Постанова № 18112568, 01.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/13388/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі          Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь)

до

Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (м. Селидове)

про

скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.11р. та зобов’язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

ОСОБА_3 акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.11р. та зобов’язання вчинити певні дії.

Представник позивача у судовому засіданні звернувся до суду із заявою з урахуванням якої просить суд читати резолютивну частину позовної заяви в наступній редакції, а саме постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.11р. Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції скасувати. Суд дослідивши зміст заяви позивача від 01.09.11р. приходить до висновку, що позивачем уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти уточнення позовних вимог, а також надав письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких посилається на те, що 17.05.2011 р. винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчі документи були повернути позивачу, оскільки згідно чинного Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями станом на 08.04.11р., а саме ст. 17 претензія не є документом який підлягає виконанню виконавчою службою. Після набрання законної сили рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу, стягувач для здійснення права на його примусове виконання повинен подати до державної виконавчої служби оригінал виконавчого документу, та оригінал заяви і тому 17.05.11р. державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

4 серпня 2011 року ОСОБА_3 акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22 червня 2011 року та зобов’язання відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції виконати приписи статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме поновити виконавче провадження з примусового стягнення з Селидівської виправної колонії №82 заборгованості в сумі 729428,59 грн.

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 30.12.96р., включене до ЄДРПОУ за номером 00191129.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно винесено постанову від 22.06.11р. ВП 7770953 про відмову у відкритті виконавчого провадження. З матеріалів справи вбачається, що 20.06.01р. для виконання претензії №6498 від 20.10.2000р. (яка на той час була віднесена до переліку виконавчих документів) було відкрито виконавче провадження.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої просить суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.11р. Також, представник позивача пояснив, що виконавче провадження по виконанню визнаної претензії, яке було відкрито у 2001 році, було втрачено. Представником відповідача не надано доказів які спростовують цю обставину, а саме доказів виконання цього виконавчого документа суду та повернення позивачу виконавчого документу, прийняття постанови з цього питання до 22.06.11р. (дата винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження).

Супровідним листом вих.№09/1940 від 28.05.08р. позивачем начальнику ДВС Селидівського МУЮ були надані копії виконавчих документів, заяв про відкриття виконавчих проваджень та постанов про відкриття виконавчих проваджень, які стосуються стягнення заборгованості з Селидівської випраної колонії №82.

5 червня 2008 року відповідачем вдруге відкрито виконавче провадження ВП №7770953 на підставі претензії №6498 від 20.10.2000р. про стягнення заборгованості в сумі 729428,59 грн.

Стягувачем в постанові ВП №7770953 зазначено ВАТ «ММК ім. Ілліча», боржником - Селидівську виправну колонію №82. Судом також встановлено, що відбулася зміна найменування юридичної особи ВАТ “ММК ім. Ілліча” на ПАТ “ММК ім. Ілліча”, про що 2 липня 2010 року замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

В результаті непрофесійних дій посадових осіб Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції було винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження за одним й тим же виконавчим документом.

Постановою відповідача від 30 серпня 2010 року зазначений виконавчий документ на підставі ст.38, п.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві. В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що згідно листа Міністерства юстиції України від 25.11.2002 року №27-32/1258 виконання відповіді про визнання претензії здійснюється виключно шляхом стягнення коштів з рахунку, вказаного у відповіді про визнання претензії. Згідно зі змінами до Закону України “Про виконавче провадження” від 2006 року ст. 18-1 (визначено перелік виконавчих документів) –виключена.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 03.04.08р. позивач звертався до заступника начальника Головного управління юстиції в Донецькій області – начальника Відділу державної виконавчої служби із скаргою на бездіяльність державного виконавця, в зв`язку з не виконанням Відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьк 11 виконавчих документів про стягнення з підприємства Селидівської виправної колонії № 82 заборгованості у загальному розмірі 3916490,97 грн., у тому числі відповіді на претензію №6498 від 20.10.2000р. про стягнення з підприємства Селидівської виправної колонії № 82 заборгованості в сумі 729428,59 грн.

Згідно відповіді виконуючого обов`язки заступника начальника Головного управління юстиції в Донецькій області – начальника Відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 зазначено, що у зв`язку із реформуванням органів юстиції було утворено відділ Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, який було зареєстровано 29.03.07р. Згідно актів приймання-передачі завершених та незавершених виконавчих проваджень по господарським судам переданих відділом ДВС в м. Селидове та м. Новогродовка, зазначені в скарзі відповіді на претензії та платіжні вимоги про стягнення з Селидівської ВКК №82 на користь ВАТ «ММК ім.Ілліча» боргу на загальну суму 3916490,97 грн. до відділу ДВС Селидівського управління юстиції передані не були. Згідно вхідної кореспонденції станом на 22.04.008р. зазначені в скарзі відповіді на претензії та платіжні вимоги не надходили.

Згідно скарги вих.№09/1776 від 15.05.08р. позивач знову звернувся до заступника начальника Головного управління юстиції в Донецькій області – начальника Відділу державної виконавчої служби в якій просив витребувати з ВДВС Селидівського МУЮ акти приймання-передачі завершених та незавершених виконавчих проваджень в 2005 – 2006 році та зведене виконавче провадження по примусовому стягненню з Селидівської ВКК №82 на користь ВАТ «ММК ім.Ілліча» боргу на загальну суму 3916490,97 грн. для проведення перевірки законності дії посадових осіб державної виконавчої служби.

Також, позивач звертався до прокурора Селидівської міжрайонної прокуратури згідно листа вих.№09/1870 від 22.05.08р. в якому просив провести прокурорську перевірку, щодо втрати виконавчих листів по примусовому стягненню з Селидівської ВКК №82 на користь ВАТ «ММК ім.Ілліча» боргу на загальну суму 3916490,97 грн.

У січні 2011 року ОСОБА_3 акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про скасування постанови відповідача від 30.08.10р. про повернення виконавчого документу стягувачу, винесену в межах виконавчого провадження ВП 8880953.

Вході розгляду справи судом було встановлено, що 5 червня 2008 року постановою відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області ВП №7770953 на підставі відповіді Селидівської виправної колонії № 82 від 20 жовтня 2000 року № 6498 на претензію позивача про стягнення з неї коштів в розмірі 792 428,59 грн. відкрито виконавче провадження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.11р. по справі №2а/0570/795/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови по виконавчому провадженню №7770953 від 30.08.10р, зобов’язання відповідача поновити виконавче провадження по примусовому виконанню відповіді на претензію №6498 від 20.10.2000р. про стягнення з підприємства Селидівської виправної колонії № 82 заборгованості в сумі 729428,59 грн. були задоволені частково, а саме визнано незнаною та скасовано постанову по виконавчому провадженню ВП №7770953 від 30.08.11р. старшого державного виконавця Козерук О.П. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

22 червня 2011 року державним виконавцем державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 7770953, в зв’язку з тим, що відповідно до діючого Закону України «Про виконавче провадження» стаття 17 –виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державної виконавчої служби, платіжні вимоги та визнані претензії не вказані в переліку як виконавчі документи які підлягають примусовому виконанню, також виконавчий документ повинен бути оригіналом, в зв’язку з чим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання претензії №6498 від 20.10.2000р. Вказана постанова була отримана ПАТ «ММК ім. Ілліча» 19 липня 2011 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, передбачала перелік рішень, що підлягали виконанню Державною виконавчою службою, до зазначеного переліку відносились не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу», державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В оскаржуваній постанові відповідач посилається на п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 08.03.2011 р.

Пункт 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями передбачає що неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями визначає, перелік виконавчих документів які підлягають виконанню державною виконавчою службою з 09.03.11р. У зазначеному переліку відсутня не сплачена в строк платіжна вимога, акцептована платником (згідно п. 9 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» редакція якого діяла на час відкриття виконавчого провадження, а саме 20.06.2001 р.)

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України.

У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, посилання державного виконавця на статтю 17 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діє з 09 березня 2011 року є безпідставним, оскільки правовідносини між сторонами склалися у серпні 2001 року.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» із змінами та доповненнями, на який відповідач посилається у оскаржуваній постанові передбачено, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом, а не після спливу десяти років після надходження заяви про примусове виконання рішення та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2001 р.

Відповідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови, в якій як підставою для її прийняття керувався статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження», яка ще не була прийнята на момент виникнення спірних правовідносин, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем при прийнятті спірної постанови всупереч Конституції України застосовано норми, які не набрали чинності на дату виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22 червня 2011 року, підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат вирішити у відповідності до ч.4 ст.94 КАС України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 9, 11, 17-20, 33, 51, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 181, 254 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції - задовольнити.

Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документу) від 22.06.2011 р. по ВП № 7770953 – скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (код ЄДРПОУ 00191129) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 1 вересня 2011 року.

Повний текст постанови складений 2 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Толстолуцька М.М.