Рішення № 18112037, 01.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2011 р.Справа № 12/65/5022-991/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

Розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем", проспект Науки, 54-б, офіс 7а, м. Київ 83, 03083 (поштова адреса: вул. Лугова, 9-Е, офіс 16, м. Київ, 04074)

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина", с. Лисівці, Заліщицького району, Тернопільської області, 48600

про стягнення 3136грн.71коп.

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 25.07.2011р.)

відповідача: не з'явився.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" про стягнення 3136грн.71коп., із яких: 2156,06грн. боргу, 167грн.55коп. пені, 579грн. 98 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 87грн.40коп. різниця скоригованої вартості товару, 145грн.72коп. втрат від інфляції.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті поставленого товару згідно договору поставки №14.04.2010-ОВ-Г від 14.04.2010р. відповідно Специфікації по накладній №АГ14/04-10 від 14.04.2010р.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду знаходиться в матеріалах справи), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про дату, час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

14 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧИНА»укладений договір поставки насіння цукрового буряку № 14.04.2010-ОВ-Г (надалі - договір), згідно п. 1.1. якого позивач продає, а відповідач купує насіння цукрового буряку (надалі - товар) за ціною, в кількості та в асортименті, зазначеному у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 3.1. Договору, Позивач та Відповідач узгодили асортимент, кількість та вартість такого товару у відповідній Специфікації № 1 від 14.04.2010 р. яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до умов п. 4.3. Договору, Товар повинен бути поставлений Позивачем на адресу Відповідача у строк до 20 квітня 2010 року згідно накладної, яка підтверджує дату поставки Товару Відповідачу.

Відповідно до п. п. З.З., 3.4. Договору відповідач зобовязався оплатити загальну вартість товару на умовах товарного кредиту в строк до 15 жовтня 2010 року.

Згідно п. 3.6., 3.7., 3.8., 3.9., Договору сторони визначили порядок сплати відсотків за користування товарним кредитом, а саме: з моменту поставки товару відповідачу до 15 жовтня 2010 року відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються. Починаючи з наступного дня після 15 жовтня 2010 року, відсотки за користування товарним кредитом становлять 3% в місяць від вартості поставленого позивачем відповідачу та неоплаченого відповідачем товару за кожен день користування товарним кредитом до дня оплати товару у повному обсязі. Відсотки нараховуються, виходячи із неоплаченої вартості товару, визначеної у еквівалентному відношенні в Євро, що розрахована згідно умов договору, оплата відсотків здійснюється у гривнях за курсом Євро до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на день, що передує даті фактичної сплати відсотків.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інше.

У відповідності до п. 1.11.2. Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" товарний кредит це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент; товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання згідно умов п. п. 1.1., 2.1., З.1., 4.3. Договору та поставив відповідачу згідно видаткової накладної № АГ14/04-10 від 14 квітня 2010р. через представника відповідача згідно довіреності №39 від 14.04.2010р. насіння цукрового буряку Мозаік (дражоване, оброблене Форс+Круізер) вартістю 2156,06грн.

За твердженнями позивача відповідач оплати вартості товару відповідно до умов п. 3.3. договору не здійснив.

У зв'язку з порушенням умов та строків оплати товару, Позивач направив відповідачу лист-вимогу вих. № 163 від 06.04.2011 року з вимогою на протязі 10 днів з дати одержання вищезазначеного листа перерахувати суму загальної заборгованості у розмірі 2 707, 20 гривень, яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 2 156, 06грн. та суми відсотків за використання товарного кредиту у розмірі 391, 98 грн. з доданим до листа-вимоги розрахунком штрафних санкцій по Договору станом на 06.04.2011 року. Відповідач отримав дану вимогу 14.04.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Позивач стверджує, що відповідач, не зважаючи на вищезазначені вимогу, станом на 11.07.2011р. не провів оплати за поставлений товар в сумі 2156,06грн., не сплатив відсотків за користування товарним кредитом за період з 16.10.2010р. по 11.07.2011р. в сумі 579,98грн.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про сплату боргу за поставлений товар (включаючи скориговану вартість відповідно до п. 3.11. договору), відсотків за користування товарним кредитом суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 2156,06грн. за поставлений товар, в сумі 579грн. 98 коп. відсотків за користування товарним кредитом.

Водночас, сторони, керуючись п. 4 ст. 179, 189, 190 ГКУ, вирішили на свій розсуд за вільним волевиявленням встановити порядок сплати відповідачем скоригованої вартості товару позивачу. Так в п. 3.11. Договору встановлено, що відповідач повинен сплатити скориговану вартість товару, яка визначається за наступною формулою: Х2=Х1*У2/У1, де Хі - вартість Товару у національній валюті України по курсу на дату підписання Специфікації, Уі - курс Євро до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України , на дату, що передує даті підписання Специфікації (п. 1 Специфікації № 1 від 14 квітня 2010 року до Договору - курс на 13 квітня 2010 року складає 10, 7803 гривні за 1 Євро), У2 - курс Євро до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, на дату оплати (курс на 15 жовтня 2010 року складає 11, 2173 гривні за 1 Євро), Х2 - кінцева вартість у гривнях частини Товару, неоплаченої банківським грошовим переказом.

Сторони домовились, що у якості курсу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України використовується середнє значення курсу продажу Євро на Міжбанківському Валютному Ринку України, що публікується ЗАТ «Інфінсервіс»на сайті: http://charts.finance.ua/ru/currencv/forex.

Таким чином, на підставі вищезазначеної формули скоригована вартість товару становить: 2 156, 06 грн. * 11,2173 Євро / 10, 7803 Євро = 2 243, 46 гривень, а різниця скоригованої вартості товару, яку зобов'язаний сплатити відповідач позивачу складає: 2 243, 46 грн. - 2 156, 06 грн. = 87, 40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в звязку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.9.2), у вигляду сплати пені, що за період з 16.10.2010р. по 16.04.2011р. (згідно розрахунку позивача, який відповідає положенням ст.. 232 ГК України) становить 167грн.55коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача за період з 16 квітня 2010 року по травень 2011 року включно становить 145грн.72коп.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та по суті неоспорений відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина", с. Лисівці, Заліщицького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30910585, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем", проспект Науки, 54-б, офіс 7а, м. Київ 83, 03083, ідентифікаційний код 30967207, 2156грн.06коп. боргу, 167грн.55коп. пені, 579грн.98коп. відсотків за користування товарним кредитом, 87грн.40коп. різниця скоригованої вартості товару, 145грн.72коп. втрат від інфляції., 102грн.00коп. в повернення сплаченого державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "05" серпня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.А. Френдій