від відповідача: Пасульки О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КПО Гарант»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року № 0001692307/0/17019, стягнення з Державного бюджету України 27031,50 грн.,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КПО Гарант» (далі позивач, ТОВ «КПО Гарант») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року № 0001692307/0/17019, стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 27031,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за наслідками операцій з ПП «Еконт», оскільки на момент виписки податкових накладних ПП «Еконт»було зареєстровано платником ПДВ, податковий кредит було сформовано на підстав наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, які за формою та змістом відповідали вимогам закону.

Позивач зазначав, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Еконт»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а визнання в судовому порядку недійсним статуту ПП «Еконт»та свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність укладеного договору та не позбавляє правового значення виданих на підставі цього договору податкових накладних.

Позивач вказував, що при укладанні договору з ПП «Еконт»він діяв як добросовісний контрагент, наміру на приховування від оподаткування прибутків та доходів не мав, тому сума у розмірі 18021,00 грн. була, на думку позивача, правомірно віднесена ним до податкового кредиту.

ТОВ «КПО «Гарант»просило також стягнути з Державного бюджету України грошову суму у розмірі 27031,50 грн., яка була сплачена ним на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем було безпідставно задекларовано податковий кредит у розмірі 18021,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ПП «Еконт», оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2007 р. було визнано недійсним з моменту видачі, а саме з 17.12.2004 р. свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача - ПП «Еконт», тому останнє не мало права на складання податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 17.04.2009 р. по 29.04.2009 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «КПО Гарант»з питань правових відносин з ПП «Еконт»за період з 01.07.2006 р. по 31.11.2006 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 2285/2307/31450731 від 30.04.2009 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

15 травня 2009 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0001692307/0/17019, яким Позивачу за порушення п.п.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 27031,50 грн., в тому числі основного платежу 18021,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 9010,50 грн.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобовязань з ПДВ зводиться до того, що правочин, який укладалися між ТОВ «КПО «Гарант»та ПП «Еконт»є нікчемним, так як діяльність ПП «Еконт»визнана судом незаконною, не повязаною зі здійсненням господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, яка не може бути спрямована на реальне настання правових наслідків. Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього закону, в той час як свідоцтво платника ПДВ ПП «Еконт»було визнано в судовому порядку недійсним.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, у періоді з 01.07.06 р. по 31.11.06 р. ТОВ «КПО Гарант»мало взаємовідносини з ПП «Еконт».

Як встановлено перевіркою, у перевіряємому періоді ТОВ «КПО Гарант»віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі витрат, понесених у звязку з оплатою робіт, виконаних ПП «Еконт»в сумі 18021,00 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, вказані підприємства уклали між собою Договір № 04/07 від 04.07.2006 р., за умовами якого замовник (ТОВ «КПО Гарант») доручає, а підрядник (ПП «Еконт») зобовязується виконати власними силами роботи з діамантового різання та сверління залізобетону, стін цегляної кладки на обєкті будівництва на ділянці № 108 по пр. Героїв Сталінграду, 3-а.

Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів виконаних робіт (послуг) між ТОВ «КПО Гарант»та ПП «Еконт», зокрема: акт № 1 виконаних робіт за липень 2006 року від 25.07.2006 р. на суму 14055,60 грн., акт № 2 виконаних робіт за серпень 2006 року від 22.08.2006 р. на суму 35607,96 грн., акт № 3 виконаних робіт за вересень 2006 року від 25.09.2006 р. на суму 32856,84 грн., акт № 4 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 25.10.2006 р. на суму 21727,16 грн., акт № 5 виконаних робіт за листопад 2006 року на суму 3878,16 грн.

Загальна вартість виконаних робіт згідно вказаних актів виконаних робіт становить 108125,72 грн.

На виконання вказаного договору ПП «Еконт» виписало на адресу ТОВ «КПО Гарант»наступні податкові накладні на загальну суму 108125,72 (в т.ч. ПДВ 18020,96 грн., а саме: від 25.07.2006 р. № 97 на суму 14055,60 грн. (ПДВ- 2342,60 грн.), від 22.08.2006 р. № 123 на суму 35607,96 грн. (ПДВ- 5934,66 грн.), від 25.09.2006 р. № 132 на суму 32856,84 грн. (ПДВ- 5476,14 грн.), від 25.10.2006 р. № 159 на суму 21727,16 грн. (ПДВ- 3621,20 грн.), від 24.11.2006 р. № 183 на суму 3878,16 грн. (ПДВ- 646,36 грн.).

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Перевіркою встановлено, що розрахунки між ТОВ «КПО Гарант»та ПП «Еконт»проводились у безготівковій формі.

В оплату за виконані роботи ТОВ «КПО Гарант»перерахувало на користь ПП «Еконт»грошові кошти у загальному розмірі 108125,72 грн. згідно платіжних доручень № від 09.08.2006 р. на суму 10000,00 грн., від 17.08.2006 р. на суму 4055,60 грн., від 25.09.2006 р. на суму 17607,96 грн., від 07.09.2006 р. на суму 18 000,00 грн., від 11.10.2006 р. на суму 32856,84 грн., від 16.11.2006 р. на суму 21727,16 грн., від 12.12.2006 р. на суму 3878,16 грн.

Як встановлено перевіркою, на кінець періоду, що перевірявся, дебіторська/ кредиторська заборгованість за виконані роботи за розрахунками з ПП «Еконт»відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2007 року було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ПП «Еконт», а також свідоцтво платника податку на додану вартість № 37092895, видане 17.12.2004 р. також з моменту видачі.

Рішення суду набрало законної сили, що підтверджується відміткою Голосіївського районного суду м. Києва на самому рішенні (том 1, а.с. 158-159).

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту у липні листопаді 2006 року в сумі 18021,00 грн.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Еконт», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 26.10. 2010 р. по справі К-5746/07 (номер у ЄДРСР 12492841), в ухвалі ВАСУ від 08.07.2010 р. К-23280/07 (номер у ЄДРСР 10370705) тощо).

З огляду на наведене суд вважає за необхідне встановити, чи мали операції з виконання підрядних робіт реальний товарний характер, яким чином виконувались роботи, можливість здійснення господарських операцій з урахуванням того, що, як вбачається з рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2007 р. засновник ПП «Еконт»не визнає своєї причетності до його діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, єдиним засновником ПП «Еконт»є ОСОБА_3; директором та головним бухгалтером ПП «Еконт»в одній особі значився ОСОБА_4(том 1, а.с. 113-114). Вказане підтверджується також листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.12.10р. № 6563/9/10-009, якою надано інформацію щодо чисельності працюючих у ПП «Еконт»протягом 2006 року.

Відповідно до податкової звітності, поданої ПП «Еконт»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - довідки форми 1 ДФ за 4 кв. 2006 р. - загальна чисельність працюючих у 4 кварталі 2006 р. склала 1 особу директора підприємства (том 1, а.с. 197-198). Вказане підтверджується також інформацією, наданою відповідачем (витяги з бази даних ДПІ) том 1, а.с. 123, 125.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.07.2011 р. № 3069/9/10-011 (том 2, а.с. 31), у ПП «Еконт»основні засоби та виробничі запаси відсутні. Так, згідно декларацій з податку на прибуток ПП «Еконт»за 1 квартал 2006 р., за півріччя 2006 року, за 3 квартали 2006 року підприємство не декларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило розрахунок амортизації (том 2, а.с. 32-37).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Еконт»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, відсутність наміру створення правових наслідків.

За відсутності управлінського та технічного персоналу на підприємстві, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з придбання позивачем робіт, адже виконання будівельних робіт, що зазначені у податкових накладних та актах виконаних робіт, що підписані ПП «Еконт», як от роботи по діамантовому свердлінню отворів у стінах та потребує певні виробничі потужності (наявність кваліфікованих працівників, інструментів, устаткування, тощо).

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відсутність у контрагента позивача ПП «Еконт»кваліфікованого персоналу та виробничих потужностей свідчить про відсутність факту здійснення господарської операції, у звязку з чим формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками здійснення цих операцій є безпідставним.

Враховуючи те, що при здійсненні господарських операцій, у контрагента позивача ПП «Еконт»відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності, то у даному випадку діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Голосіївським районним судом м. Києва у рішенні від 04.04.2007 р. встановлено, що засновник ПП «Еконт»ОСОБА_3 не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, так і мети отримувати від неї прибуток, статутний фонд підприємства не формував, в звязку з чим установчі документи ПП «Еконт»та свідоцтво платника податку на додану вартість судом визнано недійсними.

Як слідує з вищевказаного судового рішення, ОСОБА_3, який значиться засновником та власником ПП «Еконт», не вчиняв будь-яких дій, направлених на створення підприємства та здійснення від його імені фінансово-господарської діяльності, ніяких договорів або інших документів від імені підписував не підписував. З вказаного випливає висновок, що підприємницька діяльність від імені ПП «Еконт»здійснювалась невстановленими особами, які не уповноважувались засновником на вчинення юридично значимих дій.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обовязкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обовязковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення валових витрат та права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано або підроблено підпис уповноваженої особи.

В той же час, з аналізу матеріалів справи вбачається, що підпис у первинних документах, якими підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «КПО Гарант»та ПП «Еконт», виконані від імені ПП «Еконт»неуповноваженою особою, яка не призначалась засновником ПП «Еконт»директором підприємства.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

За змістом п. 5 даного Порядку у взаємозвязку з п. 18 Порядку, податкова накладна, видана/підписана не уповноваженою особою, є недійсною .

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

За наведених правових норм та враховуючи те, що податкові накладні підписані невстановленою особою, повноваження якої на здійснення господарської діяльності від імені ПП «Еконт»не встановлені та не підтверджені, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт, товарів у ПП «Еконт».

За встановлення судом факту не придбання позивачем робіт та послуг у ПП «Еконт», сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту, так як такі накладні видані та підписані невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи .

За таких обставин, державна реєстрація ПП «Еконт»в ЄДРПОУ на момент оформлення вказаних документів сама по собі не може бути доказом придбання робіт (товарів) у вказаного підприємства, а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.

При цьому суд зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Таким чином, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим колегія суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року № 0001692307/0/17019, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошових коштів у розмірі 27031,50 грн., сплачених на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 21 липня 2011 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 18113819 ?

Документ № 18113819 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 18113819 ?

Дата ухвалення - 14.07.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 18113819 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 18113819 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 18113819, Окружний адміністративний суд міста Києва

Судове рішення № 18113819, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 14.07.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 18113819 відноситься до справи № 2а-9549/10/2670

Це рішення відноситься до справи № 2а-9549/10/2670. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 18113817
Наступний документ : 18113826