Рішення № 18112022, 25.08.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.11 Справа № 5021/845/2011. Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи №5021/845/2011:

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс», м. Суми

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет», м. Суми

про зобовязання вчинити дії

та

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет», м. Суми

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс», м. Суми

про визнання договорів недійсними

За участю представників сторін:

позивача: Покиньчереди А.Л., Саєнка Д.В., Могилевського О.Д.

відповідача: Турченка С.П., Куделі Т.М.

У судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 30 хв. 08.08.2011 р., оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 25.08.2011 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач за первісним позовом просить суд: 1. зобовязати відповідача повернути йому майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. та № РН-0000025 від 19.03.2008 р.; 2. у разі відсутності майна, переданого на відповідальне зберігання відповідачеві відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. та № РН-000025 від 19.03.2008 р., стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки, а саме: 10088,06 євро, що в еквіваленті складає 115104,76 грн. (відповідно до офіційного курсу НБУ).

Відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічний позов, в якому просить суд: 1. визнати недійсним договір зберігання від 19.03.2008 р., укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р.; 2. визнати недійсним договір зберігання від 05.05.2008 р., укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

В обґрунтування своїх позовних вимог за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс» (далі-Позивач) подало суду копію накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 25.03.2008 р. та копію накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р., а також копію своєї вимоги про повернення майна №19 від 15.03.2011 р. та копію відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет» (далі - Відповідач) за №38 від 25.03.2011 р. на вимогу про повернення майна.

У вищезгаданих накладних зазначено, що позивач є постачальником за цими накладними, а відповідач одержувачем, а також платником. Крім того, в накладних зазначена умова продажу: безготівковий розрахунок.

Накладна № РН-0000025 від 19.03.2008 р. містить перелік товару, його кількість, ціну кожної одиниці товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму вартості товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму ПДВ в євро, а також загальну суму вартості всього товару з ПДВ, визначену в євро.

Всього товару по накладній № РН-0000025 на суму 5453,72 євро, в тому числі ПДВ у сумі 908,95 євро.

У цій накладній зазначено: відвантажив ОСОБА_1 (є підпис, скріплений печаткою позивача), отримав ОСОБА_2. (є підпис, скріплений печаткою відповідача), але не зазначені посади цих осіб, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.

Накладна РН-000043 від 05.05.2008 р. також містить перелік товару, його кількість, ціну кожної одиниці товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму вартості товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму ПДВ в євро, а також загальну суму вартості всього товару з ПДВ, визначену в євро.

Всього товару по накладній № РН-0000043 на суму 4634 євро, у тому числі ПДВ у сумі 772,39 євро.

У цій накладній також зазначено: відвантажив ОСОБА_1 (є підпис, скріплений печаткою позивача), отримав ОСОБА_2. (є підпис інший, ніж у накладній № РН-0000025, скріплений печаткою відповідача), але не зазначені посади осіб, які вчинили підписи, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.

Позивач вважає, що вищезгадані накладні є договорами зберігання, укладеними сторонами у письмовій формі, відповідно до вимог статей 936, 937 Цивільного кодексу України, а тому просить суд зобовязати відповідача повернути йому майно, передане на зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності з вимогами статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Відповідач, заперечуючи проти первісного позову позивача, у своєму зустрічному позові просить суд визнати недійсними договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р. між сторонами відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р., посилаючись на їх невідповідність вимогам частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що згідно статті 215 цього Кодексу є підставою недійсності правочинів (договорів).

В обґрунтування свого зустрічного позову відповідач посилається, зокрема, на частину 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р. суперечать Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності з частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Всупереч зазначеним нормам Кодексів позивач визначив в договорах (накладних) вартість товару, суму податку на додану вартість, а також ціну договорів (загальну суму вартості товарів) в євро. Тобто, зміст правочинів (договорів зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р.) суперечить Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України.

У зустрічному позові відповідач обґрунтовує свої позовні вимоги також посиланням на частину 2 статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як уже зазначалось вище, відповідно до вимог частини 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

У відповідності з вимогами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідач стверджує, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2., які підписували накладні (договори) на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. не були керівниками підприємств, а, оскільки відсутні будь-які документи, які б підтверджували їх повноваження на підписання (укладення) договорів зберігання, то ці договори підписані особами, які не були уповноважені на це сторонами, і сторони не набули ніяких прав та обовязків на підставі підписаних (укладених) не уповноваженими особами договорів (накладних).

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа може набувати цивільні права та обовязки ї здійснювати їх через своїх представників.

У відповідності зі ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Позивач не спростував твердження відповідача, що договори зберігання (накладні) підписані особами, які не мали належних повноважень на вчинення правочинів (укладення договорів) від імені позивача та відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна мати довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник позивача ОСОБА_1 усно та у своєму письмовому поясненні від 25.08.2011 р. пояснив суду, що між підприємствами (сторонами у справі) в той період (в березні-травні 2008 року) була домовленість про реалізацію через відповідача продукції позивача. При цьому представник ОСОБА_1 не зазначає у якій формі та між якими органами юридичних осіб чи між якими їх представниками та на підставі яких документів, що підтверджують їх повноваження, відбулась домовленість та який мав бути укладений договір (комісії, доручення, поставки тощо).

Представник позивача ОСОБА_1 також зазначає у своїх письмових поясненнях суду, що підписуючи накладні на передачу продукції відповідачеві, він керувався відповідними повноваженнями як заступник директора з виробництва.

Позивачем надана суду копія посадової інструкції заступника директора з виробництва, затвердженої 22.01.2007 р., якою заступник директора з виробництва не уповноважений на вчинення правочинів (укладення договорів від імені товариства з іншими юридичними особами).

У своїх усних поясненнях щодо посади Зінченка А.В., який підписував накладні на відповідальне зберігання зі сторони відповідача, представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні 25.08.2011 р. пояснив, що ОСОБА_2. був менеджером відповідача.

Вищевикладені обставини безумовно свідчать про те, що договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р., укладені відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. особами (ОСОБА_1. та ОСОБА_2.), які не були уповноважені сторонами (позивачем та відповідачем) на вчинення правочинів (на укладення договорів зберігання між сторонами).

За таких обставин наявним є факт недодержання в момент вчинення правочинів (складення та підписання накладних на відповідальне зберігання) сторонами вимог, які встановлені частинами першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності з частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тому, зустрічний позов відповідача у даній справі є правомірним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню. Договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р. між сторонами, укладені шляхом складення та підписання накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. підлягають визнанню судом недійсними.

Відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Наслідки недійсності вищезгаданих правочинів у даному випадку судом не можуть бути застосовані, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що майно, зазначене в накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. є його власністю, а також що відбулась фактична передача того майна від позивача до відповідача.

З огляду на все вищевикладене, первісний позов позивача щодо зобовязання відповідача повернути йому майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до вищезгаданих накладних, а також щодо стягнення з відповідача на користь позивача у разі відсутності майна, завданих збитків у сумі 10086,06 євро, що в еквіваленті складає 115104,76 грн. не підлягає задоволенню у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 92, 192, 203, 207, 208, 215, 216, 237, 533, 936, 937 Цивільного кодексу України, ст. 189 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні первісного позову відмовити.

2.Зустрічний позов задовольнити.

3.Визнати недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет» відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р.

4.Визнати недійсним договір зберігання від 05.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет» відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс» (40030, м. Суми, вул.. Кузнечна, 8, код ЄДРПОУ 31930288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет» (40024, м. Суми, вул.. СКД, 24, корпус 3, код ЄДРПОУ 33079088) витрати по держмиту в сумі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.