Постанова № 18112942, 15.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 року 13:38 Справа № 2а-0870/2941/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріУрсуленко Ю.О.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №35/05 від 28.03.2011 року),

ОСОБА_2 (дов. №35/08 від 07.04.2011 року),

ОСОБА_3 (дов. №35/04 від 01.03.2011 року),

від відповідача: ОСОБА_4 (дов. №19690/10/10 від 30.11.2010 року),

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» (далі Позивач, ВАТ «Перетворювач») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.02.2011 №0000082302/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за основним платежем у сумі 762204,15 грн. та штрафні санкції у сумі 186301,15 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та дали пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним в адміністративному позові та заяви про зміну підстав позову. Представники позивача вважають висновки Відповідача та Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) України про порушення ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач» п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №2834/97 (далі Закон №283/97) такими, що суперечать фактичним обставинам та положенням податкового законодавства України з питань оподаткування.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, надала письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що позивачем в порушення вимог:

-п. 5.9 ст. 5 Закону №283/97 занижено валові доходи внаслідок невірного ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів на загальну суму 1077872,00 грн.;

-пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР занижено валові доходи, задекларовані у порядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» за 1 квартал 2010 року на 2777391,00 грн.;

-п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР безпідставно включено до складу валових витрат послуги з перевірки пристроїв на загальну суму 20127,00 грн.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 вересня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено акт №22079/23-05755571 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Перетворювач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р. Цією перевіркою встановлено порушення ВАТ «Перетворювач» п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 від 22.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1354433,00 грн.

20 вересня 2010 року на підставі акту №22079/23-05755571 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення №0000092300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток за основним платежем в сумі 1354336,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1354336,00 грн.

29 вересня 2010 року не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зі скаргою №01/22. Своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги позивача залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000092300/0 від 20.09.2010 року, а скаргу ВАТ «Перетворювач» залишено без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач 06 грудня 2010 року зі скаргою №01/29 звернувся до ДПА у Запорізькій області.

З 17 січня 2011 року по 27 січня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено перевірку ВАТ «Перетворювач» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, на підставі направлення №13 та наказу №32 від 17 січня 2011 року.

За результатами вищезазначеної позапланової виїзної проведеної перевірки 28 січня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено акт №151/23-05755571.

Згідно цього акту відповідач прийшов до таких висновків:

-в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 р., ВАТ «Перетворювач» безпідставно занизило валові доходи за IV квартал 2008 року в сумі 4502636,00 грн., задекларовані по рядках 01.1 та 01.6 «Декларацій з податку на прибуток підприємства»;

-в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР підприємством завищено валові витрати у четвертому кварталі 2008 року по рядкам 04.1, 04.3, 04.4 та 04.13 «Декларації з податку на прибуток підприємства» у загальній сумі 2475875,41 грн.;

-майно, яке станом на 27.01.2011 року обліковується на позабалансовому рахунку 02 (субрахунок 023-матеріальні цінності на відповідальному зберіганні) на суму 2764047,78 грн. має ознаки безхазяйного майна.

02 лютого 2011 року ДПА у Запорізькій області винесено рішення №427/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року №0000092300/0 в частині зайво донарахованого податку на прибуток в сумі 592131,85 грн. і зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1168034,85 грн. та в зазначеній частині скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26.11.2010 року №19477/10/25-47 про результати розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0000092300/1), в іншій частині вказані рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

11 лютого 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення №0000082302/0, яким повідомлено позивача про те, що згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі актів перевірки від 07.09.2010 року №2207/23/05755571, від 28.01.2011 року №151/23-05755571 та рішення про результати розгляду повторної скарги від 02.02.2011 року №427/10/25-020 встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 (із змінами та доповненнями) у звязку з чим позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток за основним платежем в сумі 762204,15 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 186301,15 грн., на загальну суму 948505,30 грн.

Не погодившись і з цим податковим повідомленням-рішенням №0000082302/0 ВАТ «Перетворювач» 17 лютого 2011 року звернулось до ДПА України зі скаргою №01/10.

18 квітня 2011 року ДПА України винесено рішення №1139 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.09.2010 року №00000923/0 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 02.02.2011року №427/10/25-020, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011 року №0000082302/0), а скаргу залишено без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та рішенням ДПА України, позивач звернувся до суду.

Згідно винесеного рішення №427/10/25-020 від 02.02.2011р. ДПА у Запорізькій області спростовано порушення позивача щодо п. 4.1, ст.4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), у звязку з тим, що ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач» в декларації за 3 квартали 2008 року було безпідставно завищено валові доходи, а в декларації за 2008 рік підприємство скористалось правом виправлено дану помилку. Також даним рішенням спростовано порушення позивача щодо вимог п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97 (із змінами та доповненнями), у звязку з тим, що позивачем безпідставно були занижені валові витрати в рядку 04.1, тому в декларації за 2008 рік підприємством було виправлено вказану помилку.

Що стосується порушеного позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону №283/97-ВР судом встановлено, що ВАТ «Перетворювач» занижено валові доходи на загальну суму 1077872,00 грн. внаслідок невірного ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а саме не включення до вказаного розрахунку суми електроенергії, яка була використана безпосередньо для власного виробництва.

Облік оборотів з постачальником електроенергії - ВАТ «Запоріжжяобленерго» в бухгалтерському обліку підприємство веде на рахунку 6313 «розрахунки з постачальниками послуг». Співвідношенням суми віднесеної на рахунок 23 «виробництво» електроенергії використаної у власному виробництві, до загального обороту по даному рахунку визначено коефіцієнт складової електроенергії в загальному обороті виробництва ВАТ «Перетворювач», та фактичних її залишків на кінець звітних періодів у незавершеному виробництві та в готовій продукції, які наведені в таблиці на сторінці 10 акту перевірки № 2207/23-05755571 від 07.09.2010р.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Суд погоджується з виявленим порушення, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про електоенергетику» № 575/97-ВР від 16.10.1997р. енергія це електрична чи теплова енергія, яка виробляється на обєктах електроенергетики і є товарною продукцією призначеною для купівлі продажу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначається, що первісна вартість запасів, що виготовляються власними силами підприємства визнається їхня виробнича собівартість.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони здійснені: понаднормові витрати і нестачі запасів, фінансові витрати, витрати на збут, загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не повязані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Як свідчать матеріали справи, станом на 01 жовтня 2010 року на позабалансовому рахунку 02 «активи на відповідальному зберіганні» ВАТ «Перетворювач» встановлено облік майна, наданого ТОВ «Енергофінпром» на відповідальне збереження відповідно до договору №181 від 21 березня 2002 року в сумі 2777391,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 28 вересня 2004 року по справі №19/58(04), якою, банкрута ТОВ «Енергофінпром» ліквідовано. Також відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державну реєстрацію ТОВ «Енергофінпром» припинено 11 березня 2005 року.

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі зроблено висновки про те, що майно, яке було передано ТОВ «Енергофінпром» на відповідальне збереження за договором № 181 від 21 березня 2002 року ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач» та залишилось не повернутим станом на 11 березня 2005 року стало безхазяйним згідно вимог п. 11 ст. 346 Цивільного кодексу України. Станом на 01 жовтня 2008 року майно, яке обліковується на позабалансовому рахунку 02 «активи на відповідальному зберіганні» у розмірі 2777391,00грн., повинно бути переведено на баланс підприємства та у відповідності до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) має бути включено до складу валових доходів.

Суд підтримує позицію відповідача, щодо того, що позивачем занижено валові доходи, задекларовані у рядку 01.3 декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» за І квартал 2010 року на 2777391,00 грн.

Відповідно до п. 1.24 статті 1 Закону № 283/97-ВР визначено, що відповідальне зберігання - це господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Згідно з п. 4.1 статті 4 вказаного Закону № 283/97-ВР, валовий доход - загальна сума доході платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Також, необхідно зазначити, що валовий доход відповідно до абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР включає суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Як наголошувалось раніше, то в судовому засіданні встановлено, що державну реєстрацію ТОВ «Енергофінпром» припинено 11 березня 2005 року, а підприємство ліквідовано.

Статтею 344 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 3 статті 344 ЦК передбачено, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через пятнадцять на рухоме майно - через пять років з часу спливу позовної давності.

Підприємством ТОВ «Енергофінпром» згідно з договором № 181 від 21.03.2002р. передано на відповідальне зберігання ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач» рухоме майно на суму 2777391,00 грн. Відповідно до п. 6.1. вказаного договору, його строк сплинув 31 грудня 2002 року.

Таким чином, з урахуванням строків позовної давності та вимог ч. 3 ст. 344 ЦК підприємство позивач набуло право власності на рухоме майно у першому кварталі 2002 року. Майно повинно бути переведено на баланс підприємства та згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. статті 4 Закону № 283/97-ВР включено до складу валових витрат.

ВАТ «Перетворювач» мало взаємовідносини з ТОВ «Буделектроіндустрія» відповідно до договору №17/762 від 30 жовтня 2008 року. На виконання вказаного договору ТОВ «Буделектроіндустрія» здійснював поставку послуг з перевірки пристроїв. На підставі отриманих первинних документів довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, платіжних доручень позивачем було включено до складу валових витрат послуги, які отримано від ТОВ «Буделектроіндустрія» на загальну суму 20127,00 грн.

В акті перевірки № 2207/23-05755571 від 07.09.2010р. перевіряючими зроблено висновок про те, що правочини вчинені підприємством позивачем за договором № 17/762 від 30.10.2008 року по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок і згідно з статтею 228 Цивільного кодексу є нікчемним. Даний висновок зроблений контролюючим органом з урахуванням вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2010р. по справі №280909, відповідно до якого директора ТОВ «Буделектроіндустрія» Віхорта В.А. визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.205, 209, 358, 366 КК України.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XІІ від 16.07.99р. (далі Закон - № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первині документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996, то первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого, на підставі п. 2 ст. 3 Закону № 996, ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до пункту 5.1 Закону №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи встановлену судовим рішенням злочину діяльність директора ТОВ «Буделектроіндустрія» та порушення податкових зобовязань, угоди укладені підприємством позивачем з ТОВ «Буделектроіндустрія» (договір № 17/762 від 30.10.2008р.) не підтверджені належними первинними документами.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, під час винесення якого відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 06 вересня 2011 року.

СуддяД.В. Татаринов