Постанова № 18113249, 17.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17.08.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-5543/11/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінтер", (вул. Карла Лібкнехта, 37, м. Миколаїв, 54000) доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030) провизнання протиправним наказу №603 від 30.03.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним наказу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі по тексту ДПІ, відповідач) №603 від 30.03.2011 року, виданого на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АГРОІНТЕР», та визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ щодо організації та проведення позапланової виїзної перевірки відповідача, за результатами якої складено акт від 14.04.2011 року №446/23-300/32003950 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року,січень 2011 року.»

Представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що запит відповідача з вимогою надати пояснення та документальне підтвердження щодо факту виникнення податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами за березень 2010 року, грудень 2010 року та січень 2011 року контролюючим органом складено з порушенням діючого законодавства, а саме без вказівки на конкретних контрагентів та з посиланням при цьому на пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вказавши на правомірність дій працівників ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва при виданні оспорюваного наказу та проведенні позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Приписами п.73.3. ст.73 ПК України визанчено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка передбачені ст. 78 ПК України.

Приписами п.п.78.1.1 п.78.1 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служи протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.1. ст.79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2. ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, обов’язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки визначених статтями 77 та 78 ПК України; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Із наведених правових норм слідує, що право податкової інспекції, яка є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. В разі порушення порядку проведення перевірки (за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом) суд може захистити право платника податку. При цьому, наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається, оскільки право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Нормами КАС України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (ч.3 ст.105), а відтак суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162). Спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 04.05.2009 року.

15.03.2011 року позивач отримав від ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва запит за №1576/10/23-322 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»»за період березень, грудень 2010 року та січень 2011 року.

25.03.2011 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»»листом від №25/03-1 повідомило відповідача, що письмовий запит не містить інформації в розрізі яких саме контрагентів встановлені розбіжності та просило надати необхідну інформацію для надання пояснень та документів. Проте, відповідачем не надано роз’яснення запиту та не надіслано суб’єкту господарювання іншого запиту.

30.03.2011 року начальником ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення, яке оформлене наказом № 603, про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»»з питань правових відносин з контрагентами за грудень 2010 року, січень 2011 року, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп78.1.4. п.78.1 ст.78 ПК України у зв’язку з ненаданням товариством протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 15.03.11 року № 1573/10/23-322.

14.04.2011 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР»»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року та січень 2011 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення суб’єктом господарювання ст.ст.203,215,228,662,665,656 ЦК України в частині недотримання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВИСОТА ПІВДЕНЬ»та ВК НВК «НАСКО»за період грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму ПДВ 581744,38грн. та контрагентами-покупцями на загальну суму ПДВ 578321,32грн..

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає слушними доводи позивача про те, що запит відповідача від 15.03.2011 року складено ДПІ з порушенням діючого законодавства, а саме з вимогою надати пояснення та документальне підтвердження щодо факту виникнення податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами за березень, грудень 2010 року та січень 2011 року без вказівки на конкретних контрагентів та з посиланням при цьому на пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки вказаною нормою встановлено лише одну з підстав для проведення позапланової перевірки, але не встановлено підстави для надання інформації та копій документів податковому органу, що, в свою чергу, передбачено п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України. Під час розгляду листа ДПІ було встановлено, що ДПІ допущено ряд суттєвих порушень, а саме відсутні підстави для надіслання запиту, а тому товариствобуло позбавлене можливості надати пояснення тих обставин, які в листі не були вказані.

25.03.2011 року товариством було надано відповідь на запит до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

Таким чином, оскільки позивач надав відповідь контролюючому органу 25.03.2011 року з проханням уточнення запиту, дії ДПІ по виданню наказу на проведення перевірки в даному випадку не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ПК України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

в інших випадках, визначених цим Кодексом.

До інших випадків зокрема відносяться:

виявлення недостовірності відомостей у податкових деклараціях платника (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України);

отримання скарги від платника податків про ненадання податкової накладної з ПДВ або порушення порядку її заповнення (пп. 78.1.9 п.78.1 ст. 78 ПК України);

запит податкового керуючого при здійсненні ним операцій з майном, що перебуває у податковій заставі (п. 91.2 ст. 91 ПК України).

Отже, при складанні запиту про надання інформації стосовно виникнення податкового кредиту та податкового зобов'язання за березень, грудень 2010 року та січень 2011 року, в порушення вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України та п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245, податковий орган не навів жодної підтвердженої підстави, за наявності якої позивач повинен був надати відповідь.

Оскільки підставою для проведення позапланової перевірки слугувало саме не надання суб’єктом господарювання відповіді на запит контролюючого органу, а ДПІ в запиті про надання інформації не наведено жодної із передбачених п.73.3 ст.73 ПК України обставин, суд вважає, що у контролюючого органу не було законних підстав на її проведення.

Сам факт допущення представників контролюючого органу до проведення перевірки не є підтвердженням правомірності проведення такої перевірки.

Викладені в акті перевірки судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203,215,228,662,665,656 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, за загальним визначенням, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Податковим кодексом України.

Статею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Крім того, у зв'язку зі змінами, внесеними до ст. 228 ЦКУ з 1 січня 2011 року, порядок визнання недійсними правочинів, вчинених із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою, трансформувався. Норма ч.3 ст.228 ЦКУ встановлює окремий вид недійсних правочинів - правочини, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспіль ства. Ці правочини, як зазначено у відповідній статті, можуть бути визнані судом недійсними. Отже вони є не нікчемними, а оспорюваними, а висновок про недійсність правочину, вчиненого всупереч інтересам держави і суспільства, може бути зроблений лише на підставі судового рішення. Тобто, з 01.01.2011 року податкові органи не можуть самостійно робити висновок про недійсність правочинів під час проведення перевірки.

Проаналізувавши положення вказаних нормативних актів, суд приходить до висновку про те, що станом на дату складання відповідачем акта перевірки податкові органи не були наділені законодавцем імперативними повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Оскільки, в судовому порядку не було визнано недійсними угоди, укладені позивачем з контрагентами, посилання контролюючого органу на недійсність правочинів є незаконними.

Крім того, акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, що передбачені стст.203, 215, 228 228, 662, 665, 656 ЦК України як ознаки нікчемного правочину.

Таким чином, відповідач, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

          Визнати протиправним наказ №603 Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва від 30.03.2011 року, на підставі якого проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер».

Визнати протиправними дії посадових осіб державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва щодо проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер», за результатами якої складено Акт від 14.04.2011 року №446/23-300/32003950 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер» (ідентифікаційний код 32003950) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний